Постанова № 71392306, 05.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р. Справа № 804/6419/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визання протиправним та скасування рішення державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про накладення штрафу від 14 вересня 2017 року серії ВП № 53479131.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою від 14.09.2017 року ВП № 53479131 накладено штраф за невиконання рішення суду у справі № 804/13242/13-а. Позивач вважає, що при винесенні постанови про накладення штрафу відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, права і інтереси позивача, за відсутності вини.

Від позивача надійшло клопотання про розгляду справи без участі його представників.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, наголошуючи на правомірності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 804/13242/13-а, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов’язання Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії встановлено, що рішення суду боржником не виконано.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 804/13242/13-а про зобов’язання Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії.

24.02.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський» про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа у справі № 804/13242/13-а, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53479131, якою боржника - Міністерство аграрної політики та продовольства України зобов’язано вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо погашення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський» в установленому законодавством порядку суми бюджетного відшкодування у розмірі 6625290,00 грн. в якості часткового відшкодування вартості будівництва нових тепличних комплексів Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Дніпровський».

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження № 53479131 від 24.02.2017 року постановлено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

06.03.2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України отримало вказану постанову та 16.03.2017 року звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України з листом, в якому просило державного виконавця звернутися до суду із заявою про роз’яснення судового рішення та зупинити виконання судового рішення. 07.04.2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України отримало відповідь, якою відмовлено у зверненні до суду із вказаною заявою.

14.04.2017 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, проте 03.07.2017 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви відмовлено.

14.09.2017 року державним виконавцем встановлено, що боржником станом на 14.09.2017 року судове рішення не виконано та винесено постанову про накладення штрафу ВП № 53479131, якою за невиконання судового рішення накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. на боржника - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Пунктом 2 постанови про накладення штрафу зобов’язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Не погодившись з прийнятою постановою державного виконавця від 14.09.2017 року у ВП № 53479131, позивач звернувся до суду.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» №1404 VIII (далі - Закон №1404-VIII).

За змістом ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено право державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За нормами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі визначена ст. 75 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Проаналізувавши вказані положення Закону № 1404-VIII, суд приходить до висновку, що безумовною підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду та постанови про відкриття провадження без поважних причин у визначений строк.

Міністерством аграрної політики та продовольства України окрім звернень до суду та до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України з листом та заявою про роз’яснення судового рішення не вчинено жодних інших дій на виконання судового рішення у справі № 804/13242/13-а.

Таким чином, вимоги виконавчого документа у встановлений законом строк виконані не були, у зв'язку з чим на боржника - Міністерство аграрної політики та продовольства України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду постановою від 19.12.2013 року.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснює виконавчі дії лише в межах способу визначеного судовим рішенням.

А тому, вимога державного виконавця про зобов’язання Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії є обов’язковою до виконання.

Таким чином, накладаючи штраф постановою від 14.09.2017 року у ВП № 534791312 на Міністерство аграрної політики та продовольства України, державний виконавець діяв у межах повноважень та прийняв рішення з дотриманням усіх вимог Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому Міністерство аграрної політики та продовольства України нічим не довело, яким чином було порушено Закон України «Про виконавче провадження» при прийнятті оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з огляду на що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 14.09.2017 року у ВП № 534791312 прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2