Рішення № 71387539, 22.12.2017, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2290/16-ц

Провадження №2/718/957/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2017 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі судді Мізюка В.М., секретаря Безушко М.Д., за участю представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за позовом третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що за час перебування в шлюбі ними набуто житловий будинок, який знаходиться по вул. Незалежності,84, в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26.09.2016 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано і на даний час виник спір про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, який в позасудовому порядку відповідач відмовляється врегулювати. На підставі наведеного просить визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Третя особа ОСОБА_6 в свою чергу звернулась до суду з самостійним позовом та просила визнати незаконним рішення виконавчого комітету Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області №90/10 від 16.10.2002 року «Про оформлення права власності на житловий будинок №84 по вул. Незалежності в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, загальною внутрішньою площею 64,9 кв.м., в тому числі житловою площею 48,5 кв.м за ОСОБА_7», Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 21.10.2002 року виданого на ім’я ОСОБА_7. Визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , що розташовані по вул. Незалежності,84 в с. Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області. Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, солідарно, на її користь судові витрати.

Представник ОСОБА_4, ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі вказавши, що його довірителька та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 07.06.1992 року. Свідоцтво про право приватної власності на спірний житловий будинок видано 21.10.2002 року на ім’я ОСОБА_5 Також вказав, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя воно було придбано, а тому просить задовольнити позовні вимоги, визнавши за ОСОБА_4 право власності на ? частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. В задоволенню позовних вимог ОСОБА_6 просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги про поділ спільного майна подружжя не визнав та просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю. Вимоги ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок визнав повністю.

Представник Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області позовні вимоги ОСОБА_6 про скасування рішення виконкому Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області № 90/10 від 16.10.2002 року визнала повністю, так як вважає його прийнятим з порушенням норм законодавства з тих підстав, що ОСОБА_5 не здійснював будівництво житлового будинку, який розташований по вул. Незалежності,84 в с. Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, і на час прийняття даного рішення фактичним власником була ОСОБА_6

Представник третьої особи на стороні відповідача з самостійними вимогами, ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримала поозовні вимоги та просила їх задовольнити вказавши, що 19.10.1968 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладено шлюб. На підставі рішення виконкому Кіцманської районної ради народних депутатів ними весною 1987 року розпочато будівництво спірного житлового будинку. 29.07.1988 року ОСОБА_10 раптово помер і після його смерті ОСОБА_6 продовжувала здійснювати будівництво, в чому їй допомагали мати та вітчим. В 1990 році будинок завершено будівництвом повністю, а також збудовано літню кухню, стайню та зроблено огорожу. Свідоцтво про право власності нею не виготовлялось, так як не було необхідності та не вимагалось законодавством на той час. В 1992 році її син, ОСОБА_11, одружився з ОСОБА_4, після чого вони зі згоди ОСОБА_6 почали проживати в новобудові, де згодом зареєструвались. В подальшому, на території спірного домоволодіння збудовано гараж з тих будівельних матеріалів, які були заготовлені ще за життя ОСОБА_10

Вказує, що про існування свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_12 стало відомо із позовної заяви ОСОБА_4 до її сина про поділ спільного майна подружжя. Вважає, що виконавчий комітет, в порушення її прав як власника, видав неправомірне рішення про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, а посилання на те, що останньому беззаперечно належить спірне домоволодіння є помилковим, так як ним будівництво не здійснювалось у зв’язку із юним віком, тобто ні фізично, ні матеріально він не міг допомагати у здійсненні будівництва. Спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_12 та ОСОБА_10, тому просить визнати незаконним рішення виконавчого комітету Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області №90/10 від 16.10.2002 року «Про оформлення права власності на житловий будинок №84 по вул. Незалежності в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області», Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 21.10.2002 року виданого на ім’я ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Незалежності,84 в с. Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області. В задоволенні позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Так, ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод убачається, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 19.10.1986 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т.2, а.с.16).

На підставі рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ОСОБА_13 народних депутатів Чернівецької області №72/4 від 08.04.1987 року ОСОБА_10 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на 4 кімнати, житловою площею 63,8 км.м. і господарських будівель загальною площею 28.7 кв.м. в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області на земельній ділянці площею 0,12 га, яка виділена рішенням загальних зборів колгоспників №4 від 26.09.1986 року. (т.2,а.с.18).

Будівництво спірного будинку здійснювалось за кошти сім’ї ОСОБА_6, що підтверджується квитанціями на придбання будівельних матеріалів та виконання робіт. 29.07.1988 року ОСОБА_14 помер і будівництво продовжила його дружина, ОСОБА_6, в чому їй допомагали матір та вітчим.

Даний факт підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями свідків, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які вказали, що житловий будинок по вул. Незалежності,84, в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, будувався у 1986-1987 роках ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Після смерті останнього будівництво продовжилось за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_18, і на момент укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 будинок вже був збудований повністю.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про власність», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктами права приватної власності є жилі будинки,

квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» вбачається, що відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі ст.17 Земельного Кодексу і ст.14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім

випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику

(покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.

ОСОБА_6З, як свідок, в судовому засіданні пояснив, що будівництво спірного домоволодіння здійснювалось його батьками протягом 1987-1990 років. Своєю працею він допомагав у здійсненні окремих будівельних робіт, зокрема копанні траншей та закладанні фундаменту. За його пам’яті були придбані будівельні матеріли для хліву та гаража. В момент одруження з ОСОБА_4 житловий будинок та господарські будівлі вже були збудовані і остання не приймала участь у розбудові домогосподарства. Після одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали проживати в новобудові, на яку останній, без відома матері, в 2002 році отримав Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок.

Представник Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області в судовому засіданні також підтвердила, що на момент одруження ОСОБА_5 спірний будинок вже був побудованим. Записи в по господарських книгах здійснювались зі слів власника, а введення будинку в експлуатацію не вимагалось, згідно вимог чинного на той час законодавства, і тому момент завершення будівництва вважався моментом здачі його в експлуатацію.

З пояснень представника Кіцманського РБТІ ОСОБА_19, допитаного в якості свідка, вбачається, що ті будинки котрі збудовані до 1992 року не потребували здачі в експлуатацію, а документом, який засвідчує закінченість будівництва є технічний паспорт на житловий будинок, тобто наявність технічного паспорта вважається автоматично введенням в експлуатацію. Записи про рік побудови здійснювались зі слів власника будинку, а вразі необхідності такий факт підтверджувався відповідним органом місцевого самоврядування . На момент обстеження спірного домоволодіння технічна документація відповідала наявним будівлям на місцевості, за виключенням самочинно збудованого сараю (літ.Д), тому в даній ситуації не потрібно було акту введення в експлуатацію.

Відповідно до правової позиції ВСУ викладеної у справі № 6-2921цс16 від 15.11.2017 року належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в його набутті. Правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, в судовому засіданні доведено та підтверджується зібраними доказами та обставина, що житловий будинок № 84 по вул.Незалежності в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, який побудований на земельній ділянці, що виділена ОСОБА_9 на підставі рішення загальних зборів колгоспників, набутий, в період перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_6, тобто створений за їх спільні кошти, спільною працею.

Згідно ст. 22, 28 КЗпШС майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх часки визнаються рівними.

Таким чином, суд вважає недоведеним та таким,що не підлягає задоволенню позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, оскільки ОСОБА_4 не надано жодного доказу щодо джерела доходів, коштів, котрі витрачались на будівництво спірного домоволодіння, часу здійснення будівельних робіт та інших належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету № 90/10 від 16.02.2002 року Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, оформлено право власності на житловий будинок по вул. Незалежності,84, в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, на ОСОБА_5 та 21.10.2002 року видано Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок (т.2,а.с.61,62).

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З дослідженого в судовому засіданні будівельного паспорту, рішення виконавчого комітету Кіцманської районної ОСОБА_13 народних депутатів Чернівецької області №72/4 від 08.04.1987 року, квитанцій та накладних по оплаті будівельних матеріалів та робіт, вбачається, що дозвіл на будівництво житлового будинку по вул. Незалежності,48 в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, надавався ОСОБА_10, яке безпосередньо здійснювалось останнім та його дружиною ОСОБА_6

Тобто, виконавчий комітет приймаючи рішення №90/10 від 16.10.2002 року «Про оформлення права власності на житловий будинок №84 по вул. Незалежності в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, загальною внутрішньою площею 64,9 кв.м., в тому числі житловою площею 48,5 кв.м за ОСОБА_7», порушив цивільні права ОСОБА_6, як власника такого майна, що фактично представником Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області та ОСОБА_5 не оспорюється.

В силу ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання права.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 по справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний суд розтлумачив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, аналіз викладених правових норм та обставин справи дозволяє дійти висновку про те, що з урахуванням визначених ст. 16 ЦК України способів захисту майнового права, оскаржуване рішення виконавчого комітету слід визнати незаконним та скасувати, а видані на його підставі правовстановлюючі документи (свідоцтва про право власності) - визнати недійсними.

За ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.ст. 328, 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред’явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи той факт, що спірне домоволодіння, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Незалежності,84 в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області набуто ОСОБА_6 на правових підставах, як майно збудоване за час перебування у зареєстрованому шлюбі, та оспорюється ОСОБА_4, оскільки останньою подано позов про визнання права власності на 1/2 частину даного майна, як об’єкту права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 в частині визнання за нею права власності на вищевказане майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами вирішити на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263, 264-265, 268, ЦПК України; ст.ст. 10, 11, 15-16, 328, 392, ЦК України, ЗУ «Про власність», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання недійсним свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок задоволити.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області №90/10 від 16.10.2002 року «Про оформлення права власності на житловий будинок №84 по вул. Незалежності в с.Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області, загальною внутрішньою площею 64,9 кв.м., в тому числі житловою площею 48,5 кв.м за ОСОБА_7» та Свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 21.10.2002 року виданого на ім’я ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок (літ.А), загальною площею 64,90 кв.м., житловою – 48,50 кв.м., прибудову (літ.а), літню кухню (літ.Б), гараж (літ.В), сарай (літ.Д), навіс (літ.Е), убиральню (літ.Ж), колодязь (літ.К), огорожу №2, вигрібну яму №3,, що розташовані по вул. Незалежності,84 в с. Нижні Станівці, Кіцманського району, Чернівецької області.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, Нижньостановецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, солідарно, на користь ОСОБА_6 4654,34 грн. витрат по сплаті судового збору та 7 040 грн. – витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В.М. Мізюк