Ухвала суду № 71391854, 27.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1469/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Білосевич Г. С. Провадження № 11-кп/789/304/17 Доповідач - Тиха І.М.Категорія - ч.5 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Тихої І.М.

Суддів - Коструба Г. І., Лекан І. Є.,

при секретарі – Рожук О.О.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/789/304/17 за апеляційними скаргами прокрора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого та потерпілого на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,

з участю прокурора -Гарматюка Р.Є.,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого — ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком :

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Обрано ОСОБА_1запобіжний захід - тримання під вартою.

Повністю задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, стягнуто з обвинуваченого на його користь кошти в сумі 29794,50 грн., що еквівалентно 1350 доларам США та частково задоволено позов потерпілого про стягнення моральної шкоди, стягнуто з обвинуваченого на його коирсть 30000 грн. грошововго відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

З вироку слідує, що 30 липня 2015 року ОСОБА_1 спільно із своїм сином ОСОБА_5 та жителем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 виконували будівельні роботи у господарстві ОСОБА_2 - жителя вказаного населеного пункту.

Близько обіду вказаного дня, ОСОБА_1, копаючи власноруч траншею під фундамент, за допомогою господарської лопати зняв верхній шар грунту біля фундаменту у лівому дальньому куті гаражного приміщення ОСОБА_2С, внаслідок чого осипалась частина фундаменту гаража. Після цього ОСОБА_1 виявив у внутрішній частині гаражного приміщення скляну банку ємкістю 0,5 л, у якій знаходились грошові кошти в іноземній валюті, а саме: 20 тисяч доларів США.

Саме в цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме - грошових коштів, що належать ОСОБА_2С, які він виявив та викопав у гаражному приміщенні останнього.

Реалізовуючи задумане, та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, діючи при цьому умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, таємно, без відома власника вийняв з банки грошові кошти в сумі 20 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.07.2015 року становить 441471 грн. 16 коп., які належать ОСОБА_2

Надалі ОСОБА_1 банку, в якій знаходились грошові кошти, викинув, грошові кошти залишив в себе, з метою приховування вчиненого ним злочину замурував частину фундаменту гаражного приміщення, яка осипалась, та по закінченню робочого дня пішов до себе додому, маючи при цьому реальну можливість розпоряджатись викраденими коштами.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 31 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продовжували виконання будівельних робіт у господарстві ОСОБА_2 та близько обіду вказаного дня, ОСОБА_1 за допомогою господарської лопати зняв верхній шар грунту біля фундаменту посередині гаражного приміщення ОСОБА_2 і обвалив частину фундаменту гаража, виявивши у внутрішній частині гаражного приміщення скляну банку, у якій знаходились ювелірні вироби загальною вагою 130 грам.

Саме в цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме - золотих ювелірних виробів, що належать ОСОБА_2С, які він виявив та викопав у гаражному приміщенні останнього.

Реалізовуючи задумане та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, діючи при цьому умисно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, повторно, таємно без відома власника вийняв з банки частину золотих виробів 583 та 585 проб, зокрема: сережки золоті 585 проби вагою 2,69 грам; сережки золоті 583 проби вагою 3,39 грам; ланцюжок золотий 583 проби вагою 3,71 грам; ланцюжок золотий 585 проби вагою 11,89 грам; перстень золотий 583 проби вагою 1,68 грам; перстень золотий 585 проби вагою 5, 51 грам; перстень золотий 585 проби вагою 5,61 грам; два персні 583 проби; 1 перстень 585 проби та інші золоті вироби загальною вагою 85 грам та ціною 1 000 гривень за один грам, що станом на 31.07.2015 року становить 85 000 грн., які належать ОСОБА_2С

Після цього, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, маючи при цьому реальну можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2С спричинено збитки на суму 85 000 гривень.

Суд виключив з обвинувачення вказаний епізод крадіжки обвинуваченим золотих виробів у ОСОБА_2 у зв"язку з недоведеністю того, що він вчинений обвинуваченим.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання і призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч.5 ст.185 КК України з огляду на вік обвинуваченого, стан його здоров”я, позитивну характеристику по місцю проживання, часткове визнання своєї вини у скоєному, відшкодування потерпілому більшої частини заподіяних збитків та відсутність обтяжуючих його покарання обставин.

Обвинувачений в апеляції просить вирок суду скасувати в зв»язку з його невідповідністю вимогам КПК України, призначивши новий розгляд матеріалів провадження в суді першої інстанції. В обгрунтування наведених у скарзі доводів посилається на те, всупереч вимогам ст.ст.234,237 КПК України під час огляду місця події 01.08.2015 року в будинковолодінні потерпілого слідчий здійснив огляд житла без ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а тому згідно з вимогами ст.87 КПК України протокол огляду місця події є недопустим доказом та суд не мав права обгрунтовувати ним прийняте рішення, оскільки він здобутий з порушенням встановленого законом порядоку без попереднього дозволу суду або без наступного узаконення вказаної процесуальної дії, у випадку невідкладності її проведення.

Також вказує на недопустимість протоколу добровільної видачі 03.08.2015 року його сином ОСОБА_7 коштів у сумі 100 доларів США та 1400 грн.з огляду на те, що ст.93 КПК України чітко визначено порядок збирання слідчим доказів, в якому не передбачено добровільної видачі речей.

Крім того, посилається на недоведення стороною обвинувачення того, що викрадені кошти перебували у власності потерпілого та необгрунтування останнім розміру та підстав стягнення з нього моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник потерпілого зазначає про незаконне виключення судом з обвинувачення ОСОБА_1 епізоду крадіжки золотих ювелірних виробів від 31.07.2015 року, вважає, що фактичні обставини провадження свідчать про їх крадіжку саме обвинуваченим. Доказами цього є показання ОСОБА_2 щодо намагання відшукати банки з грошима та золотом разом з свідком ОСОБА_6, у місці, де вони знаходились та несподіване після цього повернення сином обвинуваченого ОСОБА_8 двох банок шляхом відкопання коло приміщення гаражу, аналогічні показання свідка ОСОБА_6, речові докази - обрізані бірки від золотих виробів, протокол долучення до матеріалів провадження вказаних бірок та їх огляду, а також заяву потерпілого в правоохоронні органи про крадіжку у нього обвинуваченим трьох банк в яких знаходились долари США, Євро та золоті вироби. Вважає що суд допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам провадження, не взявши до уваги вищеперелічені докази. В зв”язку з чим просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за двома епізодами крадіжки - золотих виробів та 20000 доларів США та призначити йому максимальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.185 КК України, оскільки вважає призначене судом покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального праворушення та особі обвинуваченого внаслідок м”якості, посилаючись а те, що обвинувачений хоча в силу ст.89 КК України і вважається несудимою особою, проте неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжок, не розкаявся у вчиненому, не повернув повністю викрадене майно, а тому підстав для призначення покарання в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.185 КК України у суду не було.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду таким, що не відповідає вимогам закону через невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження в зв”язку виключення епізоду за фактом крадіжки обвинуваченим у ОСОБА_2 золотих ювелірних виробів. Зазначає про те, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вищевказаному епізоді, якими є покази потерпілого, які повністю узгоджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими та речовими доказами, зокрема, протоколами огляду місця події від 01.08.2015 року в яких зафіксовані місце, час і спсіб скоєння крадіжки, протоколом проведення слідчого екперименту за участю потерпілого від 12.09.2015 року під час проведення якого він показав місце, де були ним закопані банки з грошима та золотими виробами та місце де копав ОСОБА_1, протокол слідчого екперименту з свідком ОСОБА_6 від 12.09.2017 року під час проведння якого він показав місце у якому обвинувачений у господарстві ОСОБА_2 копав фундамент та замуровував отвір у стіні гаража, речовими доказами - біраками до ювелірних виробів.

Також не погоджується з призначеним судом покаранням, яке не відповідає його меті — виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів з огляду на тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, неврахування поведінки обвинуваченого, який не відшкодував потерпілому збитків у зв”язку з крадіжкою ювелірних виробів та не сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, що свідчить про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення, а тому просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.5 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого заподіяні злочином збитки у сумі 1350 доларів США, що еквівалентно 29794,50 грн. та 85000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги з викладених у них мотивів, думку потерпілого та прокурора, які просили визнати ОСОБА_1 винуватим за епізодом крадіжки золотих виробів та призначити йому більш суворе покарання, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 за епізодом крадіжки 30.07.2015 року грошових коштів ОСОБА_2 у сумі 20000 доларів США за обставин, викладених у вироку суду підтверджуються сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку. Зокрема, суд обгрунтовано зіслався на показання обвинуваченого ОСОБА_1, який визнав свою вину у крадіжці гршових коштів ОСОБА_2 та показав, що окопуючи фундамент гаража в домогосподарстві потерпілого йому на тачку впала замотана в целофан скляна банка, в якій знаходились грошові кошти в іноземній валюті - доларах США, які він одразу ж відніс додому, пообідав та повернувшись назад, замурував фундамент. На вимогу потерпілого частину викрадених коштів повернула його дружина.

Ці показання узгоджуються з даними зафіксованими у протоколі проведених за його участю слідчих екпериментів від 12.09.2017 року під час яких в будинковолодінні потерпілого, він показав місце де виконував підсобні роботи та знайшов банку з грошовими коштами, замурувавши отвір у фундаменті, з якого витягнув кошти, а також під час слідчого екперименту у будинку де він проживає у підвалі він вказав на місце, де у кишеню своїх штанів сховвав викрадені у потерпілого гроші.

А також показання потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив те, що обвинувачений разом з своїм сином ОСОБА_8 та ОСОБА_6 30.07.2015 року допомагали йому по господарству, виконуючи підсобні роботи, обвинувачений замуровував фундамент гаража, який обсипався. Наступного дня він помітив дірку у фундаменті гаража, де копав обвинувачений, і пригадав, що саме у цьому місці ним були закопані 3 скляні банки ємкістю 0,5 л., в яких знаходились грошові кошти та золото. Не знайшовши вказане майно, він зрозумів, що його обікрав ОСОБА_1 та пішов до нього додому вимагаючи повернути викрадене, через декілька годин дружина обвинуваченого принесла йому частину коштів. Потерпілий вказав на місце, де закопав вказані банки та здійснював підсобні роботи обвинувачений під час проведення з ним 12.09.2017 року слідчого екперименту.

З показань свідка ОСОБА_6, який працював разом із обвинуваченим та його сином ОСОБА_8 у господарстві потерпілого 30.07.3015 року суд з”ясував, що ОСОБА_1 працював біля гаража та зізнався у крадіжці коштів, а дружина обвинуваченого ОСОБА_9 повернула частину цих коштів, ще частину вони з ОСОБА_9 знайшли у підвалі будинку ОСОБА_1 в кишені його старих штанів. Наступного дня він з ОСОБА_2 шукали банки з грошима та золотом в гаражі потерпілого, однак, не знайшли. Син обвинуваченого ОСОБА_8 пішов в гараж і відкопав вищезазначені банки, які були замотані в целофан, це відбулось в присутності потерпілого. Під час проведення з ним слідчого екперименту свідок показав на місце, де здійснював підсобні роботи ОСОБА_1О в домогосподарстві ОСОБА_2 та місце в підвалі будинковолодіння ОСОБА_1 вони з дружиною обвинуваченого в кишені старих штанів знайшли грошові кошти в доларах США, які одразу ж повернули ОСОБА_2

Покази обвинуваченого, потерпілого та свідка щодо крадіжки ОСОБА_1 грошових коштів узгоджуються між собою, підтверджуються письмовими доказами, а саме:

-заявою потерпілого ОСОБА_2 від 31.07.2015 року до правоохооронних органів про вчинення ОСОБА_1 30 та 31 липня 2017 року крадіжки належних йому грошей та золотих виробів;

-даними зафіксованими у протоколах огляду місця події - домогосподарства потерпілого ОСОБА_2 від 01.08.2015 року, під час оглянуто місце де були потерпілий замурував скляні банки з грошима та золотом, у якому ОСОБА_1 виконував підсобні роботи та огляду коштів в доларах США, які повернула потерпілому дружина обвинуваченого;

- даними, зафісованими у протоколі проведення слідчого експерименту за участю дружини обвинуваченого ОСОБА_9 від 12 вересня 2015 року під час якого ОСОБА_9 показала місце де вона з сином ОСОБА_7 31.07.2015 року знайшли гроші в кімнаті належного їм будинковолодіння у тумбочці гарнітуру та згодом разом зі свідком ОСОБА_6- в підвальному приміщенні їх помешкання в штанах ОСОБА_1;

- даними, зафісованими у протоколі слідчого експерименту за участю сина обвинуваченогосвідка ОСОБА_7 від 12 вересня 2015 року, під час проведння якого він показав як 31.07.2015 року разом з матір"ю знайшли грошові кошти в доларах США в кімнаті належного їм будинкововлодіння в тумбочці гарнітуру, які мати одразу ж повернула потерпілому та які він згодом самостійно знайшов в подушці батька у сумі 100 доларів США та 1400 грн. та також віддав працівникам міліції.

- даними, зафіксованими у протоколі добровільної видачі працівникам правоохоронних органів 03.08.2015 року сином обвинуваченого ОСОБА_7 коштів в сумі 1400 грн., які залишись від обміну доларів, та 100 доларів США, які він знайшов у подушці свого батька - ОСОБА_1

Вищенаведені письмові докази узгоджуються як між собою так і з показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_6 та проведеними за їх участю слідчиими екпериментами, а тому не викликають сумнів у їх правдивості та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у крадіжці грошових коштів потерпілого. Тому суд зробив вірний висоновк пров инуватість ОСОБА_1 за епізодом крадіжки 20000 доларів США, з яким погоджується і колігія суддів.

Перевіряючи доводи обвинуваченого про недопустимість протоколів огляду місця події 01.08.2015 року - гаража потерпілого з прилеглою прибудинковою територією у зв"язку з відсутністю ухвали слідчого судді на його проведення слід зазначити, що потерпілий дав добровільну згоду на огляд належного йому будинковолодіння, про місце вчинення злочину повідомляли у своїх показаннях та проведених за їх участю слідчих екпериментах і обвинувачений, потерпілий, свідки ОСОБА_6 і.М. та ОСОБА_5, жодних речей з домогосподарства ОСОБА_10 під час проведення огляду місця події органом досудового розслідування не вилучалось, а тому необхідності в наданні слідчим суддею дозволу на обшук вказаного володіння не було, крім того, згідно з вимогами ст.214 КПК України огляд місця події є єдиною слідчою дією яка може проводитись до внесення відомомтей до ЄРДР та не потребує жодних попередніх дозволів.

Твердження обвинуваченого про чітке визначення ст.93 КПК України способів збирання слідчим доказів шляхом проведення слідчих(розшукових), негласних слідчих(розшукових) дій, витребування і отримання інших документів, а також проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом, не визначено можливості збирання доказів у спосіб добровільної видачі речей, у зв"язку з чим протокол добровільної видачі слідчому його сином ОСОБА_7 грошей в сумі 100 доларів США та 1400 грн. від 03.08.2015 року є недопустими доказом, оскільки такий процесуальний документ не передбачений КПК України, колегія суддів вважає такими не заслуговують на увагу з огляду на положення ст.100 КПК України, якими передбачено можливість добровільного надання речових доказів органу досувого розслідування та їх зберігання, а також необмеження діючим КПК України права слідчого виносити інші постанови , які прямо не визначені КПК України, та й ст.93 КПК України, на яку посилається апелянт, також передбачена можливість проведення інших процесуальних дій.

Оскільки законом не передбачано обов"язку для будь-якої фізичної особи декларувати наявні у неї кошти, твердження обвинуваченого про недоведення факту перебування у потерпілого грошових коштів, за викрадення яких його притягнуто до кримінальної відповідальності також не заслуговує на увагу.

Щодо доводів, наведених у апеляційних скаргах потерпілого та прокурора про безпідставне виключення з обвинувачення епізоду крадіжки ОСОБА_1 золотих виробів у ОСОБА_2 від 31.07.2015 року, на підтведження вчинення якого прокурор вказує спосіб крадіжки- шляхом підкопу фундаменту гаража, що ідентичний епізоду, за який його засуджено, що підтведжується протоколом огляду місця події будинковололдіння ОСОБА_11 від 01.08.2015 року, протоколом проведення слідчого екперименту від 12.09.2015 року за участю потерпілого, під час якого він показав місце, у якому він закопав золоті вироби, протоколом слідчого екперименту за участю свідка ОСОБА_6, під час якого він показав на місце, в якому обвинувачений копав фундамент, речові докази- 10 бірками від золоих виробів та протоколи їх огляду і долучення до матеріалів провадження, колегія суддів їх такими що не заслуговують на увагу, оскільки вищеперелічені докази не містять фактичних даних, які свідчать про причетність ОСОБА_1 до крадіжки золотих ювелірних виробів та поза розумним сумнівом не вказують на ОСОБА_1, як на особу, яка скоїла їх крадіжку, а тому правильно визнав недоведеним вчинення даного епізоду крадіжки обвинуваченим.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції вимог закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст. ст. 65, 66,67 КК України.

Оскільки обираючи обвинуваченому вид та міру покарання суд вірно врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, особу обвинуваченого, який є несудимою особою, його вік, стан здоров”я, характеристику, відшкодування потерпілому більшої частини нанесених збитків, часткове визнання вини, що визнав пом”якшуючими його відповідальність обставинами та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, та дійшов до правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в розмірі наближеному до мінімального з реальним його відбуванням, який відповідає меті покарання — виправлення та запобіганню вчинення нових злочинів.

У зв”язку з чим доводи, наведені у апеляційних скаргах прокурора та потерпілого про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого не заслуговують на увагу.

Підстав для пом"якшення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст.69 КК України, про що просить захисник обвинуваченого у апеляційній скарзі, колегія суддів також не вбачає з огляду на вчинення обвинуваченим злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, не повне відшкодованння заподіяних збитків, позицію потерпілого, наведену вище, а тому підстав для пом"якшення покарання та призначення його у розмірі нижче від найнижчої межі встановленої законом колегія суддів не вбачає. Нових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину під час перегляду вироку в суді апляційної інстанції не встановлено, а доводи сторони захисту, які на її думку, є підставами для пом"якшення обвинуваченому покарання були повністю враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення.

З врахуванням вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, у відповідності до якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, суд прийшов до вірного висновку про те, що потерпілий зазнав моральних страждань, викликаних неправомірними діями щодо нього обвинуваченого внаслідок крадіжки належного йому майна, яке повністю повернуто не було, які полягали у душевних переживання, пов”язаних з позбавлення права власності на належне йому майно, яке він заробляв протягом всього життя, порушенням нормального способу його життя, у зв2язку з чим він змушений був витрачати свій час на явку до слідчого в зв”язку з проведенням досудового розслідування, до суду під час розгляду кримінального провадження, про що він неодноразово повідомляв під час розгляду справи у суді та заподяння якої підтверджується дослідженими та проаналізованими судом доказами. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд врахував характер праворушення, глибину душевних переживань потерпілого, ступінь вини ОСОБА_12, який завдав моральної шкоди, розмір втрат потерпілого, та з дотриманням вимог розумності та справедливості частково задовільнив цивільний позов потерпілого, визначивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 30000 грн., яка відповідє ступеню пережитих потерпілим моральних страджань, пов”язаних з вчиненими щодо нього неправомірними діями та наслідків цього. В зв”язку з чим твердження обвинуваченого про безпідставність її стягнення судом не заслуговують на увагу.

Отже, в задоволенні апеляційних скарг прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого та потерпілого слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого та потерпілого - залишити без задоволення, а вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з часу взяття його під варту - 4 травня 2017 року, зарахувавши період його попереднього ув"язення з 4 травня 2017 року по 21 червня 2017 року у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув"язення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженним, який утримується під вартою- – в той же строк з дня вручення її копії.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_13