Ухвала суду № 71415257, 17.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/7139/12 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 11/783/8/17 Доповідач: Макойда З. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді: - ОСОБА_1

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарях: - ОСОБА_4, ОСОБА_5

за участю прокурорів: - ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілої : - ОСОБА_8

представника потерпілої – адвоката: - ОСОБА_9

адвокатів: - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

захисників: - ОСОБА_13, ОСОБА_14-Є.О., ОСОБА_15

засуджених: - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_16 та адвоката ОСОБА_11 в його інтересах, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_18, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_17, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_19, захисника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8, прокурора, яка приймала участь в суді першої інстанції ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком :

ОСОБА_20,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, безпартійного, одруженого, на утриманні якого є двоє малолітніх дітей (2007 та ІНФОРМАЦІЯ_4), військовозобов'язаного, згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою: Хвильового, 56/35, м. Львів,працюючого ТзОВ «Вест-агросервіс», в смт. Івано-Франкове, начальником відділу постачання, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.121 КК України, та призначено покарання - сім років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_16 рахується з часу звернення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 11 червня 2012 року по 15 серпня 2014 року, а всього – 2 роки 2 місяці 4 дні з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_17,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, безпартійного, одруженого, на утриманні якого є двоє неповнолітніх дітей (2000 та ІНФОРМАЦІЯ_7), військовозобов'язаного, не судимого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ст.198, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України – дев’ять років позбавлення волі;

- за ст.198 КК України – два роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.342 КК України – один рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.345 КК України – два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_17 від відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст.342 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за ч.2 ст.121, ст.198, ч.2 ст.345 КК України остаточно визначено покарання ОСОБА_17 десять років позбавлення волі.

ОСОБА_17 визнано невинуватим та виправдано за ч.3 ст.357 КК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_17 рахується з 14 листопада 2011 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_17 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 14 листопада 2011 року, часу фактичного затримання, по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_18,

ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, безпартійного, одруженого, на утриманні якого двоє малолітніх дітей (2008 та ІНФОРМАЦІЯ_10), військовозобов'язаного, згідно з ст. 89 КК України раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.186, ч.2, ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України – дев’ять років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.186 КК України – два роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.342 КК України – один рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.345 КК України – два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_18 від відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст.342 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ч.2 ст.121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.345 КК України остаточно визначено покарання ОСОБА_18 десять років позбавлення волі.

ОСОБА_18 визнано невинуватим та виправдано за ч.3 ст.357 КК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_18 рахується з 14 листопада 2011 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_18 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 14 листопада 2011 року, часу фактичного затримання, по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_19,

ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_14, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, безпартійного, одруженого, не судимого, військовозобов'язаного, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_15, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.121 КК України – дев’ять років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.342 КК України – один рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст.345 КК України – два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_19 від відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст.342 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ч.2 ст.121, ч.2 ст.345 КК України остаточно визначено ОСОБА_19 покарання дев’ять років шість місяців позбавлення волі.

ОСОБА_19 визнано невинуватим та виправдано за ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_19 рахується з 14 листопада 2011 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_19 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув’язнення з 14 листопада 2011 року, часу фактичного затримання, по 03 жовтня 2016 року, а всього – 4 роки 10 місяців 19 днів з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

У зв'язку з фактичним відбуттям призначеного цим вироком покарання з урахуванням вказаного перерахунку, ОСОБА_19 звільнено з-під варти в залі суду.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_19 змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Запобіжні заходи до набрання вироком законної сили ОСОБА_17, ОСОБА_18 – тримання під вартою, а ОСОБА_16 – заставу, залишено без змін.

По справі вирішено питання цивільних позовів, судових витрат та речових доказів.

Арешт, накладений постановами слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_21 від 12 червня 2012 року, якими встановлено обтяження рухомого та нерухомого майна підсудного ОСОБА_16 та його дружини ОСОБА_13 у вигляді обмеження права розпорядження (т.12 а.с.260, 264) - скасовано.

За вироком суду засуджений ОСОБА_16, вирок суду відносно якого скасований, а справу в цій частині повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, з метою залякування та припинення ОСОБА_22 оскарження в правоохоронні органи результатів проведеного аукціону по лоту №595251 - автомобіля марки Mitshubishi, модель Pajero Sport 2.5 TD GL, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) №JMBOMK9407J004555, реалізованого філією №14 ПП «Нива-В.Ш.» шляхом зменшення його вартості через відновлення аукціону за участю раніше визначених ОСОБА_16 двох учасників, а також з метою запобігання діяльності ОСОБА_22 з перешкоджання придбання на аукціонах та прилюдних торгах майна шляхом зменшення його вартості, через відновлення аукціону за участю раніше визначених ОСОБА_16 двох учасників, що у подальшому унеможливило б зменшення вартості вказаного майна та збільшенню прибутків від його подальшої реалізації, замовив та організував спричинення ОСОБА_22 тяжких тілесних ушкоджень групою осіб.

Для реалізації свого протиправного плану ОСОБА_16 залучив особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18.

Так, приблизно в червні 2011 року ОСОБА_16, зустрівшись з підсудними ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 поблизу фонтану навпроти готелю «Львів», що на пр. Чорновола у м. Львові, запропонував останнім здійснити напад на ОСОБА_22 з метою спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень за матеріальну винагороду - автомобіль ВАЗ 2109-21099 чи грошові кошти в розмірі, еквівалентному вартості вказаного автомобіля, 3 000 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становить 23914,50 грн.

Після отримання згоди особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, підсудними ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 на нанесення ОСОБА_22 тілесних ушкоджень на замовлення, ОСОБА_16 розпочав збір особистих даних на потерпілого, й такі надав безпосереднім виконавцям через особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, відповідно до попереднього та погодженого між всіма учасниками групи плану забезпечував автомобілем марки ВАЗ, модель 21104, 2005 року випуску, № кузова ХТА21104050862768, р.н. НОМЕР_1, перевезення групи до місця стеження за ОСОБА_22, а також місця вчинення злочину та транспортування знаряддя вчинення злочину - металевих труб.

З метою визначення оптимального місця та часу вчинення вказаного злочинного діяння ОСОБА_23, ОСОБА_19 та ОСОБА_18, діючи як співвиконавці згідно з попередньо обумовленим та узгодженим із замовником планом злочину розподілу ролей протягом жовтня-листопада 2011 року проводили зовнішнє спостереження за ОСОБА_22 Внаслідок таких дій останні встановили точне місце його проживання, шляхи пересування та приблизний час прибуття додому, а також обрали місце вчинення нападу. В подальшому особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, підсудні ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, діючи по узгодженню із замовником вказаного злочину - ОСОБА_16, розробили план нападу на ОСОБА_22 Для реалізації зазначеного плану підсудні ОСОБА_23 та ОСОБА_18 24.10.2011 року придбали у ПрАТ «УВТК», що за адресою: вул. Навроцького, 6, м. Львів, металеву трубу, яку для полегшення вчинення нападу, попередньо розділили на три частини, один вільний край якої обернули поліетиленовим пакетом. З метою завдання тілесних ушкоджень поклали зазначені частини труби в багажник автомобіля НОМЕР_2, яким керувала особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою подальшого транспортування на місце вчинення злочину.

14 листопада 2011 року, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_22, діючи як співвиконавці підсудний ОСОБА_23 прибув автомобілем НОМЕР_2, яким керувала особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, а ОСОБА_18 та ОСОБА_19 – автомобілем марки «Форд», під керуванням ОСОБА_24, до багатоповерхового будинку № 29, що на вул. Виговського у м.Львові, де попередньо спільно очікували ОСОБА_22

Цього ж дня, 14.11.2011 року, приблизно о 18 год., зауваживши, що в напрямку будинку № 29, що на вул. Виговського у м.Львові рухається ОСОБА_22 та опізнавши його, підсудні ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 напали на нього та нанесли чисельні удари частинами металевої труби по тілу, внаслідок яких заподіяли останньому тілесні ушкодження, а саме: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забій головного мозку важкого ступеня з переважним ураженням базально-стовбурового відділу, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми, яка ускладнилась аспіраційним синдромом, гострим запаленням та набряком легенів, набряком-набуханням головного мозку, синяк на верхній повіці правого ока, крововилив в білкову оболонку правого ока, три забійних рани волосистої частини голови - в лобній ділянці справа, в правій тім'яно-скроневій ділянці, в лівій тім'яно-потиличній ділянці, перелом лобної кістки справа з переходом на основу черепа, перелом правої скроневої кістки з переходом на основу - мале крило основної кістки справа, переломом тім'яної та потиличної кісток черепа зліва з переходом на ліву піраміду скроневої кістки, переломом виличної дуги справа, забій головного мозку важкого ступеня, субарахноїдальні крововиливи з ураженням правої лобної та скроневої часток, лівої потиличної та правої тім'яно-потиличної часток, крововилив у стовбурний відділ мозку - Вароліїв міст та ніжки мозку, субдуральний крововилив правої лобно-скроневої ділянки голови, синяк в правій приорбітально-виличній ділянці, 3 садни смугоподібної форми, розташовані поперечно, передньої черевної стінки з крововиливами в підшкірну жирову клітковину на рівні саден, синяки на тильній поверхні між фалангових суглобів 3,4 пальців лівої кісті, синяк смуго подібної форми з осадженням по верхньому краю на передній поверхні правого колінного суглобу, синяк на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, уламковий перелом правого надколінника, розміжчення підшкірної клітковини по передній поверхні правого колінного суглобу, синяк та садно на внутрішній поверхні н/з лівого стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Від отриманих травм ОСОБА_22 16.11.2011 року в приміщенні комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги помер. Під час заподіяння ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 тілесних ушкоджень ОСОБА_22 такі були викриті потерпілими ОСОБА_25, ОСОБА_26 і ОСОБА_27, які знаходились неподалік місця події. Будучи викритими, намагаючись уникнути затримання, такі почали бігти з місця події в напрямку вул. Любінська у м.Львові, де сіли у таксі, на якому намагалися втекти, однак були затримані працівниками міліції.

Поряд з цим, 14 листопада 2011 року приблизно о 18 год. підсудні ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18, вчиняючи дії, спрямовані на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_22, зауважили, що в напрямку будинку № 29 на вул. Виговського у м.Львові рухаються оперуповноважені СКР Залізничного PB ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_28, які представились працівниками міліції та звернулись до них із вимогою припинити протиправні дії. У відповідь на законні вимоги працівників міліції СКР Залізничного PB ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про припинення протиправних дій, підсудні ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не реагували та почали чинити працівникам міліції опір, який виражався в їхніх активних діях, в застосуванні фізичної сили до працівників правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, а саме такі розпочали втечу з місця події з метою уникнення затримання та під час переслідування їх працівниками міліції, зупиняючись, висловлювались до останніх нецензурними словами та погрожували застосуванням фізичної сили, при цьому розмахуючи та демонструючи працівникам міліції металеві труби, які тримали у руках.

Продовжуючи свої неправомірні дії, підсудні ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, перебуваючи поблизу будинку №96 по вул. Любінській у м. Львові, під час їх затримання працівниками СКР Залізничного PB ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_28, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що останні є працівниками міліції та виконують свої службові обов'язки, вчинили їм опір, умисно застосовуючи відносно них фізичну силу. Зокрема, ОСОБА_17 наносив удари руками й ногами в голову та по інших частинах тіла ОСОБА_27, а також погрожував складним ножем «Super knife» ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_28, в свою чергу ОСОБА_18 наносив удари руками та ногами в голову й по інших частинах тіла ОСОБА_25, а також удар металевою трубою в голову ОСОБА_27, а ОСОБА_19 наносив удари руками, ногами в голову та по інших частинах тіла ОСОБА_28 Вказані дії підсудних стали перешкодою для виконання ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_28 своїх службових повноважень, спричинивши останнім легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Зокрема, ОСОБА_27 отримав струс головного мозку, рану тім'яної ділянки зліва, синяки на зовнішній боковій поверхні лівого та правого плеча, на передній поверхні обох колінних суглобів, ОСОБА_25 - два садна на передній поверхні лівої гомілки, два садна у нижній третині лівого передпліччя, а ОСОБА_28 - садно третього пальця правої кисті, синяк біля основи четвертого пальця правої кисті.

Окрім того, при викритті підсудних працівниками міліції ОСОБА_18 відкрито викрав майно ОСОБА_22, а саме барсетку вартістю 300 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон Нокія 1112 вартістю 500 гривень та особисті документи потерпілого - паспорт громадянина України серії KB 717982, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Ford Transit, р.н. ВС1274AI, на прізвище власника ОСОБА_29, дозвіл на зброю № Н-135 від 22.02.2008 року. Таким чином, своїми діями ОСОБА_18 спричинив матеріальну шкоду в розмірі 800 грн. При цьому дану барсетку із всім в ній наявним ОСОБА_18 передав ОСОБА_17, який заздалегідь не обіцяючи, однак знаючи, що майно одержане злочинним шляхом, отримав та зберігав його, і таке в подальшому було виявлено на передньому пасажирському сидінні автомобіля - таксі марки «Опель Вектора», реєстраційний номер НОМЕР_3.

На вирок суду захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_18 подав апеляцію, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_18 виправдати у зв’язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 186, ч.2 ст. 345 КК України. В частині засудження ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 342 КК України справу закрити у зв’язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнити ОСОБА_18 з-під варти в залі суду. Мотивує це тим, що вирок суду незаконний та необґрунтований з підстав однобічності та неповноти досудового слідства, неповноти судового слідства (відсутності прямих доказів), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам КПК України (в ред. 1960 року) засудив ОСОБА_18 за вказаними злочинами, поклавши у вину ряд доказів, що не є достатньою (відсутність необхідного і достатнього обсягу фактичних даних про наявність усіх ознак складу інкримінованих злочинів), чим грубо порушив основні принципи кримінального судочинства, зокрема принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, принцип всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Крім цього вказує, що судом першої інстанції не враховано покази ОСОБА_18, який на досудовому і судовому слідстві повідомляв, про те, що безпосередньо у побитті участі не приймав, а був неподалік у зв’язку з фізіологічною потребою, самі працівники міліції-очевидці не змогли повідомити чи саме від бив потерпілого, інші засуджені не повідомляли у своїх показах, про те, що ОСОБА_18 брав участь у такому побитті. Таким чином, вина у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, є недоведеною, такою, що ґрунтується на припущеннях. Суд першої інстанції не розмежував докази по відношенню до складів злочинів, інкримінованих засудженим, але пари аналізі є очевидним про їх явну недостатність. Аналізуючи такі, можна сміло припустити і про намір усіх засуджених, в тому числі ОСОБА_30, на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, але тільки припустити, оскільки тільки такою є доказова база, зібрана досудовим слідством.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній протокол допиту особи на прізвище «Пронін», що є неповнотою слідства. Донька потерпілого прямо зацікавлена в результатах завершення справи з максимальним покаранням для засуджених з огляду на смерть її батька та мільйонний позов до засуджених, а тому її покази слід оцінювати критично.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що зібрані у справі вищезазначені докази підтверджують винуватість підсудних у вчиненні злочинів повністю.

В першу чергу, слід зазначити, що усі без виключення докази, які покладені в основу звинувачення засуджених, крім показів потерпілих працівників міліції,є не прямими, тобто такими, що можуть встановлювати лише проміжні (доказові) факти, лише сукупність яких є підставою для висновку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, ці докази прямо не встановлюють елементи головного факту у справі, що підлягає доказуванню, вони (не прямі докази) вказують лише па можливість існування головного (-них) факту, тобто па те, що підсудні причетні до події.

Так, із системи непрямих доказів повинен випливати тільки один висновок - про доказаність того чи іншого факту, який входить до предмету доказування, тобто складу злочину, часу, місця вчинення злочину, способу тощо, чого не можна сказати у цій справі.

Також, що стосується показів свідків, крім потерпілих-працівників міліції, то усі їх свідчення є не первинними, а похідними, тобто доказами, отриманими з проміжного джерела, яке підлягає встановленню та безпосередній перевірці.

Виходячи з в казаного, не підпадає під критерій «належність» та «допустимість» цілого ряду доказів, коментованих вище, а це значить про відсутність достатньої доказової бази вчинення засудженими цілої низки інкримінованих їм злочинів.

На вирок суду захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_17 подав апеляцію, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_17 виправдати у зв’язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 198, ч.2 ст. 345 КК України. В частині засудження ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 342 КК України справу закрити у зв’язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнити ОСОБА_17 з-під варти в залі суду. Мотивує це тим, що вирок суду незаконний та необґрунтований з підстав однобічності та неповноти досудового слідства, неповноти судового слідства (відсутності прямих доказів), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам КПК України (в ред. 1960 року) засудив ОСОБА_18 за вказаними злочинами, поклавши у вину ряд доказів, що не є достатньою (відсутність необхідного і достатнього обсягу фактичних даних про наявність усіх ознак складу інкримінованих злочинів), чим грубо порушив основні принципи кримінального судочинства, зокрема принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, принцип всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Крім цього вказує, що судом першої інстанції не враховано покази ОСОБА_18, який на досудовому і судовому слідстві повідомляв, про те, що безпосередньо у побитті участі не приймав, а був неподалік у зв’язку з фізіологічною потребою, самі працівники міліції-очевидці не змогли повідомити чи саме від бив потерпілого, інші засуджені не повідомляли у своїх показах, про те, що ОСОБА_18 брав участь у такому побитті. Таким чином, вина у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, є недоведеною, такою, що ґрунтується на припущеннях. Суд першої інстанції не розмежував докази по відношенню до складів злочинів, інкримінованих засудженим, але пари аналізі є очевидним про їх явну недостатність. Аналізуючи такі, можна сміло припустити і про намір усіх засуджених, в тому числі ОСОБА_30, на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, але тільки припустити, оскільки тільки такою є доказова база, зібрана досудовим слідством.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній протокол допиту особи на прізвище «Пронін», що є неповнотою слідства. Донька потерпілого прямо зацікавлена в результатах завершення справи з максимальним покаранням для засуджених з огляду на смерть її батька та мільйонний позов до засуджених, а тому її покази слід оцінювати критично.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що зібрані у справі вищезазначені докази підтверджують винуватість підсудних у вчиненні злочинів повністю.

В першу чергу, слід зазначити, що усі без виключення докази, які покладені в основу звинувачення засуджених, крім показів потерпілих працівників міліції,є не прямими, тобто такими, що можуть встановлювати лише проміжні (доказові) факти, лише сукупність яких є підставою для висновку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, ці докази прямо не встановлюють елементи головного факту у справі, що підлягає доказуванню, вони (не прямі докази) вказують лише па можливість існування головного (-них) факту, тобто па те, що підсудні причетні до події.

Так, із системи непрямих доказів повинен випливати тільки один висновок - про доказаність того чи іншого факту, який входить до предмету доказування, тобто складу злочину, часу, місця вчинення злочину, способу тощо, чого не можна сказати у цій справі.

Також, що стосується показів свідків, крім потерпілих-працівників міліції, то усі їх свідчення є не первинними, а похідними, тобто доказами, отриманими з проміжного джерела, яке підлягає встановленню та безпосередній перевірці.

Виходячи з в казаного, не підпадає під критерій «належність» та «допустимість» цілого ряду доказів, коментованих вище, а це значить про відсутність достатньої доказової бази вчинення засудженими цілої низки інкримінованих їм злочинів.

На вирок суду захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_19 подав апеляцію, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 скасувати повністю та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_19 виправдати у зв’язку з недоведеністю вчинення ним інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 345 КК України. В частині засудження ОСОБА_19 за ч. 2 ст. 342 КК України звільнити від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Мотивує це тим, що вирок суду незаконний та необґрунтований з підстав однобічності та неповноти досудового слідства, неповноти судового слідства (відсутності прямих доказів), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам КПК України (в ред. 1960 року) засудив ОСОБА_18 за вказаними злочинами, поклавши у вину ряд доказів, що не є достатньою (відсутність необхідного і достатнього обсягу фактичних даних про наявність усіх ознак складу інкримінованих злочинів), чим грубо порушив основні принципи кримінального судочинства, зокрема принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі, принцип всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Крім цього вказує, що судом першої інстанції не враховано покази ОСОБА_18, який на досудовому і судовому слідстві повідомляв, про те, що безпосередньо у побитті участі не приймав, а був неподалік у зв’язку з фізіологічною потребою, самі працівники міліції-очевидці не змогли повідомити чи саме від бив потерпілого, інші засуджені не повідомляли у своїх показах, про те, що ОСОБА_18 брав участь у такому побитті. Таким чином, вина у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, є недоведеною, такою, що ґрунтується на припущеннях. Суд першої інстанції не розмежував докази по відношенню до складів злочинів, інкримінованих засудженим, але пари аналізі є очевидним про їх явну недостатність. Аналізуючи такі, можна сміло припустити і про намір усіх засуджених, в тому числі ОСОБА_30, на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, але тільки припустити, оскільки тільки такою є доказова база, зібрана досудовим слідством.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній протокол допиту особи на прізвище «Пронін», що є неповнотою слідства. Донька потерпілого прямо зацікавлена в результатах завершення справи з максимальним покаранням для засуджених з огляду на смерть її батька та мільйонний позов до засуджених, а тому її покази слід оцінювати критично.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що зібрані у справі вищезазначені докази підтверджують винуватість підсудних у вчиненні злочинів повністю.

В першу чергу, слід зазначити, що усі без виключення докази, які покладені в основу звинувачення засуджених, крім показів потерпілих працівників міліції,є не прямими, тобто такими, що можуть встановлювати лише проміжні (доказові) факти, лише сукупність яких є підставою для висновку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, ці докази прямо не встановлюють елементи головного факту у справі, що підлягає доказуванню, вони (не прямі докази) вказують лише па можливість існування головного (-них) факту, тобто па те, що підсудні причетні до події.

Так, із системи непрямих доказів повинен випливати тільки один висновок - про доказаність того чи іншого факту, який входить до предмету доказування, тобто складу злочину, часу, місця вчинення злочину, способу тощо, чого не можна сказати у цій справі.

Також, що стосується показів свідків, крім потерпілих-працівників міліції, то усі їх свідчення є не первинними, а похідними, тобто доказами, отриманими з проміжного джерела, яке підлягає встановленню та безпосередній перевірці.

Виходячи із вказаного, не підпадає під критерій «належність» та «допустимість» цілого ряду доказів, коментованих вище, а це значить про відсутність достатньої доказової бази вчинення засудженими цілої низки інкримінованих їм злочинів.

На вирок суду першої інстанції засуджений ОСОБА_16 подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року в частині його засудження за ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України та закрити кримінальну справу за відсутністю ознак складу злочину. Скасувати запобіжний захід та усі інші заходи, які вживались у зв’язку із забезпеченням кримінального провадження щодо нього. Мотивує це тим, що вирок постановлений з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а сам вирок є таким, що підлягає скасуванню із закриттям справи щодо ОСОБА_16 Зазначає, що суд першої інстанції докази по справі оцінив неправильно, однобічно, зробив неправильні висновки, порушив норми процесуального права та вимоги кримінального закону, що призвело до постановлення неправосудного обвинувального вироку щодо ОСОБА_16 Вини ОСОБА_16 у інкримінованому йому злочині (як органом досудового слідства, так і перекваліфікованим судом) немає і він повинен бути виправданий за відсутністю складу злочину. Крім цього вказує, що покликання у вироку суду, про те, що засуджені ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_18, діючи по узгодженню із замовником вказаного злочину - ОСОБА_16, розробили план нападу на ОСОБА_22 взагалі не підтверджується жодними доказами у справі, в тому числі і навіть тими, які відкинув суд. Зокрема, жодні докази не вказують, що ОСОБА_16 замовив саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що саме він спрямовував і керував підготовкою чи вчиненням злочину, що він був в курсі обрання знаряддя злочину тощо. Тобто, взагалі жодними доказами не підтверджується організаторські дії, а навіть з матеріалів справи і вироку суду вбачається швидше пособництво. Жодних доказів що ОСОБА_16 замовляв вбивство чи нанесення тілесних ушкоджень у справі немає. В Особливій частині КК України терміном «побити» охоплюється об’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 126 «Побої і мордування». Замовлення побити це інший злочин, який необхідно кваліфікувати за ч.4. ст. 27 - ч.2, ст. 126 КК України (підбурювання до завдання побоїв з метою залякування потерпілого) із зовсім іншою санкцією. Тому кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_16 є принципово неправильною навіть за умови покладених в основу вироку неправильно оцінених і неналежних доказів.

На вирок суду першої інстанції адвокат ОСОБА_31 в інтересах засудженого ОСОБА_16 подав апеляцію, в якій просить скасувати вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_16 за ч.З ст.27, ч.2 ст.І21 КК України і справу закрити на підставі ст.6 п.2 КПК України. Мотивує це тим, що вирок суду незаконний з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства. В ході досудового та судового слідства не були допитані керівники філії №14 ПП «Нива-В.Ш.» та не встановлено жодної участі ОСОБА_16 в діяльності даної організації, а таким чином будь який інтерес в її діяльності. Зазначає, що судом порушено право на захист, а саме в ході досудового слідства під час призначення експертиз з обмеженням прав, передбачених ст. 197 КПК України, що позбавило можливості заявляти клопотання до проведення експертиз. Крім цього вказує, що порушення норм закону зі сторони суду можна пояснити тільки великим бажанням винести будь який обвинувальний вирок по даній справі, незалежно від винності чи невинності особи.

Не погоджуючись в вироком суду першої інстанції адвокат ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 подав апеляцію, в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_32 скасувати. Постановити новий вирок та визнати винними ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_32 у вчиненні інкримінованих їм досудовим слідством злочинах та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити їм покарання - довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Мотивує це тим, що вирок суду незаконний і необґрунтований, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права, а тому згідно ст 367 КПК України /в редакції 1960р./ він підлягає скасуванню. Суд поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим доказам. Деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалений вирок суперечить дійсним обставинам справи, тобто в наявності невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи. Вище зазначені обставини дають підстави говорити про упередженість суду першої інстанції щодо оцінки здобутих доказів. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано покази потерпілих, не взято їх до уваги та виправдовуючи засуджених вважає, що наміри ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_32 були спрямовані на нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Виникає просте запитання: А звідки суд взяв таке твердження, оскільки самі підсудні заперечують взагалі вчинення злочину, а жоден свідок нічого подібного не говорив. Навпаки, очевидці-потерпілі ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_28 стверджують, що в них на очах підсудні вбивали потерпілого. Вказує, що судом першої інстанції повністю ігноруються докази, які зібрані досудовим слідством та перевірені в судовому засіданні, що дії засуджених були направлені саме на вчинення інкримінованих їм злочинів. Отже, в наявності невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених.

На вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року прокурор, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_7 подала апеляцію, в якій просить вирок суду відносно ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 скасувати у зв’язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Постановити новий вирок, яким визнати винними та засудити: ОСОБА_16 за ч.З ст.27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_17 за ч.2 ст.27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.342 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від призначеного покарання, за ч.2 ст.345 КК України на 4 роки позбавлення волі, згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_18 за ч.2 ст.27, п.п.6, 11,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.342 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від призначеного покарання, за ч.2 ст.345 КК України на 4 роки позбавлення волі, ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_19 за ч.2 ст.27, п.п.6, 11,12 ч.2 ст.115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.4 ст.187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.342 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від призначеного покарання, ч.2 ст.345 КК України на 4 роки позбавлення волі, згідно ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Мотивує це тим, що зазначене судове рішення незаконне і таке, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, а також у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції встановивши та перевіривши фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку, що потягло неправильну перекваліфікацію діянь засудженого ОСОБА_16 з ч.З ст.27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України на ч.З ст.27, ч.2 ст.121 КК України та відповідно ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з ч.2 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України, а також, перекваліфікацію інкримінованих ОСОБА_17, ОСОБА_18 діянь за ч.4 ст.187 КК України на ст.198 КК України - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на ч.І ст.186 КК України, і виправдання ОСОБА_19 за ч.4 ст. 187 КК України. Оцінюючи докази, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про неправильність пред’явленого ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, п.п.6,11,12 ч2 ст.115 КК України та ч.4 ст.187 КК України. Визнаючи ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 винними у нанесенні ОСОБА_22 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, суд послався як на докази їх винності на показання самих підсудних, які стверджували про непричетність до смерті ОСОБА_22

Згідно з п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 07.02.2003 відмежування, умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілес них ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винних і потерпілого, що передувала події їх стосунки. Визначальним при цьому е суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а у разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Правильно встановивши фактичні обставини справи щодо нанесення ОСОБА_22 ударів металевими трубами по різних частинах тіла, у тому числі по життєво важливих органах, суд не приділив належної уваги оцінці суб’єктивної сторони злочину, вчиненого ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зокрема спрямованості їх умислу, що стало підставою передчасного висновку про те. що останні мали умисел тільки на нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.

Як вбачається з матеріалів справи засуджені ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 заздалегідь готувалися до вчинення вбивства ОСОБА_22 діючи відповідно до попередньо обумовленого та згідно з узгодженого із замовником вказаного злочину плану, розподілу ролей протягом жовтня-листопада 2011 року проводили зовнішнє спостереження за останнім, продумали місце вчинення злочину, підготували знаряддя злочину - металеві труби, які для полегшення вчинення злочину додатково оброблялися з використанням металообробного обладнання, а також з метою уникнення залишення біологічних слідів завернули їх в поліетиленові кульки та одягли рукавиці.

Окрім цього, підготували шляхи відходу з місця нападу на потерпілого та спосіб маскування вбивства на розбійний напад задля уникнення підозри та неможливості доведення їх причетності до вбивства ОСОБА_22 з мотивів у часті останнього у проведенні філією №14 ПП «Нива-В.Ш.» аукціонів та прилюдних торгів.

З показань потерпілих — працівників міліції (які були очевидцями вчинення злочину та затримували підсудних) ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_25 у судовому засіданні вбачається, що після удару нанесеного ОСОБА_17 потерпілий впав на землю, продовжуючи свої дії ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 наносили удари металевими трубами по тілу ОСОБА_22 одночасно. При цьому, вони не зважали на попередження працівників міліції припинити свої дії, а продовжували наносити удари.

Такі показання потерпілих повністю узгоджуються із первинними показаннями засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_19 від 15.11.2011 року, які останні надавали за участі захисників. Достовірність вказаних показань ОСОБА_17 та ОСОБА_19 об’єктивно підтверджується зібраними у справі доказами.

Передчасність рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 за ч.2 ст. 121 КК України та ОСОБА_18 за ч.1 ст. 186 КК України, ОСОБА_17 за ст. 198 КК України, а також виправдування ОСОБА_19 за ч.4 ст. 187 КК України обумовило неправильне рішення суду про покарання за злочини вчинені вказаними особами.

Вислухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала свою апеляцію і частково апеляцію адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8, та заперечила апеляції засудженого ОСОБА_16 та адвоката ОСОБА_11 в його інтересах, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_33, ОСОБА_19, виступ адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8, який підтримав свою апеляцію та частково підтримав апеляцію прокурора, а інші апеляції заперечив, виступ засудженого ОСОБА_16 та його адвокатів ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтримали свої апеляції та апеляцію адвоката ОСОБА_10 в інтересах засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, заперечили апеляцію прокурора, виступи засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та адвоката ОСОБА_10 в їх інтересах, які підтримали свої апеляції, апеляції засудженого ОСОБА_16 та адвоката ОСОБА_11 в його інтересах та заперечили апеляції прокурора та захисника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_18, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_17, адвоката ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_19, захисника ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 та прокурора до задоволення не підлягають, а апеляції засудженого ОСОБА_16 та адвоката ОСОБА_11 в його інтересах, прокурора підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Колегією суддів постановлена ухвала, якою вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_20 скасовано, а кримінальну справу в цій частині повернуто прокурору на додаткове розслідування.

Засуджений ОСОБА_17, будучи допитаним в ході судового розгляду, свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив, що 14 листопада 2011 року приблизно о 17 год. йшов на тренування разом з своїми друзями ОСОБА_19 та ОСОБА_18 Проходячи навпроти будинку №29 по вул. Виговського в м.Львові, до нього підійшов невідомий чоловік, як було встановлено пізніше це був ОСОБА_22, та наніс йому декілька ударів. Захищаючись від останнього він підняв з землі палку та наніс нею удари такому, після чого підбіг на допомогу ОСОБА_19 та розпочалася бійка. Звернув увагу на те, що навмисних ударів по голові ОСОБА_22 ані він, ані ОСОБА_19 не завдавали, однак через деякий час після нанесення ударів останній закричав і впав на землю, після чого вони припинили свої дії. Після цього до них підійшов ОСОБА_18, який на момент бійки відлучився, та вони помітили групу людей, яка рухалась до них, викрикуючи нецензурні слова та погрожуючи їм розправою. Злякавшись, він, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 почали тікати, та прибігши до «Будинку меблів» на вул. Любінській, вони сіли в таксі, однак в подальшому були затримані даними особами, які згодом виявились працівниками міліції. Підсудний звернув увагу на те, що жоден з цих осіб їм не повідомляв про те, що є працівником міліції та не демонстрував службове посвідчення. За його словами, після затримання вони були доставлені в Залізничний РВ, де під тиском та катуваннями працівників міліції він дав показання про те, що на замовлення особи на ім’я ОСОБА_20 за винагороду він разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 побили ОСОБА_22, і в цьому їм допомагав ОСОБА_34, з яким перебував у дружніх відносинах.

По епізоду викрадення барсетки ОСОБА_22 під час побиття такого, засуджений зазначив, що у цей день він був зі своєю барсеткою та пакетом і міг на місці події при бійці переплутати свою барсетку з барсеткою ОСОБА_35.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_19 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та пояснив, що 14 листопада 2011 року ввечері, він разом з своїми знайомими ОСОБА_17 та ОСОБА_18 зустрілись на вул. Виговського в м.Львові, щоб піти на тренування в спортзал. По дорозі відбулась сутичка між ним, ОСОБА_17 з невідомим громадянином, як стало відомо пізніше це був потерпілий ОСОБА_22 В подальшому його, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було затримано працівниками міліції та доставлено в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України. Вказав, що особа на ім’я ОСОБА_34 йому невідома.

Окрім цього, засуджений зазначив, що під тиском працівників міліції під час досудового слідства він дав покази про те, що на прохання свого знайомого ОСОБА_16 він брав участь в аукціоні з продажу автомобілів з метою заниження стартової ціни на автомобіль та відповідно придбання автомобіля за заниженою ціною.

Також під час допиту у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_19 заперечив свої попередні показання про те, що за вказівкою ОСОБА_16 та за сприяння ОСОБА_34 він разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 побили ОСОБА_22

У судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_18 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та надав аналогічні за змістом обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_19 показання, та додав, що жодної бійки з потерпілим в нього не було, а з громадянином ОСОБА_34 він не знайомий.

Не дивлячись на невизнання засудженими своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, їх винуватість стверджена наступними доказами, яким суд першої інстанції надав віри та вказав у вироку суду, а саме:

- показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8, яка пояснила, що її чоловік ОСОБА_22 неодноразово брав участь у аукціонах та регулярно цікавився діяльністю ПП «ОСОБА_36Ш.», яке займається реалізацією з аукціону заставного майна, в тому числі і реалізацією автомобілів. Як зазначав її чоловік, торги проводились з порушеннями, тому він звертався зі скаргами в прокуратуру на незаконну діяльність керівництва ПП «ОСОБА_36Ш.», після звернення з якими до нього на мобільний телефон дзвонили з погрозами різні люди. Про побиття 14.11.2011 року її чоловіка вона дізналася по телефону від невідомих людей, а згодом від працівників міліції їй стало відомо, що у вбивстві її чоловіка обвинувачуються ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_16, а допомагав їм у цьому ОСОБА_34;

- показами потерпілих ОСОБА_26, ОСОБА_25 та ОСОБА_27, які на момент вчинення підсудними злочину працювали оперуповноваженими СКР Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, які зазначили, що 14 листопада 2011 року вони виконували постанову слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про здійснення приводу свідка за адресою: вул. Виговського 29/31, м.Львів. Близько 18 год., перебуваючи за вказаною адресою, почувши крики, вони побачили, як троє невідомих осіб, одягнених у темний одяг, наносили удари палками, що в подальшому виявились металевими трубами, по всьому тілу невідомого чоловіка, як встановлено згодом - ОСОБА_22 Після першого удару останній впав на землю, але незважаючи на це, невідомі продовжували наносити йому удари. Намагаючись припинити злочинні дії таких, вони голосно кричали, що з міліції і щоб останні негайно припинили свої дії, однак ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ще декілька разів нанесли удари ОСОБА_22, зокрема по голові, та почали втікати в сторону «Будинку меблів», що по вул. Любінській в м.Львові. Втікаючи з місця вчинення злочину, один з підсудних ОСОБА_18 взяв з собою барсетку ОСОБА_22, яку в подальшому при втечі передав ОСОБА_17 Водночас під час втечі підсудні, які були фізично сильніші за працівників міліції, декілька разів зупинялись і погрожували останнім, в тому числі металевими трубами, й такі погрози сприймалися ними реально, та демонстрували свою фізичну силу. Під час переслідування один з втікачів викинув металеву трубу, а біля «Будинку меблів» на вул. Яворницького – Любінська в м.Львові вони заскочили в таксі, яке було припарковане на зупинці громадського транспорту, і намагались втекти, чинили опір працівникам міліції, в результаті чого останнім були завдані тілесні ушкодження, однак працівниками міліції вдалося затримати підсудних. Окрім цього, у судовому засіданні потерпілі звернули увагу на те, що при затриманні у підсудного ОСОБА_17 бачили ніж, яким він їм також погрожував. Цивільні позови підтримали в повному обсязі;

- показами свідка ОСОБА_37, який в листопаді 2011 року працював водієм таксі, зазначив, що 14 листопада 2011 року приблизно о 18 год. 15 хв. він припаркував свій автомобіль «Опель Вектра» на вул. Любінська – Яворницького в м. Львові та очікував на виклик. В цей час до нього в автомобіль на переднє сидіння сів невідомий чоловік та наказав їхати, і водночас на заднє сидіння автомобіля сів ще один невідомий чоловік, в руках якого була металева труба, замотана в поліетиленовий пакет, який також наказав їхати, проте не повідомляв куди. В цей час він помітив перед автомобілем невідомого чоловіка, який не був у формі, однак показав посвідчення працівника міліції та наказав виходити з автомобіля. Він вийшов з автомобіля, а працівник міліції витягнув з автомобіля чоловіка, який сидів на передньому сидінні, інший працівник міліції в ході боротьби затримав чоловіка, який сидів на задньому сидінні автомобіля, в свою чергу іншими працівниками міліції було затримано третього невідомого чоловіка. За словами свідка ОСОБА_37, при затриманні одному з працівників міліції розбили голову;

- аналогічними за змістом показаннями свідків ОСОБА_38 – ОСОБА_39, Міллер – ОСОБА_40, які працювали в стоматологічній клініці ПП «Аверс- Арт», що по вул. Виговського 29а в м.Львові, такі 14 листопада 2011 року близько 18 год. помітили на дорозі побитого та закривавленого чоловіка, якому до приїзду карети швидкої медичної допомоги ними було надано першу медичну допомогу;

- показами свідка ОСОБА_41, який працює лікарем КП «Львівська станція швидкої медичної допомоги», зазначив, що 14 листопада 2011 року приблизно о 18 год. 30 хв. він в складі бригади швидкої медичної допомоги прибули на виклик на вул. Виговського 29А, де згідно з повідомленням невідомими особами було сильно побито людину. Прибувши на виклик, він побачив, що в дворі будинку №29а по вул. Виговського на землі лежить чоловік з травмою голови та численними ранами, який був без свідомості, загальний стан такого був критичний, відтак його було госпіталізовано;

- аналогічними показам свідка ОСОБА_41 надала покази свідок ОСОБА_42, яка станом на 2011 рік працювала медсестрою «Львівська станція швидкої медичної допомоги» ПС №1;

- показами свідка ОСОБА_43, такий підтвердив факт сутички між працівниками міліції та невстановленими особами біля «Будинку меблів» на перехресті вул. Люблінська – вул. Петлюри в м.Львові близько 18 год 14 листопада 2011 року;

- показами свідків ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_35, ОСОБА_46, які працювали в Залізничному РВ оперуповноваженими карного розшуку, та дали аналогічні за змістом покази, зазначили, що восени 2011 року за вказівкою начальника виїхали до «Будинку меблів» по вул. Люблінській у м.Львові допомогти їхнім співробітникам ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_27 затримати злочинців. Прибувши на місце події вони побачили, як їх співробітники ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_27 приймають участь в сутичці з трьома невідомими чоловіками, які фізично значно сильніші за їх співробітників, як було встановлено пізніше, це були ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 В руках таких був ніж й труби, останні активно чинили опір при затриманні та наносили удари працівникам міліції. Спільними зусиллями разом з ОСОБА_26, ОСОБА_25 і ОСОБА_27 вони затримали ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18, при цьому таким при затриманні тілесні ушкодження не були заподіяні. За словами свідка ОСОБА_44, ОСОБА_19 після затримання при своїх поясненнях назвав прізвище ОСОБА_34 і ОСОБА_16, та зазначив, що ОСОБА_34 їх привіз на саме місце, де відбулась подія, а ОСОБА_16 безпосередньо був організатором;

- показаннями свідка ОСОБА_47 - старшого експерта НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, про те, що 15 листопада 2011 року він був залучений в якості спеціаліста при проведенні відтворення обстановки та обставин події по вул. Виговського в м.Львові, та заперечив факт тиску від будь-яких присутніх осіб при відтворенні обставин місця події. За його словами, покази давалися добровільно і ані фізичного, ані психологічного впливу до учасників не застосовувалося;

- показаннями свідка ОСОБА_48 (т.8 а.с.53-56) та аналогічними за змістом показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_49, 15 листопада 2011 року вони були присутні як поняті при проведенні працівниками міліції відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_17 та ОСОБА_19 по вул. Виговського в м.Львові. Вказані особи показали місце, де вони брали металеві труби, маршрут їх руху, де вони очікували на потерпілого поблизу будинку №29 по вул. Виговського в м.Львові, як наносили йому удари, де впав потерпілий та напрямок їх руху після того, як їх почали переслідувати працівники міліції, місце, де стояв автомобіль – таксі, в який вони сідали та місце, де їх затримали працівники міліції. Жодного фізичного чи психологічного тиску до осіб, які були на відтворенні обставин місця події, зі сторони працівників міліції не застосовувалось;

- аналогічними за змістом показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_50, ОСОБА_51, а також оголошеними показами свідків ОСОБА_52 (т.4 а.с.222-224), ОСОБА_53 (т.4 а.с.225-227), які на час вчинення інкримінованих підсудним злочинів працювали оперуповноваженими ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, 14 листопада 2011 року з Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області надійшло повідомлення про те, що на вул. Виговського у м.Львові, троє чоловіків побили металевими палицями гр. ОСОБА_22, який в критичному стані перебував в лікарні. З метою забезпечення розкриття даного злочину вони прибули до вказаного районного відділку, де на той час знаходились затримані за підозрою у вчиненні даного злочину ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 Під час допиту дані особи повідомили, що діяли за вказівкою ОСОБА_16 та ОСОБА_34, які пообіцяли винагороду за побиття потерпілого, надали інформацію про його місце проживання та автотранспорт. Після отримання даних про ОСОБА_16, вони в нічний час прибули за місцем проживання останнього на вул. Хвильового 56, і вранці його затримали та доставили в Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, де останній повідомив, що його роль у побитті потерпілого є мінімальною, оскільки він участі у вчиненні злочину не брав, інструкцій ніяких не надавав, а тільки звів людей;

- показаннями свідка ОСОБА_54, який працював оперуповноваженим СКР Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС, він відбирав пояснення в ОСОБА_17 з приводу побиття людини по вул. Виговського в м.Львові. В своїх поясненнях останній повідомив, що в листопаді він разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 на вул. Виговського в м.Львові нанесли тілесні ушкодження невідомому йому чоловікові. Побиття вони виконували на замовлення особи на ім’я ОСОБА_51, оскільки він заважав торгам на аукціоні. За що вони мали отримати винагороду автомобіль або грошовий еквівалент. Крім того, зазначив, що під час написання ОСОБА_17 явки з повинною не вказував останньому, що саме тому писати в ній;

- показами свідка ОСОБА_55, яка є дочкою ОСОБА_22, вказала, що, як їй відомо з телефонних розмов батька, він брав участь у прилюдних торгах та розкрив незаконну схему по аукціону, і з цього приводу неодноразово звертався в прокуратуру та райвідділ, через що йому телефонували з погрозами. Зокрема, від батька їй відомі такі прізвища як ОСОБА_16, ОСОБА_56 і ОСОБА_34, оскільки вони йому періодично телефонували та погрожували;

- аналогічними за змістом показами свідків ОСОБА_57, ОСОБА_58 та ОСОБА_59 про те, що працювали разом з ОСОБА_22 в ПАТ «Родовід Банк», і останній зацікавився діяльністю фірми «ОСОБА_36Ш.», яка здійснює торги з аукціону рухомим та нерухомим майном. За їх словами, ОСОБА_22 було встановлено, що дана фірма проводить аукціони з порушенням встановленого порядку. Окрім цього, вказані свідки зазначили, що зі слів ОСОБА_22, після його звернень в прокуратуру, у нього виник конфлікт з директором фірми «ОСОБА_36Ш.» ОСОБА_56, який телефонував йому та погрожував фізичною розправою;

- показами свідка ОСОБА_60, який перебував в родинних відносинах з ОСОБА_22, зі слів останнього йому стало відомо, що ОСОБА_22 розкривав махінації ОСОБА_34 та ОСОБА_16, та від них були погрози словесного характеру через телефонні розмови, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів;

- показами свідка ОСОБА_61, який є рідним братом засудженому ОСОБА_16, зазначив, що весною 2011 року приймав участь в аукціоні по продажу автомобіля марки MITSUBISHI PAJERO Sport. Переможцем на даному аукціоні був визнаний він, оскільки запропонував більшу ціну від всіх запропонованих учасниками, а саме близько 115 000 грн. Автомобіль купував для власного користування, однак за порадою майстрів технічного обслуговування, через наявність технічних пошкоджень у червні місяці 2011 року продав його;

- показами аналогічними за змістом свідків ОСОБА_62 та ОСОБА_63 про те, що в 2011 року ОСОБА_63 придбав автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO Sport 2.5 TD GL2007 року випуску за 22 100 доларів США;

- показами аналогічними за змістом свідків ОСОБА_64, ОСОБА_65 про те, що є працівниками ПрАТ «УВТК», що по вул. Навроцького, 6 в м.Львові, дане підприємство займається реалізацією та порізкою виробів з металу. Під час проведення досудового розслідування та під час допиту в судовому засіданні їм було представлено для ознайомлення видаткову касову накладну, згідно з якою ПрАТ «УВТК» провело реалізацію та порізку металевої труби розміром d-32х3.2. Осіб, які купували, та обставини придбання вказаної вище металевої труби їм невідомі;

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_66, яка допитана під час досудового розслідування, та показала, що дізналася від ОСОБА_22 про те, що в травні 2011 року під час проведення аукціону автомобіля «MITSHUBISHI PAJERO SPORT» вказаний автомобіль було незаконно продано за заниженою ціною, і з даного приводу він мав намір звертатись в правоохоронні органи (т.11 а.с.48-51);

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_67, який був допитаний під час досудового розслідування, весною 2011 року на пропозицію свого знайомого ОСОБА_22 він приймав участь в аукціоні, який проводився фірмою ПП «ОСОБА_36Ш.» в приміщенні готелю «Львів». Під час проведення торгів він мав намір придбати автомобіль «MITSHUBISHI PAJERO SPORT», однак щодо кожного підняття ним ціни на автомобіль, його суперник не задумуючись піднімав ціну ще вище, тобто було видно, що ця особа спеціально піднімає ціну, тому відразу склалось враження, що аукціон виграти неможливо, тому зупинився на ціні 160 000 грн. В подальшому з офіційного сайту стало відомо результати торгів, згідно з якими згаданий автомобіль було придбано за 100 000 грн. (т. 7 а.с.63-66);

- оголошеними в судовому засіданні показами допитаного під час досудового розслідування свідка ОСОБА_68, який перебував з ОСОБА_22 в дружніх відносинах, який пояснив, що при розмовах з останнім чув від нього неодноразово про те, що на аукціонах відбувається фальсифікація результатів торгів, згадував прізвище ОСОБА_56 та повідомляв про наміри звернутися в правоохоронні органи з приводу незаконних дій, пов’язаних із проведенням аукціонів ПП «ОСОБА_36Ш.» з продажу автомобілів та нерухомого майна. В кінці серпня на початку вересня 2011 року при зустрічі з ОСОБА_22, останній повідомив, що йому відмовили правоохоронні органи в порушенні справи, однак він цього не залишить і продовжить збирати інформацію про махінації на аукціонах, проведених ПП «ОСОБА_36Ш.» з метою відкриття їх незаконної діяльності. Орієнтовно в жовтні 2011 року ОСОБА_22 повідомив його, що за ним ведеться спостереження, бо зауважував один і той самий автомобіль марки ВАЗ. При цьому однозначно зазначав, що це пов’язано з його самостійним розслідуванням з приводу фірми «ОСОБА_36Ш.» і її керівника ОСОБА_56. (т.8 а.с. 43- 47);

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_69, наданих під час досудового розслідування, такий був знайомий з ОСОБА_22 з 1998 року та ствердив, що був очевидцем конфлікту між директором ПП «ОСОБА_36Ш.» та ОСОБА_22 під час перебування в місці проведення торгів (т.8 а.с. 48-51), а також вказав на те, що останній повідомив його про виявлення махінацій при проведенні аукціону, у зв’язку з чим звернувся до правоохоронних органів, після чого йому погрожували фізичною розправою;

- даними протоколу огляду місця події від 14.11.2011 року стверджується, що місцем події є ділянка місцевості, розташована на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96, на якій поблизу автомобіля Опель Вектра, р.н. НОМЕР_4, знаходилися затримані - ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 При проведенні огляду автомобіля Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_4, з підлоги виявлено та вилучено розкладний ніж з рукояткою коричневого кольору; з салону автомобіля між задньою правою дверкою та заднім сидінням - металеву трубу довжиною 80 см.; з переднього пасажирського сидіння - барсетку чорного кольору, у якій знаходилися мобільний телефон Нокія 1112, паспорт громадянина України серії KB 717982 на прізвище ОСОБА_22, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль НОМЕР_5, на прізвище власника - ОСОБА_29, дозвіл на зброю № Н-135 від 22.02.2008р. З асфальтного покриття по ліву сторону від даного автомобіля виявлено металеву трубу довжиною 79 см. (т. 1 а.с. 28-36);

- висновком судово-трасологічної експертизи №5/321 від 18.05.2012 року підтверджується, що дві металеві труби, які вилучені 14.11.2011 року з ділянки місцевості на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96, мають спільні групові та індивідуальні ознаки, спільну лінію розрізу і до розділення складали одне ціле ( т.8 а.с. 190-191);

- протоколом огляду місця події від 14.11.2011 року на ділянці місцевості, що розташована між будинками №29 та №29а по вул. Виговського у м. Львові, виявлено та вилучено медичні серветки та марлеві відрізки зі слідами крові ОСОБА_22 (т.1 а.с. 37-40);

- висновком судово-медичної експертизи №935/2011-ім від 07.12.2011 року вбачається, що на двох марлевих тампонах, медичній серветці, вилучених під час місця події - ділянки місцевості, що розташована між будинками №29 та №29а по вул. Виговського у м. Львові, виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_22 (т.3 а.с. 109-112);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події із підозрюваним ОСОБА_23 від 15.11.2011 року, який проведений з участю адвоката ОСОБА_70, та долученої до нього фототаблиці, обвинувачений ОСОБА_17 розповів про обставини замовлення ОСОБА_16 побиття ОСОБА_22, показав на місці про обставини нанесення ним, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 металевими трубами ударів ОСОБА_22, а також обставини їх затримання працівниками міліції (т.1 а.с.158-183);

- висновком судово-медичної експертизи №102/11 від 22.12.2011 року та долучених таблиць, причиною смерті ОСОБА_22 є відкрита черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня з переважним ураженням базально- стовбурового відділу, субарахноїдального крововиливу, субдуральної гематоми, яка ускладнилась аспіраційним синдромом, гострим запаленням та набряком легенів, набряком-набуханням головного мозку, та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_22 констатована 16.11.2011 року о 21 год. 45 хв. При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_22 виявлено такі ушкодження: синяк на верхній повіці правого ока, крововилив в білкову оболонку правого ока, три забійних рани волосистої частини голови - в лобній ділянці справа, в правій тім'яно-скроневій ділянці, в лівій тім'яно-потиличній ділянці, перелом лобної кістки справа з переходом на основу черепа, перелом правої скроневої кістки з переходом на основу - мале крило основної кістки справа, переломом тім'яної та потиличної кісток черепа зліва з переходом на ліву піраміду скроневої кістки, переломом виличної дуги справа, забій головного мозку важкого ступеня субарахноїдальні крововиливи з ураженням правої лобної та скроневої часток, лівої потиличної та правої тім'яно-потиличної часток, крововилив у стовбурний відділ мозку - Вароліїв міст та ніжки мозку, субдуральний крововилив правої лобно-скроневої ділянки голови, синяк в правій приорбітально-виличній ділянці, 3 садна смугоподібної форми, розташовані поперечно, передньої черевної стінки з крововиливами в підшкірну жирову клітковину на рівні саден, синяки на тильній поверхні між фалангових суглобів 3,4 пальців лівої кисті, синяк смугоподібної форми з осадженням по верхньому краю на передній поверхні правого колінного суглобу, синяк на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглоба, уламковий перелом правого наколінника, розміжчення підшкірної клітковини по передній поверхні правого колінного суглобу, синяк та садно на внутрішній поверхні н/з лівого стегна. Пошкодження утворилися від контакту з тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, імовірно, циліндричної форми, могли бути спричинені 14.11.2011 року незадовго до поступлення в лікарню від неодноразових ударів металевою трубою (т.2 а.с. 11-23);

- свідоцтвом про смерть серії І-СГ №266733, ОСОБА_22 помер 16 листопада 2011 року у віці 44 років (т.4 а.с.7);

- даними висновку судово-медичної експертизи клаптя шкіри з тім'яної ділянки голови трупа ОСОБА_22 №316/2011-мк від 20.12.2011 року та таблицею до нього, забійна рана, яка утворилася від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею, ймовірно циліндричної форми ( т.2 а.с. 40-42);

- висновком медико-криміналістичної експертизи №13/2012 від 27.01.2012 року та доданої таблиці вбачається, що забійна рана на клапті шкіри з тім'яної ділянки голови від трупа ОСОБА_22 могла утворитися від дії металевої труби №1, вилученої в ході огляду місця події - ділянки місцевості, на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96 (т.5 а.с. 89-92).

- висновком медико-криміналістичної експертизи №14/2012-мк від 27.01.2012 року та долученої до нього таблиці, не виключено, що забійна рана на клапті шкіри з тім'яної ділянки голови від трупа ОСОБА_22 утворилася від дії металевої труби №2, вилученої в ході огляду місця події - ділянки місцевості, що розташована на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96 ( т.5 а.с. 97-100);

- висновком судово-медичної експертизи №970/2011-ім від 09.12.2011 року та таблиці до нього вбачається, що у слідах на куртці, майці, светрі, лівому черевику, вилучених у потерпілого ОСОБА_22, виявлена кров людини, я ка може походити від останнього (т.3 а.с. 7-14);

- висновком судово-медичної експертизи №972/2011-ім від 12.12.2011 року та таблиці до нього, у слідах на куртці, капюшоні, лівому черевику, вилучених у ОСОБА_23, виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_22 (т.3 а.с. 54-60);

- протоколом прийому телефонного повідомлення від 14.11.2011 року, в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області поступило повідомлення з травмпункту №3 від лікаря Добош про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_17, якого 14.11.2011 року о 18.00 год. по вул. Виговського, 29А у м. Львові побили невідомі, госпіталізований із діагнозом відкрита черепно-мозкова травма (т.1 а.с. 10);

- протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 23.01.2012 року видно, що потерпілі ОСОБА_71, ОСОБА_25 та ОСОБА_27 прямо вказали на ОСОБА_18 як на особу, яка 14.11.2011 року, перебуваючи поблизу будинку №29 по вул. Виговського у м. Львові, спільно із ОСОБА_23 та ОСОБА_19 наносила ОСОБА_22 удари металевою трубою, а при затриманні вчинила опір працівникам міліції (т. 5 а.с.105-108, 109-112, 113-116);

- протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 27.02.2012 року, свідок ОСОБА_37 прямо вказав на ОСОБА_23 як на особу, яка 14.11.2011 року сіла на переднє сидіння його автомобіля та вчинила опір працівникам міліції при затриманні (т.6 а.с.38-41);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події із потерпілими ОСОБА_28, ОСОБА_25 від 23.02.2012 року та ОСОБА_27 від 28.02.2012 року, такі розповіли та показали на місці про обставини нанесення 14.11.2011 року поблизу будинку №29 по вул. Виговського у м. Львові ОСОБА_23, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 потерпілому ОСОБА_22 ударів металевою трубою по голові та інших частинах тіла, а в подальшому вчинення ними фізичного опору працівникам міліції (т.6 а.с. 17-25, 26-34, 46-61);

- постановою про привід свідка від 07.11.2011 року, здійснення приводу свідка ОСОБА_72 за адресою: вул. Виговського, 29/31, м.Львів, доручено працівникам СКР Залізничного PB ЛМУ ГУМВС України у Львівській області до слідчого СВ Залізничного PB ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (т.4 а.с. 328);

- рапортом оперуповноваженого Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_25 від 16.11.2011 року, такий повідомив, що 14.11.2011 року разом із оперуповноваженими Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_27 та ОСОБА_28, виконуючи постанову на привід свідка ОСОБА_72, стали очевидцями нанесення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 чисельних ударів металевими трубами по різних частинах тіла ОСОБА_22 У подальшому, при їх затриманні вчинили активний фізичний опір та наносили удари працівникам міліції (т.1 а.с. 16-18);

- рапортом оперуповноваженого Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_27, останній повідомив, що 14.11.2011 року разом із оперуповноваженими Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_25 та ОСОБА_28, виконуючи постанову про привід свідка ОСОБА_72 стали очевидцями нанесення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 чисельних ударів металевими трубами в різні частини тіла ОСОБА_22 У подальшому, при їх затриманні вчинили активний фізичний опір та наносили удари працівникам міліції (т.1 а.с. 19-20);

- рапортом оперуповноваженого Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_28 від 16.11.2011 року, такий повідомив, що 14.11.2011 року разом із оперуповноваженими Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_27 та ОСОБА_25, виконуючи постанову на привід свідка ОСОБА_72 стали очевидцями нанесення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 численних ударів металевими трубами в різні частини тіла ОСОБА_22 У подальшому, при їх затримані вчинили активний фізичний опір та наносили удари працівникам міліції (т.1 а.с. 21);

- висновком судово-медичної експертизи № 644/2011 від 17.11.2011 року підтверджується, що у громадянина ОСОБА_27 виявлено тілесні ушкодження: струс головного мозку, рана тім'яної ділянки голови, синяк на зовнішній боковій поверхні лівого та правого плеча, на передній поверхні обох колінних суглобів, які утворилися від неодноразового контакту з тупими предметами, могли бути спричиненні 14.11.2011 від ударів тупими предметами, можливо металевою трубою та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я (т.2 а.с. 59);

- висновком судово-медичної експертизи № 974/2011-ім від 09.12.2011 року та долученої таблиці, вбачається, що на паперовій серветці, вилученої з місця події - ділянки місцевості, що розташована на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96, виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_27 (т.3 а.с. 93-97);

- даними протоколу прийому телефонного повідомлення від 14.11.2011 року, підтверджується, що в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області поступило повідомлення з травмпункту №1 від лікаря Куйдич про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_27, якого 14.11.2011 року о 18.20 год. по вул. Любінській у м. Львові побили невідомі. Діагностовано - закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку під знаком питання, забійна рана тім'яної ділянки зліва (т.1 а.с. 11);

- протоколом прийому телефонного повідомлення від 14.11.2011 року, в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області поступило повідомлення з травмпункту №3 від лікаря Бутиль про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_27, якого 14.11.2011р. о 18.00 год. по вул. Любінській у м. Львові побили невідомі, госпіталізований із діагнозом - струс головного мозку, забійна рана тім'яної ділянки зліва (т.1 а.с. 12);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 648/2011 від 17.11.2011 року підтверджується те, що у громадянина ОСОБА_25 виявлено тілесні ушкодження : два садна на передній поверхні лівої гомілки, два садна в нижній третині лівого передпліччя, які утворилися від контакту з тупими предметами, могли бути спричинені 14.11.2011 та відносяться до легкого тілесного ушкодження (т.2 а.с. 69);

- протоколом прийому телефонного повідомлення від 14.11.2011 року, в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області поступило повідомлення з травмпункту №3 від лікаря Бутиль про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_25, якого 14.11.2011 року о 18.00 год. по вул. Любінській у м. Львові побили невідомі. При огляді діагностовано - забій м'яких тканин, садно лівої гомілки, забій грудної клітки (т.1 а.с. 14);

- висновком судово-медичної експертизи № 646/2011 від 17.11.2011 року вбачається, що у громадянина ОСОБА_28 виявлено тілесні ушкодження: садно третього пальця правої кисті, синяк біля основи четвертого пальця правої кисті, які утворилися від контакту з тупими предметами, могли бути спричинені 14.11.2011 та відносяться до легкого тілесного уш кодження (т.2 а.с. 79);

- протоколом прийому телефонного повідомлення від 14.11.2011 року підтверджується, що в Залізничний РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області поступило повідомлення з травмпункту №3 від лікаря Бутиль про те, що за медичною допомогою звернувся ОСОБА_26, якого 14.11.2011р. о 18.00 год. по вул. Любінській у м. Львові побили невідомі. При огляді діагностовано - забій грудної клітки, забій третього пальця правої кисті (т.1 а.с. 13);

- висновком від 21.11.2011 року за фактом отримання тілесних ушкоджень оперуповноваженими СКР Залізничного PB ЛМУ ГУМВС України у Львівській області було проведено службове розслідування (т.4 а.с. 306-338);

- протоколом обшуку автомобіля НОМЕР_2, від 27.03.2012 року та долучених до нього фототаблиць видно, що під час проведення даної слідчої дії у вказаному автомобілі виявлено та вилучено бінокль чорного кольору «Tasсo», копію паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_22, на якому містяться записи від руки барвником синього кольору «Родовід банк служба безп», довідку про особу ОСОБА_22 та довідку про особу ОСОБА_8, документи щодо купівлі та порізки труби на ПрАТ «УВТК» (т.7 а.с. 161-167);

- висновком криміналістичної експертизи № 227 від 09.02.2012 року та долученої таблиці, на дактилоскопічній плівці (на яку поміщено мікрооб'єкт, вилучений при огляді місця події - салону автомобіля марки «Опель» модель «Вектра», реєстраційний номер НОМЕР_4) виявлені волокна бавовни синього кольору з нерівномірним розподілом спільної родової належності з волокнистим складом предметів одягу ОСОБА_23 (т.5 а.с. 76-78);

-висновком судово-почеркознавчої експертизи № 589 від 28.05.2012 року та долученою до нього ілюстративною таблицею підтверджується те, що рукописний текст «Родовід банк Служба бесп» в нижній частині першого аркуша технічного паспорта громадянина України серії КВ №717982, виданого на прізвище ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_18, який вилучений 27.03.2012 при проведенні обшуку автомобіля марки ВАЗ, модель 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рукописний текст в протоколі відібрання зразків підписів та почерку громадянина ОСОБА_20 від 04.05.2012 року, виконані однієї особою, тобто ОСОБА_16 (т.11 а.с. 212-217);

- висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2859 від 10 жовтня 2013 року видно, що рукописний запис «Родовід банк Служба бесп», розташований в нижньому правому куті електрографічної копії аркуша з паспорта громадянина України ОСОБА_22 серії КВ №717982, виконаний не ОСОБА_17, не ОСОБА_19, не ОСОБА_18, а іншою особою, чи ОСОБА_16 чи іншою особою виконаний вказаний вище рукописний запис, встановити не виявилось можливим. (т. 15 а.с. 78-82);

- висновком техніко-криміналістичної експертизи документів №590 від 08.06.2012 року та доданою до нього ілюстративною таблицею, технічне зображення паспорта громадянина України серії КВ №717982, виданого на прізвище ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_18, з рукописним текстом «Родовід банк Служба бесп», який вилучений 27.03.2012 року при проведенні обшуку автомобіля марки ВАЗ, модель 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, виконане ймовірно із зразка паспорта громадянина України серії КВ №717982, виданого на прізвище ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_18, вилученого 25.11.2011 у ході обшуку філії №14 ПП «Нива-В.Ш.» (т.11 а.с.242-252);

- випискою по особовому рахунку №2620906183001 ОСОБА_19 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 Львівської філії ПАТ «Банк «Київська Русь», останнім 25.05.2011 року на рахунок ПП «ОСОБА_36Ш.» перераховано грошові кошти в сумі 14 726,62 грн. як гарантійний внесок по договору №1411077, згідно заяви №3073. 27.05.2011р. ОСОБА_19 грошові кошти в сумі 14 726,62 грн. зняті з поточного особового рахунку (т.7 а.с. 192-195);

- даними аналізу мобільних з'єднань, якими користувались ОСОБА_19 та ОСОБА_16 за період з 01.01.2011р. по 15.11.2011р. встановлено, що з номера телефону ОСОБА_19 - 09750055999 на номер телефону ОСОБА_16 НОМЕР_6 (ІМЕІ 352696043878980) було здійснено 1 вихідний дзвінок - 05.01.2011 року о 17 год. 13 хв. 00 сек., тривалістю 34 секунди (т.10 а.с. 179);

- аналізом телефонних з'єднань, якими користувались ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_23 протягом 2011 року, встановлено, наявні з'єднання між ОСОБА_19 та ОСОБА_18, а також між ОСОБА_23 та ОСОБА_19 (т.10 а.с. 206-208);

Окрім цього, винуватість засуджених у вчиненому підтверджується іншими дослідженими в ході судового слідства доказами, зокрема оглянутими та долученими до справи речовими доказами: біноклем чорного кольору на якому міститься напис «Tasсo», вилученим у ході проведення обшуку автомобіля ВАЗ 2110 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.7 а.с. 161-167, 176); копією паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_22, на якому містяться записи від руки барвником синього кольору «Родовід банк Служба безп», вилученою у ході проведення обшуку автомобіля ВАЗ 2110 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.7 а.с. 161-167, 176); довідкою про особу ОСОБА_22 та довідкою про особу ОСОБА_8, вилученою у ході проведення обшуку автомобіля ВАЗ 2110 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.7 а.с. 161-167, 176-178); документами щодо купівлі та порізки труби на ПрАТ «УВТК», вилученими у ході проведення обшуку автомобіля ВАЗ 2110 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.7 а.с. 161-167, 176, 181-183, 186); видатковою накладною №РН-0001776 від 24.10.2011 року щодо купівлі та порізки труби на ПрАТ «УВТК» (т.8 а.с. 34-37); двома металевими трубами, які вилучені 14.11.2011 року з місця події - ділянки місцевості, що розташована на перехресті вулиць Любінської-Яворницького у м. Львові між будинками №94 та №96 (т.8 а.с. 174-181);

- показання потерпілої, свідків ОСОБА_55, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_66, ОСОБА_68, ОСОБА_73 стверджуються, зокрема:

- наказом №35-01-12 о/с від 01.03.2012р., згідно з яким ОСОБА_22 працював на посаді провідного фахівця відділу оперативної роботи з проблемними активами управління по роботі з проблемними активами відділення ЛРУ AT «Родовід Банк» (т.8 а.с. 152);

- заявою ОСОБА_22 від 02.08.2011 року, адресованою директору філії 14 ПП «Нива-В.Ш.» ОСОБА_56, відповідно до якої ОСОБА_22 вказує, що за результатами торгів автомобіля MITSHUBISHI, марки PAJERO SPORT 2.5 TD GL, реєстраційний № лоту 595251, переміг учасник, який запропонував 161 000 грн., однак на офіційному сайті опубліковано повідомлення, що вказаний автомобіль був проданий за 100 000 грн.(т.4 а.с. 12);

- заявою ОСОБА_22 від 03.08.2011 року, адресованою прокурору Галицького району м. Львова, згідно з якою ОСОБА_22 вказує, що результати торгів щодо автомобіля MITSHUBISHI, марки PAJERO Sport 2.5 TD GL, реєстраційний № лоту 595251, сфальсифіковані (т.4 а.с. 13);

- документами щодо участі ОСОБА_22 у аукціонах та прилюдних торгах з реалізації філією №14 ПП «Нива-В.Ш.» рухомого та нерухомого майна (т.4 а.с. 8, 9,11, 28-38, 56-196) ;

- документами - протоколами проведеного аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, а саме автомобіля MITSHUBISHI, марки PAJERO SPORT 2.5 TD GL, реєстраційний № лоту 595251 (т.4 а.с. 86-89,195);

- матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи №341-2775, №341-2775/1, №341-2775/2, згідно з яких вбачається, що ОСОБА_22 звертався в правоохоронні органи з приводу фальсифікації результату аукціону з продажу автомобіля марки MITSHUBISHI, модель PAJERO SPORT 2.5 TD GL, реєстраційний № лоту 595251 (т.7 а.с.8-61).

Колегія суддів вважає, що аналізуючи зібрані по справі вищезазначені докази та оцінюючи їх в сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що винуватість засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 у вчиненні злочинів повністю та об’єктивно доведена, а їх показання в частині заперечення вини, розцінено, як обрану ними форму захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно взято до уваги показання засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_19, дані ними в якості обвинувачених, оскільки такі повністю відповідають встановленим обставинам справи, де під час вказаних допитів підсудні повідомляли такі деталі організації та вчинення злочину, які не могли бути відомі нікому іншому, крім безпосереднім учасникам події. Крім цього, зазначені покази підсудних дані ними в присутності захисників, які самостійно обрані підсудними.

Колегія суддів знаходить, що апелянт адвокат ОСОБА_10 в інтересах засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, необґрунтовано доводить, про невинуватість засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які заперечили свою винуватість та заперечили про тиск на них на досудовому розслідуванні, як фізичний так і психологічний, та вважає, що ці доводи є безпідставними, оскільки спростовані наведеними вище доказами, яким суд першої інстанції надав правильну та об’єктивну оцінку, вмотивував у вироку суду чому саме засуджені зайняли таку позицію.

Водночас, колегія суддів вважає, що доводи прокурора та адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 в своїх апеляціях про те, що дії засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,, а прокурор ще й зазначає про дії ОСОБА_16, слід правильно кваліфікувати за ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України не знайшли свого підтвердження, спростовані вище зазначеними доказами, які відповідають фактичним обставинам справи і суд першої інстанції правильно вмотивував про це у вироку суду, а саме: відповідно до роз’яснень, що містяться у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Таким чином, дослідивши зібрані докази, виходячи з сукупності всіх обставин, врахувавши спосіб, знаряддя злочину, характер нанесення ударів, поведінку винних та потерпілого, що передувала події, їх стосунки, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про те, що засуджені ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, діючи як співвиконавці, спричинили тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_22 При цьому, судом встановлено, що виконавці із ОСОБА_22 ніяких стосунків не мали, його не знали, причини особистого характеру, з яких би вони побили останнього відсутні. Спричиняючи побиття потерпілого ОСОБА_22, засуджені ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 наносячи такому удари усвідомлювали, що вони можуть заподіяти тяжкі тілесні ушкодження та бажали їх настання. Разом з тим, виконавці могли усвідомлювати можливість настання наслідків - смерті потерпілого при нанесенні йому тяжких тілесних ушкоджень, однак умисел на вбивство потерпілого у них був відсутній.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції по факту смерті ОСОБА_22 дії ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вірно перекваліфікував на ч.2 ст.121 КК України, тобто вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого на замовлення, групою осіб, що спричинило смерть потерпілого. Доказів організації та вчинення умисного вбивства засудженими, що кваліфіковано за п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, органами досудового розслідування не доведено та судом не встановлено. При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що в обвинувальному висновку обвинувачення засуджених в умисному вбивстві сформульовано як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Дії підсудних ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 по факту заволодіння майном ОСОБА_22, які кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України (розбій) як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Потерпілий ОСОБА_26 суду показав, що при виявленні ним злочинних дій підсудними, ОСОБА_18 особисто заволодів барсеткою потерпілого, яку він в подальшому передав підсудному ОСОБА_17, що і зазначено останнім в протоколі допиту на досудовому слідстві. Згідно з протоколом огляду місця події вказану барсетку виявлено на передньому пасажирському сидінні автомобіля марки Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_3, де за показаннями потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_25, ОСОБА_28 та свідка ОСОБА_37 сидів ОСОБА_17 Відтак, умисел у ОСОБА_18 на заволодіння майном потерпілого виник раптово, а саме після нанесення потерпілому ударів та виявлення їх дій працівниками міліції. ОСОБА_17 заздалегідь не обіцяючи, отримав та зберігав майно ОСОБА_22– барсетку, яке завідомо для нього було одержане злочинним шляхом. Будь-яких даних, щодо участі ОСОБА_19 у заволодінні, отриманні чи зберіганні майном потерпілого органом досудового слідства суду не надано та при судовому слідстві не здобуто.

На підставі наведеного по даному епізоду злочинної діяльності дії ОСОБА_18 судом першої інстанції вірно кваліфіковано за ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), дії ОСОБА_17 – за ст.198 КК України, тобто заздалегідь не обіцяне отримання та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, а ОСОБА_19 за ч.4 ст.187 КК України слід виправдати за відсутності в його діянні складу злочину.

Щодо інкримінації органами досудового слідства дії підсудних за ч.3 ст.357 КК України як незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами потерпілого, то такий злочин вчиняється з прямим умислом. Враховуючи, відсутність даних, які б підтверджували те, що засуджені ОСОБА_18 та ОСОБА_17 знали про знаходження в барсетці особистих документів потерпілого - паспорта громадянина України серії KB 717982, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Ford Transit, реєстраційний номер ВС1274AI, на прізвище власника ОСОБА_29, дозволу на зброю № Н-135 від 22.02.2008 року, а ОСОБА_19 взагалі не причетний до викрадення барсетки, а тому їх за вказаною статтею вірно виправдано за відсутності в діянні складу злочину.

Таким чином доводи апелянтів прокурора та адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 і в цій частині кваліфікації дій засуджених не можуть бути задоволені, оскільки суд першої інстанції правильно на думку колегії суддів кваліфікував їх за зазначеними вище статтями кримінального закону.

Крім того, дії засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, а також умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконання цим працівником службових обов’язків. Вказане підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, а також висновками відповідних зазначених вище судово-медичних експертиз про наявність ушкоджень у таких потерпілих.

Показання засуджених щодо невизнання вини у вчиненні згаданих вище злочинів судом першої інстанції вірно оцінено критично, як обрану форму захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів зібраних по справі, які були детально та безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду, та встановленими обставинами справи. Вказані докази відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України були отримані під час досудового розслідування кримінальної справи – протоколи слідчий дій, висновки експертів, речові докази та документи, а також здобуті в ході судового слідства - показання свідків та потерпілих, попереджених відповідно за дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України. Судом не встановлено підстав вказаними особами оговорювати засуджених, таких мотивів також захистом не наведено. Суд першої інстанції врахував первинні показання засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_19, надані органам досудового розслідування в присутності захисників, які в сукупності узгоджуються із іншими доказами справі. При цьому згідно з висновками службових перевірок щодо можливих неправомірних дій з боку працівників міліції Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України до підсудних, то такі свого підтвердження не знайшли, а постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області ОСОБА_21 від 9 липня 2012 р. в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 відмовлено у зв’язку з відсутністю в їх діяннях ознак складу злочину, передбаченого ст.365 КК України.

Разом з тим, з урахуванням, що засуджені ОСОБА_17 та ОСОБА_19 відмовлялися від явки з повинною, оформлені відповідними протоколами від 14 та 15 листопада 2011 року, такі вірно визнані судом недопустимими доказами та підлягають виключенню, що відображено і в рішенні Європейського суду з захисту прав людини «Яременко проти України» від 12 червня 2008 року, в якому констатовано порушення Україною прав заявника, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції. Також протоколи очних ставок від 25 січня 2012 р., проведені між підсудним ОСОБА_17 та відповідно потерпілими ОСОБА_25 ОСОБА_26 та ОСОБА_27, не підписані підсудним, що суперечить вимогам ч.4 ст.173 КПК України, відтак судом першої інстанції, такі правильно визнані недопустимими доказами.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_17 в силу ст.ст.65, 66-68 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів проти життя та здоров’я особи, проти власності та авторитету органів державної влади, один з яких є тяжким, дані про особу ОСОБА_17, який на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, судимості немає, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, враховуючи суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, роль у вчиненому тяжкому злочині, що призвело до непоправних наслідків, особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, та вірно призначив йому покарання в межах санкції ч.2 ст.121, ст.198, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України за правилами ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі.

Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, а відтак враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд першої інстанції правильно не знайшов підстав для висновку про можливість для призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Обираючи покарання засудженому ОСОБА_18 на підставі ст.ст.65, 66-68 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів проти життя та здоров’я особи, проти власності та авторитету органів державної влади, один з яких згідно із ст.12 КК України, є тяжким, особу ОСОБА_18, який на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, судимості згідно із ст.89 КК України немає, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, роль у вчиненому тяжкому злочині, що призвело до непоправних наслідків, особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, та вірно призначив йому покарання в межах санкції ч.2 ст.121, ч.1 ст.186, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України за правилами ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі.

При цьому відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а відтак враховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд першої інстанції правильно не знайшов підстав про можливість призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_19 на підставі положень ст.ст.65, 66-68 КК України, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів проти життя та здоров’я особи, авторитету органів державної влади, вчинення обвинуваченим злочинів, а саме один з яких є тяжким, особу ОСОБА_19, який на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, судимості не має, позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, має неповнолітню дитину, суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, роль у вчиненому тяжкому злочині, що призвело до непоправних наслідків, особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, та вірно призначив йому покарання в межах санкції ч.2 ст.121, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України за правилами ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі. Таке покарання в силу ч.2 ст.50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами. Ураховуючи зазначені вище конкретні обставини у їх сукупності та дані про особу винного, суд першої інстанції правильно не знайшов підстав для можливості призначення ОСОБА_19 покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за яким передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно зі ст.11-1 КПК України (1960 року) правовими підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є закінчення цих строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг, а також згода підсудного на таке звільнення.

Крім цього, враховуючи те, що з дня вчинення ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 злочину, передбаченого ч. 2 ст.342 КК України, який згідно з ч.2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, на даний час минули строки давності, встановлені п.2 ч.1 ст.49 КК України, однак ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 свою вину у вчиненні злочину не визнали і про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності клопотань не заявляли, однак суд першої інстанції на підставі ч.5 ст.74 КК України вірно звільнив їх від призначеного за ч.2 ст.342 КК України покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Все це свідчить про те, що вирок суду першої інстанції відносно засуджених ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19 є обґрунтований, постановлений на допустимих доказах, тому підстав для скасування чи зміни вироку суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 362. 365, 366. 377 КПК України (в ред.. 1960 року зі змінами станом на 2012 рік), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляції: адвоката ОСОБА_10 в інтересах засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 М.М.4 прокурора, яка приймала участь в суді першої інстанції ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2016 року, щодо засуджених ОСОБА_18. ОСОБА_17, ОСОБА_19 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути безпосередньо оскаржена до касаційного суду шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

З.М. ОСОБА_74 ОСОБА_75 ОСОБА_3