Рішення № 71439722, 18.12.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3000/16-ц

Провадження № 2/456/23/2017

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та скасування реєстрації права власності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 та уточнивши позовні вимоги просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 17 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., зареєстрований в реєстрі №3699 та скасувати реєстрацію у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану квартиру за відповідачем ОСОБА_2 В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 17.10.2013 року нею було укладено з відповідачем ОСОБА_2 договір, справжнє значення і наслідки якого на момент укладення позивач не розуміла, зокрема, в силу свого віку та абсолютної довіри до відповідача. Передумовою укладення даного договору стали складні життєві обставини, у яких позивач опинилася, адже є одинокою жінкою, хворою, інвалідом і постійно потребує стороннього догляду. Укладався договір з умовою догляду за позивачем. Якби позивач знала, що догляд відповідачем не надаватиметься, вона б не укладала з ним жодного правочину. Позивач не мала дітей і після смерті чоловіка залишилась одинокою. Страх залишитися одній без підтримки, насамперед з боку родини, спонукав позивача до укладення заповіту на відповідача ОСОБА_2 Після укладення заповіту мама відповідача ОСОБА_4 часто телефонувала до позивача, раз на два тижні передавала їй з села молоко, іноді навідувалася до позивача, поздоровляла з днем народження, а також навідувався відповідач, до якого позивач теж дуже привітно ставилася. Відповідачу та його мамі ОСОБА_4 було відомо, що позивачу, як інваліду потрібна їх допомога, знали, що позивач їм довіряла. В силу наявних хвороб позивачу все важче було готувати собі їжу, доглядати за собою, оплачувати комунальні послуги, доглядати за квартирою, а ОСОБА_4 знала про це, тому одного дня ввечері, в жовтні 2013 року вона прийшла до позивача з сином і завела розмову про те, що треба переоформити заповіт на договір, а взамін відповідач ОСОБА_2 буде допомагати позивачу, доглядатиме, допоможе зробити в квартирі ремонт, виконуватиме всю необхідну роботу, оплачуватиме комунальні послуги. Позивач знала, що такі договори укладаються, але не знала як вони називаються. Підписуючи договір дарування позивач вважала, що буде отримувати обіцяну допомогу, так як відповідач перед підписанням договору, так і в момент його укладення запевняв, що після укладення договору буде доглядати як за позивачем, так і за квартирою, в якій вона проживає, а заповіту для цього недостатньо. Після укладення договору позивач продовжувала жити у своїй квартирі та платити комунальні послуги. Чим більше прогресували її хвороби і чим більше вона потребувала догляду та допомоги, зокрема, після ампутації ноги, тим менший інтерес до позивача проявляли відповідач ОСОБА_2 та його мама ОСОБА_4, а згодом взагалі припинили не тільки провідувати позивача, а й телефонувати. На прохання про допомогу повідомили, що помагати не будуть, а квартира все одно належить тільки їм. Позивач вважала, що під час підписання договору забезпечує собі гарантію догляду, тобто, по суті, вважала, що укладає договір довічного утримання взамін належного їй нерухомого майна і що тільки після смерті відповідач зможе ним розпорядитися, а тому звернулась з даним позовом до суду та просить його задоволити.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позов заперечили та пояснили, що позивач сама запропонувала оформити спірну квартиру на нього. Відповідач постійно доглядав за позивачем, за власні кошти оплатив проведення хірургічної операції позивачу, купляв продукти, давав гроші на комунальні послуги, однак немає доказів на підтвердження сказаного. До позивача приходив соціальний працівник, який оплачував їй комунальні послуги та ходив за ліками.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до переконання, що в позов слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює соціальним працівником в Стрийському міському територіальному центрі по обслуговуванні одиноких малозабезпечуваних громадян, і за нею закріплена одинока ОСОБА_1 Вона кожен день відвідує позивача ОСОБА_1 та виконує всю необхідну роботу, а саме годує її, стриже, прибирає, викликає лікаря, купляє ліки, а також сплачує комунальні послуги. Гроші на оплату комунальних послуг і придбання ліків їй завжди давала позивач ОСОБА_1, а відповідач ніколи не давав їй гроші на оплату комунальних послуг, ліків чи продуктів для позивача, і ніколи вона відповідача в квартирі не бачила.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є сусідкою позивачки ОСОБА_1 В червні 2016 року позивачці відрізали ногу і свідок з того часу постійно приходить до позивача і допомагає їй по квартирі, на її прохання купляє чи приносить щось до квартири. Відповідач ОСОБА_2 ще три роки назад побілив стелю в квартирі позивача та засклив балкон. Більше з того часу вона відповідача в квартирі позивача не бачила.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 Коли позивач дзвонила до нього, то він приходив та купляв їй продукти, поповнював рахунок мобільного телефону, замінював лампочку та виконував іншу роботу в квартирі на її прохання. Після того, як позивачу відрізали ногу, то вона потребує постійного догляду, і до неї постійно приходить соціальний працівник, який купляє продукти та сплачує за неї комунальні послуги. Відповідача ОСОБА_2 він бачив лише один раз, коли він приходив та міняв кран на кухні.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є подругою позивача ОСОБА_1 та приходить до неї коли вона подзвонить. Позивачу ОСОБА_1 допомагають всі сусіди та постійно приходить соціальний працівник. Позивач ОСОБА_1 розповідала їй, що квартиру подарувала своєму родичу, який обіцяв, що буде допомагати їй, однак на даний час не цікавиться навіть, чи позивач ще жива.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 До початку хвороби ОСОБА_1 давала сама собі раду, робила ремонт в квартирі. Коли позивач захворіла, то він з ОСОБА_2 зносили позивачку до машини та відвозив до лікарні. Відповідач ОСОБА_2 засклив балкон в квартирі позивача. Коли ОСОБА_1 відрізали ногу, то інші сусіди почали допомагати їй, подавали показники лічильника і оплачували комунальні послуги. Відповідач не допомагає позивачу та не цікавиться нею.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є мамою відповідача ОСОБА_2, а позивач ОСОБА_1 є її тіткою. Позивач близько десяти років назад прийшла до неї і сказала, що хоче записати на когось квартиру, оскільки вона одинока. Спочатку позивачка склала заповіт на її сина, а потім позивач вирішила подарувати свою квартиру її сину. При оформленні договору дарування квартири були присутні тільки позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 Позивач сама вибрала нотаріуса. Свідок та її син, відповідач по справі, протягом десяти років доглядали за позивачкою, робили порядки в квартирі, готували їжу, син встановив пам'ятник на могилі сестри позивача, робив ремонт в квартирі. Тепер з невідомих причин позивач змінила своє ставлення до них.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_2 її зять.

Свідок часто навідувалась до позивача, привозила їй гриби, ягоди та молоко. Позивач сама вирішила подарувати квартиру відповідачу, оскільки у неї нікого немає, і хотіла, щоб за нею хтось доглядав. Однак останнім часом ставлення позивачки до них змінилося.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 17.10.2013 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. посвідчено договір дарування, за яким дарувальник ОСОБА_1 передала безоплатно у власність квартиру АДРЕСА_1 обдарованому ОСОБА_2.

З виписного епікризу №4961/16 виданої Стрийською ЦРЛ хворій ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що хвора ОСОБА_1 госпіталізована до хірургічного відділення Стрийської ЦРЛ ургентно з явищами критичної ішемії лівої н/к, гангреною лівої стопи, у анамнезі ЦД ІІ тип. 24.06.2016 року проведено ампутацію лівої н/к на рівні стегна із застосуванням спінального знечулення. Дата поступлення 22.06.2016р. Дата виписки 08.07.2016 р.

Згідно довідки МСЕК ЛВА-1 №023670 від 21.05.1997 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом другої групи загального захворювання.

Позивачем ОСОБА_1 самостійно сплачувала комунальні послуги та квартплату за квартиру АДРЕСА_1, що підстверджується звітом Стрийського КП "Світанок" від 20.02.2017 року про нарахування та проплату за утримання будинку і прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_1, а також довідкою Стрийського РЕМ від 24.02.2017р. та довідкою КП "Стрийтеплоенерго" від 22.02.2017р №01/189.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Таким чином, правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Аналізуючи зібрані докази по справі і оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що оспорюваний договір порушує права позивача, яка в силу похилого віку і стану здоров'я, укладаючи договір мала на меті відчуження на користь відповідача квартири, яка є її єдиним житлом лише за умови укладення договору довічного утримання відповідно до умов якого інша сторона договору зобов'язувалась здійснювати постійний догляд та утримання, а право розпорядження нерухомим майном перейшло б до відповідача лише після смерті позивача.

Крім того, судом встановлено, що фактична передача квартири не відбулась та позивач продовжує в ній проживати та самостійно сплачує за комунальні послуги і якби не помилка в правовій природі правочину та його правових наслідках, то спірний договір не був би укладений.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 17 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., зареєстрований в реєстрі №3699 та скасувати реєстрацію у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану квартиру за відповідачем ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 17 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., зареєстрований в реєстрі №3699.

Скасувати реєстрацію у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 640 грн.( шістсот сорок гривень) судового збору. Реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя С. С. Сас