Рішення № 71383316, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/8629/14-ц 22-ц/774/1651/К/17

Справа № 212/8629/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1651/К/17 суддя Борис О.Н.

Категорія № 34 (ІV) Доповідач – Бондар Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Сільського фермерського господарства «Максим», третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Сільське фермерське господарство «Максим» ( надалі – СФГ «Максим»), третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» ( надалі – ТОВ «СТДВ«Глобус» ) про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є власником автомобіля марки “Ніссан”, державний реєстраційний номер якого АЕ 05-75 ЕІ. 18 вересня 2013 року, об 18 годині ОСОБА_3, керуючи належним СФГ “Максим” транспортним засобом марки ЗАЗ 110207 державний номер якого 41679 АЕ, на площі 30-річчя Перемоги в м. Кривого Рогу, не витримав безпечну дистанцію руху і допустив зіткнення, в результаті чого, автомобіль позивача отримав механічні ушкодження. Постановою Жовтневого районного суду міста ОСОБА_4 від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні ДТП. ОСОБА_5 висновку спеціаліста експерта-автотоварознавця СПД ОСОБА_6, відновлення пошкодженого автомобіля становитиме 23430,81 грн. 07 квітня 2014 року позивач отримав від СК “Глобус” грошовий переказ на суму 7374,20 грн. та в липні 2014 року 1574,84 грн. страхового відшкодування.

У квітні 2014 року позивач відремонтував належний йому автомобіль, вартість відновлюваного ремонту становить 33124 грн. Суму збитків 24174,96 грн., а також невиплачену франшизу в сумі 500 грн. та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 500 гривень просить суд стягнути з СФГ “Максим”, як власника транспортного засобу. Враховуючи явне небажання відповідача по справі відшкодовувати збитки, він вважає, що скоєним ДТП йому також спричинена і моральна шкода. Яку після збільшення розміру позовних вимог у січні 2017 року , оцінює в 60 000 грн. та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду міста ОСОБА_4 від 03 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2015 року рішення Жовтневого районного суду міста ОСОБА_4 від 03 грудня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1А у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_1 скасовано судові рішення, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та 350 грн., у рахунок відшкодування витрат понесених на сплату за юридичну допомогу, судовий збір в розмірі 243,60 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема вважає, що висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог до СФГ «Максим», як власника транспортного засобу, та працедавця винної особи, не ґрунтуються на вимогах законодавства. Крім того, вважає визначений розмір відшкодування моральної шкоди є занадто малим та не відповідає його моральним стражданням.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 993801 (т. 1 а.с. 9).

Як видно з тексту постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09.10.2013 року, якою встановлено, що 18 вересня 2013 року о 18 годині ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_2 не витримав безпечну дистанцію руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження. Відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєномуДТП (т. 1 а.с.12).

Автомобіль марки ЗАЗ 110207 державний номер НОМЕР_4, який належить на праві власності Сільському фермерському господарству “Максим” ( а.с.98 том 1).

ОСОБА_5 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9936192 від 14 травня 2013 року, укладеного між СФГ «Максим» та ТДВ СТДВ «Глобус», цивільно-правова відповідальності особи, що експлуатує автомобіль «ЗАЗ 110207», державний реєстраційний № 41679АЕ, застрахована (т. 2 а.с. 61).

20 вересня 2013 року до ТДВ СТДВ «Глобус» звернувся відповідач ОСОБА_3 із заявою про подію, що сталася із транспортним засобом та надав письмові пояснення про дорожньо-транспортну пригоду (т. 2 а.с. 63-64, 65-66).

Аварійним комісаром ТДВ СТДВ «Глобус» 20 вересня 2013 року складено ОСОБА_5 огляду дорожньо-транспортної пригоди, який підписаний сторонами. (т. 2 а.с. 67-70).

25 вересня 2013 року до ТДВ СТДВ «Глобус» звернувся ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування ( т.2 а.с. 71, 72-73).

Аварійним комісаром ТДВ СТДВ «Глобус» 25 вересня 2013 року проведений огляд транспортного засобу «НІССАН», державний реєстраційний № НОМЕР_5, та складено ОСОБА_5 огляду транспортного засобу (т. 2 а.с. 74-75).

Висновком спеціаліста від 25.10.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «НІССАН», державний реєстраційний № НОМЕР_5 становить 23430,81 грн. ( т.1 а.с. 22-42).

ОСОБА_5 № 1416/13 від 18 листопада 2013 року складеного спеціалістом сектору розрахунку матеріальної шкоди ТДВ СТДВ «Глобус», розмір матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу «НІССАН», державний реєстраційний № НОМЕР_5 з урахуванням фізичного зносу, франшизи та без урахування ПДВ, становить 7 874,20 грн. (т. 2 а.с. 76-88).

07 квітня 2014 року та 08 липня 2014 року ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 7374, 20 грн., та 1574,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. (т. 2 а.с. 89,93).

Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач просив суд стягнути заподіяну в результаті ДТП шкоду у розмірі, що перевищує страхове відшкодування з власника транспортного засобу СФГ «Максим» та спричинену моральну шкоду з винної особи ОСОБА_3.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув моральну шкоду з винної особи. В задоволенні стягнення матеріальних збитків відмовив, оскільки вони не перевищують розміру ліміту страхового відшкодування, а позовних вимог до страховика позиваем не заявлено.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Спір між сторонами виник стосовно відшкодування позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди спричиненої йому в результаті пошкодження його транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі що перевищує виплачене страхове відшкодування та відшкодування моральної шкоди винною особою.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як видно з матеріалів справи при зверненні до суду із позовними вимогами позивач ОСОБА_1 ставив питання про стягнення матеріальної шкоди з власника транспортного засобі з вини водія якого її заподіяно, а саме з відповідача СФГ «Максим».

Як видно з матеріалів справи винна особа винна у ДТП особа ОСОБА_3 згідно тексту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності працює у селянському фермерському господарстві ( а.с.12 том1).

Автомобіль, марки ЗАЗ 110207 державний номер НОМЕР_4, за участю якого відбулась ДТП належить на праві власності Сільському фермерському господарству “Максим”.

ОСОБА_5 зі статтею 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатаціятранспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_6, застрахована відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних ТДВ СТДВ «Глобус».

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюється, зокрема, порядок здійснення страхового відшкодування на території України.

Так, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

ОСОБА_5 зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, страхове відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу за відрахуванням франшизи, у розмірі, передбаченому в полісі, ТДВ СТДВ «Глобус» здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 8949,04 грн.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

За правилами ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням права позивача на отримання компенсації матеріальної шкоди, яка йому була спричинена в результаті дорожньо-транспортної пригоди для відновлення порушеного права, має право отримати від власника застрахованого транспортного засобу, а саме СФГ «Максим», в порядку ст. 1194 ЦК України. різницю між завданої шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку що висновок суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача СФГ «Максим», як власника транспортного засобу матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, та не покритої страховим відшкодуванням, є помилковим.

Колегія суддів не може погодитися із твердженнями позивача про стягнення на його користь різниці між вартістю відновлюваного ремонту транспортного засобу, проведеного позивачем у сумі 33124 грн. та виплаченим страховим відшкодуванням, з огляду на наступне.

ОСОБА_5 висновку спеціаліста авто товарознавчого дослідження від 25.10.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «НІССАН», державний реєстраційний № НОМЕР_5 становить 23430,81 грн. та перевищує ринкову вартість транспортного засобу до ДТП, яка становить 19398 грн., тому ремонт транспортного засобу є економічно недоцільним ( а.с.22-36 том 1).

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 відремонтував автомобіль “Ніссан”, вартість відновлюваного ремонту значно перевищує вартість транспортного засобу до ДТП, тому розмір відновлюваного ремонту не може бути тягарем покладений на відповідача. Реальні збитки, які спричинені позивачу від ДТП не можуть перевищувати вартість транспортного засобу та становлять згідно висновку експерта ОСОБА_6 19398 грн.( а.с. 110 том 1).

Отже, з урахуванням виплаченого страхового відшкодування у розмірі 8949,04 грн., з відповідача СФГ «Максим», як власника автомобіля підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 10448,96 грн.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в частині стягнутого на його користь з винної особи ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 2000грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як роз’яснено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди « від 31 травня 1995 року № 4 моральної втратою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних іншими особами.

З огляду на те, що позивачем не зазначено в чому полягли його моральні страждання, які втрати не майнового характеру він зазнав, які душевні страждання він переніс, якими діями відповідача вони були викликані, окрім пошкодженого його майна, який на час розгляду справи в суді, відремонтований, тобто негативний вплив від ДТП відновлено, страждання мали короткочасну дію, тому визначений розмір компенсації моральної шкоди є більш ніж достатнім.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більший за достатній та не може призводити до навіть неістотного збагачення стягувача.

Суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України та принципів розумності й справедливості належним чином вмотивовано й обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, ухвалено без повного урахування матеріалів справи, висновки суду не відповідають письмовим доказам, із порушенням норм матеріального законодавства, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.п.1,3 ч.1 ст.376 ЦК України, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з СФГ «Максим» у відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо- транспортною пригодою 10448,96 грн., як різницю між визначеним розміром матеріального збитку 19398 грн. та виплаченим розміром страхового відшкодування 8949,04 грн.

ОСОБА_5 положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом та при поданні апеляційної скарги позивач сплачував судовий збір у загальному розмірі 511,56грн грн.( 243,60+267,96), який підлягає стягненню з відповідача СФГ «Максим», пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.( а.с.1,192 том 1). Та витрати за надання послуг з правової допомоги у сумі 350грн.

В частині визначеного судом розміру моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_3 на користь позивача , рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383,386 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Сільського фермерського господарства «Максим» про стягнення матеріальних збитків завданих дорожньо-транспортною пригодою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.

Стягнути з Сільського фермерського господарства «Максим» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки завданні від дорожньо- транспортної пригоди у розмірі 10448,96 грн.

Стягнути з Сільського фермерського господарства «Максим» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 861,56грн., з яких 350 грн. – витрати на правову допомогу, 243,60 грн. – витрати зі сплати судового збору в суді першої та 267,96 грн. – витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій часині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: