Рішення № 71452245, 14.12.2017, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/1160/16-ц

н/п : 2/397/32/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2017 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Отян О.В.,

при секретарі - Рум»янцевій О.І.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка у режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом зі змінами (1 том а.с.4-5,104-105) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №KGLWGK01580002 від 01.11.2006 року, станом на 23.08.2016 року, у сумі 157 113 грн. 34 коп., судового збору розмірі 2356 грн. 70 коп.

В обґрунтування позову зазначено , що 01.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №KGLWGK01580002 за умовами якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 53100 грн. на термін до 02.11.2026 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а відповідачем умови договору виконані не були, не надано кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та іншими витратами.

Внаслідок порушень відповідачем зобов’язань, станом на 23.08.2016 року виникла заборгованість в розмірі 376350,65 грн., що складається з наступного: 46662,70 грн. – заборгованість за кредитом, 102336,24 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8114,40 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 219237,31 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Від цієї суми заборгованості віднято суму у розмірі 103668,51 грн., з яких: - 45447,70 грн. – заборгованість за кредитом, 32478,29 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2704,80 грн. – заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 23037,72 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, яка була задоволена рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк». Різниця становить 272682,14 грн.

Однак, на свій розсуд просять стягнути з відповідача лише частину заборгованості у розмірі 157113,34 грн., що складається з наступного: 1215,00 грн. – заборгованість за кредитом, 69857,95 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5409,60 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом та 80630,79 грн. – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Також позивачем було подано до суду заперечення на зустрічний позов ОСОБА_3, в якому вказали, що кредитний договір № KGLWGK01580002 укладений між Банком та ОСОБА_3 01.11.2006 року, тому саме з цієї дати позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 01.11.2009 року. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом в жовтні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. А тому, просять застосувати по спірних правовідносинах строк позовної давності та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. Також зазначили, що кредитний договір укладено згідно до норм чинного законодавства. На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту Позичальнику, кредитний договір укладено з дотриманням положень законодавства. ОСОБА_3 не додав жодного доказу, що під час укладання кредитного договору він не мав можливості прочитати даний договір та детально ознайомитися зі всіма умовами, навпаки, Позичальник протягом тривалого часу, належним чином виконував зобов'язання, що свідчить про його згоду зі всіма умовами кредитного договору. Банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Крім того від відповідача за первісним позовом були відсутні претензії протягом передбачених законом 14 днів й протягом 3-х років (строк позовної давності). Окрім того, п.1.1 кредитного договору містить повну інформацію про вартість наданого кредиту: зазначено розмір коштів, які видані позичальнику, розмір відсоткової ставки за кредитним договором, строки та порядок внесення щомісячних платежів, та інші нарахування за кредитним договором. Також умовами договору передбачено погашення заборгованості ануїтетними платежами, а саме щомісячно в період сплати з 1 по 6 число кожного місяця позичальник повинен надати банку кошти в розмірі 726,33 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, п.6.5 кредитного договору передбачено, що детальний опис загальної вартості кредиту вказаний в п.п.1.1, 2.2.7, 2.2.9, 3.1.1, 6.2 цього договору. Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Також, ОСОБА_3 безпідставно посилається на Постанову НБУ №168 від 10.05.2007 року, оскільки кредитний договір був укладений 01.11.2006 року, тобто до прийняття зазначеного нормативного документу. Крім того, відповідач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування. Вважають посилання позивача на положення ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» після погодження умов, багаторічної сплати за кредитним договором, тривалого виконання його умов, за відсутності дійсних підстав вважати відповідні умови договору несправедливими, лише намаганням уникнути відповідальності за допущення прострочення кредитного зобов'язання шляхом отримання неправомірної вигоди за рахунок отримання на свою користь рішення суду, після введення суду у оману обставинами, викладеними у позові. Враховуючи попередні пункти спростування тез відповідача 1 за первісним позовом про «численні порушення» норм права при укладанні кредитного договору, вважаємо що на них побудовані натяки на нечесну підприємницьку діяльність позивача за первісним позовом також є неаргументованими. ОСОБА_3 особистим підписом в кредитному договорі підтвердив згоду з умовами договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе. Також, 16.11.2011 року Олександрівським районним суд Кіровоградської області було ухвалене рішення в справі за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором за інший період. Зазначене рішення набрало законної сили та є чинним на сьогоднішній день. Пленум Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 у своїй Постанові «Про судове рішення у цивільній справі" дав роз'яснення, що оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК України), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. У зв’язку з цим, обставини, на які ОСОБА_3 посилається в своєму зустрічному позові, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Стосовно достягнення зазначили, що станом на 23.08.2016 року поточна заборгованість за кредитом складає 376350,65 грн. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 року задоволено позов банку про стягнення заборгованості, згідно з яким в рахунок погашення заборгованості за кредитом задоволено суму у розмірі 103668,51 грн. Оскільки договірні правовідносини між сторонами не припинилися, Банк продовжує здійснювати нарахування пені, відсотків. З метою недопущення подальшого зростання заборгованості за кредитом, банк вирішив звернутись з позовом про стягнення заборгованості на суму різниці між поточною заборгованістю та суму заборгованості, яку було стягнуто за рішенням суду. Таким чином, до стягнення у даному судовому процесі, з врахуванням попереднього рішення суду, належить наступна заборгованість: 272682,14 грн. Звертають увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 157113,34 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, не визнала зустрічний позов та надала пояснення , що аналогічні наведеним вище обґрунтуванням первісного позову та запереченням на зустрічний позов.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним кредитний договір №KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування позову вказав, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, закріплених у ст.3 ЦК України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду позичальника споживача кредитних послуг.

На порушення п. 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» банком не надавалося позичальнику, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації, яка надається перед укладенням кредитного договору, про умови кредитування з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, не вказано повної орієнтовної вартості кредиту.

Кредитний договір не містить відповідальності сторони, зобов’язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов’язковість внесення до умов кредитного договору умову про відповідальність кредитодавця, не виконана. У цьому договорі знаходиться розділ Відповідальність за неналежне виконання договору, але фактично цей розділ містить лише права банку та відповідальність позичальника; жоден із підпунктів цього розділу кредитного договору не містить в собі відповідальність самого банку.

Частиною 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р. банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (п. 3.1).

Відповідно до п. 3.2 вказаних Правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основногоборгу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Відповідно до п. 3.3 вказаних Правил банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також: зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. Розрахунок значення реальної процентної ставки здійснюється з використанням формули (наведена в правилах);

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

За правилами ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. ст. 15 і 23 цього Закону.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, Закон України "Про захист прав споживачів"застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

А тому, просить визнати кредитний договір, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним.

Також ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій вказав, що відповідно до п. 1.1 кредитного договору № KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року позичальник зобов'язаний щомісяця в період сплати з 1 по 6 надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 726,33 грн. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 року по справі № 2-664/11, за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором від 01.11.2006 року №KGLWGK01580002, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по Договору кредиту в розмірі 103668,51 грн. з яких: заборгованість за кредитом 45447,70 грн., заборгованість по процентам за користуванням кредитом 32478,29 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 2704,80 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 23037,72 грн. Відповідно до розрахунку наданого позивачем, в якому зазначається, що останній платіж відповідача був 11.02.2009 році, а 16.12.2011 року винесене рішення Олександрівським районним судом Кіровоградської області по справі № 2-664/11, що означає при відсутності платежу в зазначений строк з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його прав, у зв'язку з чим, починається дія трьох річного строку права звернення до суду з вимогою захисту прав своїх інтересів. Таким чином, строк пред'явлення вимоги обчислюється з 11.02.2009 року останнього платежу та 16.12.2011 року по вищезазначеному рішенню суду. Строк давності сплив 11.02.2012 року та 16.12.2014 року по вищезазначеному рішенню суду, про те позивач звернувся до Олександрівського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою лише 25.08.2016 року. Дана позовна заява надійшла до суду 08.09.2016 року. Просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 01.11.2006 року № KGLWGK01580002 та відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ КБ <«ПриватБанк» у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач не визнав первісний позов , підтримав свою зустрічну позовну заяву та надав пояснення , що аналогічні наведеним вище обґрунтуванням зустрічного позову та запереченням на первісний позов.

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню , а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити , з наступних підстав.

Згідно умов кредитного договору №KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року (т.1 а.с.11-12):

- п.1.1 - банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 01.11.2006 року по 02.11.2026 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 45000 грн. на наступні цілі: житло в кредит, а також у розмірі 8100 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору. Періодом сплати вважати період з 1 по 6 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 726,33 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії;

- п.1.2 – для виконання даного договору банк відкриває позичальникові: рахунок 29095052932555 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний рахунок 22336052900191, рахунок по відсотках 22389052901824, рахунок для обліку комісії і винагороди 35786052916874. Кредит надається в обмін на зобов’язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди і комісії в зазначені даним Договором строки;

- п.1.3 – забезпеченням виконання позичальником зобов’язань за даним Договором виступає іпотека квартири: однокімнатна квартира в АДРЕСА_1, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов’язань за даним Договором;

- п.2.2.1, п.2.2.2, п.2.2.3, п.2.2.4 – позичальник зобов’язується використати кредит на цілі, зазначені в п.1.1 даного Договору; сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.1, 3.1, 3.2 даного договору; повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити банку винагороду і комісію згідно п.1.1 і п.6.2 договору; погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п.1.1, 2.3.3 цього договору;

- п.2.2.10 – позичальник зобов’язується при настанні випадків, передбачених п.2.3.3 даного договору, достроково погасити заборгованість перед банком в повному обсязі;

- п.2.3.1 – банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ);

- п.2.3.3 – при порушенні позичальником зобов’язань, передбачених умовами даного Договору, банк, на власний розсуд, має право змінити умови договору – зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов даного договору, позичальник має право повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від Банку;

- п.2.3.7 – банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п.1.1 даного договору, у т.ч. шляхом звернення стягнення на заставне майно, при настанні умов, передбачених п.2.3.3;

- п. 3.1 – за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 даного договору;

- п. 3.2 – згідно ст..212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3,11% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом;

- п.3.4 – нарахування відсотків здійснюється в останню дату списання відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом – 360 днів у році;

- п.4.1 – при порушенні позичальником будь-якого зобов’язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки;

- п.6.4 – розмір річної відсоткової ставки дорівнює дванадцяти місячним відсотковим ставкам.

Видатковим касовим ордером від 01.11.2006 року підтверджується, що ОСОБА_3 отримано кредит згідно кредитного договору KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року в сумі 45000 грн. (т.1 а.с.13).

Прибутковими касовими ордерами від 01.11.2006 року підтверджується, що ОСОБА_3 було сплачено страхові премії в сумі 225 грн. та 180 грн. (т.1 а.с.13 на звороті).

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 року та виданим, на підставі рішення суду, виконавчим листом №2-664/2011 від 20.11.2012 року підтверджується, що з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року, станом на 19.08.2011 року , у розмірі 103 668,51 грн. ( 45 447, 70 грн. – заборгованість за кредитом , 32 478,29 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом , 2 704,80 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом , 23 037,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором) та судовий збір в сумі 1165,19 грн. (т.1 а.с. 89-90, 91-92, 93, 111).

Згідно розрахунку (т.1 а.с. 6-10, 106-110, т.3 а.с.3-9) заборгованість за кредитним договором № KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року, станом на 23.08.2016 року, становить 376350,65 грн., що складається з наступного: 46662,70 грн. – заборгованість за кредитом, 102336,24 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 8114,40 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 219237,31 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором (списано пені 371,37 грн). Заборгованість стягнута за рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.12.2011 року становить 103668,51 грн. Заборгованість до стягнення становить 157113,34 грн., що складається з наступного: 1215,00 грн. – заборгованість за кредитом, 69857,95 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5409,60 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом та 80630,79 грн. - пеня.

Виписками по рахунку ОСОБА_3 підтверджується нарахування пені, відсотків, комісії по кредитному договору,що наведені вище (т.3 а.с.10-15, 16-250, т.4 а.с.1-36, 37-40, 41-47, 48-53, 54, 55, 56-145, 146-148, 149, 150-251, т.5 а.с. 1-12, 13-16, 17, 18-21, 22-26).

Згідно довідки ЄДРПОУ, банківської ліцензії НБУ (т.1 а.с. 15, 17, 18 ) позивач є юридичною особою, має право на здійснення банківських операцій, є правонаступником ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

З відповіді головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (т.1 а.с.64-65) та матеріалів виконавчого провадження №36111006 від 22.01.2017 року (т.1 а.с.114-213) вбачається, що на виконанні Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення коштів з ОСОБА_3, до складу якого входить у томі числі і виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-664 виданого 20.11.2012 р. Олександрівським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" боргу в розмірі 104833,70 грн. 12.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника. Інформація щодо сплачених коштів боржником за рішенням суду у виконавчому провадженні – відсутня.

Відносини, що склалися між сторонами за первісним та зустрічним позовом суд відносить до правовідносин , що виникають внаслідок укладання правочинів , зокрема - кредитного договору, та захисту прав споживачів і вважає за необхідне керуватися главами 16,48,49, 52,71 ЦК України,Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.526 ЦК України - зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України - якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.549 ч.1 ЦК України – неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Згідно ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частина перша ст.203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, згідно вказаної статті, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

За правилами ст.1054 ЦК України, надання кредитів та їх повернення здійснюється виключно на договірних відносинах.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Суд вважає безпідставними доводи позивача за зустрічним позовом щодо порушення банком при укладенні кредитного договору таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, передбачених пунктом 6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до позивача щодо отримання кредитних коштів , внаслідок чого було укладено оспорюваний кредитний договір № KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року.

Із змісту кредитного договору вбачається, що сторони правочину досягли згоди, щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину (сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, розмір щомісячного платежу, тощо).

ОСОБА_3 ознайомився з текстом кредитного договору і підписав кожну його сторінку без будь-яких застережень.

Порушення принципу справедливості позивач вбачає в тому, що умови договору не містили обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

З доводами відповідача щодо порушення принципу справедливості наданням кредиту не можна погодитися, виходячи з наступного.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина перша ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому відповідач посилається на правову позицію ВСУ від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15, яку суд не може взяти до уваги при винесенні рішення як підставу для визнання недійсним кредитного договору , оскільки по справі , що переглядав ВСУ , розглядався позов про визнання недійсними кредитного договору у валюті та договору іпотеки, а не визнання недійсним кредитного договору у національній валюті (як у даному випадку).

До того ж , відповідно до вказаної правової позиції, ВСУ погодився з позицією судів щодо обґрунтованості відмови у задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору у валюті та договору іпотеки. Зазначив , що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до кредитного договору «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Вказані обставини мають місце і по даним правовідносинам , а тому,враховуючи наведену позицію ВСУ , підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається.

ОСОБА_3 , як на підставу позовних вимог за зустрічним позовом посилається на порушення позивачем при укладенні спірного договору розділу 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року щодо обов’язку банку в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У даній справі кредитний договір укладено сторонами 01.11.2006 року . На час укладення цього кредитного договору «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року ще не діяли.

Відповідач також просить суд визнати недійсним кредитний договір і з тієї підстави, що при його укладанні він надав паспорт, в якому, при досягненні 25 –ти річного віку не була вклеєна фотокартка, а тому цей паспорт був недійсним.

Суд не може погодитися , що вказана обставина слугує підставою для визнання кредитного договору недійсним, з наступних обґрунтувань.

Так , паспорт є документом, що посвідчує особу , підтверджує громадянство України та дієздатність особи, що є достатнім для укладення правочинів.

Як було встановлено у судовому засіданні , відповідач не заперечує , що ним було підписано та укладено з власної волі оспорюваний правочин. При його укладанні працівник позивача встановив особу відповідача , сумніву у його дієздатності не було.

Відповідач не довів у судовому засіданні , що беручи до уваги його паспорт ,без вклеєної відповідно до віку фотокартки , його права, свободи чи інтереси при укладанні договору були порушені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А тому , суд приходить до висновку , що відповідачем та його представником не доведено порушення прав при укладенні кредитного договору на підставі паспорта ОСОБА_3 без вклеєної фотокартки відповідно до віку.

Вищезазначені обставини переконують суд в необґрунтованості та недоведеності поданого відповідачем зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору , а тому у його задоволенні слід відмовити.

Суд погоджується з доводами представника позивача про сплив позовної давності , про застосування якого ним було заявлено. Однак , оскільки суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову по суті позовних вимог, то судом строк позовної давності не застосовується.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову має бути відмовлено , а відповідач , згідно Закону України “Про захист прав споживачів” на час звернення до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору , судові витрати необхідно покласти за рахунок держави.

Суд вважає , що первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Так, у судовому засіданні було встановлено , що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір кредитний договір № KGLWGK01580002 від 01.01.2006 року.

Також зазначена обставина вже була встановлена за рішенням Олександрівського районного суду від 16.11.2011 року про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором за інший період з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ ПриватБанк.

Відповідач своєчасно грошові зобов’язання за договором не виконував , внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість.

Суд не може погодитися з його доводами , що кредитна заборгованість за вказаним договором вже була стягнути за рішенням Олександрівського районного суду від 16.11.2011 року , а тому потреби повторно її стягувати не вбачається.

Так, як було встановлено у судовому засіданні , кредитний договір було укладено на строк з 01.11.2006 року по 02.11.2026 року включно.

По даному позову заявляється вимога про стягнення кредитної заборгованості , що утворилася за період з 19.08.2011 року по 23.08.2016 року , тоді як за рішенням Олександрівського районного суду від 16.11.2011 року було стягнуто кредитну заборгованість по вказаний період .

Суд погоджується з наступними обрахунками заборгованості , що були виконані позивачем : заборгованість за кредитом – 1 215 ,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 69 857, 95 грн. , комісія – 5 409, 60 грн.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності щодо зазначених платежів , як про те просить відповідач , оскільки вони є систематичними та продовжуваними до закінчення строку дії договору -02.11.2026 року.

Згідно до умов договору ,позичальник зобов’язався повну сплату відсотків здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту ( п.2.2.2.), договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту діє до повного виконання сторонами зобов’язань ( п.5.1).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до умов кредитного договору строк дії кредиту, наданого позивачем відповідачу закінчується 02.11.2026 року, відповідно - право пред'явити вимогу про погашення кредиту (тіло кредиту , відсотки , комісія) за зазначеним договором виникає з вказаної дати , з якої і починається перебіг строку позовної давності.

Заява відповідача про застосування судом строку позовної давності щодо нарахованої пені у розмірі 80 630,79 грн. підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України - до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Згідно ст.267 ч.ч.3-4 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач просить стягнути пеню з відповідача за строк , що значно перевищує один рік, право на пред’явлення вимоги по пені виникає з моменту прострочення відповідних основних платежів .

А тому , суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу частково та стягнути пеню лише за останній рік , що передував зверненню до суду з даним позовом у розмірі – 53 847,84 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України - судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом , необхідно стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Так як задоволенню підлягають 82,95% від позовних вимог (130330,39 грн.х100%/157113,34 грн.), то відповідно вказаний відсоток від сплаченого позивачем судового збору (2356,70 грн.) підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 1 954,88 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 265 ЦПК України , суд ,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити первісний позов частково .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість, згідно кредитного договору №KGLWGK01580002 від 01.11.2006 року, станом на 23.08.2016 року, у розмірі 130 330 гривень 39 копійок , що складається:

заборгованість за кредитом – 1 215 гривень 00 копійок,

заборгованість по процентам за користування кредитом – 69857 гривень 95 копійок,

пеня – 53 847 гривень 84 копійки,

комісія – 5409 гривень 60 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 1 954 гривень 88 копійок.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору №KGLWGK01580002 від 01.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПРИВАТБАНК» .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області.

Повний текст рішення складений 04.01.2018 року .

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місце знаходження: 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, Дніпропетровська область, КОД ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача: ОСОБА_1, місце перебування: 25006, вул. Преображенська, 26/70, м. Кропивницький.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: 27300, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

Представник відповідача: ОСОБА_4, місце проживання: 28200, АДРЕСА_3, смт. Новгородка Кіровоградської області.

Суддя : (підпис)

З оригіналом вірно.

Рішення набуло законної сили "___" ___2018 року і підлягає виконанню .

Оригінал рішення зберігається у справі №397/1160/16-ц.

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5