Ухвала суду № 71387324, 21.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Апеляційне провадження № 11сс/790/2034/17 Головуючий 1ї інстанції : Колесник С.А.

Справа № 640/15601/17 Доповідач: Бездітко В.М.

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( р е з о л ю т и в н а ч а с т и н а )

21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря - Ілюхіної К.А.,

власника майна - ОСОБА_3,

представника власника майна - ОСОБА_4

-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами прокурора відділу 04/5 Прокуратури Харківської області ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню № 32017220000000168 від 27.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року частково задоволено клопотання старшого слідчого 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню № 32017220000000168 від 27.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на вказане в ухвалі (а.с. 89-90) майно яке належить ОСОБА_7, що виявлене та вилучене в ході проведення обшуку у виробничому цеху, що розташований на третьому поверсі за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, 50 та на майно, яке належить ОСОБА_3, виявлене та вилучене в ході проведення обшуку у магазині Т-21, розташованому на ТЦ «Барабашово», за адресою: м. Харків, пр-т Ювілейний, буд.3 у вигляді документів. Відмовлено у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на куртки, комбінезони, плащі та інший одяг.

Місцем зберігання арештованого майна визначено слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області, в порядку визначеному «Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.

В обґрунтування наданого клопотання слідчий зазначив, що вказане майно: речі, предмети та документи свідчать про ухилення ФОП ОСОБА_3 від сплати податків в значних розмірах та підрив економіки України, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин та являються речовими доказами у кримінальному провадженні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу 04/5 Прокуратури Харківської області ОСОБА_5, 12.12.2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого Сироткіної Т.О. про арешт майна по кримінальному провадженню № 32017220000000168 від 27.09.2017 року в повному обсязі.

В обґрунтування вказав, що у провадженні слідчого ДФС у Харківській знаходиться кримінальне провадження № 32017220000000168 від 27.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, щодо ФОП ОСОБА_3, яка при здійсненні підприємницької діяльності з продажу дитячого одягу, в т.ч. і через Інтернет, використовуючи дані підставної особи ОСОБА_8, шляхом не відображення по обліках загального сукупного доходу, перевищила дозволений рівень сукупного доходу для платника ІІ групи єдиного податку, що полягає обов’язковому декларуванню та сплаті податку на доходи фізичних осіб на загальній системі оподаткування зі ставкою 18%, декларуванню та сплаті військового збору за ставкою 1,5% та обов’язковій реєстрації при перевищенні граничного обсягу доходу в сумі 1000 000 грн. у якості платника податку ПДВ та його подальшому декларуванню та сплати, своїми умисними діями ухилилась від сплати вказаних податків, зборів та обов’язкових платежів, чим заподіяла збитки державі в сумі понад 800 000 грн. Майно, вилучене від час обшуків 06.12.2017 року, є доказами вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.212 КК України, а тому одяг, в кількості 1399 одиниць,вилучений під час обшуку, підпадає під визначення речових доказів, відповідно до положень ст.98 КПК України, так як містить у собі відомості, які можуть бути використані як доказ у вказаному кримінальному провадженні, а тому підлягає арешту.

13.12.2017 року на вказану ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 та просив скасувати ухвалу в частині накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_3, а в іншій частині залишити ухвалу без змін.

В обґрунтування вказав, що слідчим, в супереч вимогам ст.170 КПК України, не доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, або підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову та стягнення з юридичної особи отриманої вигоди, можливої конфіскації майна. Вважає, що ОСОБА_3 не було порушено податкового законодавства, оскільки не існує акту перевірки, не було складено податкового рішення-повідомлення, також не існує грошового зобов’язання, належним чином узгодженого, за несплату якого відповідно до ст.212 КПК України наступає кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входить в систему оподаткування.

Вважає, що слідчий суддя не врахував вимоги ч. 1 ст. 173 КПК України та безпідставно наклав арешт.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, власника майна та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційних скарг, виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України, враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання документів як доказу у кримінальному провадженні, оскільки слідчим доведено, що предмети та документи, вилучені під час проведення обшуків, за виключенням одягу, мають значення для забезпечення даного кримінального провадження.

У разі повідомлення розумних підозр, за наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, майно може бути доказом вчинення протиправних діянь.

Що стосується майна (одягу), яке належить ОСОБА_3 і вилучене в маг. Т-21, розташованому у ТЦ «Барабашово», а саме 1 399 одиниць одягу, на загальну суму 465 000 грн.( згідно переліку, зазначеному у клопотанні), то згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Склад злочину, передбачений ч.1 ст. 212 КК України, передбачає умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходжения до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов’язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів. Предметом злочину є податки, збори, інші обов’язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

Одяг, тимчасово вилучений під час обшуку, не є об’єктом чи предметом злочину, передбаченого ст.212 КК України, оскільки перебував у ФОП ОСОБА_3 відповідно до Договору комісії на продаж продукції та не належав їй на праві власності. Слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та не доведено значення вилучення вказаного одягу для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні. А тому судом обґрунтовано відмовлено в задоволені клопотання слідчого в цій частині.

За наведених вище обставин судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг прокурора Рештакова Є.В. та адвоката ОСОБА_4, оскільки вони не спростовують висновки ухвали слідчого судді і не підтвердженні належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для скасування або зміни ухвали слідчого судді, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу 04/5 Прокуратури Харківської області ОСОБА_5 – відхилити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 – відхилити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 8 грудня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: