Ухвала суду № 71414165, 03.01.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.01.2018 Справа № 554/6231/17

Провадження № 2/554/361/2018

У Х В А Л А

03 січня 2018 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючої судді - Материнко М.О.,

при секретарі - Безуглій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву представника відповідача ОСОБА_1 охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавської обласної ради, ОСОБА_1 охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном Полтавської обласної ради, виконуючий обов’язки головного лікаря Полтавського обласного центра медико-соціальної експертизи ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.12.2017 року вищевказану цивільну справу прийнято в провадження суддею Материнко М.О., відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання по справі.

Згідно з протоколом судового засідання від 29.12.2017 року підготовче судове засідання по справі відкладено на 11.01.2017 р.

29.12.2017 року до початку підготовчого засідання по справі до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О.

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі ст. 37, п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя Материнко М.О. підлягає відводу, оскільки існують обставини, які викликають сумнів в неупередженності або об'єктивності судді. Так, заявником зазначено, що 07.11.2011 р. суддею Материнко М.О. у справі № 2-6362/11 було ухвалено рішення за позовом ОСОБА_3 до Управління охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації, яким позов ОСОБА_3 задоволено повністю та визнано незаконним та скасовано наказ Управління охорони здоров’я № 746 від 15.08.2011 «Про запровадження контрактної форми трудових стосунків з головним лікарем Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи». Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31.01.2012 р. було скасовано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07.11.2011 р. та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Таким чином, заявник вважає, що суддя Материнко М.О. ще в 2011 році висловила свою думку стосовно законності запровадження контрактної форми трудових правовідносин із позивачем, а предметом позову у справі, що розглядається, є скасування рішення Полтавської обласної ради, яким встановлено контрактну форму трудових правовідносин між Полтавською обласною радою та колишнім головним лікарем Полтавського обласного Центру МСЕ ОСОБА_3. Заявник вважає, що предмети спору по вказаним вище справам є тотожними, а тому, на думку заявника, позиція судді з приводу позовних вимог, що заявлені, є очевидною.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 36 ЦПК України суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в об’єктивності або неупередженості судді.

Відвід повинен бути вмотивованим (ч. 3 ст. 39 ЦПК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст. 33 цього Кодексу.

Дослідивши заявлений відвід, обставини та докази, на які посилається заявник, суд вважає його необґрунтованим, а обставини, на які посилається позивач, як на підставу недовіри судді, не є підставою для відводу в порядку ст. 36 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Так, спір по цивільній справі № 2-6362/11, на яку посилається заявник, за позовом ОСОБА_3 до Управління охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації про скасування наказу Управління охорони здоров’я № 746 від 15.08.2011 «Про запровадження контрактної форми трудових стосунків з головним лікарем Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи» не є тотожним з тим, що розглядається - про визнання рішення Полтавської обласної ради № 469 від 26.04.2017 р. «Про головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи» незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленого відводу, суддя керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практикою з Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до положення ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше, бути об'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому, суддя вважається безстороннім, якщо не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 4 вказаної статті суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вищевказана практика Європейського суду з прав людини (справи «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України») підлягає застосуванню як аналогія процесуального права, що відповідає п. 9 ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід (п. 11 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі слід зупинити до вирішення питання про відвід, а справу передати до канцелярії Октябрського районного суду м. Полтави для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 252, 253 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 про відвід судді Октябрського районного суду м. Полтави Материнко М.О. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавської обласної ради, ОСОБА_1 охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном Полтавської обласної ради, виконуючий обов’язки головного лікаря Полтавського обласного центра медико-соціальної експертизи ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - визнати необґрунтованою.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Полтавської обласної ради, ОСОБА_1 охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном Полтавської обласної ради, виконуючий обов’язки головного лікаря Полтавського обласного центра медико-соціальної експертизи ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - зупинити до вирішення питання про відвід судді.

Заяву про відвід судді передати до канцелярії Октябрського районного суду м. Полтави для визначення судді, у порядку, встановленому частиною першою ст. 33 ЦПК України, який буде вирішувати питання про відвід судді.

Ухвала у частині зупинення провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області в п’ятнадцятиденний строк з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні – з моменту отримання копії.

Суддя М.О. Материнко