Постанова № 71413519, 21.07.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/177/17

Провадження № 2-а/368/22/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2017 Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання рішення протиправним та зобов»язання вчинити дії,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який уточнив в судовому засіданні, посилаючись на те, що в період з 28.08.2006 р. (наказ УПППМ від 29.08.2006 №329 о/с) по 06.11.2015 р. (наказ ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 №590 о/с) позивач знаходився на службі в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. (наказ ГУНП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с) по 31.08.2016 р. (наказ ГУНП в Київській області від 31.08.2016 №512 о/с) знаходився на службі в поліції.

Згідно свідоцтва про хворобу від 31.08.2016 р. №300/ЗВ військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та встановлено йому захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

31.08.2016р. позивача було звільнено зі служби Національної поліції за ст. 77, п. 1, пп. 2 у запас (із постановкою на військовий облік), (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складала 10 років 08 місяці 16 днів.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 28.11.2016 p., серії АВ №0214664 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, мені встановлена друга група інвалідності.

У зв'язку з цим, позивачем 30.11.2016 р. було подано до Головного управління Національної поліції в Київській області заяву (рапорт) із усіма необхідними документами в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу.

16.12.2016р. позивач отримав відмову ГУНП в Київській області, в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлену листом від 09.12.2016 р за №29/м-863.

20.02.2017р. позивач повторно звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою (рапортом) та додав до неї усі необхідні документами в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, але в черговий раз отримав відмову ГУНП в Київській області, в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлену листом від 06.03.2017 р. за №29/м- 161.

Позивач відмову ГУНП в Київській області, у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інвалідові II групи вважає протиправною та просить : Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, яка полягає у не проведенні повного розрахунку в день звільнення із органів Національної поліції, не доплаті частини одноразової грошової допомоги при звільненні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із органів Національної поліції за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 р. та невиплаті мені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ

Визнати протиправними рішення Головного управління Національної поліції в Київській області про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги викладені у листах №29/м-863 від 09.12.2016 р. т.в.о. заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 та №29/м-161 від 06.03.2017 р. заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) гривень 66 копійок; середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 р. (включно) в сумі 75399 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 66 копійок; відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.; одноразову грошову допомогу в розмірі 290000 (двісті дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. А всього стягнути коштів на загальну суму 369075 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімдесят п'ять) гривень 32 копійки. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Позивач в судовому засіданні уточнив свої позовні вимоги, потім в судове засідання не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засіданні не з»явився, надіслав заперечення проти позову посилаючись на те, що позивач посилається на Порядок №850, який був прийнятий на виконання ст.. 23 ЗУ «Про міліцію», а ГУНП є новоствореним органом, який діє відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» і проводить виплати згідно порядку виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, який був затверджений наказом МВС України від 11.01.2016 №4.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Так в судовому засіданні встановлено, що в період з 28.08.2006 р. (наказ УПППМ від 29.08.2006 №329 о/с) по 6.11.2015 р. (наказ ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 №590 о/с) позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 р. (наказ ГУНП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с) по 31.08.2016 р. (наказ ГУНП в Київській області від 31.08.2016 №512 о/с) знаходився на службі в поліції.

Згідно свідоцтва про хворобу від 31.08.2016 р. №300/ЗВ військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та встановлено йому захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

31.08.2017р. позивача було звільнено зі служби Національної поліції за ст. 77, п. 1, пп. 2 у запас (із постановкою на військовий облік), (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складала 10 років 08 місяці 16 днів.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 28.11.2016 p., серії АВ №0214664 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, мені встановлена друга група інвалідності.

У зв'язку з цим, позивачем 30.11.2016 р. було подано до Головного управління Національної поліції в Київській області заяву (рапорт) із усіма необхідними документами в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу.

16.12.2017р. Позивач отримав відмову ГУНП в Київській області, в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оформлену листом від 09.12.2016 р за №29/м-863.

20.02.2018р. Позивач повторно звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою (рапортом) та додав до неї усі необхідні документами в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, але листом від 06.03.2017 р. за №29/м- 161 отримав відмову ГУНП в Київській області, в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

За змістом ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», - у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 p., № 4, ст. 20 із наступними змінами).

Разом з цим, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Законом України № 2097-VIII від 08.06.2017 р. «Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», внесено зміни, у пункті 4 частини першої слова "пов'язаного з проходженням ним служби в "замінено словами" поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або". Тобто частиною 4 частини першої ст. 97 Закону'України «Про Національну поліцію» передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до п.1 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно пп.2 п.3 вказаних Порядку та умов грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 2 цих Порядку та умов встановлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 наведених Порядку та умов передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (п.1 Порядку та умов).

Відповідно до п.3 р.ІІІ вказаних Порядку та умов, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського. У разі коли такий орган ліквідовано, заява подається до органу за місцем зберігання особової справи.

Згідно п.5 р.III наведених Порядку та умов для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Аналіз наведених норм законодавства, дає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, нормами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, та нормами Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року №4, визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності заява про її отримання має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Аналізуючи вище викладене, позивач як колишній працівник поліції має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених Законом України «Про Національну поліцію», та як колишній працівник міліції одноразової грошової допомоги визначеної Законом України «Про міліцію».

Частиною п'ятою ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.

Отже позивач як особа, якій встановлена інвалідність II групи внаслідок захворювання пов'язаного із проходженням служби в ОВС, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Той факт, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивач був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію».

У листопаді 2016 року (на час встановлення інвалідності) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1450 гривень (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому одноразова грошова допомога яка підлягає позивачу до виплати повинна складати 290000 гривень (із розрахунку 200 х 1450).

У запереченні проти позову яке подано МВС України у справі №368/1678/16-а, (копію долучено до матеріалів справи) зазначено, що фінансування виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції забезпечується через Національну поліцію за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України.

Таким чином позивач 30.11.2016 року та повторно 20.02.2017 року обгрунтовано звертався до ГУНП в Київській області за останнім своїм місцем служби із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги та додав до неї усі необхідні документи.

Відповідно до ч.І ст. 46 Конституції України, - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Вступаючи на службу до ОВС і тривалий час виконуючі свої професійні обов'язки, пов'язані з ризиком для життя та здоров'я, позивач мав законне сподівання, що у випадку втрати працездатності на службі отримує гарантований Державою соціальний захист, який включає у тому числі й одноразову грошову допомогу в розмірі визначеному Законом України «Про міліцію».

Також в день звільнення тобто 31.08.2016 року позивачу не було виплачено одноразову грошову (вихідну) допомогу. Вказану допомогу в розмірі 29242,19 грн. з порушенням строків встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України виплачено лише 08.11.2016 року, але чинним на момент мого звільнення законодавством (ст. 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") було передбачено, що особам які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тобто, беручи до уваги приписи ст.117 КЗпП України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з

01.09.2016р. по 13.09.2017 р. (включно).

Середній заробіток працівника згідно з ч.І ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100).

Зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції." убачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Так, п. 9 цього Порядку передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на це розраховуємо середньоденне грошове забезпечення з календарних, а не робочих днів.

Згідно інформації про заробітну плату (грошове забезпечення), наданої ГУНП в Київській області (лист від 06.12.2016 р. №29/М-45аз) вбачається, що грошове забезпечення позивача становило:

-липень 2016 року: оклад - 2950 грн., звання - 1800 грн., надбавка за вислугу років - 1187,50 грн., доплата за службу в нічний час - 244,54 грн., всього 6182,04 грн. (без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення).

-серпень 2016 року: оклад - 2950 грн., звання - 1800 грн., надбавка за вислугу років - 1187,50 грн., доплата за службу в нічний час - 247,80 грн., всього 6185,30 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на

2016рік» кількість календарних днів у липні - 31, у серпні 31.

Виходячи із цього середньоденне грошове забезпечення позивача становить (6182,04 грн. +6185,30 грн.) : (31 день + 31 день) = 199,47 грн.

А середньомісячне грошове забезпечення 6183,57 грн. (199,47 грн. х 31 день = 6183,57)

Виходячи з цього розмір одноразової грошової допомоги на день звільнення позивача повинно становити 30917,85 грн. (3091,78 грн. 50 % від середньомісячного грошового забезпечення (6138,57/2=3091,78 грн.) х 10 повних років вислуги = 30917,85 грн.) Але відповідачем із незрозумілих причин було виплачено лише 29242,19 грн. Тобто відповідачем не доплачено позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 1675,66 грн.

Кількість днів затримки розрахунку з 1 вересня 2016 року по 13 вересня

2017року (включно) день розгляду справи в суді становить 378 (30+31+30+31+31+28+31+30+31+30+31+31+13=378) календарних днів (вересень 2016 року - 30 календарних днів; жовтень 2016 року - 31 календарний день; листопад 2016 року - ЗО календарних днів; грудень 2016 року - 31 календарний день; січень 2017 року - 31 календарний день; лютий 2017 року - 28 календарних днів; березень 2017 року - 31 календарний день; квітень 2017 року - 30 календарних днів; травень 2017 року - 31 календарний день; червень 2017 року - 30 календарних днів; липень 2017 року - 31 календарний день; серпень 2017 року - 31 календарний день; вересень 2017 року - 13 календарних днів).

Таким чином, розмір середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає до виплати позивачу станом на

13.09.2017року (день розгляду справи в суді) становить 75399 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 66 копійок (199,47 грн. х 378 днів затримки розрахунку).

У зв'язку з порушенням відповідачем законних прав, а саме, не проведенням повного розрахунку в день його звільнення із органів Національної поліції та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 p., позивач зазнав моральних страждань. Моральні страждання спричинили погіршення емоційного та психологічного стану, він був вимушений хвилюватися та переживати, що спровокувало різке підвищення артеріального тиску, головний біль, біль в області серця, внаслідок чого я був вимушений звертатися за медичною допомогою до вказаних вище лікувальних закладів, не міг забезпечувати нормальне життя собі та своїй сім'ї, обмежував себе та членів своєї сім'ї у продуктах харчування та речах першої необхідності, не мав змоги придбати необхідні ліки, був вимушений відмовитися від відпочинку та оздоровлення, також був змушений позичати гроші у сусідів, що принизило його честь і гідність та вплинуло на стосунки з оточуючими людьми, у зв'язку з неможливістю забезпечувати нормальне технічне обслуговування власного автомобіля, постійно турбуватися за власну безпеку, безпеку членів своєї сім'ї та безпеку оточуючих, що призвело до моральних страждань і втрати нормальних життєвих зв'язків. А також внаслідок протиправної бездіяльність відповідача був вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя шляхом звернень за юридичною допомогою до адвоката та з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно із ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

П.13 цієї ж постанови Пленуму ВСУ визначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Так як позивач не надав доказів про спричинення йому моральної шкоди, то в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини ) громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 р. у справі "Класе та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада; щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: одноразова грошова допомога в розмірі 290000 (двісті дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок у зв'язку із встановленням II групи інвалідності; недоплачена частина одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) гривень 66 копійок; середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 р. (включно) в сумі 75399 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 66 копійок; А всього підлягає стягненню коштів на загальну суму 367075 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімдесят п'ять) гривень 32 копійки. (290000,00+1675,66+75399,66= 369075,32).

Враховуючи викладене, керуючись , Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про міліцію», та ст.ст. 2, 9, 69-71, 89, 94, 97 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, яка полягає у не проведенні зі мною повного розрахунку в день мого звільнення із органів Національної поліції, не доплаті частини одноразової грошової допомоги при звільненні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із органів Національної поліції за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 р. та невиплаті мені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ

Визнати протиправними рішення Головного управління Національної поліції в Київській області про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги викладені у листах №29/м-863 від 09.12.2016 р. т.в.о. заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 та №29/м-161 від 06.03.2017 р. заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) гривень 66 копійок; середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 р. по 13.09.2017 р. (включно) в сумі 75399 (сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 66 копійок; одноразову грошову допомогу в розмірі 290000 (двісті дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок у зв'язку із встановленням II групи інвалідності. А всього стягнути коштів на загальну суму 367075 (триста шістдесят сім тисяч сімдесят п'ять) гривень 32 копійки.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Постанова можу бути оскаржена до Київського Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.

Суддя Т.Є.Іванюта