Рішення № 71391807, 26.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2017 Справа №607/6884/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі : головуючого Грицака Р.М. за участю секретаря Чех Ю.Ю. представника позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 у якому просить усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області, шляхом виселення ОСОБА_2 з зазначеного будинку та зобов’язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні належним йому житловим будинком. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що відповідно до нотаріального свідоцтва від 23.01.2017 року він є власником житловим будинком №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області. Дане майно було передано йому у власність органами державної виконавчої служби, як стягувачеві за виконавчими провадженнями про стягнення боргу з ОСОБА_2 Оформивши право власності він надіслав відповідачці повідомлення з вимогою про виселення з будинку, однак відповідач добровільно виселятися не бажає та чинить йому перешкоди у користуванні житлом, грубо порушує його право власності, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вказані позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала та подала суду письмове заперечення в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, крім того зазначає, що позивач набув у власність переданий нею в іпотеку житловий будинок, який придбаний не за рахунок отриманих коштів у позику для забезпечення якої був укладений договір іпотеки, а тому відповідно до вимог ст. 109 ЖУ УРСР вона має право на наданням першочергового житлового приміщення при виселенні, оскільки на даний час в неї відсутнє житло куди вона могла б переселитися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав: В силу вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

23 січня 2017 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_5 відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку», на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого заступником начальника Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області - начальником Відділу державної виконавчої служби ОСОБА_6 08 лютого 2016 року, видано свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на майно, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, місцезнаходження якого: село Плотича, вулиця Садова, будинок 5а Тернопільського району Тернопільської області, вартістю 750200,00 (сімсот п’ятдесят тисяч двісті) гривень, з наступною характеристикою: житловий будинок, загальною площею 165,0 кв.м., житловою — 47,8 кв.м., септик - І, свердловина — ІІ, вимощення - III, оскільки торги не відбулися і стягувач ОСОБА_4, виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №14533859, виданого Реєстраційною службою Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області 13 грудня 2013 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2013 року, індексний номер права власності 3826359, реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна 240788861252.

23 січня 2017 року право власності ОСОБА_4 на житловий будинку з надвірними будівлями і спорудами, місцезнаходження якого: село Плотича, вулиця Садова, будинок 5а Тернопільського району Тернопільської області, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №78645139 від 23.01.2017 року.

04.02.2017 року ОСОБА_4 направлено ОСОБА_2 на адресу с. Плотича, вул. Садова, 5А лист з вимогою про звільнення в строк, що не перевищує 14 днів з дня отримання цього повідомлення займаного належного йому житлового приміщення, житлового будинку по вул. Садова, будинок 5а в с. Плотича Тернопільського району та погашення заборгованості по комунальних послугах.

ОСОБА_7 є власником ? частини житлового будинку, житловою площею 44,12 кв.м., загальною площею 77,5 кв.м., що знаходиться по вул. Садова, 5 в с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.01.2017 року та не заперечується відповідачем.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов складеного 27.11.2017 року комісією Плотицької сільської ради, житловий будинок що знаходиться по вул. Садова, 5 в с. Плотича Тернопільського району Тернопільської області побудований в 1963 році та потребує капітального ремонту, оскільки в ньому довгий час ніхто не проживав та не утримував його в належному стані. В будинку зруйновані та відключена система газопостачання та водопостачання, в аварійному стані знаходиться електрика.

Відповідно до вимог ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У відповідності до вимог ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно із ст.155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством. Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому зазначена норма закону передбачає усунення будь-яких порушень права власності, у тому числі й шляхом вселення.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується стороною відповідача вимога позивача про виселення відповідачем залишена без задоволення та відповідач ОСОБА_2 по даний час проживає в житловому будинку по вул. Садова, будинок 5а в с. Плотича Тернопільського району, та чинить перешкоди позивачу в користуванні даним будинком не надає доступ до зазначеного житлового будинку позивачу у зв’язку чим ОСОБА_4 не може використовувати належне йому майно на власний розсуд. Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. В силу вимог ч.3 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

24.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_8, згідно з яким ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_4 гроші в сумі 236 504,00 гривні, що еквівалентно 29600,00 доларів США, згідно офіційного курсу валют НБУ на дату посвідчення цього договору, без нарахування відсотків, строком до двадцять четвертого грудня дві тисячі чотирнадцятого року.

24.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_8, згідно умов якого ОСОБА_2 ( Іпотекодавець) передає в іпотеку ОСОБА_4 ( Іпотекодержатель) житловий будинок, що знаходиться на вул.Садова під № 5А в селі Плотича, Тернопільського району, Тернопільської області, та земельної ділянки, площею 0,1103 га, призначеної для обслуговування даного будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в рахунок забезпечення виконання, що виникло в іпотекодавця за договором позики посвідченого 24.12.2013 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, укладеного з іпотекодержателем на суму 236 504,00 гривні, що еквівалентно 29600,00 доларів США.

Суд критично оцінює посилання відповідача на положення ч.2 статті 109 ЖК УРСР, а саме наявності в неї права на надання їй іншого постійного жилого приміщення при виселенні її з будинку, що є предметом іпотеки, оскільки позивач набув права власності на спірний житловий будинок не в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а в порядку здійснення виконавчих дій з виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника ОСОБА_2

Крім того як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2, є власником ? частини житлового будинку по вул. Садова, 5 в с. Плотича Тернопільського району. Суд не бере до уваги посилання відповідача на непридатність для проживання житлового будинку по вул. Садова, 5 в с. Плотича Тернопільського району у зв’язку з необхідністю проведення у ньому капітального ремонту, оскільки обов’язок належного утримання майна належить власнику майна.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає у спірному приміщення без наявності на те правових підстав та не допускає позивача до спірного будинку, шляхом фактичного не допуску, хоча у власності має інше житлове приміщення.

В постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 Верховний Суд України також зазначив, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Таким чином, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 порушено права позивача, які підлягають захисту, а позов до задоволення усунувши перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим будинком №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області, шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району та зобов’язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні житловим будинком №5 а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. 317, 319, 391 ЦК України, 109, 150, 155 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим будинком №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області, шляхом виселення ОСОБА_2 з будинку №5а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні житловим будинком №5 а по вул.Садова в с.Плотича Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 640 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХНІ «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30- денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Р.М. Грицак