Постанова № 71440023, 20.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/827/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/5681/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:46

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їхнього

представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: виконавчий комітет Стрийської міської ради, Стрийська житлово-експлуатаційна контора №4 м.Стрия, ОСОБА_10, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова Міністерства оборони України, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони, відповідачі та третя особа ОСОБА_10 зареєстровані в спірній квартирі як члени основного квартиронаймача ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті основного квартиронаймача витрати по утриманню спірного жилого приміщення та по оплаті комунальних послуг взяв на себе його син - позивач ОСОБА_2, а два його інші сини - відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в квартирі не проживають з 2000 року та, відповідно, з 1994 року та жодних витрат по її утриманню не несуть, а дочка відповідача ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_8 лише зареєстрована в спірній квартирі, проте ніколи у ній не проживала. Зазначають, що із-за реєстрації відповідачів у спірній квартирі, вони (позивачі) не можуть оформити та отримувати субсидії по оплаті комунальних послуг. Як на правову підставу для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, посилались на ст. 71 ЖК України.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивачі, просять його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким їхній позов задовольнити.

Свої доводи апелянти обґрунтовують тим, що відповідачі вже тривалий час не проживають у квартирі і цей факт було підтверджено доказами, яким суд не дав належної правової оцінки. Крім того, зазначають, що суд вийшов за межі їхніх позовних вимог, застосувавши норми матеріального закону, на який вони не посилались і який, на їхню думку, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

В судове засідання інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи всі були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.32, 41-45 т.2), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивачів в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За приписами ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові №2 від 12.04.1985 року (із змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п.10), у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Наявність рішення суду про право громадянина користуватись жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Судом встановлено, що предметом спору є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка неприватизована та належить до комунальної власності територіальної громади м. Стрия і закріплена за Міністерством оборони України (а.с.10 т.1).

В цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_11 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4), як основний квартиронаймач, його дружина ОСОБА_10 (третя особа) - з січня 1975 року, їхні сини: ОСОБА_2 (позивач) - з жовтня 1963 року, ОСОБА_9 (відповідач) - з лютого 1973 року, ОСОБА_6 (відповідач) - з січня 1968 року, невістка ОСОБА_3 (позивач) - з лютого 1988 року, та онуки: дочка позивача ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_6 (інвалід 2-ої групи з дитинства), ІНФОРМАЦІЯ_1, - з листопада 1991 року, син позивача ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - з липня 1995 року, дочка відповідача ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, - з березня 2001 року (а.с.10, 157-158 т.1).

Відповідно до акту комісії ЖЕК №4 (а.с.9 т.1), складеного за наслідками обстеження квартири та зі слів сусідів, в спірній квартирі проживають позивачі та третя особа, а відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 лише приходять навідувати свою матір - третю особу ОСОБА_10

В суді першої інстанції у судовому засіданні 23.11.2016 року (журнал судового засідання від 23.11.2016 року (а.с.122 т.1)) відповідач ОСОБА_9 визнав ту обставину, що не проживає в спірній квартирі і вселятись у квартиру наміру не має.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_6 двічі (у березні та у липні 2012 року) звертався до суду з позовом про вселення його та дочки в спірну квартиру, не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки ухвалами суду його позовні заяви були залишені без розгляду (а.с.97, 98 т.1) і більше він з позовами про усунення перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням та/або про вселення у нього до суду не звертався та інших доказів на підтвердження чинення йому перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням суду не надав, має у власності будинок по АДРЕСА_2 (а.с.53 т.1).

Отже, є всі підстави для висновку про те, що відповідачі у спірній квартирі не проживають більше шести місяців без поважних причин.

Крім того, відсутність в особи іншого жилого приміщення не має правового значення при вирішенні спору в порядку ст.72 ЖК України в разі встановлення факту не проживання особи в жилому приміщенні понад шість місяців без поважних причин, а таких судом не встановлено.

Враховуючи викладене, й те, що відповідачі вже тривалий час, більше шести місяців не проживають в спірній квартирі, що ними й не заперечується, доказів на підтвердження поважності причин не проживання у спірній квартирі суду не подали, а позивач ОСОБА_2, будучи інвалідом 3-ої групи з дитинства, разом з членами своєї сім'ї, серед яких є також інвалід 2-ої групи з дитинства (позивач ОСОБА_6.), зареєстровані та постійно проживають в спірній квартирі і несуть тягар утримання цієї квартири, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав, які наведені вище, для задоволення позову позивачів та визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням спірної квартири.

Суд першої інстанції при вирішенні даного спору наведених вище норм закону та фактичних обставин справи не врахував, а його висновок про відмову в задоволенні позову позивачів з тих підстав, що договір найму на жодного з них не було переоформлено, а тому вони не мають права звертатися з таким позовом до суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою ЖК України такої заборони не передбачено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивачів з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року скасувати і прийняти постанову, якою позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 29 грудня 2017 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.