Постанова № 71414689, 15.12.2017, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-а/447/54/17 Справа №447/302/17

П О С Т А Н О В А

ІмЕНЕм україни

15.12.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого -судді Карбовнік І. М. , при секретарі Данилів О.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради Львівської області про визнання недійсною реєстрації місця проживання особи та зобов'язання вчинити дію ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.01.1988 р. по 10.12.1992 р. Після припинення шлюбних відносин, 20 лютого 1994 року ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, де постійно проживав та зареєстрував свої місце проживання за цією адресою, а ОСОБА_3 у 1995 році набула право власності на житловий будинок, де стала проживати зі своїм сином.

Як вбачається з копії паспорту громадянина України ОСОБА_4, 27 грудня 2002 року ОСОБА_4 був знятий з реєстрації Миколаївським районним відділом УМВС України у Львівській області з попереднього місця проживання (АДРЕСА_2). Цього ж дня, 27 грудня 2002 року, ОСОБА_4 був зареєстрований за новою адресою: АДРЕСА_4 Вказану реєстрацію вважає незаконною, оскільки після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, а саме 20 лютого 1994 року ОСОБА_4 в порядку приватизації набув право власності на квартиру АДРЕСА_1. Станом на момент прийняття рішення про приватизацію вказаної вище квартири, ОСОБА_4 не проживав у спірному житловому будинку і не вважався членом сім'ї ОСОБА_3, адже в протилежному випадку ОСОБА_3 також мала б право на приватизацією цієї квартири.

27 грудня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_3.

Згідно з п. 5 вказаного вище договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_4.) зобов'язується звільнити квартиру до 01 січня 2003 року, а покупець (ОСОБА_5.) дає право продавцю ОСОБА_4.) проживати у квартирі до вказаного терміну.

Таким чином, умови договору купівлі-продажу додатково підтверджують, що ОСОБА_4 до 27 грудня 2002 року проживав у зазначеній вище квартирі до моменту незаконної реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_5.

Більше того, до моменту незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за новою адресою, ОСОБА_4 не перебував у шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, а проживав з іншими особами, з якими був пов'язаний спільним побутом.

На момент спірної реєстрації місця проживання ОСОБА_4 (27 грудня 2002 року), реєстрація місця проживання проводилася на підставі Тимчасової інструкції про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 66-дск від 03 лютого 1992 року (надалі по тексту - Тимчасова інструкція) та Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 700 від 10 жовтня 1994 року (надалі по тексту - Положення).

Підставою для реєстрації місця проживання особи за певною адресою є заява про реєстрацію місця проживання (форма № 15 до п. 49 Тимчасової інструкції). Така заява повинна містити відомості про підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною ним адресою (ордер, свідоцтво про право власності - документи, що підтверджують право власності) або договір найму (піднайму, оренди) разом з обов'язковою письмовою згодою власника житла на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації вище. Таким чином, згода власника будинку на реєстрацію місця проживання в цьому будинку іншої особи не потрібна лише у разі, якщо в особи, яка має намір зареєструвати своє місце проживання, наявний документ, який підтверджує її право власності (ордер або свідоцтво про право власності), який є достатньою підставою для здійснення реєстрації її місця проживання за відповідною адресою.

ОСОБА_4 ніколи не був власником чи співвласником будинку АДРЕСА_6, а ОСОБА_3 ніколи не надавала згоди ОСОБА_4 на реєстрацію місця проживання у вказаному житловому будинку. Окрім цього, ОСОБА_3, будучи з 1995 року одноосібним власником зазначеного житлового будинку, ніколи не укладала з ОСОБА_4 жодних правочинів та договорів щодо користування цим житловим будинком.

Відтак, у нього є всі підстави вважати, що ОСОБА_4, з метою реєстрації свого місця проживання у житловому будинку АДРЕСА_6, умисно підробив від імені ОСОБА_3 заяву (письмову згоду) на реєстрацію свого місця проживання.

16 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір дарування, відповідно до умов якого, останній набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_6.

17 січня 2017 року з метою скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за вказаною вище адресою, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 на адресу Миколаївської міської ради Львівської області було скеровано заяву про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою, однак згідно відповіді за вих. № 02-11/127 від 27 січня 2017 року Миколаївської міської ради Львівської області вбачається, що підстави для скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5, відсутні, у зв"язку з чим просив визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: Львівська область, АДРЕСА_5 та зобов'язати Миколаївську міську раду скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, дав суду пояснення аналогічні позовній заяві та просив таку задоволити в повному обсязі.

Відповідач, Миколаївська міська рада Львівської області в судове засідання не з"явилася, однак надіслала на адресу суду письмові пояснення на позовну заяву, згідно яких вбачається, що реєстрація місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_7 була здійснена 27 грудня 2002 року Миколаївським районним відділом УМВС України у Львівській області відповідно до Тимчасової інструкції про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за №66-дск від 03.02.1992 року.

Відповідно до п.З Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до п.28 Правил реєстрації місця проживання реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

Відповідно до п.15 Правил реєстрації місця проживання до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами згідно з додатками 4 та 5.

Повноваження щодо реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюються Миколаївською міською радою з квітня 2016 року після введення в штат відповідних посадових осіб - спеціалістів з державної реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Так, з приводу скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_4 позивачу надавалася аргументована письмова відповідь (лист Миколаївської міської ради від 27.01.2017 року №02-11/127), в якій зазначалося, що документації з приводу реєстрації громадян по м.Миколаєву за період реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_8 в розпорядженні міської ради немає, так як така не була передана відповідними органами і службами, що попередньо здійснювали реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, в зв'язку з чим провести перевірку законності реєстрації є неможливо, у зв"язку з чим просила справу слухати у відсутності їх представника, при прийнятті рішення у справі покладалася на думку і правову позицію суду.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували. ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно перебував в шлюбних відносинах з ОСОБА_3 20 лютого 1994 року він в порядку приватизації набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, однак 27.12.2002 р. на підставі договору купівлі-продажу вказану квартиру продав ОСОБА_5 і цього ж дня зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 за згодою своєї колошньої дружини ОСОБА_3 З цього часу він проживав в даному житловому будинку, доглядав за неповнолітнім сином, оскільки його дружина виїхала на роботу за кордон, а саме в Республіку Італія, утримував житловий, сплачував комунальні послуги, а тому просив в позові відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 надіслала на адресу суду натаріально завірену заяву, в якій вказала, що вона ніколи не підписувала заяви про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10, згідно з формою № 15 до пункту 49 Тимчасової інструкції про порядок документування і прописки (реєстрації) громадян України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 66-дск від 03 лютого 1992 року, що була чинна станом на 27 грудня 2002 року.

Крім того, особисто ніколи не відвідувала органи внутрішніх справ, паспортні апарати районних відділів внутрішніх справ та будь-які інші органи до повноважень яких входила реєстрація місця проживання особи з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за вказаною вище адресою. Ніколи не уповноважувала здійснювати зазначені вище дії будь-яких інших третіх осіб з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_10.

А також, не підписувала жодних бланків та/або чистих аркушів, які б міг використати ОСОБА_4 з метою реєстрації свого місця проживання у АДРЕСА_11.

Станом на момент реєстрації місця проживання ОСОБА_4 27.12.2002 р. вона перебувала за межами України, а саме в Республіці Італія. Зокрема, перетнула державний кордон України 12 лютого 2002 року, і перебувала безвиїздно на території Республіки Італії до 17 червня 2003 року, що підтверджується відомостями, що зазначені в її паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 25 лютого 1998 року, у звязку з чим просила позов задоволити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання та випадки їх обмеження регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV).

В силу ст. 11 Закону № 1382-IV, реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 затверджено"Правила реєстрації місця проживання".Відповідно до п.3 Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Пунктом 4 передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів.

Нормами п. 14 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що строк зберігання заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання осіб та за необхідності відповідних копій документів, які подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовому вигляді, становить три роки.

Відповідно до п.15 Правил реєстрації місця проживання до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами згідно з додатками 4 та 5.

Відповідно до п.28 Правил реєстрації місця проживання реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи.

З огляду на наведене, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: Львівська область, АДРЕСА_5 та зобовязання відповідача скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_12 оскільки на день розгляду справи судом встановлено, що строк зберігання заяв про реєстрацію місця проживання/перебування та зняття з реєстрації місця проживання осіб та за необхідності відповідних копій документів, які подаються для здійснення реєстрації місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання в паперовому вигляді, становить три роки, такі на даний час відсутні, а тому встановити правомірність реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою в суда немає можливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України , суд, -

п о с т а н о в и в :

в позові ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради Львівської області про визнання недійсною реєстрації місця проживання особи та зобов'язання вчинити дію - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Львівської області.

Суддя: Карбовнік І. М.