Постанова № 71387199, 26.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22ц/790/6750/17 Головуючий 1 інстанції –

Справа № 643/7710/16-ц ОСОБА_1

Категорія: житлові Доповідач – Хорошевський О.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Бровченка І.О.,

ОСОБА_2

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, відділ реєстрації місця проживання у Московському районі м. Харкова про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та знаття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Харківська міська рада, відділ реєстрації місця проживання у Московському районі м. Харкова про визнання особи наймачем, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та знаття з реєстрації.

В обґрунтування зазначали, що квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду. У квартирі зареєстровані та проживають позивачі. В цій квартирі зареєстрований також відповідач, який з листопада 2003 року в зазначеній квартирі не проживає. Просили суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1; відділу реєстрації місця проживання у Московському районі м.Харкова зняти з реєстрації ОСОБА_3

29 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи наймачем.

Зазначав, що він зареєстрований та користується вказаною квартирою з 19.02.1992 року. 15.02.2016 року помер його батько, наймач вказаної квартири. Просить суд визнати ОСОБА_3 наймачем квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Відділу реєстрації місця проживання у Московському районі м. Харкова зняти з реєстрації ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необгрунтоване та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зазначає, що акт від 21.06.2016 року, на який посилався суд при ухваленні рішення є неналежним доказом відсутності ОСОБА_3 протягом шести місяців за зазначеною адресою, оскільки по своїй суті акт це документ який засвідчує певні обставини в момент їх виявлення, тобто актом може бути зафіксовано відсутність відповідача в певний момент, який збігається з моментом складання самого акту.

Посилання суду першої інстанції в якості доказу відсутності відповідача в квартирі протягом шести місяців на довідку КП «Жилкомсервіс» є необґрунтованим, оскільки вказана довідка фіксує наявність реєстрації відповідача в квартирі. Більш того, довідка містить назву «Довідка з місця проживання про склад сім’ї та прописку» і складена 23.06.2016 року, а отже не доводить відсутність ОСОБА_3 в квартирі з 2003 року, а підтверджує його реєстрацію.

Також, вказує, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_3 має статус багатодітного батька трьох малолітніх дітей 2003, 2005, ІНФОРМАЦІЯ_1, стосовно яких він має обов’язки визначені ст. 150, 180 СК України і визнання відповідача таким, що втратив право проживання у спірній квартирі призведе до порушення житлових прав його неповнолітніх та малолітніх дітей.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та мотивів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 з 2003 року не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач або інші особи не перешкоджали йому у користуванні цією квартирою.

Ці обставини підтверджуються: довідкою КП «Жилкомсервіс» від 23.06.2016 року; квитанціями про сплату за комунальні послуги; судовим рішенням, яким шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано; актом про не проживання відповідача, складений сусідами 21.06.2016 року; показаннями свідків.

Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд визнав доведеними обставини, що мають істотне значення для справи, які не можна вважати доведеними.

З матеріалів справи вбачається, що ордер на вселення в порядку обміну до АДРЕСА_2 було видано батькові відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 11.09.1991 року (а.с. 44). Разом з основним наймачем право на користування цією квартирою набули його дружина та двоє синів, у тому числі і ОСОБА_3

Вулиця Уборевича у м. Харкові була перейменована у вул. Бучми.

З довідки з місця проживання, виданої КП «Жилкомсервіс» 23.06.2016 року вбачається, що у спірній квартирі, що не приватизована зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_7 – наймач; ОСОБА_3 – син; ОСОБА_5 – невістка; ОСОБА_6 – онука та ОСОБА_8, що є донькою ОСОБА_6 (а.с. 10).

Будь-яких відомостей про не проживання ОСОБА_3 у квартирі зазначена довідка не містить.

Акти складені ОСОБА_9Г, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 10.11.2013 р., 15.12.2014 р., 20.05.2015 р. та 21.06.2016 р., про не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі з листопада 2003 року не можна вважати допустимими доказами. Пояснення, які надали ці особи в суді першої інстанції є суперечливими і не можуть бути безперечними доказами не проживання відповідача протягом шести місяців, що передували зверненню до суду, у спірній квартирі.

Не можуть бути доказами не проживання відповідача і наявність рішення суду, яким його шлюб з ОСОБА_5 розірвано.

Посилання на те, що ОСОБА_3 не сплачує за комунальні послуги не можуть свідчити про його не проживання.

Таким чином, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недоведеними.

Разом з тим не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_3 про визнання його наймачем спірної квартири, оскільки це питання може бути вирішене органом у віденні якого знаходиться будинок.

До того ж суду не надано відомостей про те, що ОСОБА_7 втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі.

За наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на рахунок сторін у сплаченому ними розмірі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2017 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.О. Бровченко

ОСОБА_2