Рішення № 71455023, 05.01.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6239/17

Провадження №2/639/2454/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Кричевської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ :

20 жовтня 2017 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, в якій він просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (МФО: 305299; ЄДРПОУ:14360570) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ у м. Луганськ УДМС України в Луганській області 12.09.2012,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за Договором банківського рахунку у загальному розмірі 300 114,24 гри. (триста тисяч сто чотирнадцять гривень 24 коп). з яких 285 446,96 грн. - основна сума заборгованості; 5 708,94 гри.;- індекс інфляції; 8 277,96 грн. - пеня; 680, 38 грн.- 3% річних, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у 2011 році між ним ПАТ КБ «Приват Банк» укладено Договір банківського рахунку, за яким Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Даний Договір обслуговується картою № НОМЕР_3.

Позивач зазначає, що він є власником коштів у сумі 285 446,96 грн., які знаходяться на поточному рахунку, який відкритий у відділені ПАТ КБ «Приват Банк». Рахунок використовувався позивачем для споживчих потреб.

14.09.2017 року за адресою проспект Новобаварський позивач намагався зняти грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн., банкомат відмовив йому у здійсненні операції на підставі «перевищення ліміту транзакції». Позивачу не вдалося зняти кошти, навіть у розмірі 10 грн.. оскільки було вказано на екрані банкомату, що був «перевищений ліміт транзакцій».

Як зазначає позивач, жодних лімітів він не встановлював та не перевищував, банк безпідставно відмовив йому у видачі його власних коштів.

Одразу після виявлення факту невиконання операції по зняттю грошових коштів позивач зателефонував за номером 3700 на гарячу лінію ПАТ КБ «Приват Банк» та оформив заявку № 10860981 про усунення перешкод у користуванні та вільному розпорядженні грошовими коштами на його поточному рахунку. На його законну вимогу як клієнта банку пояснити причину блокування рахунку йому було відмовлено. 21.09.2017 року йому зателефонував представник банку Миронюк Анастасія Василівна, яка порадила надати Банку джерела надходження коштів за останній місяць на картковий рахунок і тоді рахунок буде розблокований.

28.09.2017 року позивач звернувся до головного відділення ПАТ КБ «Приват Банк» у м. Xаркові за адресою вул. Малом'ясницька 2-А з відповідними документами, які підтверджували надходження коштів на його картковий рахунок. Отримавши дані документи, менеджер відсканувала їх та відправила до головного офісу у м. Дніпрі. Через деякий час зв'язалися з головного офіса м. Дніпра, повідомивши, що наданих договорів відносно джерел походження грошових коштів не достатньо для розблокування його поточного рахунку співробітник Банку порадила йому нотаріально завірити дані договори.

Позивач посилається на те, що відповідач порушив умови зобов'язання, а саме в односторонньому порядку припинив виконання своїх з видачі грошових коштів, які належать позивачу на праві власності, через банкомати та каси своїх відділень. При цьому відповідач ніяким чином не повідомив його про зміни умов обслуговування та блокування грошей на картковому рахунку, згоди на не позивач не надавав.

Окрім того позивач вважає, що з 14.09.2017 року відповідач безпідставно користувався його грошовими коштами у розмірі 285 446, 96 грн. і у зв'язку з цим зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції, три проценти річних та пеню за користування його коштами.

19 грудня 2017 року від представника ПАТ КБ «Приват банк» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до якого вони заперечують проти задоволення позовної заяви з наступних підстав.

Так, банком було призупинено здійснення операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є Позивач, на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків, що позивач використовує платіжну картку, як засіб доступу до відкритого на його ім'я рахунку з порушенням умов договору між Позивачем та Відповідачем, а саме: для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей та підставі листа Департаменту фінансового моніторингу Національного банку України «Щодо фінансових операцій з отримання готівки» від 13.04.2016 року (телеграма №КТ-2016/10-182800 від 13.04.2016).

Окрім того відповідач посилається на те, що позивачем було обрано не той спосіб захисту своїх прав, адже предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором банківського рахунку, інфляційних, річних та пені. При цьому, як з пояснень позивача так із виписки по рахунку вбачається, що кошти обліковуються на власному рахунку позивача, не привласнені банком і не використовуються ним, а тому відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати стягнення зазначених коштів з власного рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк".

А виходячи з системного аналізу змісту ст. 1073. 1074 ЦК України та п.п. 32.2, 32.1- 32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», належними способами захисту прав клієнта в разі обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, законодавець визначає зобов'язання банку вчинити певні дії.

Позивач, в судовому засіданні 28 грудня 2017 року відмовився від позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості оскільки вона вже була повернута йому, на задоволенні іншої частини позову наполягав.

Представник відповідача - Левинська А.В., яка діє на підставі довіреності від 11.01.2017 року, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані позивачем та долучені до матеріалів справи докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок у ПАТ КБ «Приват банк» на підставі його заяви від 16.12.2010 року. (а.с. 52)

Відповідно до виписки по обігу коштів по карті № НОМЕР_3, яка належить позивачу ОСОБА_1, за період з 01.08.2017 року по 14.09.2017 року на його рахунок надходили грошові кошти шляхом поповнення готівкою у різних банкоматах міста Харкова на суми від 200, 00 грн. до 900, 00 грн. (а.с. 13-15)

14.09.2017 року позивач намагався зняти кошти зі своєї картки, але йому було відмовлено у здійсненні операції на підставі «перевищення ліміту транзакції», що підтверджується копіями квитанцій. (а.с.10, 11)

З вказаного приводу 19.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою-вимогою про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні грошовими коштами на поточному рахунку до ПАТ КБ «Приват банк» то до Голови Національного банку України зі скаргою на незаконні дії ПАТ КБ «Приват банк». ( а.с. 16-19, 21-24)

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до п. 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Як вбачається з листа Департаменту фінансового моніторингу Національно банку України «Щодо фінансових операцій з отримання готівки» від 13.04.2016 року, було висловлено занепокоєння масштабністю фінансових операцій зі зняття клієнтами банків готівкових коштів у значних розмірах за допомогою платіжних карток та наголошено, що зазначені факти можуть свідчити про високий ризик використання послуг банків для легалізації кримінальних доходів, а проведені фінансові операції окремих клієнтів містять передбачені абзацами тринадцятим -п'ятнадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу Положення №346 ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу. а саме:

проведення клієнтами банку фінансових операцій, шо не мають очевидної економічної доцільності (сенсу):

участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати . шо метою їх здійснення є легалізація кримінальних доходів (зокрема пов'язаних зі зняттям готівкових коштів і;

проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, шо метою їх здійснення є уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу.

Наведені в Листі приклади не є вичерпним переліком. Та з огляду на вказане, в кожному конкретному випадку банки зобов'язано здійснювати детальний аналіз фінансових операцій з метою недопущення використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності.

В листі зазначено, шо згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, і що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

В листі також вказано про право банку відмовитися від проведення фінансової операції встановлення (підтримання) ділових відносин в разі наявності високого ризику за результатами його оцінки чи переоцінки. (а.с. 49-51)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості за Договором банківського рахунку, адже вказані кошти були йому повернуті відповідачем, а просив лише стягнути з відповідача індекс інфляції, пеню та 3 % річних за користування коштами.

З приводу цього суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільно-правових обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та відповідачем не було укладено договорів щодо користування коштами позивача, то і вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних, пені та індексу інфляції також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 89, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 509, 625, 649, 1068 ЦК України, ст. ст. 1, 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.01.2018 року.

Суддя В.В. Труханович