Рішення № 71452920, 26.12.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.12.2017 Справа № 554/4404/13-ц

Провадження № 2/554/1600/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

за участю учасників справи:

відповідач (позивач по зустрічному позову): ОСОБА_1

її представники: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представник третьої особи приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»: Тукало В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи: ОСОБА_8, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визнання права власності на добудову, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, до ОСОБА_7 про припинення ідеальної частки права одного із співвласників на житловий будинок та визнання права власності на дану частку за іншими співвласниками, та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування; треті особи: ОСОБА_8, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_7 09.04.2013 року звернувся до суду з позовом та згодом уточненими позовними вимогами про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом на частину житлового будинку після смерті свого батька, який набув це майно у порядку спадкування за законом після свого батька (діда позивача), але відповідне право не оформив. А саме, просив визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з наведеним, також просив скасувати попередньо видане йому свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.10.2004 року, оскільки в ньому неправильно визначена частка у спадковому майні, яким є спірний житловий будинок. Крім того, просив визнати за ним право власності у порядку ч.1 ст.344 ЦК України на частину спірного житлового будинку, яка не була прийнята іншими спадкоємцями, на здійснені його батьком прибудови та виділити йому в окремий об'єкт частину в спірному житловому будинку та земельну ділянку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_10 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили припинити право власності померлого ОСОБА_11 на 1/3 частину спірного житлового будинку та визнати за ними право власності по 2/18 ідеальні частки після припинення права власності померлого ОСОБА_11 у порядку ст.ст.331,357 ЦК України та виділити в окремий об'єкт належну позивачам частину у спірному житловому будинку. В обґрунтування позову зазначили, що будинок, придбаний 02.09.1959 року, було розібрано двома співвласниками ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ними і почалася побудова нового одноквартирного будинку А-1, площею 48 кв.м. ОСОБА_11 від побудови спільного будинку відмовився. Згідно уточненого позову, ОСОБА_1 просила встановити право спільної часткової власності та виділити їй в окрему одиницю 1/2 частку житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в будинку під літ. «А-1»; встановити порядок користування (виділити) їй 1/2 частку земельної ділянки, на якій знаходиться виділена в натурі частина її будинку.

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на спадок за законом на 6/18 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначила, що вона є дружиною померлого ОСОБА_11, якому згідно договору купівлі-продажу належала 1/3 частка спірного домоволодіння. Вказана частка є об'єктом спільної власності подружжя.

Ухвалою суду від 28.04.2017 року замінено померлого відповідача по первісному позову та позивача по зустрічному позову ОСОБА_10 на її правонаступника спадкоємця ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 свій позов підтримав, в задоволенні інших вимог просив відмовити.

Представник позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_14 в судовому засіданні первісний позов підтримала, в задоволенні інших вимог просила відмовити за обставин, вказаних у позові та письмових запереченнях. Пояснила, що в 1959 році була куплена 1 кімната на двох синів оформлена; в 1960 році кімната зруйнувалась; ОСОБА_11 та ОСОБА_13 не приймали участь в будівництві; ОСОБА_4 до дому немає ніякого відношення, бо кімната розвалилась.

В судове засідання 26.12.2017 року повторно позивач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_14 не з'явилися, позивач просив перенести засідання суду на іншу дату, а його представник просила призупинити розгляд справи для приведення будинку «А-1» в правовий статус та не затягувати, а закінчити розгляд справи. Суд, керуючись вимогами ст.223 ЦПК України, вирішив закінчити розгляд справи у відсутність цих учасників справи.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні просила свій та зустрічний позов задовольнити, в первісному - відмовити. Пояснила, що вона жила з ОСОБА_11, отримала спадок, потім взнала,що у неї ще є спадок. Вона хоче, щоб їй суд виділив 1/3 частку спірного домоволодіння.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні просив позов ОСОБА_4 та зустрічний позов задовольнити, відмовити у задоволенні первісних позовних вимог. Пояснив, що позивач ОСОБА_4 взнала в грудні 2014 року про спадок по АДРЕСА_1, їй належить 1/3 частина будинку.

Відповідач (позивач по зустрічному позову) - ОСОБА_1 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити, не заперечувала проти позову ОСОБА_4 Пояснила, що старий будинок було знищено в 1960 році, новий будинок в 1974 році разом всі добудували, дозвіл було дано на трьох власників. ОСОБА_7 нічого не будував.

Представник відповідача (позивач по зустрічному позову) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просив в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити. Пояснив, що є можливість виділити в окрему інвентарну одиницю 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_1 та встановити новий порядок користування земельною ділянкою.

Представник відповідача (позивач по зустрічному позову) ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив зустрічний позов задовольнити, в первісному - відмовити. Вказав, що чітко встановлено коло спадкоємців; частки вже встановлені; 1/2 частка права власності у ОСОБА_1 є; згоди по поділу майна не досягли спадкоємці, тому вони просять виділити в окрему одиницю нерухоме майно; також підлягає встановленню порядок користування земельною ділянкою.

Представник третьої особи приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» - Тукало В.І. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні всіх позовних вимог. Пояснив, що будинок, який в 1959 році купили три власники, був повністю знищений в 1960 році, та власники побудували новий будинок в більшому розмірі, споруди, сараї та інше, на які до цього часу не видавалися правовстановлюючі документи. Таким чином, нерухоме спадкове майно, на яке претендують сторони, не є об'єктом права. Відповідно до ст.ст.179-190 ЦК України право не виникало на дане майно; у сторін спір про право; а цих речей немає; вступили в спадщину без документально.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, спірне домоволодіння по АДРЕСА_3, відповідно до договору купівлі-продажу від 02.09.1959 року, належало ОСОБА_12 та його синам: ОСОБА_13 і ОСОБА_11 по 1/3 частині кожному (т.1 а.с.214-215 - договір купівлі-продажу, а.с.121 - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно).

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, заповіту не склав, тому після нього відкрилась спадщина за законом ( т. 1 а.с.132).

Належна померлому на підставі договору купівлі-продажу 1/3 частина домоволодіння придбана ним у шлюбі з ОСОБА_15 та є об'єктом спільної власності подружжя, а саме: по 1/6 частині. Спадкоємцями належної померлому ОСОБА_12 1/6 частини житлового будинку, як спадкового майна, стали його дружина та сини ОСОБА_13 і ОСОБА_9, які проживали на момент смерті спадкодавця з ним, відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР фактично прийняли спадщину в рівних частинах по 1/8 (1/6:3=1/18). Після чого частики співвласників будинку розподілились наступним чином: дружина ОСОБА_15 - 4/18 (1/6 + 1/18); син ОСОБА_13 - 7/18 (1/3 + 1/18) ; син ОСОБА_9 - 1/18; син ОСОБА_11 - 6/18, що дорівнює 1/3 частині. Частка останнього не змінилась, тому що він спадщину не прийняв, оскільки із заявою про прийняття спадщини не звертався, не проживав із спадкодавцем на момент смерті.

ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.134), заповіту за життя не склала, тому на належні їй 4/18 частин спірного житлового будинку відкрилась спадщина за законом, яку фактично прийняли по 2/18 частини два сини ОСОБА_13 та ОСОБА_9, які проживали разом із спадкодавцем на момент його смерті. Після чого частки співвласників будинку розподілились наступним чином: ОСОБА_13 - 3/6 (7/18+2/18=9/18); ОСОБА_9 - 1/6 (1/18+2/18=3/18); ОСОБА_11 - 6/18, що дорівнює 1/3. Частка останнього не змінилась, тому що він спадщину не прийняв, оскільки із заявою про прийняття спадщини не звертався, не проживав із спадкодавцем на момент смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_11 (т.1 а.с.130). Після його смерті відкрилась спадщина за законом на 6/18 часток спірного майна. Після його смерті залишився спадкоємець першої черги, а саме: дружина ОСОБА_4, яка прийняла спадщину й оформила свої спадкові права в нотаріальній конторі (т.4 а.с.44).

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи ПП ПБТІ «Інвентаризатор» за адресою: АДРЕСА_1 первинна інвентаризація об'єкту нерухомого майна проведена 29.05.1957 року. Об'єкт складався з житлового будинку літ. «А-1», глиноплетневого, мазаного, критого толю з тамбуром на дві кімнати 1938 року побудови, загальною площею 26,57 кв.м, житловою площею 22,59 кв.м, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Полтавською державною нотаріальною конторою від 02.09.1959 року за №4-1574 (т.8 а.с.223).

Рішенням №355 Виконавчого комітету Октябрської районної ради депутатів трудящих від 20.06.1961 року надано дозвіл ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11 на будівництво нового одноквартирного житлового будинку замість старого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.122).

Старий будинок був знищений та побудований новий житловий будинок літ.А-1, площею 66,6 кв.м (стіни-саман, обкладений цеглою), який в експлуатацію не приймався, згідно матеріалів інвентаризаційної справи. Розмір вкладу не визначався, частки не розраховувалися та не визначалися, а право не оформлялося. Право власності на новозбудований житловий будинок літ.А-1 не перереєструвалося (т.8 а.с.162).

Спірні правовідносини виникли у сторін по справі щодо визнання права власності на майно померлихОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Відповідно до пунктів 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року Правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР в редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, коло спадкоємців за законом, відмова від спадщини.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року "Перша черга спадкоємців за законом" ч.1 - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно ст. 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року, - при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно до положень ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 561 ЦК 1963 р. було передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Всіма сторонами визнано, що на даний час старий будинок по АДРЕСА_1 зруйнований, об'єкт спадкового майна відсутній. Перевіряючи склад спадщини на час вирішення спору, судом встановлено, що об'єкт спадкування знищено, внаслідок його руйнування, тобто склад спадкового майна відсутній.

Таким чином, житловий будинок, який було придбано ОСОБА_12 та його синами: ОСОБА_13 і ОСОБА_11 в 1959 році, зруйновано, підстави для визнання права власності на будинок у порядку спадкування за сторонами відсутні, оскільки відсутнє спадкове майно.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1297 ЦК України в редакції, яка набрала законної сили з 01.01.2004 року, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України в редакції, яка набрала законної сили з 01.01.2004 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Факт знесення житлового будинку сторонами не оспорюється. Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що зазначений житловий будинок, який належав спадкодавцям, до цього часу знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1, суду надано не було.

Будь-яких належних і допустимих доказів, що зруйнована споруда, яка належала спадкодавцям ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11 на праві спільної часткової власності, та право на яку перейшло до сторін по справі, суду надано не було.

Згідно зі ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Так, відповідно до ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Наведене дає підстави зробити висновок, що цивільні права та обов'язки можуть виникати лише стосовно нерухомих речей, які є об'єктами матеріального світу, в зв'язку з чим щодо них може бути реалізовано право власника володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном.

Проте, нерухоме майно, яке належало спадкодавцям по 1/3 частці, знищено, отже право власності щодо вказаного нерухомого майна підлягало припиненню в установленому законом порядку. Такі дані в матеріалах справи відсутні.

Відповідні роз'яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», де, зокрема, зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

З приводу вимог ОСОБА_7 про визнання права власності на добудови до спірного житлового будинку та про його поділ слід зазначити наступне.

Згідно ч.ч.1-4 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено до домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку будинку, іншої будівдіі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праі спільної часткової власності.

Дані про наявність згоди співвласника спірного будинку ОСОБА_11 чи його спадкоємців на здійснення іншими співвласниками добудов в матеріалах справи відсутні, тому вимоги про збільшення частки позивача внаслідок здійснених за власний рахунок прибудов згідно з ч.4 ст.357 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими.

Посилання ОСОБА_7 на акт про надання дозволу на експлуатацію добудови до будинку від 09.07.2007 року (т.1 а.с.235), акт про користування та використання для своїх потреб частини житлового будинку від 02.12.2009 року (т.1 а.с.236), розписку ОСОБА_10 про свою згоду на реєстрацію ОСОБА_7 на його ім'я частини житлового будинку з присадибними добудовами (т.2 а.с.23) є безпідставними та юридично неспроможними.

З цих підстав є необґрунтованими і вимоги ОСОБА_7 про скасування свідоцтва про право на спадщину, виданого йому 06.10.2004 року на 1/6 частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, де площа землекористування не зазначена (т.8 а.с.20).

Доводи позивача ОСОБА_7 про набуттяним право власності у порядку ч.1 ст.344 ЦК України на частину спірного житлового будинку (за набувальною давністю) не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вимогам закону.

З приводу вимог по зустрічному позову на збудовану на добудовану нерухомість слід також зазначити, що, згідно матеріалів справи, побудований новий житловий будинок по АДРЕСА_1, площею 66,6 кв.м (стіни-саман, обкладений цеглою), в експлуатацію не приймався, розмір вкладу кожного співвласника не доведений, право не оформлялося. Право власності на новозбудований житловий будинок літ.А-1 не перереєструвалося.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається та позивачами не надані докази про належність їм на праві власності домоволодіння із зазначеною у позовах площею, складом приміщень, та земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Що стосується позовних вимог про виділ в окрему одиницю нерухомого майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-286цс15 частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Оскільки, після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них».

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Таким чином, суд констатує, що сторонами не доведено належними та допустимим доказами їх право власності на вказане нерухоме майно, а виготовлені на замовлення сторін ціла низка технічних паспортів на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1, які фактично суперечать один одному, не є підставою для вирішення питань права власності на спірне майно.

Покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, про те, що вони рік тому взнали, що їх баба ОСОБА_4 має спадок по АДРЕСА_1 і її представник ОСОБА_5 став цим питанням займатися, жодним чином не спростовують висновків суду про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачів не ґрунтуються на чинному законодавстві, яким не передбачена можливість визнання права власності на майно, яке фактично не існує, в зв'язку з чим в задоволенні позовів має бути відмовлено.

Відповідно до ст..141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові, понесені позивачами витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.549,561 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст.1218,349 ч.1 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул..Соборності,36, територіальної громади в особі Полтавської міської ради, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул..Соборності,36, треті особи: ОСОБА_8, проживаюча за адресою: АДРЕСА_4, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 36020 м.Полтава, вул..Гоголя,11, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», місцезнаходження: 36014 м.Полтава, пров.Романа Шухевича,4, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визнання права власності на добудову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, до ОСОБА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, про припинення ідеальної частки права одного із співвласників на житловий будинок та визнання права власності на дану частку за іншими співвласниками - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3, до ОСОБА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради, місцезнаходження: 36000 м.Полтава, вул..Соборності,36, про визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування; треті особи: ОСОБА_8, проживаюча за адресою: АДРЕСА_4, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 36020 м.Полтава, вул..Гоголя,11, приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», місцезнаходження: 36014 м.Полтава, пров.Романа Шухевича,4,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 355 ЦПК України подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 04.01.2018 року.

Суддя: А.М.Чуванова