Постанова № 71451086, 03.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1147/16-ц

Провадження № 22-ц/779/46/2018

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Малєєв

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача - Малєєва А.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря - Капущак С.В.,

представниці прокуратури Івано-Франківської області Гринишин Людмили Михайлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалене головуючою суддею Хоминець М.М. в м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту якого не відома, по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, прокуратури Івано-Франківської області, головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури,

в с т а н о в и л а :

1. Позов пред'явлено 11.08.16 із таким змістом та обґрунтуванням вимог:

1.1. ОСОБА_3 був обвинувачений за ч. 1 ст. 185 КК (провадження з 22.06.2013). 15.07.2015 його виправдано. Вирок набрав законної сили 17.09.2015.

1.2. Унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного оголошення підозри у вчиненні злочину, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового розслідування йому спричинено значну моральну шкоду, яка виразилась у фізичних і моральних стражданнях, що у подальшому стали причиною розвитку гіпертонічної хвороби та регулярних гіпертонічних кризів та у душевних стражданнях від почуття невизначеності свого майбутнього.

1.3. Відповідно до змісту ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратруи і суду» (далі Закон) розмір моральної шкоди визначається виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Цей період склав 2 роки 11 місяців (з 25.06.2013 р. до 24.05.2016 р.), враховуючи законодавчо встановлені розміри мінімальної заробітної плати у 2013-2016 рр., розмір шкоди складає 43355 грн. Крім того, йому спричинена моральна шкода, яка виразилась у фізичних стражданнях у зв'язку з розвитком гіпертонічної хвороби, що потребувало значних матеріальних витрат, та у душевних стражданнях від почуття невизначеності свого майбутнього, яку він оцінює у 100000 грн. Після зменшення позовних вимог 20.03.2017 просив стягнути 43355 грн відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн відшкодування моральної шкоди з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

1.4. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 32094 (тридцять дві тисячі дев'яносто чотири) грн на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. У решті позовних вимог - відмовлено.

1.5. Представниця Державної казначейської служби України - Шикеринець Лілія Михайлівна подала апеляційну скаргу з таким змістом:

- законні підстави для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та Державною казначейською службою України відсутні;

- ДКСУ не є головним розпорядником бюджетних коштів, не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору;

- жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на ДКСУ з дії інших органів чи органів місцевого самоврядування;

- ДКСУ не є органом, з якого стягується шкода, оскільки не має в своєму кошторисі передбачено таких видатків, а тільки здійснює перерахування коштів, як фінансова установа, відповідно до своїх обов'язків, за дорученням розпорядника коштів або за рішенням суду;

- позивач не надав жодного доказу завдання йому моральної шкоди, у зазначеному в позовній заяві грошовому розмірі;

- жодним рішенням не встановлено, що дії органів розслідування були незаконними.

Просять скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до ДКСУ відмовити.

2. Фактичні обставини, пояснення сторін в судовому засіданні апеляційного суду.

2.1. 22.06.2013 до ЄДРСР внесено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.07.2015, який залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області, позивача визнано невинуватим і виправдано (а.с. 7-11);

2.2. В судовому засіданні апеляційного суду представниця прокуратури Івано-Франківської обслаті Гринишин Л.В. висловила позицію про законність та обґрунтованість рішення суду.

2.3. Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини суд не повідомили.

3. Оцінки апеляційного суду.

3.1. Суд першої інстанції виходив із того, що в силу виправдувального вироку щодо ОСОБА_3, у нього виникли підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені нормами ст. 1, 2 Закону. Її розмір суд визначив згідно ч.5 ст.4 та ч. 2, 3 ст.13 Закону за час із липня 2013 р. (після внесення 22.06.2013 р. до ЄРДР відомостей про вчинення позивачем крадіжки - т.1 к.п, а.1) до 17.09.2015 р., коли набрав законної сили виправдувальний вирок суду щодо позивача. Виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, суд визначив розмір спричиненої позивачу моральної шкоди у сумі 32094 грн. згідно наступного розрахунку: - 1147 грн. х 5 міс. = 5735 грн., 1218 грн. х 1 міс. = 1218 грн., всього за 2013 р. - 6953 грн.;- 1218 грн. х 12 міс. = 14616 грн. за 2014 р.;- 1218 грн. х 8 міс. - 9744 грн., 1378 грн. х 17 дн. = 781 грн., всього за 2015 р. - 10525 грн. Всього 32094 грн.

Водночас суд першої інстанції відмовив як у необгрунтованій доказами вимозі про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн, яка була заявлена з інших підстав - наявність фізичних і моральних страждань, що у подальшому стали причиною розвитку гіпертонічної хвороби та регулярних гіпертонічних кризів та у душевних стражданнях від почуття невизначеності свого майбутнього.

3.2. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди з огляду на таке.

3.2.1. Судом першої інстанції вірно застосовано приписи ст. 1, 2, 4, 13 Закону як підстави для стягнення моральної шкоди у цій справі і визначення її розміру з урахуванням періоду порушення прав ОСОБА_3 унаслідок дій відповідачів. Цей період суд першої інстанції правильно обмежив датою набрання законної сили виправдувальним вироком, оскільки з моменту набрання ним законної сили порушення прав позивача припинено. Розрахунок судом розмірів відшкодування моральної шкоди проведено відповідно до вимог закону і правового висновку Верховного суду України у справі №6-2203цс15.

3.2.2. Посилання апелянта на те, що незаконність дій не визначена у встановленому законом порядку, відсутні докази вини відповідачів та причинно-наслідкового зв'язку, апеляційний суд відхиляє, оскільки виправдання особи є прямою підставою для стягнення моральної шкоди згідно з ч.1 ст. 2 Закону, а за ч. 2 ст. 1167 ЦК України принцип вини не застосовується, якщо зокрема шкоди завдано фізичній особі внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджено у даному випадку виправдувальним вироком.

3.2.3. Відхиляючи доводи апеляції щодо відсутності обов'язку Державної казначейської служби України проводити відшкодування моральної шкоди, яка присуджена судом, апеляційний суд виходить із того, що:

- згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України;

- Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

- механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

- згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Такий правовий висновок висловив Верховний суд України в справі № 3014 цс16 і апеляційний суд вважає необхідним це положення застосувати до обставин даної справи.

Справу розглянуто в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, підстав для застосування приписів ч. 3, 4 цієї статті апеляційний суд не вбачає. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк