Постанова № 71432808, 21.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3502/17

Номер справи місцевого суду: 520/9093/13-ц

Головуючий у першій інстанції Брайловська А. І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

21.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі - Ярахмедові Є.О.

за участі: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 \правонаступник публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Порто-Франко»\ до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

16.07.2015 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Порто-Франко» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 09.12.2005 року у розмірі 92 030,35 доларів США - на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов обґрунтовано тим, що 09.12.2005 року між Банком і відповідачкою укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США на строк до 08.12.2015 року. Додатковою угодою №1 від 15.01.2007 року до кредитного договору сума кредитних коштів збільшена до 78 440,52 доларів США. Додатковою угодою №2 від 27.08.2008 року розмір отриманих відповідачкою кредитних коштів збільшено до 83 239, 16 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 09.12.2005 року, 09.12.2005 року між Банком і ОСОБА_5 (матір ОСОБА_2) укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_5 померла.

Відповідачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.11.2012 року з відповідачки ОСОБА_2 стягнута заборгованість за кредитним договором від 09.12.2005 року у розмірі 92 030, 35 доларів США, а також солідарно зі ОСОБА_2 та її фінансового поручителя ОСОБА_6 - стягнуто солідарно 47 021,47 гривень.

Посилаючись на те, що відповідачка є спадкоємцем першої черги ОСОБА_5, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, і з цього часу, у порядку спадкування, іпотека є дійсною для неї, як для набувача іпотечного нерухомого майна, відповідачка набула статусу іпотекодавця і має всі його права та обов 'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки, відповідачка має заборгованість з повернення кредиту, Банк просив позов задовольнити.

Сторони не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.11.2013 року позов задоволено: суд звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. З відповідачки на користь Банка суд стягнув судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2016 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження - Банк на ОСОБА_3

19.12.2016 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про перегляд заочного рішення суду від 22.11.2013 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 22.11.2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду від 22.11.2013 року скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність рішення суду, наявність рішення суду від 26.03.2010 року з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Банк не надав письмових пояснень або заперечень на апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.06.2017 року замінено позивача - Банк на нового кредитора ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_3 не надав письмових пояснень або заперечень на апеляційну скаргу.

У засіданні колегії суддів 21.12.2017 року представник відповідачки підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_3 \правонаступник Банка\ і його представник не з'явились у засідання колегії суддів, сповіщались про розгляд справи 21.12.2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень апеляційного суду від 21.11.2017 року та 24.11.2017 року (а.с.166,190,191).

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, не заперечувалось сторонами і підтверджується належними та допустимими доказами те, що 09.12.2005 року між Банком і відповідачкою укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 30 000 доларів США на строк до 08.12.2015 року. Додатковою угодою №1 від 15.01.2007 року до кредитного договору сума кредитних коштів збільшена до 78 440,52 доларів США. Додатковою угодою №2 від 27.08.2008 року розмір отриманих відповідачкою кредитних коштів збільшено до 83 239, 16 доларів США (а.с.12-15).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 09.12.2005 року, 09.12.2005 року між Банком і ОСОБА_5 (матір ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. 22.01.2008 року, між Банком і ОСОБА_5 укладено додатковий договір до договору іпотеки (а.с.16-20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_5 померла (а.с.59).

Відповідачка 04.12.2008 року звернулась до нотаріальної контори із заявою про

3

прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.58).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.11.2012 року з відповідачки ОСОБА_2 стягнута заборгованість за кредитним договором від 09.12.2005 року у розмірі 92 030, 35 доларів США, а також солідарно зі ОСОБА_2 та її фінансового поручителя ОСОБА_6 - стягнуто солідарно 47 021,47 гривень (а.с.8-11, матеріали цивільної справи №2-2057\10 Київського районного суду м. Одеси).

Колегією суддів встановлено, що 18.05.2016 року, за договором відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, Банк відступив право вимоги за іпотечним договором від 09.12.2005 року (іпотекодавець ОСОБА_5) товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс фінанс» (далі-Товариство), а Товариство, за договором відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 23.05.2016 року, відступив право вимоги за іпотечним договором від 09.12.2005 року (іпотекодавець ОСОБА_5) ОСОБА_3 (а.с.100-103).

Суд першої інстанції задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій виходив з того, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у даний спосіб доведені (а.с.84-86).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини із кредитного зобов'язання та іпотеки нерухомого майна, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про іпотеку».

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ч.1 ЦК України).

За умовами договору іпотеки від 09.12.2005 року, іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі рішення суду (п.5.1,5.4 договору іпотеки, а.с.17).

За змістом ст. 33 ч.3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ст. 39 Закону України «Про іпотеку»). Оскаржуване рішення суду першої інстанції від 22.11.2013 року не зазначає загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (а.с.84-86).

Заочне рішення суду від 22.11.2013 року не зазначає початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації (а.с.84-86).

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і

іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього ( ч.6 ст. 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3273-IV від 22.12.2005).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України.

ОСОБА_3 \правонаступник Банка\ і його представник до суду апеляційної інстанції не з'являються, доказів загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також доказів початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, які необхідні для прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхомпроведення прилюдних торгів, не надають.

В силу вимог закону про диспозитивність цивільного судочинства,суд не вправі з власної ініціативи, у даному випадку, збирати докази у даній цивільній справі (ст. 13 ЦПК України).

Зважаючи на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також доказів початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, які необхідні для прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхомпроведення прилюдних торгів, колегія суддів відмовляє у позові за недоведеністю вимог.

Доводи відповідачки у скарзі про те, що є рішення суду від 26.03.2010 року з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не заслуговують на увагу.

З матеріалів цивільної справи №2-2057\10 Київського районного суду м. Одеси (справа за позовом Банка до ОСОБА_2 і ОСОБА_7 про стягнення заборгованості у 3\х томах) вбачається, що: у червні 2009 року Банк заявив вимоги до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності (а.с.54-56 т.1); у березні 2010 року Банк змінив позовні вимоги у частині звернення стягнення на предмет іпотеки і просив звернути стягнення на предмет іпотеки без визначення способу звернення стягнення (а.с.156-158 т.1); резолютивна частина рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.03.2010 року зазначає про звернення стягнення на предмет іпотеки без визначення способу звернення стягнення (а.с.172 т.1); рішення апеляційного суду Одеської області від 30.11.2012 року зазначає про те, що «судова колегія залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням того, що фактично в цій частині рішення суду не може бути виконане без додаткового звернення Банку з заявою до суду першої інстанції про спосіб виконання рішення суду, а саме провести шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною сторонами в договорі іпотеки» (а.с.147 т.2).

Оскільки рішенням суду від 26.03.2010 року не вирішувались вимоги з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі.

Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи і вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення з підстав, які викладені в мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2013 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 \правонаступник публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Порто-Франко»\ у позові до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайної ціни на цей вид майна на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції викладено 29.12.2017 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков