Ухвала суду № 71446191, 02.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

02.01.2018 Київ К/9901/1993/17 справа № 826/3422/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Приватного підприємства "Бренд" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

в с т а н о в и в:

Касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України).

Разом тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як свідчать матеріали касаційної скарги, останню ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено без руху з підстав недодання до касаційної скарги документа про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали надіслано документ про сплату судового збору.

Разом з тим, пунктом 14 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Так, частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VІІІ (далі - КАС України в редакції Закону №2136-VІІІ) було встановлено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції виготовлене у повному обсязі 2 серпня 2017 року, а тому, враховуючи положення статей 103, 212 КАС України в редакції Закону №2136-VІІІ, останнім днем строку на касаційне оскарження, у даному випадку, є 22 серпня 2017 року (вівторок).

Проте, касаційна скарга згідно з датою штемпеля суду подана лише 18 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

Разом з касаційною скаргою Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано заяву про поновлення строку касаційного оскарження, яка не розглядалась Вищим адміністративним судом України.

Згідно з частиною четвертою статті 232 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час постановляння ухвали, розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

В заяві як на поважність причин пропуску строку касаційного оскарження Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилалось на те, що, скаржник вже звертався до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ці самі судові рішення і на час подання клопотання про подовження строку усунення недоліків було зупинено операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, що унеможливило виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Розглянувши подану позивачем заяву, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені податковим органом обставини не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження судових рішень, оскільки оцінка таким вже надана під час вирішення клопотання про подовження строку усунення недоліків касаційної скарги на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року № К/800/28910/17. Варто звернути увагу й на те, що згідно з доданими до касаційної скарги додатками, судовий збір за розгляд касаційної скарги № К/800/28910/17 сплачений 18 вересня 2017 року, тобто на час подання клопотання про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги та до часу повернення касаційної скарги, водночас скаржником не наведено підстав, підтверджених відповідними доказами, які б засвідчили об'єктивну неможливість своєчасного подання документа про сплату судового збору до Вищого адміністративного суду України. Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2017 року № К/800/28910/17 касаційну скаргу податкового органу повернуто не лише з підстав несплати судового збору, а й з підстав недодання документа про підтвердження повноважень особи, що видала особі, що підписала касаційну скаргу.

До того ж, невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку касаційного оскарження час реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення; водночас, скаржник не навів й обставин (підтверджених відповідними належними доказами) неможливості звернення з касаційною скаргою в період з дати отримання ухвали про повернення касаційної скарги по 18 жовтня 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неповажність наведених у заяві підстав для поновлення строку касаційного оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 пунктами 12, 14 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" КАС України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко