Постанова № 71451278, 03.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8839/15-ц

Провадження № 22-ц/779/147/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду під головуванням судді Татарінової О.А. від 13 листопада 2017 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом посилаючись на те, що між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 266/2006 від 24.05.2006 року. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит з терміном погашення до 20.05.2011 року. На забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між ним та банком було укладено договір поруки від 05.05.2006 року. Відповідно до умов поруки ОСОБА_1 поручався за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Позивач вказував, що банк звернувся в суд з позовною вимогою до нього та ОСОБА_2 поза строком дії поруки, а саме 23.05.2012 року, що є грубим порушенням ЦК України, який визначає, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах дії поруки. Такі дії банку порушують права та інтереси позивача, оскільки безпідставно на нього покладаються обов'язки сторони по договору поруки, який є припиненим. Станом на сьогоднішній день кредитні кошти не повернуто. У зв'язку з цим просив суд визнати припиненим договір поруки від 05.05.2006 року, укладений між ним та ВАТ КБ «Надра».

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2017 року в позові відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалив незаконне, необґрунтоване рішення.

Як зазначає апелянт, згідно кредитного договору та договору поруки ПАТ КБ «Надра» надав кредит з терміном погашення до 20.05.2011 року, проте звернувся в суд з позовною вимогою поза строком дії поруки - 23.05.2012 року.

У ПАТ КБ «Надра» виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з 21.05.2011 року і протягом наступних 6 місяців, тобто до 21.11.2011 року включно.

Однак, позовну заяву ПАТ КБ «Надра» до суду було подано 23.05.2012 року (згідно штемпеля суду - вхідний номер 22357 від 23.05.2012 року). Ухвала про відкриття провадження по справі винесена 25.05.2012 року, що свідчить про порушення ПАТ КБ «Надра» строків та норм чинного законодавства. Дану обставину суд з'ясував не в повному обсязі.

Таким чином, у апелянта виникло право на звернення до суду з даним позовом на захист порушеного свого права та інтересу.

У своїй постанові Верховний суд України від 17.09.2014 року дійшов до висновку, що строк дії договору поруки ( будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. Однак ПАТ КБ «Надра» подавши позов порушив право ОСОБА_1 у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати припиненими договір поруки від 05 травня 2006 року укладений між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем в порушення вимог ст. 16 ЦК України, яка визначає способи захисту порушеного права, обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, який не встановлений ні законом ні договором.

Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного з'ясування дійсних обставин справи та з неправильним застосуванням норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

Судом встановлено що, відповідно до кредитного договору № 266/2006 від 24.0.2006 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, банк надав позичальнику кредит в сумі 32520 доларів США в порядку і на умовах, визначених договором. Термін погашення кредиту 20.05.2011 року (а.с.5-6).

05.05.2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки (а.с.3-4), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 266/2006 від 23.05.2006 року, а саме: повернути до 20.05.2011 року кредит в сумі 32520 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 10% річних, 1% одноразової комісії та щомісячної плати за управління кредитом в розмірі 0,4% від залишкової суми кредиту; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суди встановили, що боржник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.11.2012 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість у розмірі 526655,04 грн. за кредитним договором № 266/2006 року та 3219 грн. витрат по оплаті судового збору (а.с.7-8). Рішення набрало чинності і звернуто до виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України немає.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя є безпідставною і у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року по справі № 6-1199цс16.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Постановлене в даній справі судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, оскільки наведені у ньому доводи та норма матеріального права, що стали підставою для відмови у позові, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. В даній справі слід ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Апеляційна скарга в частині доведеності ОСОБА_1 в суді позовних вимог не підлягає до задоволення і спростовується вищенаведеними доказами.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко