Ухвала суду № 71455760, 26.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/607/17 Справа № 712/13046/13-к Категорія: ч. 4 ст.191 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Бащенко С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях Дмитренка М. І. Ятченка М. О., Соломки І. А. Овчаренко І. С., Єгоровій С.А. з участю прокурорівЩепак Т.М., Очеретяного М.С.

потерпілого ОСОБА_9

представників потерпілого адв. Бородійчук М.В., Теслі О.М.

обвинуваченого ОСОБА_12

захисника Карпенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника Гречухи В.І., прокурора у кримінальному провадженні Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 червня 2015 року, яким

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, працюючого токарем на НВК «Фотоприлад», з вищою освітою, одруженого, маючого малолітню дитину 2011 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України на 7 років позбавлення волі.

Визначено рахувати строк покарання з моменту затримання - з 03.06.2015 року, змінивши щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою.

Вирішено, на задоволення цивільного позову, стягнути з ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 127296 грн., та кошти, витрачені на залучення експертів за проведення судово-почеркознавчої експертизи - 1766,40 грн. та - 9862,40 грн., за проведення судово-економічної експертизи - 2 998,80 грн., а всього - 141 923, 60 грн., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_12 визнаний винним у тому, що він в строк з 18.08.2010 року по 30.01.2012 року, перебуваючи в трудових відносинах з ПП "Номекс", яке розташоване у м. Черкаси, по вул. Байди Вишневецького, буд. 47, офіс 314, обіймаючи згідно наказу директора згаданого приватного підприємства ОСОБА_9 від 18.08.2010 року №11 посаду менеджера цього підприємства та будучи наділеним повноваженнями по отриманню від клієнтів підприємства (замовників на виготовлення і установку металопластикових вікон) грошових коштів (ввірення майна), їх збереженням та доставкою до ПП "Номекс", користуючись сприятливою для нього обстановкою у вигляді несистематичного контролювання його дій з боку директора та самих клієнтів підприємства, вирішив частково привласнити грошові кошти, маючи єдиний умисел, спрямований на привласнення чужого майна, умисно з корисливих мотивів у вказаний строк вчинив привласнення грошових коштів ПП "Номекс" на загальну суму 127 296 грн.

Зокрема, за вказаних обставин він привласнив (ввірені йому) згідно замовлень: №146 від 18.08.2010 року грошові кошти в сумі 100,0 грн., №147 від 18.08.2010 року - 215,0 грн., №148 від 19.08.2010 року - 146,21 грн., №153 від 20.08.2010 року - 100,0 грн., №155 від 21.08.2010 року - 346,0 грн., №157 від 25.08.2010 року - 445,48 грн., №161 від 26.08.2010 року - 0,32 грн., №163 від 27.08.2010 року - 900,0 грн., №164 від 27.08.2010 року - 957,0 грн., №175 від 03.09.2010 року - 531,0 грн., №185 від 07.09.2010 року - 1357,37 грн., №186 від 07.09.2010 року - 1323,77 грн., №194 від 10.09.2010 року - 362,0 грн., №198 від 14.09.2010 року - 1815,32 грн., №199 від 14.09.2010 року - 944,0 грн., №200 від 14.09.2010 року - 753,0 грн., №201 від 14.09.2010 року - 150,59 грн., №202 від 15.09.2010 року - 100,0 грн., №205 від 16.09.2010 року - 2600,0 грн., №210 від 21.09.2010 року - 260,0 грн., №218 від 24.09.2010 року - 440,0 грн., №222 від 29.09.2010 року - 3158,0 грн., №223 від 29.09.2010 року - 100,0 грн., №226 від 08.09.2010 року - 634,0 грн., №227 від 11.10.2010 року - 532,9 грн., №228 від 07.10.2010 року - 2562,72 грн., №231 від 11.10.2010 року - 908,61 грн., №241 від 14.10.2010 року - 1500,0 грн., №245 від 18.10.2010 року - 1431,0 грн., №249 від 20.10.2010 року - 100,0 грн., №250 від 20.10.2010 року - 150,0 грн., №251 від 19.10.2010 року - 100,0 грн., №252 від 20.10.2010 року - 1277,0 грн., №253 від 22.10.2010 року - 238,64 грн., №260 від 03.11.2010 року - 1674,0 грн., №263 від 04.11.2010 року - 225,75 грн., №264 від 05.11.2010 року - 476,0 грн., №269 від 15.11.2010 року - 1207,27 грн., №274 від 23.11.2010 року - 530,0 грн., №276 від 29.11.2010 року - 2961,0 грн., №277 від 29.11.2010 року - 3292,0 грн., №279 від 18.08.2010 року - 521,8 грн., №280 від 03,12.2010 року - 1261,94 грн., №286 від 13.12.2010 року - 700,0 грн., №296 від 30.12.2010 року - 282,0 грн., №1 від 05.01.2011 року - 2865,0 грн., №4 від 11.01.2011 року - 85,0 грн., №7 від 17.02.2011 року - 556,0 грн., №12 від 24.03.2011 року - 450,0 грн., №18 від 31.03.2011 року - 200,0 грн., №19 від 04.04.2011 року - 839,73 грн., №21 від 07.04.2011 року - 496,0 грн., №24 від 08.04.2011 року - 1296,83 грн., №25 від 08.04.2011 року - 66,0 грн., №28 від 18.04.2011 року - 305,0 грн., №29 від 20.04.2011 року - 142,0 грн., №30 від 21.04.2011 року - 1950,0 грн., №31 від 22.04.2011 року - 7788,19 грн., №32 від 28.04.2011 року - 99,0 грн., №35 від 05.05.2011 року - 1279,47 грн., №36 від 05.05.2011 року - 659,76 грн., №39 від 06.05.2011 року - 600,22 грн., №40 від 06.05.2011 року - 1349,0 грн., №41 від 10.05.2011 року - 867,73 грн., №42 від 11.05.2011 року - 740,0 грн., №44 від 12.05.2011 року - 843,0 грн., №48 від 13.05.2011 року - 3096,67 грн., №50 від 18.05.2011 року - 1085,71 грн., №51 від 19.05.2011 року - 2498,0 грн., №55 від 24.05.2011 року - 2086,0 грн., №57 від 31.05.2011 року - 155,0 грн., №58 від 02.06.2011 року - 42,0 грн., №59 від 07.06.2011 року - 1495,0 грн., №63 від 20.06.2011 року - 321,0 грн., №74 від 01.07.2011 року - 4322,0 грн., №75 від 04.07.2011 року - 2172,0 грн., №78 від 06.07.2011 року - 400,0 грн., №83 від 18.07.2011 року - 235,0 грн., №91 від 22.07.2011 року - 1140,0 грн., №94 від 26.07.2011 року - 2186,0 грн., №95 від 28.07.2011 року - 2200,0 грн., №97 від 01.08.2011 року - 1135,0 грн., №98 від 04.08.2011 року - 1841,0 грн., №101 від 05.08.2011 року - 545,0 грн., №105 від 11.08.2011 року - 1009,0 грн., №111 від 11.08.2011 року - 357,0 грн., №113 від 15.08.2011 року - 383,0 грн., №116 від 17.08.2011 року - 2287,0 грн., №117 від 19.08.2011 року - 2810,0 грн., №118 від 26.08.2011 року - 1162,0 грн., №123 від 30.08.2011 року - 1522,0 грн., №125 від 01.09.2011 року - 200,0 грн., №128 від 05.09.2011 року - 1109,0 грн., №129 від 06.09.2011 року - 200,0 грн., №131від 13.09.2011 року - 2290,0 грн., №137 від 14.09.2011 року - 586,0 грн., №138 від 14.09.2011 року - 2526,0 грн., №140 від 19.09.2011 року - 883,0 грн., №141 від 19.09.2011 року - 244,0 грн., №143 від 19.09.2011 року - 9389,0 грн., №144 від 21.09.2011 року - 1282,0 грн., №146 від 22.09.2011 року - 2072,0 грн., №147 від 22.09.2011 року - 859,0 грн., №153 від 26.09.2011 року - 4227,0 грн., №157 від 30.09.2011 року - 800,0 грн., №165 від 06.10.2011 року - 940,0 грн., №168 від 11.10.2011 року - 3462,0 грн., №172 від 19.10.2011 року - 891,0 грн., №173 від 18.10.2011 року - 1870,0 грн., №175 від 21.10.2011 року - 2583,0 грн., №176 від 24.10.2011 року - 300,0 грн., чим спричинив власнику і директору ПП "Номекс" ОСОБА_16 (він же - ФОП ОСОБА_9.) матеріальну шкоду на загальну суму - 127296 грн..

В поданих на вирок апеляційних скаргах та внесених змінах і доповненнях:

- захисник адвокат Гречуха В.І. просив змінити вирок суду в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.4 ст.191 на ч.1 ст.191 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.191 КК України не пов'язане з позбавленням волі і звільнити ОСОБА_12 з під варти, мотивуючи, що відповідно до п. 3 Примітки до ст. 185 КК України зокрема у ст. 191 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину тоді, отже, великий розмір завданої шкоди для злочинів даної категорії вчинених у 2012 році починається з 134 125 грн. тоді , як ОСОБА_12 засуджено за вчинення привласнення коштів у період з 18.08.2010 року по 30.01.2012 року на загальну суму 127 296 грн., а тому дії останнього потрібно було кваліфікувати за ч.1 ст.191 КК України.

В змінах до апеляційної скарги захисник Гречуха В.І. спочатку просив апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції через істотне порушення вимог кримінально процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання, з посиланням на те, що під час судового розгляду кримінального провадження не зафіксовано судовий процес в судових засіданнях від 16.11.2014 року, 22.01.2014 року, 02.02 2015 року, а також, що, на думку захисника, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні та додатки до нього не відповідають вимогам кримінально процесуального закону, а у вироку безпідставно не враховано, пом'якшуючі покарання обставини, що обумовлюють можливість звільнення обвинуваченого з під варти, не досліджені посадові обов'язки обвинуваченого ОСОБА_12, що судово-економічна експертиза за № СЕ 013\028 від 17.05.2013 року (а.с. 148-165) , яка була покладена в основу обвинувального вироку, не відповідає Закону України «Про судову експертизу від 25.02.1994 року та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затверджених наказом МЮУ від 08.01.1998 року № 53/5 оскільки об'єктом дослідження вказаної експертизи були не бухгалтерські документи, підприємства на якому працював обвинувачений ОСОБА_12, а дані, які не були визнані речовим доказом по справі.

В решті, мотивуючи, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував докази, надані суду органом досудового слідства на обґрунтування пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення за ч. 4 ст. 191 КК України, з точки зору їх достатності, не звернув уваги, що стороною обвинувачення не надано докази, які прямо чи опосередковано вказували б на ознаки привласнення чи заволодіння чужого майна ОСОБА_12, якому не були роз'яснені функціональні обов'язки і межі повноважень менеджера і не було ввірене будь-яке майно ПП«Номекс» або ФОП ОСОБА_9, оскільки відсутні будь-які дані, про те, що з ОСОБА_12 був укладений з приватним підприємством «Номекс» чи з ФОП ОСОБА_9 письмовий договір про матеріальну відповідальність або що йому видавалась разові довіреності чи інші документи на отримання, зберігання чи видачу товарно-матеріальних цінностей, захисник остаточно просить скасувати вирок, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 закрити через відсутність в діяннях останнього складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Просить урахувати вказівки суду касаційної інстанції, зокрема, що суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа (пункти 1 і 2 примітки до статті 364 КК), і, що в мотивувальній частині вироку є протиріччя щодо способу вчинення кримінального правопорушення, в одному випадку - привласнення, а в іншому - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також - що кваліфікуюча ознака «великі розміри» для злочинів даної категорії вчинених у 2012 році починається з 134125 грн., а ОСОБА_12 інкримінується завдання збитків на суму 127296 грн., що не може визнаватися «великими розмірами». Крім того, захисник наголосив, що згадана сума за висновком експерта в цілому не є остаточна, оскільки немає даних щодо руху коштів - 31683,82 грн. (із згаданої суми) у наданих на дослідження експерту документах (відповідних бланках замовлень та зошиті);

- прокурор у кримінальному провадженні Олизько В.В. просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вимог ст.65 КК України та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на ту обставину, що судом не було враховано конкретні обставини вчинення злочину, ту обставину, що ОСОБА_12 вину не визнав, не розкаявся, шкоду не відшкодував. Крім того, судом без наведення мотивів не було призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю.

Прокурор просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та призначити покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю на 3 роки.

- потерпілий ОСОБА_9 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та просить його скасувати, внаслідок незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачуваного внаслідок м'якості. Апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання та вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, суд не врахував ступінь небезпечності вчиненого злочину, його наслідки, а також те, що останній не розкаявся у вчиненому, не сприяв розкриттю злочин, не відшкодував завдані збитки, і таким чином не бажає стати на шлях виправлення. Крім того звертає увагу, що суд не врахував, вимоги санкції ч.4 ст.191 КК України, якою передбачено додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю до трьох років. Апелянт просить постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.4 ст.191 КК України покарання - 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю на 3 роки.

В запереченнях від 22.07.2015 р., на апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9 захисник Гречуха В.І. зазначив, що кваліфікація дій ОСОБА_12 за ч.4 ст.191 КК України є неправильною, оскільки ОСОБА_12 інкримінується завдання збитків на суму 127296 грн., що не може визнаватися «великими розмірами», так як кваліфікуюча ознака «великі розміри» для злочинів даної категорії вчинених у 2012 році починається з 134125 грн. Наголосив, що призначаючи ОСОБА_12 покарання за ч.4 ст.191 КК України суд не врахував, що він за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні малолітню дочку, а тому безпідставно призначив ОСОБА_12 максимальне покарання за ч.4 ст.191 КК України. Крім того, захисник вказав, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_12 є службовою особою. В матеріалах кримінального провадження відсутній Статут ПП «Номекс», не встановлено сферу господарювання цього підприємства. Через відсутність посадової інструкції менеджера зі збуту в ПП «Номекс», не встановлений вид діяльності ОСОБА_12 у вказаному підприємстві. Дані про те, що діяльність ОСОБА_12 в ПП «Номекс» пов'язана з матеріальною відповідальністю чи з веденням обліку товарно-матеріальних цінностей документально не підтверджені, обсяг його повноважень, як менеджера зі збуту ПП«Номекс» документально не визначений. За таких обставин захисник Гречуха В.І. просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9

В запереченнях від 07.06.2016 р., що надійшли до апеляційного суду 25.07.2016 р., на апеляційну скаргу адвоката Гречухи В.І., яка подана в інтересах ОСОБА_12, потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що посилання адвоката Гречухи В.І. на необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 з ч.4 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України не узгоджуються з нормами чинного законодавства та матеріалами справи. Вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали кримінальної справи. Винуватість ОСОБА_12 у вчиненому правопорушенні доводиться дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показами самого ОСОБА_12, який частково визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та даними висновку судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2013 р. № 1430/1323. Зазначає, що захисник Гречуха В.І. посилається на ст.12 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 р.» в якому визначено прожитковий мінімум станом на 01.01.2012 р. 1017 грн., а відтак соціальна пільга складала на той час 508 грн., однак в даному випадку соціальна пільга розраховується в розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом на 01.01.2011 р., так як датою закінчення злочину, який вчинив ОСОБА_12 є жовтень 2011 року, а тому вважає, що соціальна пільга складала на 2011 р. - 117625 грн., тому злочин, вчинений ОСОБА_12 підпадає, під кваліфікацію за ч.4 ст.191 КК України (особливі великі розміри), оскільки ОСОБА_12 вчинив привласнення майна ПП «Номекс» в розмірі 127296 грн. Просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.

В запереченнях від 10.08.2016 р., на апеляційні вимоги прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат Карпенко Д.В., зазначив, що розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи відповідно до ст.12 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 р.» з 01 січня становить 1073 грн. на місяць, тобто розмір податкової соціальної пільги у відповідний період дорівнював 536,50 грн. Таким чином, великий розмір завданої шкоди для злочинів даної категорії вчинених у 2012 р. починається від 134 125 грн., а тому за таких обставин розмір завданих ОСОБА_12 збитків у сформульованому судом обвинуваченні в сумі 127 296 грн. не досягає до мінімально граничного розміру великих розмірів, які становлять 134 125 грн., а тому такий розмір збитків не може визнаватися великим. Просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_12

В запереченнях від 11.08.2017 р., що надійшли до апеляційного суду 14.083.2017 р. на апеляційні скарги захисника Гречухи В.І. та прокурора у кримінальному провадженні Олизька В.В., представник потерпілого Тесля О.М. просить вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 червня 2015 року залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

При цьому вона посилається на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали та обставини кримінальної справи, винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення доведена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд надав належну юридичну оцінку. Вважає, що посилання сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого не узгоджується з нормами чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_12 вчинив привласнення коштів в період з 18.08.2010 р. по 24.10.2011 р., а не по 30.01.2012 р., як це помилково зазначено у вироку і обвинувальному акті, оскільки органами досудового розслідування і судом встановлено останній епізод привласнення обвинуваченим коштів за замовленням №176 від 24.10.2011 р. - 300 грн. (час припинення продовжуваного злочину, що складався з тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром), а дата - 30.01.2012 р. є лише датою звільнення ОСОБА_12 з роботи. Вказала, що кваліфікація дій ОСОБА_12 за ч.4 ст.191 КК України є правильною, судом доведено, що ОСОБА_12 привласнив чуже майно - готівкові кошти, які були ввірені йому, як менеджеру ПП «Номекс», на законних підставах і стосовно яких він здійснював повноваження щодо їх збереження та доставки директору і власнику підприємства ОСОБА_9, які він використовував для обернення коштів на свою користь. Наголошує, що посилання захисника Гречухи В.І. про невизнання речовими доказами зошита та оригіналів бланків замовлень є безпідставними та необґрунтованими, оскільки постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 16.02.2013 р. було постановлено приєднати до кримінального провадження документи, які були оглянуті в протоколі огляду речових доказів. Протоколом огляду предмету від 16.02.2013 р. було виявлено зошит та оригінали бланків замовлень, зазначені документи містяться в кримінальному провадженні №12013250040000584 арк.165-166.

Згідно матеріалів кримінального провадження дана кримінальна справа розглядалась судом першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2016 року скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2015 року, згідно якої вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 03.06.2015 року відносно ОСОБА_12 змінено та постановлено вважати ОСОБА_12 засудженим за ч.4 ст.191 КК України з застосуванням ст.69 КК України на сім років позбавлення без позбавлення права обіймати відповідні посади чи займатись певною діяльністю. У решті вирок залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано Закон України про кримінальну відповідальність, однак апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції формально розглянув доводи апелянтів, не надав вичерпної відповіді без зазначення достатніх підстав для відмови у їх задоволенні щодо допущених місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність та застосування самим апеляційним судом ст.69 КК України не зазначивши підстав для прийняття такого рішення, з урахуванням апеляційних скарг на м?якість призначеного засудженому покарання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2017 року скасовано ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року, згідно якої вирок суду першої інстанції змінено та постановлено вважати ОСОБА_12 засудженим за ч.4 ст.191 КК України на 7 років позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права обіймати відповідні посади чи займатись певною діяльністю. Крім того, постановлено виключити з мотивувальної частини вироку, з формулювання обвинувачення, посилання на вчинення обвинуваченим привласнення чужого майна в період «до 30.01.2012 р.» і вважати закінченням цього періоду - 24.10.2011 р., а також - висновки суду про вчинення обвинуваченим «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, як зайвий, а також - посилання на привласнення обвинуваченим отриманих згідно замовлення №7 від 17.02.2011 р. грошові кошти в сумі 556 грн.; №25 від 08.04.2011 р. - 66 грн.; №51 від 19.05.2011 р. - 2 498 грн.; №118 від 26.08.2011 р. - 1162 грн.; №141 від 19.09.2011 р. - 244 грн.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_12 зараховано строк попереднього ув'язнення з 03 червня по 14 вересня 2015 року та з 07 квітня по 30 серпня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Гречухи В.І., усупереч вимогам ст.419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтованого аналізу доводів поданої скарги, не співставив наявні у провадженні докази, не надав відповіді на посилання апелянта (який зазначив про безпідставність засудження ОСОБА_12 за ч.4 ст.191 КК України) на невідповідність обвинувального акта в цьому кримінальному провадженні вимогам ст.291 КПК України, а реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.109 КПК України. Захисник Гречуха В.І. послався на те, що не було встановлено кому саме завдано матеріальної шкоди (ПП «Номекс» чи ФОП ОСОБА_9.), висновок судово-економічної експертизи №СЕ 2013/028 від 17.05.2013 р., який покладено в основу обвинувального вироку, є недопустимим доказом (оскільки його було складено з порушенням законодавства та нормативно-правових актів, об'єктом дослідження були не первинні дані документів бухгалтерського обліку, а так звані «замовлення» та зошит, які не визнані речовими доказами). Крім того, згідно з даними висновку зазначеної судово-економічної експертизи від 17.05.2013 р. частина замовлень на загальну суму 31683 грн. 82 коп. не мають документального підтвердження передачі коштів замовниками ОСОБА_12, а тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про їх привласнення засудженим (враховуючи, крім того, відсутність конкретики в показаннях свідка ОСОБА_24, а саме щодо здійснення ним близько 150 замовлень у ПП «Номекс» на загальну суму близько 100 000 грн., які він передав безпосередньо ОСОБА_12 без будь-якого офіційного документального оформлення).

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було проведено часткове судове слідство, проведено повторне дослідження доказів в частині допиту свідка ОСОБА_24, експерта ОСОБА_25 та вивчення окремих матеріалів кримінального провадження в порядку ст.404 КПК України.

В ході розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_12 було допитано свідка ОСОБА_24 та експерта ОСОБА_25, які давали послідовні покази.

Також під час апеляційного провадження було досліджено:

висновок судово-економічної експертизи №СЕ2013/028 від 17.05.2013 р., який був покладений в основу обвинувачення ОСОБА_12, саме за ч.4 ст.191 КК України (т.1 а.с.186-211); бланки замовлень металопластикових конструкцій ФОП ОСОБА_9 (т.1 а.с.30-120), письмові документи, які підтверджують трудові відносини менеджера ОСОБА_12 з підприємством ПП «Номекс»; протокол огляду предметів від 16.02.2013 р. (т.1 а.с.165); постанову про визнання предметів речовими доказами від 16.02.2013 р. (т.1 а.с.166); постанову про призначення судово-економічної експертизи від 18.04.2013 р. та супровідний лист (т.1 а.с.182,184); характеризуючі документи стосовно ОСОБА_12 (т.1 а.с.101-207).

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника адвоката Карпенка Д.В., в підтримку поданої захисником Гречухою В.І. апеляційної скарги з змінами та доповненнями та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та потерпілого ОСОБА_9, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Олизько В.В. та потерпілого ОСОБА_9 та заперечив проти апеляційної скарги захисника Гречухи В.І., потерпілого ОСОБА_9 та його представників: адвокатів Бородійчук М.В., Теслі О.М., які підтримали апеляційну скаргу потерпілого та апеляційну скаргу прокурора і заперечували проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 - адвоката Гречухи В.І., вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Гречухи В.І. підлягає до часткового задоволення, а апеляційні скарги прокурора Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи зі змісту положень ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вимоги закону Соснівським районним судом м.Черкаси при постановленні вироку щодо ОСОБА_12 виконані не в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вироку суду ОСОБА_12 було визнано і засуджено за те, що він обіймаючи посаду менеджера ПП «Номекс» (згідно наказу №11 від 18.08.2010 р.) та будучи наділеним повноваженнями по отриманню від клієнтів підприємства грошових коштів, які він отримував від замовників при оформленні замовлень на виготовлення і установку металопластикових вікон, і зобов'язаний був відповідно зберігати ввірені йому кошти та передавати їх директору ПП «Номекс» ОСОБА_9, у період з 18.08.2010 р. по 24.10.2011 р. умисно, з корисливих мотивів привласнив грошові кошти ПП «Номекс» на загальну суму 127 296 грн., чим спричинив вказаному підприємству, його власнику і директору ОСОБА_9 матеріальної шкоди на вказану суму.

ОСОБА_12 як під час досудового розслідування так і в суді не заперечував, що він з 19.08.2010 р. по 30.01.2012 р. обіймав посаду менеджера на ПП «Номекс» та використовував службові обов'язки, приймав замовлення від осіб на виготовлення і установку металопластикових вікон та отримував від замовників аванс в розмірі близько 80 процентів від розрахованої ним загальної вартості замовлення і решту коштів після встановлення вікон. Зазначені кошти він зобов'язаний був передавати особисто директору підприємства потерпілому ОСОБА_9, про що вони розписувалися у відповідному зошиті. Він спочатку частково визнавав свою вину у привласненні за обставин, зазначених у вироку, коштів потерпілого ОСОБА_9 на суму близько 20000 грн., що він зробив у зв'язку з сімейними обставинами, однак заперечував висновок судово-економічної експертизи від 17.05.2013 року, вважаючи визначену судовим експертом суму привласнених грошових коштів 127296 грн. неправильною.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що він є директором і власником ПП «Номекс», а також оформлений як ФОП ОСОБА_9, займається виготовленням та установкою металопластикових вікон за замовленнями фізичних і юридичних осіб. З 19.09.2010 р. у нього працює менеджером підприємства ОСОБА_12, якого він наділив повноваженнями отримувати при оформленні замовлень на виготовлення і установку металопластикових вікон, кошти (готівку) від замовників для передачі коштів йому, як власнику підприємства, про що складати відповідні документи та вести зошит, в якому відображати обіг цих коштів, записувати суми переданих йому коштів, скріплюючи кожну передачу своїм підписом. В кінці 2011 року ОСОБА_26 йому повідомив, що оплачене ним замовлення не виконано близько 3 місяців. Після чого було з'ясовано, що ОСОБА_12 дійсно прийняв замовлення від ОСОБА_26, але отримані від замовника кошти привласнив, про що останній сам заявив, мотивуючи, що отримує дуже малу заробітну плату. У зв'язку з цим фактом була переведена документальна перевірка діяльності ОСОБА_12 за весь період його роботи. Було виявлено нестачу грошових коштів, які ОСОБА_12 отримував при оформленні і виконанні замовлень на виготовлення і установку металопластикових вікон від замовників готівку, частину якої або всю залишав собі і не передавав власнику підприємства на суму близько 124639 грн., а за висновком експерта - 127 296 грн.

Як показав свідок ОСОБА_26, він в листопаді 2011 року дійсно замовляв металопластикові вікна в ПП «Номекс». Оформлення письмового замовлення здійснив менеджер підприємства ОСОБА_12, який власноручно зробив розрахунок та прийняв від нього передоплату 4000 грн. Наступного дня в його квартирі замірщик зробив заміри, а він ще просив ОСОБА_12 внести зміни до замовлення. Замовлення не було вчасно виконано і як минув строк виконання, в кінці грудня 2011 року, на його звернення ОСОБА_12 пояснив, що забув передати замовлення та запевнив, що вікна встановлять протягом наступних двох тижнів. Про цей випадок він повідомив директору ПП «Номекс» ОСОБА_9, якому в його присутності ОСОБА_12 заявив, що отримані від нього кошти привласнив, оскільки отримує малу заробітну плату.

Крім того винуватість ОСОБА_12 у вчиненні привласнення ввірених йому коштів також підтверджується сукупністю інших доказів, а саме показаннями:

- свідка ОСОБА_18, про те, що він працює в ПП «Номекс» по виконанню замовлень (замірщик), де отримує заробітну плату виключно через банківську установу. В кінці 2011 року після того, як надійшла скарга замовника ОСОБА_26 про невиконання замовлення, ОСОБА_12 в його (свідка) присутності заявив директору ОСОБА_9, що отримані від замовника ОСОБА_26 гроші привласнив, у зв'язку з чим на підприємстві була проведена перевірка і встановлено нестачу грошових коштів на суму близько 120000 грн. ;

- свідка ОСОБА_19 (бухгалтер підприємства), яка у 2009-2011 роках здійснювала нарахування заробітної плати працівникам ПП "Номекс", яку виплачували через банківську установу на пластикові картки. Будь-яких виплат заробітної плати працівникам підприємства чи оплату транспортних засобів менеджером ОСОБА_12 не здійснювалося, всі виплати у тому числі за транспортні послуги проводила вона особисто через банківську установу;

- свідка ОСОБА_20 про те, що він працює з ПП «Номекс» по трудовим угодам з 2006 року по теперішній час. Виконує роботу вантажника, установника метало пластикових вікон. Від менеджера ОСОБА_12 ніколи жодних завдань щодо роботи не отримував, перед ним не звітувався за виконану роботу. Йому відомо, що ОСОБА_12 виконує обов'язки із оформлення замовлень на виготовлення і установку вікон, отримує грошові кошти від замовників, про іншу його роботу нічого не знає. Вказав, що винагороду за виконану роботу згідно договору отримує особисто від ОСОБА_9 готівкою із рук в руки. Від ОСОБА_12 жодного разу грошових коштів ні в який спосіб не отримував. Разом з ним по трудовим угодам працюють ОСОБА_27, ОСОБА_22, ОСОБА_23, яким заробітну плату виплачував ОСОБА_9;

- свідка ОСОБА_27 показав, що працює по трудовим угодам з ПП «Номекс» з 2006 року по 2013 рік, виконує різноманітну некваліфіковану роботу і роботу з установки металопластикових вікон на різних об'єктах. Завжди на виконання робіт його залучає ОСОБА_9, який контролює виконання роботи, платить грошову винагороду за неї готівкою. Менеджера ОСОБА_12 знає, по роботі, йому не підпорядкований, не звітується перед ним і грошові кошти, передусім заробітну плату, від нього ніколи не отримував;

- свідка ОСОБА_22, про те, що він працював по трудовим угодам з ПП «Номекс» з 2009 року по 2014 рік. Для роботи з установки вікон та інших некваліфікованих робіт залучався особисто ОСОБА_9, який визначав обсяг роботи і від якого завжди отримував винагороду за виконану роботу. З менеджером ОСОБА_12 по роботі зв'язаний ніколи не був, грошових коштів, в тому числі і заробітної плати, від нього ніколи не отримував;

- свідка ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_9 він знає з 2005 року, оскільки він залучає його для виконання разових робіт по трудовим угодам на різних об'єктах. Він виконує роботи з установки металопластикових вікон, за виконану роботу отримує грошову винагороду готівкою особисто від ОСОБА_9 Працівника ПП «Номекс» ОСОБА_12 знає візуально, бачив його рідко, по роботі йому не підпорядкований, грошові кошти від нього ніколи не отримував. ОСОБА_23 вказав, що йому не відомо, чому ОСОБА_12 вказує про виплату йому заробітної плати, адже такого ніколи не було;

- свідка ОСОБА_28, який показав, що неодноразово замовляв на ПП «Номекс» (м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,47, офіс 314) виготовлення і установку сучасних металопластикових вікон. Всі питання вирішував з менеджером ОСОБА_12, з яким особисто і розрахувався готівкою. Подальший рух коштів йому не відомо;

- свідка ОСОБА_24, який показав, що займається будівництвом і потребує постачальника вікон. Вікна замовляє на ПП «Номекс», що за адресою м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького,47, офіс 314. ОСОБА_12 знає по роботі, безпосередньо з ним оформлював замовлення на виготовлення вікон. Оплату замовлень безпосередньо проводив шляхом передання готівки ОСОБА_12 з рук в руки в офісі підприємства. Всього оформив близько 150 замовлень на загальну суму близько 100 000,0 гривень. Подальший рух грошових коштів йому не відомий;

- свідка ОСОБА_29, яка показала, що працювала менеджером на ПП «Номекс» з 01.03.2008 року по 18.08.2010 року, виконувала роботу з приймання замовлення від клієнтів на виготовлення і установку вікон, розрахунок вартості замовлення та документальне оформлення самого замовлення. В строк її роботи менеджером прийняття замовлення від клієнтів проходило наступним чином. В офіс приходив замовник вікон, вона йому розповідала про вид і особливості вікон, які вони установлюють, після чого вона направляла ОСОБА_18 на адресу замовника для того, щоб він зробив технічні заміри, після того коли в неї були технічні заміри вікон клієнта, підраховувала вартість вікна та повідомляла клієнту загальну вартість замовлення. Якщо клієнт був згідний, то він приходив на офіс фірми для оформлення замовлення і внесення попередньої оплати в розмірі близько 70,0-80,0 процентів. Коли клієнт приходив на офіс фірми то вона оформляла замовлення де були зазначені параметри вікна, його вартість після чого ставила штамп «оплачено». Отримавши грошові кошти від клієнта, їх записувала в зошит де зазначала дату отримання коштів, суму коштів. Після чого, того ж дня передавала їх ОСОБА_9 та він ставив свій підпис про отримання даної суми. Після установлення вікон, тобто остаточного виконання замовлення клієнт приходив в офіс і вносив їй залишок коштів. Вона робила відповідні відмітки в документах, вносила відомості про надходження залишку коштів в зошит, скріпляла підписом і потім передавала їх під підпис ОСОБА_9 В середині літа 2010 року на підприємство ПП «Номекс» прийшов працювати менеджером ОСОБА_12, вона йому показала його обсяг робіт та ознайомила з процесом роботи. Виплату заробітної плати працівникам ПП «Номекс» вона ніколи не здійснювала, це робив ОСОБА_9, сама заробітну плату отримувала безпосередньо на зарплатну банківську картку. Таблицю яку їй надано судом для огляду вона побачила в перше, осіб які зазначені в таблиці не знає, ні яких нарахувань працівникам не здійснювала, грошові кошти ніколи не виплачувала;

- свідка ОСОБА_30, який 05.08.2011 року в офісі ПП «Номекс» зробив замовлення на виготовлення вікон. При оформленні замовлення ним було сплачено грошові кошти в розмірі 1 500,0 гривень як передоплата в розмірі 50,0-70,0 процентів. Замовлення в нього приймав і розрахунок вартості вікон робив чоловік на ім'я ОСОБА_12;

- свідка ОСОБА_31 яка показала, що в 2011 році вона вирішила поставити вікна в своїй квартирі та зателефонувала на фірму ПП «Номекс». Через декілька днів до неї прийшов майстер та зробив заміри, після чого вона пішла в офіс фірми ПП «Номекс» де менеджер даної фірми ОСОБА_12 прийняв замовлення та вона внесла аванс в розмірі 1 200,0 гривень. Вікна в цій фірмі замовляла один раз. Після внесення авансу ОСОБА_12 поставив штамп оплачено та свій підпис. Решту коштів в сумі 255,0 гривень як остаточний розрахунок віддала установникам вікон;

- свідка ОСОБА_32 про те, що він робив замовлення в ПП «Номекс» на установлення вікон, дане замовлення в нього приймав чоловік який відповідно склав замовлення №63 від 20.06.2011 р. та сплатив аванс в розмірі 80,0 процентів замовлення, а залишок він сплатив по факту встановлення вікон. Хто приходив на замір вікон, кому вносив попередню оплату і з ким остаточно розраховувався він не пам'ятає;

- свідка ОСОБА_33 про те, що він дійсно робив замовлення в ПП «Номекс» на установлення вікон, після чого 22.07.2011 року менеджеру ОСОБА_12 сплатив кошти у вигляді авансу в розмірі 80,0 процентів від замовлення тобто 4 640,0 гривень. Після установки вікон знову прийшов на офіс підприємства і тому самому ОСОБА_12 сплатив готівкою решту вартості вікон;

- свідка ОСОБА_34, який показав, що близько серпня 2010 року в офісі ПП «Номекс» зробив замовлення на виготовлення вікон. При оформленні замовлення ним було сплачено грошові кошти в розмірі 1 800,0 гривень як передоплата. Замовлення в нього приймав і розраховував його вартість менеджер ОСОБА_12, остаточний розрахунок проведений також із ним в офісі підприємства;

- свідка ОСОБА_35 про те, що декілька разів робив замовлення на встановлення вікон в ПП «Номекс» та грошові кошти надавав менеджеру ОСОБА_12, остаточний розрахунок робив також із ним в офісі фірми;

- свідка ОСОБА_36 ро те, що наприкінці серпня 2010 року в офісі ПП «Номекс» зробив замовлення на виготовлення вікон. При оформленні замовлення ним було сплачено грошові кошти в розмірі 1 700,0 гривень як передоплата. Замовлення в нього приймав молодий чоловік, віком близько 26-28 років на ім'я ОСОБА_12;

- свідка ОСОБА_37 про те, що 27.08.2010 року в офісі ПП «Номекс» зробив замовлення на виготовлення вікон. При оформленні замовлення ним було сплачено грошові кошти в розмірі 3 000,0 гривень як передоплата. Замовлення в нього приймав молодий чоловік, віком близько 26-28 років на ім'я ОСОБА_12;

- свідка ОСОБА_38 яка показала, що близько 19.08.2010 року в офісі ПП «Номекс» зробила замовлення на виготовлення вікон. При оформленні замовлення нею було сплачено грошові кошти в розмірі 1 000,0 гривень як передоплата. Замовлення в неї приймав молодий чоловік на ім'я ОСОБА_12.

Суд першої інстанції дослідив в судовому засіданні зазначені в обвинуваченні замовлення на встановлення вікон та зошит про передачу готівки .

Згідно висновку судово-почеркозначої експертизи від 19.08.2013 року № 1430/13/23 підписи, що розташовані у відбитках штампу з реквізитами «Оплачено» та оригіналах замовлень за 2010-2011 роки, а також підпис в колонці № 4 у блокноті (зошиті) виконано ОСОБА_12

Згідно висновку судово-почеркозначої експертизи від 19.08.2013 року № 1798/13/23 підписи, що розташовані у відбитках штампу з реквізитами "Оплачено" та оригіналах замовлень виконані ОСОБА_12, а також рукописний текст у відбитку штампу з реквізитами "Сплачено" та в графі "дата" виконані ОСОБА_12

За висновоком судово-економічної експертизи від 17.05.2013 року №СЕ2013/028 (т.1 а.с.148-165) визначено суму привласнених грошових коштів в розмірі 127 296 грн.

Згідно вироку суду дії ОСОБА_39 кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України, привласнення заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах.

Однак з цим висновком колегія суддів погодитися не може.

Згідно п.3 Примітки до ст.185 КК України у ст.ст.185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Судом першої інстанції ОСОБА_12 засуджено за вчинення ним злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України у період з 18.08.2010 р. по 30.01.2012 р. на загальну суму 127 296 грн.

Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, сума податкової соціальної пільги дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2016 року. До 31 грудня 2015 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» з першого січня становив 941 грн. на місяць, тобто розмір податкової соціальної пільги у відповідний період дорівнював 470 грн. 50 коп. (941 * 0,50 = 470,5 гривень).

Таким чином, великий розмір завданої шкоди для злочинів даної категорії вчинених у 2011 році починається з 117625 грн. (470,5 грн.* 250).

Відповідно, розмір завданих ОСОБА_12 збитків, за обставин, викладених у вироку, не може визнаватися великим.

Сторона захисту - адвокат Карпенко Д.В. в судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження апеляційним судом, погодився, що вчинення злочину ОСОБА_12 слід вважати 2011 рік.

Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_24 пояснив, що в 2010 -2 011 рр., він надавав послуги людям по ремонту житла і люди цікавилися про придбання вікон, а ОСОБА_9 займався їх виготовленням, так вони почали співпрацювати. У фірмі ОСОБА_9 менеджером працював ОСОБА_12 через якого оформлялися замовлення на виготовлення металопластикових вікон. Замовлення складалося з того, що він робив заміри вікон для замовника, телефонував менеджеру ОСОБА_12, надавав інформацію, а вже ОСОБА_12 прораховував виконану роботу і казав про її вартість, якщо сума за роботу була узгоджена з замовником, то робилося замовлення. Пояснив, що за замовлення він брав у замовника грошові - передоплату за роботу, і віддавав їх менеджеру ОСОБА_12 за що той розписувався, а йому видавався товарний чек, ця передача грошей також фіксувалась в зошиті про прийом грошей. Товарний чек він брав лише тоді коли це потрібно було замовнику, тобто коли замовнику треба було підтвердити сплату грошей, то тоді він брав товарний чек з всіма підписами та печаткою, в інших випадках йому було достатньо того, що за отримання грошей менеджер ОСОБА_12 розписувався у зошиті.

ОСОБА_24 пояснив, що на підприємстві в якому він замовляв вікна був директор ОСОБА_9 і менеджер ОСОБА_12, і він співпрацював з менеджером, а що стосується запису у зошиті про прийом грошей - «Зема», то це так скорочено зазначено його прізвище, так як його повністю вимовляти складно. За виготовлені вікна він розраховувався завжди, і тільки готівкою. Скільки договорів було укладено з ПП «Номекс» на виготовлення вікон, саме через менеджера ОСОБА_12, сказати точно не може, однак приблизно це було 100-150 договорів, можливо й більше. Зазначив, що у нього на руках немає ні бланків замовлень, ні накладних, ні чеків з квитанціями, його дії по замовленню вікон фіксувалися в зошиті прийому грошей, через який він давав гроші менеджеру ОСОБА_12 і там є його підпис.

Для проведення судово-економічної експертизи, він ніяких документів експерту не надавав. Вказав, що розрахунок за замовлення залежав від самого замовника, інколи це була передоплата в 50%, 70%, коли повна оплата, була і усна домовленість - він замовляв вікна, вони приходили, а потім був розрахунок. Якщо спочатку була оплата в 50%, то при повному розрахунку він про це зазначав у товарному чеку, по виконанню замовлення документи викидав. Вказав, що замовлення на виготовлення металопластикових вікон він робив у ПП «Номекс». Що стосується наявності бланків замовлень від його імені №14,23,34, які є в матеріалах кримінальної справи і на яких відсутній підпис замовника, менеджера та штамп про отримання готівки, і чи він їх підписував ОСОБА_24 пояснити не зміг та як цих обставин не пам'ятає. Зазначив, що на яку точно суму оформлялися замовлення за участю менеджера ОСОБА_12 він сказати не може, однак зазначив що в рік обороти доходили і 100, і 200 тисяч грн., по різному було.

Окрім того, свідок ОСОБА_24 вказав, що дійсно були такі замовлення по яких робота прораховувалася і ціна за неї також, однак в роботу ці замовлення не йшли, так як щось замовнику не підходило. Що стосується, по бланках замовлень на виготовлення металопластикових вікон, що є в матеріалах кримінального провадження, і на яких немає ні його підпису - ОСОБА_24, ні підпису ОСОБА_12, і які в тому числі ставляться в вину ОСОБА_12, які саме з замовлень були прораховані і не пішли в роботу, свідок ОСОБА_24 сказати не може.

ОСОБА_24 пояснив, що гроші за замовлення виготовлення металопластикових вікон він передавав тільки ОСОБА_12 при необхідності брав документ, що підтверджував передачу грошей, а у разі якщо такої потреби не було він таких документів не брав, про отримання грошей ОСОБА_12 розписувався у зошиті прийому грошей, і цей зошит для нього - ОСОБА_24 являвся офіційним документом. Вказав, що затримки по виконанню замовлення були два тижня, один місяць, однак замовлення виконувалися в будь-якому випадку, у нього як у замовника заборгованості не було, про недостачу та присвоєння грошей він дізнався від директора ОСОБА_9 в 2010 р. чи в 2011 р. точно не пам'ятає. Вказав, що вони з потерпілим ОСОБА_9 робили звірки щодо заборгованості, він заїжджав на підприємство та звірялися по зошиту.

Свідок ОСОБА_24 вказав, що підтвердити офіційними документами, скільки він зробив замовлень на виготовлення металопластикових вікон і на які суми, він не може.

Обвинувачений ОСОБА_12 пояснив апеляційному суду, що свідок ОСОБА_24 знаходиться у дружніх відносинах з потерпілим ОСОБА_9 і при замовленні товару у нього була найбільша знижка, товар брав майже за собівартістю. Розрахунки за виконану роботу ОСОБА_24 проводив безпосередньо з ОСОБА_9, були випадки що передавав і йому кошти. Коли гроші ОСОБА_24 передавались ОСОБА_9, то останній підходив до нього з грошима і казав, що ОСОБА_24 віддав кошти за замовлення і треба записати в зошит таку то суму, він записував в зошит ставив свій підпис і підпис ставив ОСОБА_9 Якщо ж ОСОБА_24 треба було оформити замовлення то тоді він його оформляв, ставив свій підпис, ставив підпис замовник та ставилась печатка, якщо замовлення не йшло в роботу то тоді не ставився ні підпис ні печатка.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_24 колегія суддів приходить до висновку, що його покази не можуть братися судом до уваги, оскільки офіційного документального підтвердження того, скільки ОСОБА_24 особисто робив замовлень у менеджера ПП «Номекс» ОСОБА_12 на виготовлення металопластикових вікон і на яку суму були ці замовлення, встановити неможливо, так як у нього не збереглося жодних документів, які б підтверджували факт замовлення та сплату готівки за нього.

Колегія суддів, критично оцінює висновок судово-економічної експертизи №СЕ 2013/028 від 17.05.2013 р. в якому відповідь на запитання №4 сформована під умовою. Так експерт визначила, що факт не передачі готівки, отриманої ОСОБА_12 від реалізації металопластикових виробів, може свідчити про нанесення збитків ФОП ОСОБА_9 в загальній сумі 127 296,00 грн., лише за умови, якщо буде доведено, що за замовленнями на суму 31 683,82 грн. покупцями менеджеру з продажу ОСОБА_12 сплачена готівка в повному обсязі. Однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції експерт ОСОБА_25 пояснила, що нею була проведена судово-економічна експертиза на підставі постанови слідчого Соснівського РВ УМВС України від 18.04.2013 р. у кримінальному провадженні №12013250040000548 від 08.02.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Їй на експертизу слідчим були надані постанова слідчого про призначення експертизи, оригінали бланків замовлень на виготовлення металопластикових виробів та книга обліку отримання готівки ФОП ОСОБА_9, цією книгою був зошит в кольоровій обкладинці в якому менеджер ОСОБА_12 відмічав скільки і по якому замовленню йому надійшло готівки, а також в ньому є підписи скільки готівки він передав фактично ФОП ОСОБА_9 Експерт зазначила, що проаналізувавши ці бланки замовлень, вона відмітила, що на окремих бланках замовлень не було підписів, ні менеджера, ні покупця, ні штампів про те що замовлення були оплачені, на решті бланках замовлень були підписи менеджера, покупця і стояв штамп про їх оплату, що свідчить, що господарська операція відбулася.

При проведенні даної експертизи в неї виникло питання про те чому рух готівки відображається в зошиті і дослідивши вимоги Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні №637 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» нею було встановлено, що зазначені в них вимоги не розповсюджуються на фізичних осіб підприємців, тобто фізична особа підприємець може вести облік готівки так як захоче, може в журналі, зошиті, чи на листку, тобто законодавством не передбачено, та не визначено, як саме фізична особа підприємець повинна вести цей облік, а тому на підставі зошита наданого слідчим вона проводила експертизу. Зазначила, що є такі замовлення по яких готівка взагалі не була отримана, тобто в зошиті відсутні дані що будь - яка готівка взагалі надходила від фізичної особи.

Пояснила, що документи, які були надані їй слідчим на експертизу були запаковані та поставлена печатка. Наголосила, що в разі перебування фізичної особи підприємця на спрощеній системі оподаткування ніякий визначеної форми бухгалтерський документ, для обліку готівки не повинен вестися, так як це не передбачено чинним законодавством. Вказує, що зошит який давався на експертизу може вважатися первинним офіційним бухгалтерським документом. Оскільки, потерпілий ФОП ОСОБА_9 не є на загальній системі оподаткування, тому він не повинен вести книгу обліку доходів та витрат. Вказала, що документи їй надійшли для проведення експертизи відносно фізичної особи підприємця ОСОБА_9, експертизу вона проводила на підставі оригіналів бланків замовлень, і замовлення вона виконувала по факту, не розмежовуючи ФОП ОСОБА_9 чи ПП «Номекс».

Що стосується четвертого питання у висновку експертизи №СЕ2013/028 від 17.05.2013 р. де вона дає висновок «за умовою», експерт пояснила, що на цих бланках замовлень взагалі не було ніяких ні підписів, ні відміток, а також ці бланки не оплачені. Якщо по іншим замовленням був зазначено аванс, що може бути документом і по ньому дійсно робилася якась робота, ставилися вікна, або була ще якась оплата відмічена в зошиті, то по бланках замовленнях які віднесені «за умовою» відомостей не було. Вона зверталася до слідчого, що необхідно було б допитати тих людей які зазначені в цих пустих бланках замовлень, для того щоб з'ясувати питання чи платили вони за замовлення і чи була виконана робота.

Експерт ОСОБА_25 зазначила, що згідно проведеної експертизи факт непередачі готівки, отриманої ОСОБА_12 від реалізації металопластикових виробів, свідчить про нанесення збитків ФОП ОСОБА_9 - 127 296,00 грн. лише за умови, якщо буде доведено, що замовлення на суму 31 683,82 грн. покупцями менеджеру з продажу ОСОБА_12 сплачена готівка у повному обсязі, однак такі докази в матеріалах справи відсутні. Отже, збитки нанесені ФОП ОСОБА_9 документально доведені на суму 95 612 грн.18 коп.

Заслухавши пояснення експерта ОСОБА_25, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції взявши до уваги документально непідтверджену суму 127 296, 00 грн., не вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ч.4 ст.191 КК України. Якщо взяти документально підтверджену експертизою суму, яка дорівнює 95 612,18 грн. на чому наголошувала експерт ОСОБА_25, то вказаний розмір не досягає до 117625 грн. - мінімальної суми, необхідної для кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч.4 ст.191 КК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що розмір завданих ОСОБА_12 збитків ПП «Номекс» за обставин викладених у вироку суду не може визнаватися великим, оскільки згідно з даними висновку судово-економічної експертизи від 17.05.2013 р., частина замовлень на загальну суму 31 683 грн. 82 коп. не мають документального підтвердження передачі коштів замовниками ОСОБА_12, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 з ч.4 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України є такими що відповідають встановленим фактичним обставинам вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, тому дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.4 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, судом вказані вимоги у повному обсязі виконані не були.

Так, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_12, маючи умисел на привласнення ввіреного йому чужого майна вчинив саме його привласнення. В подальшому, у мотивувальній частині вироку міститься інший виклад обвинувачення, визнаного доведеним, у якому суд вказав на направленість умислу засудженого на заволодіння чужим майном, після чого останній вчинив його привласнення.

Конкретизуючи формулювання обвинувачення, визнаного доведеним за ч. 4 ст. 191 КК України, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_12 вчинив привласнення, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах.

Таким чином, суд першої інстанції допустив протиріччя у мотивувальній частині вироку в частині обвинувачення, яке визнав доведеним.

За наслідками апеляційного розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що у вироку суду, як і в обвинувальному акті зайвим є посилання на такий спосіб вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення як - «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», є зайвим, а отже таке посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

За таких обставин не заслуговують на увагу посилання сторони захисту на те, що суб'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа, як це передбачено частиною другою статті 191 КК.

Так, у відповідності до роз'яснень, що містяться п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання, тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Колегія суддів вважає у даному кримінальному провадженні доведено, що обвинувачений ОСОБА_12 привласнив чуже майно - готівкові кошти, які були ввірені йому, як менеджеру ПП "Номекс", на законних підставах і стосовно яких він здійснював повноваження щодо їх збереження та доставки директору і власнику підприємства ОСОБА_9, які (ці повноваження) він використував для обернення коштів на свою користь.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що висновки суду, зазначені у мотивувальній частині вироку, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, про вчинення обвинуваченим «заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем», як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, є помилковим, а тому підлягає виключенню з вироку, як зайве.

Крім того, колегія суддів знаходить, що в мотивувальної частини вироку (як і в обвинувальному акті) у формулюванні обвинувачення безпідставним є посилання про привласнення обвинуваченим коштів, отриманих згідно замовлення №7 від 17.02.2011 - в сумі 556,0 грн., згідно замовлення №25 від 08.04.2011 - 66,0 грн.; - №51 від 19.05.2011 - 2 498,0 грн.; - №118 від 26.08.2011 - 1162,0 грн.; - №141 від 19.09.2011 року - 244,0 грн., оскільки з пояснень експерта ОСОБА_25 по висновку проведеної нею судово-економічної експертизи від 17 травня 2013 року №СЕ2013/028 щодо згаданих замовлень, вбачається, що за даними цих замовлень та звірки записів у зошиті передачі коштів виявлено переплату коштів, тобто - передачу менеджером ОСОБА_12 директору підприємства ОСОБА_9 більшої суми, ніж він отримав у своє відання від замовників), що було експертом ураховано при визначенні остаточної суми нестачі коштів - 127296 грн., яка складає різницю даних про вартість наданих на дослідження оригіналів замовлень та даних зошиту обліку прийому - передачі коштів за період з 18.08.2010 року по 24.10.2011 року, а тому задані суми безпідставно значаться в обвинуваченні, як такі, привласнені, що не впливає на визначення загальної суми нестачі коштів, а тому підлягає виключенню з вироку, як зайве.

З урахуванням вище викладеного колегія суддів вважає, що твердження захисників обвинуваченого ОСОБА_12 адвокатів Гречухи В.І. та Карпенка Д.В. про те, що висновок судово-економічної експертизи від 17 травня 2013 року №СЕ2013/028 у частині замовлень від 07.09.2010 р. №185 №186, 14.09.2010 р. №198, 11.10.2010 р. №227, виписаних на ім'я «Зема», від 29.11.2010 р. №276 - на адресу вул. Красіна, 59, від 29.11.2010 р. №277 - на ім?я ОСОБА_40; та замовлень у 2011 році виписаних на ім'я «Зема» від 08.04.2011 р. №24, 22.04.2011 р. №31, 10.05.2011 р. №41, 18.05.2011 р. №50, від 28.07.2011 р. №95, 19.08.2011 р. №117, 11.10.2011 р. №168, 19.10.2011 р. №172, на загальну суму 31 683 грн. 82 коп. є умовним, оскільки експертом зазначено, що на наведених замовленнях відсутні підписи обвинуваченого і штампи та відмітки про оплату замовлень, є правильним, так як підтверджується поясненнями експерта ОСОБА_25, які вона надала в суді апеляційної інстанції.

Частиною 7 ст. 412 КПК України визначається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог зазначеного Кодексу, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а саме відсутність у матеріалах провадження журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове проводження у суді першої інстанції.

Посилання у апеляційних скаргах захисника на відсутність технічного запису судових засідань суду першої інстанції від 26.11.2013 року, 22.01.2014 року та 02.02.2015, як на підставу для скасування вироку і призначення нового судового розгляду провадження в суді першої інстанції, в засіданні апеляційного суду стороною захисту не підтримано, оскільки з журналів судового засідання вбачається, що розгляд кримінального провадження в згадані дні не проводився, у зв'язку з чим такі доводи колегія суддів не бере до уваги, оскільки дійсно відсутність технічного запису судових засідань в дні, коли розгляд провадження фактично не було здійснено, а перенесено з тих чи інших причин, не є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Отже, остаточно сторона захисту не посилається на жодну з підстав для скасування вироку суду з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, як це передбачено ст. 415 КПК України, якою визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав правильну критичну оцінку показанням близьких родичів обвинуваченого, його матері - ОСОБА_41, батька - ОСОБА_42, дружини - ОСОБА_41 щодо даних здійснення обвинуваченим оплати заробітної плати працівникам ПП "Номекс". З такими висновками суду, які є належно умотивовані у вироку суду, погоджується і колегія суддів.

Крім того, посилання сторони захисту на те, що в судовому засіданні не досліджені посадові обов'язки обвинуваченого ОСОБА_12, а судово-економічна експертиза, яка покладена в основу обвинувального вироку № СЕ 013\028 від 17.05.2013 року не відповідає Закону України «Про судову експертизу від 25.02.1994 року та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затверджених наказом МЮУ від 08.01.1998 року № 53/5 спростовано показаннями експерта ОСОБА_25 про те, що об'єктом дослідження були надані їй стороною обвинувачення оригінали замовлень підприємства, на якому працював обвинувачений ОСОБА_12, та зошит обліку руху коштів, на підставі яких, шляхом зведенням даних у відповідні таблиці та проведенням розрахунків, був зроблений висновок щодо загальної суми коштів, які не були передані обвинуваченим їх власнику ОСОБА_9

Разом з тим, є слушними доводи сторони захисту про те, що судом безпідставно не було враховано пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, зокрема що він раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, матір - інваліда першої групи, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Тому безпідставними у даному кримінальному провадженні колегія суддів вважає вимоги як прокурора, так і потерпілого та його представників, щодо необхідності призначення обвинуваченому передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України обов'язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років безпідставними. Не заслуговують на увагу також доводи сторони обвинувачення про м'якість призначеного обвинуваченому покарання з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_12 свою вину не визнав, не розкаявся, шкоду не відшкодував, оскільки такі обставини є позиція захисту обвинуваченого і не передбачені кримінальним законом як такі, що обтяжують покарання.

З наведених підстав колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_12 належить змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.4 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України, частково задовольнити апеляційну скаргу захисника Гречухи В.І., а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

При призначенні покарання ОСОБА_12 за ч.1 ст.191 КК України, колегія суддів враховує наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також, що він має матір інваліда першої групи, має молодий вік, вперше притягнутий до кримінальної відповідальності.

Разом з тим судова колегія зменшує суму стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 з 127 296 грн. на 95 612 грн. 18 коп., оскільки збитки завдані на суму 95 612 грн.18 коп., колегія суддів вважає документально підтвердженою, а суму 31683 грн. 82 коп., не доведеною.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника Гречухи В.І., задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Олизька В.В. та потерпілого ОСОБА_9, залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м.Черкаси від 03 червня 2015 року стосовно ОСОБА_12 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.4 ст.191 КК України на ч.1 ст.191 КК України.

Призначити ОСОБА_12 покарання за ч.1 ст.191 КК України у виді трьох років і шести місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_12 в строк відбутого ним покарання час його перебування під вартою з 03 червня 2015 року по 26 грудня 2017 року.

Зменшити суму стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 з 127 296 грн. на 95 612 грн. 18 коп.

В решті вирок Соснівського районного суду м.Черкаси залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :