Постанова № 71391846, 28.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4407/17Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/1495/17 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія - 55

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м. Тернопіль

Колегія суддів суду апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/4407/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року (суддя Ромазан В.В.) по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" про захист прав споживача, визнання окремого пункту кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів», у якому просить визнати порушеними його права як споживача фінансової послуги за Кредитним договором № 2013t0001 від 06 червня 2013 року, укладеним ОСОБА_3 із ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» та визнати недійсним пункт 3.1. Кредитного договору №2013t001 від 06 червня 2013 року, укладеного між ним та ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів».

Позивач зазначив, що 06 червня 2013 року між ним та ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» було укладено кредитний договір №2013t0001, згідно якого він отримав кредит в сумі 120000,00 грн. у споживчих цілях для ремонту квартири. Пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Проте, п. 3.1. Кредитного договору встановлено, що за видачу кредиту позичальник сплачує Банку одноразово комісію в розмірі 1200,00 грн., та за адміністрування кредиту позичальник сплачує Банку комісію, що нараховується та сплачується щомісячно, в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості по кредиту.

Посилаючись на те, що вказані комісії, фактично, є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним, дана умова п. 3.1 Кредитного договору відповідно до ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживача» та п. 3.6. Правил є несправедливою, так як встановлює платіж за дії, які банк здійснює на власну користь, позивач просив його вимоги задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним пункт 3.1 Кредитного договору №№2013t0001 від 06 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Львів».

Стягнуто із Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів» в користь ОСОБА_3 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

В апеляційній скарзі ПАТ АКБ “Львів” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, з підстав спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено в суді першої інстанції. Перебіг позовної давності щодо оскарження умов Кредитного договору, зокрема п.3.1 розпочався з 06.06.2013 року та сплив 06.06.2016року. Однак позивач ОСОБА_3А звернувся з даним позовом лише - 03.04.2017р. року, за спливом 3-х років 9 місяців 28 днів.

Висновок у рішенні, що оскільки початок перебігу строку позовної давності не пов'язаний з моментом укладення паровичну, тому позивач звернувся до суду в межах визначеного строку позовної давності суперечить нормам матеріального права, адже, у відповідності до ч.І ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст.203 цього Кодексу.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

У судовому засіданні представник ПАТ АКБ “Львів” апеляційну скаргу підтримала, представник позивача її заперечив, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 звернувся до суду в межах визначеного строку позовної давності. При цьому суд зазначив, що договором встановлено строк виконання зобов'язання до 05 червня 2016 року, пунктом 3.1 договору на позичальника покладається обов'язок сплачувати комісію за видачу кредиту, одноразово, а також в подальшому комісію за адміністрування кредиту, що нараховується та сплачується щомісячно, тобто правовідносини, що виникли між сторонами при виконанні умов кредитного договору, у тому числі спірного пункту 3.1 є зобов»язальними, - такими, що містять право і відповідний обов'язок, а у зобов'язальних правовідносинах, у яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону та не грунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що 06 червня 2013 року, між ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів», в особі начальника Тернопільського відділення № 1 ПАТ АКБ «Львів» ОСОБА_4, як Кредитором та ОСОБА_3, як Позичальником, укладено кредитний договір №2013t0001, за умовами якого останнім отримано кредитні кошти в розмірі 120000,00 гривень, для ремонту квартири в м. Тернополі по вул. Білецька, 16/11. Строк виконання зобов'язання встановлено до 05 червня 2016 року.

Пунктом 3.1. даного кредитного договору встановлено, що за видачу кредиту позичальник сплачує Банку одноразово комісію в розмірі 1200,00 грн., та за адміністрування кредиту позичальник сплачує Банку комісію, що нараховується та сплачується щомісячно, в розмірі 0,2% від суми фактичної заборгованості по кредиту.

Встановлено, що ОСОБА_5 підписав кредитний договір та Платіжний календар - Додаток №1, що є невід'ємною частиною Кредитного договору згідно п.5.2. Кредитного договору, в якому чітко в графі 7.1. розписано суми щомісячної комісії, згідно виписки по рахунках неодноразово сплачував комісію по кредиту, як при видачі, так і щомісяця, зокрема - 12.08.2013р. в розмірі 468,50грн., 19.09.2013р. в розмірі 230,10, 15.10.2013р. в розмірі 230,10грн., 01.11.2013р. в розмірі 225,42грн., 30.12.2013р. в розмірі 220,64грн., 28.05.2014р. в розмірі 1078,80грн., 11.08.2014р. в розмірі 594,81грн.

Згідно матеріалів справи предметом позову є визнання недійсним п. 3.1 кредитного договору, позов пред’явлено 03 квітні 2017 року, під час розгляду справи у суді першої інстанції 10.08.2017 року представник ПАТ КБ “Львів” подав суду заяву про застосування позовної давності.

Згідно положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (правова позиція Верховного суду України щодо початку перебігу позовної давності, висловлена у його постанові від 03.02.2016р., справа № 6-75цс15).

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права, колегія суддів вважає, що перебіг позовної давності щодо оскарження п. 3.1 Кредитного договору розпочався з 06.06.2013 року та сплив 06.06.2016року.

Оскільки позивач ОСОБА_3А звернувся з даним позовом лише 03.04.2017р. року, за спливом 3-х років 9 місяців 28 днів, суд вважає, що ОСОБА_3 з позовом про визнання недійсним пункту кредитного договору звернувся по спливу позовної давності, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд не приймає до уваги аргументи у запереченні на апеляційну скаргу про те, що клієнт фінансової установи є не в рівних умовах з самою установою, не є спеціалістом в банківській сфері та сфері фінансових послуг, а тому не міг усвідомити порушення свого права та інтересу з боку фінансової установи в момент укладення договору. Відповідно до матеріалів справи позивач особисто підписавши кредитний договір, додаток №1 до нього, неодноразово сплативши комісію по кредиту, в тому числі при його видачі, знав про порушення свого цивільного права із моменту укладення оспорюваного правочину — 06.06.2013 року.

Суд відхиляє твердження у запереченні на апеляційну скаргу про те, що обставинами, із настанням яких позивач довідався про порушення свого права є подання ПАТ АКБ “Львів” 06.09.2016 року позовної заяви до суду із вимогами про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за оспорюваним кредитним договором, в тому числі 3695,40 грн. заборгованості по комісії за період з 29.08.2014 року по 26.05.2016 року, нарахованої згідно оспорюваних умов п. 3.1 кредитного договору, а від так перебіг строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним оспорюваного правочину розпочинається із настанням зазначених обставин, та на момент пред’явлення позивачем позовної заяви до суду строк позовної давності не порушено, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що перебіг позовної давності розпочався з 06.06.2013 року та сплив 06.06.2016року.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 384, 382, 390 ЦПК України,-колегія суддів суду апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" про захист прав споживача, визнання недійсним пункт 3.1. Кредитного договору №2013t001 від 06 червня 2013 року, укладеного між ним та ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» відмовити за спливом позовної давності.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" витрати, понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 704. 00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6