Рішення № 71388877, 28.12.2017, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2421/17

ЄУН № 226/2421/17

Провадження № 2-а/226/188/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.,

за участі секретаря Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача УПФУ в м.Димитрові Донецької області Самойленка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Мирнограді Донецької області у спрощеному (письмовому) позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання поновлення виплати пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання поновлення виплати пенсії, в обґрунтування якого вказала, що вона є пенсіонером за віком. В грудні 2014 року, звернувшись до відповідача як особа, переміщена з тимчасово окупованої території та проведення антитерористичної операції, з заявою про взяття її на облік, вона деякий час отримувала пенсію, але з 01.05.2017 року виплата їй пенсії відповідачем припинена. При зверненні до відповідача з метою з'ясування причин невиплати пенсії, їй не було повідомлено жодної причини з якої виплата пенсії була припинена. Припиненням виплати пенсії порушено її конституційне право на соціальний захист та позбавлено єдиного джерела для існування. Оскільки жодної з визначених у ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстав для припинення виплати їй пенсії не існує, позивач просить суд визнати дії відповідача з припинення виплати їй пенсії протиправними та зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії з 01.05.2017 року.

Позивач до судового засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена у порядку, передбаченому законодавством.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області Самойленко А.В. надав суду заперечення згідно з якими позовні вимоги не визнав, в обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області з 26 листопада 2014 року. Місцем реєстрації Позивача відповідно до паспорту громадянина України, серія НОМЕР_3, є АДРЕСА_2. 26.11.2014 року в Управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради Позивач отримала довідку № НОМЕР_2 від 26.11.2014 року про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706, Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Згідно п.7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - постанова КМУ № 365), для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня виїзду. Згідно п.9-1 постанови КМУ № 365, у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складання акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем поживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Згідно п.12 постанови КМУ № 365, за результатом розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці 2 пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати. Згідно п.14 постанови КМУ № 365, у разі прийняття рішення про відмову у призначенні соціальної виплати коміся не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. Згідно п.16 постанови КМУ № 365, рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду. 03.04.2017 року до Управління надійшов витяг з протоколу № 13 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконанні Мирноградської міської ради від 29.03.2017, в якому було відмовлено внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у відновленні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням акту обстеження матеріально побутових умов сім'ї. Також Управлінню не відомо, щоб рішення комісії про відмову у призначенні пенсії було оскаржено до суду. Виходячи з вищевикладеного, Управління діяло правомірно, на підставі діючого законодавства України. Просив долучити заперечення до матеріалів справи та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 (а.с. 7).

ОСОБА_1 26.11.2017 року взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1, про що їй видана довідка № НОМЕР_2 (а.с. 15-16)

На підставі протоколу № 13 засідання комісії з призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, виконавчим комітетом Мирноградської міської ради було вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні соціальних виплат (а.с. 18).

Відповідно до довідки відповідача від 26.12.2017 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що позивач ОСОБА_1 по березень 2017 року включно отримувала пенсію в розмірі 1630,28 грн., з квітня 2017 року виплата пенсії їй була припинена (а.с. 17).

Предметом спору, порушеного позивачем, є правомірність припинення виплати їй пенсії відповідачем з 01.05. 2017 року.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч.2 ст.46 Основного Закону України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел і забезпечується ч.2 ст.22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Питання виплати пенсій врегульовані ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі Закон № 1058), за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непонолення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст.49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений. Вказаною нормою Закону також передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2017 року не виносилось.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі Закон № 1706).

Відповідно до ст.7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно положень ст.1 Конвенції, ст.1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст.14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення.

Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії за віком. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на отримання пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Водночас, зазначені відповідачем постанови Уряду не є законами, а тому як підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

З огляду на приведене, враховуючи, що пенсія - є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст.19 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону № 1058-VI, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати йому пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача про зобов'язання поновити виплату пенсії з 01.07.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позивач в позові просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення виплати їй пенсії і зобов'язати відповідача виплатити їй пенсію з 01.05.2017 року з урахуванням суми заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося, а з квітня 2017 року відповідач просто припинив виплату пенсії позивачу, тому належним способом захисту прав позивача суд вважає визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії саме з квітня 2017 року та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року з виплатою відповідної заборгованості. У зв'язку з цим відповідно до 9 КАС України суд виходить за межі позовних вимог для ефективного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких вона просить.

На підставі Конституції України, законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішень Європейського суду та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись, ст.ст.2, 9, 12, 33, 77, 139, 227-228, 241-246, 255, 295, п.п.15.5 розд. VII Перехідних положень КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області (місце реєстрації установи: Донецька область м.Мирноград вул.Центральна, 13, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21963441) визнання дій протиправними та зобов'язання поновлення виплати пенсії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсії з квітня 2017 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з квітня 2017 року

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Петунін