Ухвала суду № 71453029, 27.12.2017, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1246/17

4-с/544/7/2017

У Х В А Л А

27 грудня 2017 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря - Ралець О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на дії державного виконавця, заінтересована особа – старший державний виконавець Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ПАТ «Страхова компанія «Країна» звернувся до Пирятинського районного суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Пирятинського РВ ДВС ОСОБА_1, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця Шворака С.С.; визнати неправомірною і незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.10.2017, винесену державним виконавцем Швораком С.С., та скасувати її; зобов’язати державного виконавця Шворака С.С. та Пирятинський РВДВС усунути порушення, скасувати постанову від 23.10.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу та відновити постановою виконавче провадження, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов’язань за рішенням та з поданням про розшук боржника, накласти арешт на все майно. В обґрунтування скарги посилається на те, що у провадженні старшого державного виконавця знаходився на виконанні виконавчий лист № 2-41/08, виданий Пирятинським районним судом Полтавської області 21.05.2008 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Країна» 16567,28грн. 19.04.2008 рішення набрало законної сили, але боржник не виконує рішення суду більше 9 років. 23.10.2017 державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає вказану постанову незаконною та неправомірною, оскільки державним виконавцем гне використані в повному обсязі надані йому права та обов’язки, не було вжито передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Заявник на даний час позбавлений права на виконання рішення суду боржником, який не виконує його, а примусове виконання не здійснюється у зв'язку з бездіяльністю державного виконавця (не направлено подання до суду про тимчасову заборону виїзду за межі України та подання про розшук боржника). Державним виконавцем порушено законний інтерес стягувача на реальне виконання рішення суду.

Представник заявника та державний виконавець до суду не з’явились, просили справу слухати в їх відсутність.

В силу ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За таких обставин та враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, надали суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Проаналізувавши докази у справі, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що на виконанні у старшого державного виконавця Пирятинського РВ ДВС знаходився виконавчий лист №2-41/08, виданий 08.04.2008 Пирятинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Країна»16373,55грн. страхового відшкодування, 163,73грн. в повернення державного мита та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 16567,28грн. (виконавче провадження ВП №51120998).

Постановою старшого державного виконавця Шворака С.С. від 23.10.2017 було повернуто виконавчий лист стягувачу згідно п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є те, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника – юридичної особи, місце проживання, перебування боржника – фізичної особи.

Вказану постанову стягувачем отримано 11.12.2017 (а.с.3 на звороті).

Зважаючи, що відповідно до штампу установи поштового зв"язку скаргу направлено до суду 15.12.2017, строк оскарження постанови стягувачем не пропущено.

Після встановлення зазначених обставин суд зазначає наступне.

У статті 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення є обов’язковим до виконання.

У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Розглянувши вимоги заявника в частині визнання бездіяльності Пирятинського РВ ДВС незаконною суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» закріплює заходи примусового виконання рішень. Так, згідно цієї статті заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як убачається з копій матеріалів виконавчого провадження №51120998, що надані суду державним виконавцем, при примусовому виконанні судового рішення протягом тривалого часу державним виконавцем були вжиті такі заходи щодо примусового виконання рішення: з'ясовано, чи отримував боржник ОСОБА_2 закордонний паспорт, чи має боржник джерела отримання доходів, чи працює він за трудовими та цивільно-правовими договорами чи отримує пенсію, чи має боржник відкриті рахунки в банках, а також один раз здійснено виклик боржника до державного виконавця та двічі здійснено вихід за місцем проживання боржника.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Установлено, що у квітні 2016 року стягувач звертався до державного виконавця з заявою, в якій просив звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Однак надані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження №51120998 свідчать про те, що державний виконавець не розглянув вказану заяву стягувача та не звертався до суду з указаним поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Виходячи з викладеного суд уважає, що державним виконавцем не здійснено всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «Україна» 16567,28грн., а тому приходить до висновку про обґрунтованість вимог стягувача та необхідність їх задоволення у спосіб, визначений ч.2 ст.451 ЦПК України.

Щодо вимог заявника в частині визнання незаконною постанови державного виконавця від 23.10.2017 суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Аналіз даної норми права свідчить про те, що в даному випадку виконанню підлягає виконавчий лист, за яким мають бути стягнуті кошти, який може бути виконаний без участі боржника.

Як убачається з матеріалів справи на виконанні у державного виконавця Шворака С.С. знаходився саме виконавчий документ, за яким стягнуті кошти, який може бути виконаний без участі боржника.

За таких обставин суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», не відповідає вимогам закону.

З огляду на встановлені обставини суд вважає доведеним, що право заявника на належне виконання рішення суду було порушено, і порушено саме шляхом прийняття з порушенням закону постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 23.10.2017, тому суд вважає за необхідне визнати неправомірною та скасувати зазначену постанову, таким чином поновивши порушене право стягувача.

Вимоги заявника в частині зобов’язати державного виконавця Шворака С.С. та Пирятинський РВДВС усунути порушення та відновити постановою виконавче провадження, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов’язань за рішенням та з поданням про розшук боржника, накласти арешт на все майно є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки суд не має права зобов’язувати вказаних осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).

За таких обставин вимоги заявника підлягають частковому задоволенню як такі, що ґрунтуються на законі, підтверджені встановленими обставинами та перевірені наданими доказами.

При цьому суд роз’яснює, що відповідно до ст.453 ЦПК УкраїниПирятинський РВ ДВС зобов’язаний повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.450-451, 453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на дії державного виконавця, заінтересована особа – старший державний виконавець Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність старшого державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 - незаконною.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.10.2017 у виконавчому провадженні ВП №51120998.

Пирятинському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н. В. Нагорна