Рішення № 71387756, 26.12.2017, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/1914/17

Провадження №2/713/785/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вижниця цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом про виселення до відповідача ОСОБА_2 Посилаються на те, що 18.10.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність будинок, загальною площею 136,00 кв.м., житловою площею 73,60 кв.м., який знаходиться в с.Черешенька по вул.Н.Яремчука, 110, Вижницького району Чернівецької області, на підставі договору іпотеки від 02.04.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у державному реєстрі під номером 3144.

Після отримання права власності на вказану нерухомість, ПАТ КБ «ПриватБанк» намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_2, який підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Посилаються на вимоги ст.40 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Зазначають, що відповідачу ОСОБА_2 було направлено письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останнім законні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були проігноровані та нерухомість не була передана ПАТ КБ «ПриватБанк» у вільне користування.

Просять виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований в с.Черешенька по вул.Н.Яремчука, 110, Вижницького району Чернівецької області, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини, викладені в позові, просив задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надано, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», необхідно відмовити.

Судом встановлено, що між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 М.В.02.04.2008 року був укладений кредитний договір №СVVWGA00000025, в забезпечення якого між ними 02.08.2008 року було укладено договір іпотеки, який зареєстрований 02.04.2008 року, приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 3144, що підтверджується копіями договорів

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №70908823 від 20.10.2016 року вбачається, що державним реєстратором ОСОБА_4 18.10.2016 року на звернення позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 136,00 кв.м., житловою площею 73,60 кв.м., який знаходиться в с.Черешенька по вул.Н.Яремчука, 110, Вижницького району Чернівецької області, Вижницького району Чернівецької області за ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті39та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15.

Житловий будинок, який розташований в с.Черешенька по вул.Н.Яремчука, 110, Вижницького району Чернівецької області, та який відповідачем ОСОБА_2 був переданий в іпотеку, не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду. Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги без зазначення іншого житлового приміщення, в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 575, 589, 590 ЦК України, ст. 109 ЖК Української РСР, ст.ст. 4, 13, 76, 77, 81, 258-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та інших осіб з житлового будинку розташованого в с.Черешенька, вул.Н.Яремчука, 110, Вижницького району Чернівецької області, із зняттям з реєстраційного обліку місця проживання, без надання іншого жилого приміщення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення – з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: І. А. Кибич