Рішення № 71402430, 14.12.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7317/17

2-о/212/221/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Козлова Ю.В.,

за участю секретаря - Мариненко І.О.,

розглянувшибез присутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 цивільну справу заяву ОСОБА_2про встановлення факту що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою, у якій просила суд постановити рішення яким встановити факт що вона ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, дівоче прізвище якої «Ключар», є за національністю – єврейка.

В обґрунтування своєї заяви, заявниця суду у своїй заяві зазначила, що в її свідоцтві про народження серії І-УР № 614539 виданому 02 вересня 1959 року Вапнярською поселковою радою, селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області в графі батько значиться ОСОБА_3 національність українець, в графі матір значиться ОСОБА_4 національність єврейка «російською мовою (еврейка)».

Таким чином вона ОСОБА_2 є за національністю єврейка, що підтверджується її свідоцтвом про народження, за традицією єврейського народу, та національних меншин єврейського народу на території України та колишнього УССР, згідно до якої національність дитини визначається за походженням матері та юдейської віри.

На даний час вона звернулась до Посольства Федеративної республіки Німеччина з питання Єврейської імміграції до Німеччини, де їй було надано усну консультацію, та роз’яснено що, процедуру прийому єврейських іммігрантів у Федеративну Республіку Німеччина було врегульовано по-новому на підставі рішення міністрів внутрішніх справ федеральних земель від 18 листопада 2005 року. Федеральне міністерство внутрішніх справ розпорядженням від 24 травня 2007 року встановило потому передумови прийому для процедури подання заяв однією з яких є підтвердження єврейського походження на підставі свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, виданих до 1990 року. Після ознайомлення уповноваженим представником з свідоцтвом про її народження серії І-УР № 614539 виданим 02 вересня 1959 року Вапнярською поселковою радою, селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, їй було роз’яснено що, національність дитини в свідоцтві про народження громадян України та колишнього УССР зазвичай визначається за національністю, батька, а оскільки національність її батька ОСОБА_3 зазначена як «українець» російською «украинец», а матері ОСОБА_4 зазначена як «єврейка» російською мовою «еврейка», то на даний час виникають складнощі із визначенням національності за походженням батьків, та зазначений факт потребує додаткового підтвердження, тому заявниця просила встановити даний факт в судовому порядку.

Заявниця ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, заздалегідь надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність у якій свої вимоги вона підтримала у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в справі, - Вапнярської територіальної громади Томашпільського району, Вінницької області у судове засідання не з’явився, заздалегідь надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність у якій не заперечував проти задоволення вимог заявниці.

Суд в судовому засіданні встановив що, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, про що в книзі реєстрації записів громадянського стану про народження Вапнярською поселковою радою, селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, зроблено відповідний запис за № 71 від 02 вересня 1959 року, та відповідно 02 вересня 1959 року видано свідоцтво про народження серії І-УР № 614539.

Прізвище заявниці при народженні зазначене у вищезазначеному свідоцтві про народження та актовому записі про народження відповідає прізвищу батьків «Ключар». Дівоче прізвище «Ключар» було змінено заявницею на прізвище чоловіка «Водоп’янова» при укладенні шлюбу із ОСОБА_5 08 грудня 1978 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ № 493286, виданим П’ятихатським відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровської області 08 грудня 1978 року.

В свідоцтві про народження заявниці серії І-УР № 614539 виданому 02 вересня 1959 року Вапнярською поселковою радою, селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області в графі батько значиться ОСОБА_3 національність українець, в графі матір значиться ОСОБА_4 національність єврейка «російською мовою (еврейка)».

На даний час ОСОБА_2 звернулась до Посольства Федеративної республіки Німеччина з питання Єврейської імміграції до Німеччини, де їй було надано усну консультацію, та роз’яснено що, процедуру прийому єврейських іммігрантів у Федеративну Республіку Німеччина було врегульовано по-новому на підставі рішення міністрів внутрішніх справ федеральних земель від 18 листопада 2005 року. Федеральне міністерство внутрішніх справ розпорядженням від 24 травня 2007 року встановило потому передумови прийому для процедури подання заяв однією з яких є підтвердження єврейського походження на підставі свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану, виданих до 1990 року. Та було також роз’яснено що, національність дитини в свідоцтві про народження громадян України та колишнього УССР зазвичай визначається за національністю, батька, а оскільки національність батька заявниці ОСОБА_3 зазначена як «українець» російською «украинец», а матері ОСОБА_4 зазначена як «єврейка» російською мовою «еврейка», то виникають складнощі із визначенням національності за походженням батьків, та зазначений факт потребує додаткового підтвердження, в судовому порядку.

Згідно до Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494-XII який є чинним на сьогоднішній день Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

Згідно ст. 2 зазначеного закону До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Згідно статті 11. Громадяни України мають право вільно обирати та

відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 12 закріплює що, кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові. Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Стаття 24 Конституції України говорить:" Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

Відповідно до ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

За змістом ст. 269, 300 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Різновидом таких прав є право на індивідуальність, свободу віросповідання. Фізична особа має право на збереження своєї національної, релігійної самобутності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Нормою ст.3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відповідно до ст. 234, 256 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші, ніж передбачені 256 ч.1 ЦПК України факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд дослідивши матеріали цієї цивільної справи, вважає, що заява повинна бути задоволена, тому що доводи заявниці якими вона обґрунтовує свою заяву, належним чином підтверджені письмовими доказами долученими до справи, а саме; копією паспорту ОСОБА_2, копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії І-УР № 614539, копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_5, та ОСОБА_6 серії І-КИ № 493286, та іншими письмовими доказами.

Згідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, тому та обставина що походження за юдейською вірою та єврейською національністю передається за традицією єврейського народу, та національних меншин єврейського народу на території України та колишнього УССР за законом Галахи (Івр. ????????), до сина або доньки від матері єврейки не підлягає додатковому доказуванню, тому заявниця звільняється від обов’язку доказування зазначеної обставини.

З огляду вищевикладеного, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 є за національністю еврейка, що підтверджується її свідоцтвом про народження, за традицією Єврейського народу, та національних меншин Єврейського народу на території України та колишнього УССР, згідно до якої національність дитини визначається за походженням матері та юдейської віри (Івр. ??????), яку заявниця сповідує, зокрема її нормативної частини Галахи (Івр. ????????), яка визначається як «закон єврейського народу що міститься в Біблії, Талмуді і більш пізній раввіністичній літературі» - суть якої полягає у правильному дотриманні заповідей у будь-якій ситуації за будь-яких умов. Вона формує поведінку людини і визначає етичні обов'язки і релігійні дії. Для галахи важливі всі сторони життя людей і їхніх відносин один до одного і до Бога. Тому вона крім регулювання релігійного життя, охоплює також сферу моралі й етики, цивільного і карного права.

Тому на підставі вище зазначеного та керуючись Законом України «Про національні меншини в Україні» прав на вільний вибір національності відповідно до походження, та віросповідування, на підставі ст. 1-2, 11-12 Закону України Про національні меншини в Україні від 25 червня 1992 року № 2494-XII, ст. 24, 35 Конституції України, ст.3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ст. 269, 300 ЦК України, ст. 212-214, 234, 256-258 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_2про встановлення факту що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка селища Вапнярка, Томашпільського району Вінницької області, дівоче прізвище якої «Ключар», є за національністю – єврейка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. В. Козлов