Постанова № 71415256, 26.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4090/16 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/1784/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту № б/н від 22.05.2012 року в розмірі 11921,11 грн. та судових витрат.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.05.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом на заяві. Відповідно до п.2.1.1.5.5. ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а в разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, у відповідності до п.2.1.1.7.6 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язана сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.

В той час як відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31.07.2016 року становить 11921,11 грн. та складається з заборгованості за кредитом – 250,18 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом – 7527,07 грн., заборгованості за пенею та комісією – 3100 грн. Крім цього, відповідач зобов’язаний сплатити штраф (фіксована частина) – 500 грн. та штраф (процентна складова) - 543,86 грн.

Заочним рішеннямЛичаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за заявою про приєднання до ОСОБА_4 і Правил надання банківських послуг від 22.05.2012 року в розмірі 250,18 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року оскаржив ПАТ КБ «Приват Банк», подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.05.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 1200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом на заяві.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про приєднання до ОСОБА_4 і Правил надання банківських послуг від 22 травня 2012 року розмір процентів за користування кредитом, а також комісії, штрафу та пені не визначений, позивачем не надано належних і допустимих доказів підставності нарахування штрафу та пені, зокрема не доведено, що при підписані сторонами кредитного договору діяли ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг в редакції, що передбачала нарахування пені (комісії), штрафу та їх розміру. Представлені суду ОСОБА_4 відповідачем не підписані, а тому суд не може їх вважати складовою частиною договору.

Однак, апелянт вважає, що суд першої не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Так, згідно анкети - заяви від 22 травня 2012 року відповідач власноручним підписом засвідчив, що ознайомлений та згідний з Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані в письмовому вигляді, а також виражає свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування кредитною карткою складають між сторонами договір про надання банківських послуг. На думку апелянта, відсутність підпису позичальника на цих ОСОБА_4 та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згідний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Окрім того, відповідно до заяви, відповідач зобов»язується виконувати вимоги ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПАТ КБ «Приват Банк». Суд першої інстанції не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов»язання за угодою.

Просить заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року змінити, скасувавши в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів, комісії та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про підставність апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено заявлених вимог, зокрема матеріали справи не містять доказів підписання відповідачем саме тих ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, що долучені до позовної заяви, оскільки, як вбачається з Заяви-анкети про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку така не містить розміру відсотків за користування кредитом, ні обов'язку сплачувати інші платежі, у разі досягнення між сторонами домовленості з цього приводу.

Перевіривши матеріали справи, висновки суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до переконання про те, що рішення в оскаржуваній частині не відповідає вимогам закону, залишатись в законній силі не може враховуючи таке.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні, зокрема, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

З заяви-анкети про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем 22.05.2012 року вбачається, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - ОСОБА_4), а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. ОСОБА_4 та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПРИВАТБАНК. Зобов’язується виконувати вимоги ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПРИВАТБАНКУ.

При цьому, у довідці про умови кредитування кредитка зазначена, як “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”. Згідно довідки про умови кредитування базова відсоткова ставка в місяць складає 2,5 %.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 “Правил користування платіжною карткою”.

Пунктом 1.1.3.2.3 ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку розміщено в мережі Інтернет на сайті банку http://privatbank.ua, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, в т.ч. і для ОСОБА_3.

З представленої до матеріалів справи виписки по рахунку вбачається, що банком виконано обов’язок щодо повідомлення позичальника про встановлення відсоткової ставки за кредитним договором саме в порядку, обумовленому договором приєднання, а з розрахунку заборгованості заявлених вимог вбачається, що позивачем нарахування відсотків проводиться саме в розмірі ставок, що вказані у виписці по рахунку.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами укладено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 ОСОБА_4 для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки зазначеної в заяві.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що підписавши про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач користувався кредитним лімітом, отже, погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_4.

Також, судом встановлено, що відповідач неодноразово знімав кредитні кошти через банкомати, проводив розрахунки платіжною карткою у торгово-сервісній мережі, здійснював поповнення мобільного телефону, що підтверджується випискою по особовому рахунку, долученою до матеріалів справи, а також неодноразово вносив кошти на погашення кредиту, що підтверджується випискою по рахунку і розрахунком заборгованості та свідчить про часткове виконання грошових зобов'язань.

Нормативне регулювання в Україні правовідносин із використанням спеціальних платіжних засобів — платіжних карт, регулюється: Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Законом України “Про електронний цифровий підпис”, постановою НБУ № 705 “Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів”, іншими законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 41 Закону України “Про Національний банк України” та ч. ч.1, 2 ст. 68 Закону України “Про банки та банківську діяльність” Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів,пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньо-банківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку).

Згідно з п. п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

У постанові НБУ № 705, зокрема, вказано: “Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань”, “Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо”.

Таким чином, виписка по рахунку, долучену позивачем до матеріалів справи слід вважати первісним бухгалтерським документом про видачу та сплату коштів за Кредитним договором.

Наведене спростовує твердження суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належного доказу погодження сторонами істотних умов щодо використання кредитного ліміту, користування таким та здійснення часткових погашень за кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Відповідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 204 ЦК України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим, відповідач спірний кредитний договір не оскаржував, такий у встановленому порядку не визнаний недійсним.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки (пені).

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 умов кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором, відтак згідно поданого банком розрахунку станом на 31.07.2016 року утворилась заборгованість у сумі 11921,11 грн., що складається з 250,18 грн. - заборгованість за кредитом; 7527,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,95 грн. - заборгованість за комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 543,86 грн. - штраф (процентна складова).

Доказів, які б спростовували вказану позивачем суму боргу судом першої інстанції не здобуто.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи, не встановив дійсних прав та обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором, тому дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову ПАТ КБ “Приватбанк”.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків, пені та комісії, штрафу (фіксованої частин) і штрафу (процентної складової) за кредитним договором задовольнити.

З урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 слід стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 1515 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 259 ч. 6, 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити .

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків, пені та комісії, штрафу (фіксованої частин) і штрафу (процентної складової) за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 травня 2012 року, що утворилась станом на 31 липня 2016 року в сумі 11670 грн. 93 коп. і складається із:

- заборгованості по процентам за користуванням кредитом в сумі 7527 грн. 07 коп.

- заборгованості за комісією в сумі 3100 грн. 00 коп.,

- штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. 00 коп.

- штрафу (процентної складової) в сумі 534 грн. 86 коп.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2016 року в частині стягнення судових витрат змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп.». В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» сплачений ним при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 1515 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 січня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_5