Ухвала суду № 71382982, 23.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1742/17 Справа № 175/358/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Онушко Н.М.,

секретарів Письмененної К.В., Москаленко В.В.,

за участю прокурора Постаренка Д.С.,

потерпілої ОСОБА_2,

представника цивільного відповідача ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, представника цивільного відповідача ОСОБА_3 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_5, який народився 15 вересня 1969 року, в с. Мартинівка Красноградського району Харківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм в ТОВ «Електра-інжинірінг», розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2,задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Електа-Інжинірінг» на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 231 699,75 грн. та кошти, в відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ТОВ «Електа-Інжинірінг» на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 1304 грн. 00 коп. на користь держави витрати на залучення експерта.

Також, вирішено долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він близько 13.20 годин 30 березня 2015 року, керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ-437041-262», державний номер НОМЕР_1, який належить ООО «Електра-Інжинірінг», рухався зі швидкістю близько 41 км/год зі сторони м. Дніпро по автодорозі «Знаменка-Луганськ-Ізварино» в напрямку м. Підгороднє Дніпровського району Дніпропетровської області в правому ряді руху.

Під'їжджаючи до АЗС «WOG», в районі 220 км +350 метрів, вищезазначеної автодороги ОСОБА_5, не переконався в безпеці руху, став здійснювати перестроювання на сусідню ліву полосу руху, при цьому виїхав на неї, де позаду нього в цей час рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, якого він об'єктивно спроможний був виявити. Заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду ОСОБА_5 не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого, ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, як небезпечних для життя, що призвели до смерті.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що водій ОСОБА_5, керуючи даним автомобілем, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_5 вимог п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті останнього.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закрити, із-за недоведеності вини обвинуваченого.

Вважає, що невинуватість обвинуваченого підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, схемою ДТП, фото таблицями, відеозаписом, які підтверджують, що обидва автомобілі рухались саме правій смузі до зіткнення та намагались змінити напрям руху.

Вважає, що посилання суду на те, що провина обвинуваченого підтверджується показами потерпілої ОСОБА_2, не відповідає дійсності, оскільки вона не була безпосереднім свідком ДТП.

На його думку, судом були незаконно відхилені клопотання захисту про визнання недопустимих доказів, про оголошення матеріалів справи, було також залишено без задоволення клопотання про призначення експертиз.

Вважає, що в вихідних даних постанов слідчий навмисно приховав той факт, що у автомобіля «МАЗ» під час руху був ввімкнутий лівий поворот, а у автомобіля «Шкода-Октавія» не ввімкнено ближнє світло фар, що підтверджується відеозаписами з відеокамер спостереження, у зв’язку з чим у висновку комплексної судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи не було враховано ці вихідні дані.

Вважає висновок суду про те, що надані захистом докази не були належним чином відкриті, відповідно до вимог ст. 290 КПК України, не відповідають дійсності, оскільки захисник письмово повідомив сторони кримінального провадження про відкриття доказів від 25.07.2016 року та 17.10.2016 року та надав сторонам ксерокопії цих письмових доказів.

Крім того зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5П був допитаний як свідок та брав участь у слідчому експерименті без адвоката, при складанні схеми ДТП він сплутав праву полосу з розгінною, які мають однакову ширину.

Вважає, що суд зобов’язаний був визнати недопустимим доказом – пояснення ОСОБА_5, який спочатку був допитаний як свідок, а надалі був визнаний підозрюваним та обвинуваченим.

Зазначає, що суд констатував порушення вимог ПДР у діях обох водіїв, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, визнавши, що саме вони перебувають у причинному зв’язку з суспільно небезпечними наслідками, проте юридичної оцінки діям потерпілого ОСОБА_10, суд у вироку не надав, та при встановленні фактичних обставин справи визнав винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної події лише ОСОБА_5 Вважає, що суд не врахував, що потерпілий ОСОБА_10 також порушив правила безпеки руху і його дії перебувають у причинному зв’язку з наслідками дорожньо-транспортної події.

На його думку, показами свідка ОСОБА_7, встановлено, що той до ДТП знаходився в автомобілі рядом з ОСОБА_5, нахилив голову вниз та дивився в свій мобільний телефон. Почувши удар в задню частину автомобіля, йому різко по інерції відкинуло голову назад і він побачив, що автомобіль «МАЗ», яким керував ОСОБА_5 рухався в правій полосі, оскільки він чітко бачив справа розгінну полосу, а зліва побачив ліву полосу автодороги. Після удару автомобіль різко розвернувся майже на 90 градусів і він почав рухатись з прискоренням майже перпендикулярно до дороги.

Апелянт посилається, що на момент свідчення ОСОБА_7, був звільнений з роботи з ТОВ «Електа-Інжинірінг» і ніяким чином не залежав від цивільного відповідача, тому вважає його покази правдивими.

Посилається, що показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 від 20.07.2016 р. встановлено, що він почув удар після спливу його реакції близько 0,50 сек. та побачив обидва автомобілі, які рухались один за одним перпендикулярно до напрямку руху в лівій полосі. Вважає, що зіткнення автомобілів відбулося саме в лівій полосі руху. Але, на думку адвоката, в такому разі в цій полосі не могло бути зіткнення, бо після спливу часу його реакції обидва автомобілі повинні бути чи на роздільному газоні, чи на зустрічній полосі руху. Посилається, що обвинувачення не може ґрунтуватись припущеннях, а що зіткнення скоїлось в лівій полосі руху він, з висновками суду, не згоден.

Свою позицію мотивує схемою ДТП, фотографіями місця ДТП, виконаних як слідчим, так і свідком ОСОБА_9. При цьому, згідно показів свідка ОСОБА_9 від 20.07.2016 р. більша частина уламків перебувала в правій і розгінній смузі, а частина заднього правого ліхтаря автомобіля «МАЗ» також знаходилась в правій смузі.

Посилається, що при відтворенні в судовому засіданні третього відеодиску чітко видно, що обвинувачений, керуючи автомобілем «МАЗ» виїхав з АЗС «ВОГ», проїхав по розгінній смузі і перестроївся в праву смугу. У цій же смузі слідкував автомобіль «Шкода Октавія». Вважає, що як на відеозаписі, так і на фототаблицях, видно, що при русі обох автомобілів з лівого боку видно світло - сірі ділянки дороги, що і вказує на одночасний їх рух саме в правій смузі до зіткнення. При такій ситуації в ПДР, на його думку, не обумовлено, хто з учасників руху має перевагу в перестроюванні з правої смуги в ліву. З відео не видно чітко, в якій саме смузі автодороги сталося зіткнення, не видно, що б обидва автомобілі перестроювалися з правої смуги в ліву смугу. Проте, із другого відео видно, що обидва автомобілі намагались змінити напрям руху. Вважає, що суд зробив невірні висновки.

Вважає, що водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_6, рухаючись на великій швидкості в правій смузі руху, побачив, що на автомобілі МАЗ ввімкнений задній лівий поворот, який автоматично не був відключений при плавному перестроюванні з розгінної полоси на праву полосу, припускав що автомобіль МАЗ не встигне змінити напрямок руху, вирішив об'їхати його через розгінну смугу. Але не впорався з керуванням, скоїв зіткнення з правою задньою частиною автомобіля МАЗ і в результаті чого автомобіль було розвернуто майже на 90 градусів. Вважає, що це був нещасний випадок, що ОСОБА_5 в даній ДТП не винен.

Зазначає, що потерпіла не була очевидцем ДТП, хоча і пояснювала, що коли ще її син знаходився в лікарні та був живий, вона від нього отримала пояснення щодо ДТП.

Вважає, що судом були незаконно відхилені клопотання про визнання недопустимими доказами відповідних документів, а ухвалою суду від 27.03.2017 року, на його думку, безпідставно залишено без задоволення клопотання від 01.04.2016 р. про проведення додаткового слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 для перевірки його показів, наданих на досудовому та судовому слідстві та не задоволено інші клопотання щодо проведення експертиз.

Вважає, що в вихідних даних обох постанов слідчий навмисно приховав той факт, що у автомобіля «МАЗ» під час руху був ввімкнутий лівий поворот, а у автомобіля «Шкода Октавія», в порушення п.9.8 ПДР України не ввімкнено ближнє світло фар. Зазначає, що дані обставини підтверджуються не тільки показами ОСОБА_5, а і відеозаписами з відеокамер спостереження. У зв'язку з чим, на його думку, у висновку № 1843/1844-15 комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 25.05.2015 р., - не враховані ці вихідні дані.

На його думку висновок суду, викладений у судовому рішенні про те, що надані захистом докази не були належним чином відкриті відповідно до вимог ст.290 КПК України, не відповідає дійсності, оскільки з дотриманням ч.8 ст.290 КПК України він письмово повідомив сторони кримінального провадження про відкриття доказів від 25.07.2016 р., від 17.10.2016 р. та сторонам надав та надсилав ксерокопії цих письмових доказів.

Вважає, що в порушення вимог Закону суд відмовив в визнанні показів свідка ОСОБА_5, який надалі слідчим був визнаний підозрюваним і обвинуваченим -недопустимим доказом, що відповідно потягло за собою і похідні докази.

Далі посилається, що в матеріалах кримінального провадження знаходяться певні документи, які на його думку, є похідними від протоколу допиту свідка, оскільки такою слідчою дією на місцевості перевірялися покази ОСОБА_5 як свідка.

Вважає, що суд зобов'язаний був визнати недопустимим доказом первинні покази свідка ОСОБА_5, який надалі був визнаний підозрюваним та обвинуваченим дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

На його думку, не враховано судом і положень пункту 1.4 ПДР, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. Суд залишив поза увагою той факт, що і дії ОСОБА_6, пов'язані з порушенням ПДР, і також перебувають у причинному зв'язку з наступними наслідками.

Вважає, що суд не врахував, що потерпілий ОСОБА_6 невиконанням зазначених вимог ПДР, порушив правила безпеки руху і його дії перебувають у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної події.

Захист вважає, що вищевказані порушення перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення суду першої інстанції, а призначене покарання є занадто суворим.

Не погоджуючись з вироком суду, представник цивільного відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди із ТОВ «Електра-Інжинірінг», ухвалити новий вирок, яким відмовити в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 із ТОВ «Електра-Інжинірінг».

В обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду, а саме на те, що дослідивши обставини справи, суд невірно оцінив докази.

Вважає, що заявлена потерпілою сума матеріальної шкоди не відповідає чекам, наданим для підтвердження заявлених сум, оскільки сума, яка підтверджується чеками становить 56 675,15 грн., а не 61 807,68 грн. На її думку, стягненню підлягає сума 54 149,53 грн., оскільки саме ця сума була витрачена на лікування.

Крім того, вважає, що сума заявлених збитків за спричинення матеріального збитку за пошкоджений автомобіль становить 167 725,06 грн., однак експертами в справі не встановлено залишкову вартість пошкодженого автомобіля.

Вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо виплати потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 500 000 грн. нічим не підтверджені, та позивачем не надано до суду докази сплати судового збору за заявлені позовні вимоги.

Також, вважає, що під час слідства не було встановлено, чи були ввімкнені денні ходові вогні, як того вимагають правила дорожнього руху, а дане питання не з’ясовувалось під час допиту в якості свідка експерта. Крім того, прокурор заявив, що нею було подано клопотання про допит експерта без її участі, в той час як таке клопотання нею не подавалось, про час та розгляд справи її повідомлено не було, і вона була позбавлена можливості задавати експерту питання.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу останнього; прокурора, який вважає вирок законним; прохав апеляційні скарги залишити без змін, позицію потерпілої, яка прохала не задовольняти вказані апеляційні скарги; представника цивільного відповідача, що просив задовольнити його апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, дослідивши окремі матеріали, колегія суддів дійшла висновку про законність вироку, та про залишення без задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказами, та є правильними.

Доводи адвоката та обвинуваченого про невинуватість ОСОБА_5 у скоєному, про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи спростовані:

- поясненнями потерпілої ОСОБА_2, про те, що 30 березня 2015 року близько 14.30 години вона взнала, що її син ОСОБА_6 знаходиться в лікарні з політравмою після ДТП. Зі слів сина, який прийшов до тями, їй стало відомо, що ДТП сталася із-за дій водія автомобіля «МАЗ» ОСОБА_5, який перестроювався з правого ряду в лівий, та не надав дорогу її сину. Підстав для недовіри цим поясненням потерпілої, колегія суддів не вбачає, остільки вони були послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Поясненнями свідка ОСОБА_7 встановлено, що близько 13.20 години 30 березня 2015 року, він в якості пасажира знаходився в автомобілі «МАЗ» під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався по автодорозі «Знам’янка-Луганськ-Ізварино» зі швидкістю приблизно 30 км/г. Він за дорогою не стежив, оскільки дивився в свій телефон, а в районі АЗС «ВОГ», відчув дуже сильний удар в автомобіль ззаду і автомобіль «МАЗ» змістився на середину проїзної частини, потім виїхав на зустрічну смугу руху і зупинився на узбіччі, в’їхавши в рекламний щит АЗС «ВОГ». Вийшовши з автомобіля, він побачив, що в задню частину їх автомобіля в’їхав автомобіль «Шкода Октавіа», водій якого після ДТП втратив свідомість. Вказаний свідок також пояснив, що йому не відомо, чи змінював водій автомобіля «МАЗ» напрямок руху до зіткнення транспортних засобів.

Як видно з пояснень свідка ОСОБА_11, близько 13:20 години,30.03.2015 року, він перебував на вказаній АЗС «ВОГ», перед входом, почув гучний звук, та побачив, що автомобіль «Шкода Октавия» лівою передньою частиною в’їхав в праву задню частину вантажного автомобіля «МА3» та зсунув його перпендикулярно зустрічній смузі. Внаслідок цього у водія вантажного автомобіля були вивернуті колеса на зустрічну полосу у напрямку АЗС, на якій він знаходився. На його думку, водій вантажного автомобіля намагався перетнути суцільні лінії в недозволеному для цього місці, внаслідок чого і трапилось дане ДТП. Також розповів, що зіткнення транспортних засобів відбулося на крайній лівій полосі руху у напрямку міста Підгороднє. Після зіткнення декілька автомобілів проїхали по місцю зіткнення транспортних засобів, що призвело до розкидання скла, уламків із автомобілів в праву сторону.

Колегія суддів вважає, що пояснення свідка ОСОБА_11 свідчать про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося з вини ОСОБА_5 на лівій смузі, що спростовує доводи апелянта про те, що ДТП відбулася на правій смузі. Пояснення вказаного свідка узгоджуються і з поясненнями потерпілої, та відповідними заключеннями експертів.

Вина ОСОБА_5 також встановлена: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.03.2015 року, схемою до протоколу огляду та фото-таблицею до них, із яких вбачається, що ДТП відбулася 30.03.2015 року близько 13.00 години в районі 220 км + 300 м автодороги «Знам’янка-Луганськ-Ізварино», де сталося зіткнення двох автотранспортних засобів, а саме: автомобіля автомобіля «МАЗ» під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Шкода Октавіа» під керуванням водія ОСОБА_6. Покриття в даному місці асфальтоване, мокре, покриття створено для двох напрямків, шириною 19,8 м, число смуг для руху в напрямку - два, їх ширина 7,4 м, число смуг для руху назустріч – два, їх ширина 7,4 м, ширина узбіччя 3,4/4,2 м відповідно, ширина розділяючої смуги складає 5,0 м, дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду не має. (т.1 а.п. 10-17). Тобто, з даного протоколу видно, що вказана ширина дороги, є досить достатньою для безпечного руху, при умові належного виконання вимог ПДР.

В районному суді було належно досліджено і протокол огляду відеозапису із АЗС «ВОГ» від 08.09.2015 року, з якого вбачається, що місце даної пригоди було записано на два лазерні компакт диски: пригода сталася 30.03.2015 року в районі 220 км + 350 метрів автодороги «Знамянка-Луганськ-Ізварино» за участю автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 (т.2 а.п. 62-68).

Висновком комплексної судової авто технічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 7170/7171 від 30.10.2015 року, встановлено, що середня швидкість руху автомобіля «МАЗ» при його русі між електроопорами, становить приблизно 41 км/г, а середня швидкість руху автомобіля «Шкода Октавіа» при його русі між електроопорами, становить приблизно 130 км/г. (т.2 а.п. 70-75).

З висновку експерта № 70/27-20 від 27.11.2015 року вбачається, що в дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 10.3 (ч.1) Правил дорожнього руху України. В даній ситуації, що склалася на дорозі, технічна можливість запобігти зіткненню автомобілів «Шкода Октавіа» та «МАЗ-437041-262» полягала у дотриманні водієм ОСОБА_5 вимог п. п. 10.1 та 10.3 (ч.1) Правил дорожнього руху. На момент проведення дослідження причин технічного характеру, які б завадили водію автомобіля «МАЗ-437041-262» ОСОБА_5П, діяти у відповідності до вказаних вимог Правил дорожнього руху, експертом не встановлено..

В заданих дорожніх умовах дії водія автомобіля ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. п. 10.1, 10.3 (ч. 1) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Колегією суддів, перевірені також доводи апеляції адвоката, що в даній дорожній обстановці водій автомобілю «SKODA OCTAVIA» ОСОБА_6, здійснюючи рух поза населеним пунктом по дорозі, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, що відокремлені розділювальною смугою, повинен був рухатися зі швидкістю не більш 110км/год, що регламентовано вимогами п.12.6, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а з моменту початку зміни напрямку руху автомобіля «МАЗ-437041-262», повинен був сприйняти дорожню обстановку, як небезпечну для руху та негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки, що регламентовано вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, при наданих вихідних даних, водій автомобіля «SKODA OCTAVIA» ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти ДТП при виконанні з його боку вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці, при наданих вихідних даних, дії водія автомобіля «SKODA OCTAVIA» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (т.1 а.п. 79-91).В свою чергу, в дорожньо-транспортній обстановці що склалася, водію автомобіля «Шкода Октавіа» державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.6 («ґ»), 12.9 («б») Правил дорожнього руху. В умовах даної ситуації водій автомобіля ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «МАЗ-437041-262» шляхом застосування екстреного гальмування та зниження швидкості до швидкості руху автомобіля «МАЗ-437041-262». Дії водія автомобіля «Шкода Октавіа» державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 в заданих дорожніх умовах не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.6 («ґ»), 12.9. («б») Правил дорожнього руху. Невідповідність дій водія автомобіля «Шкода Октавіа» ОСОБА_6 вимогам п. 2.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням події ДТП. (т.2 а.п. 93-96).

Колегія суддів повністю погоджується з даними висновками експертів, які є науково обгрунтованими, та повністю узгоджується з сукупністю інших доказів, наведених у вироку.

При цьому є безпідставними доводи адвоката, що слідчий ніби-то приховав від експертів вихідні дані щодо ввімкнення лівого повороту у автомобіля МАЗ, та що у автомобіля «Шкода-Октавія» не ввімкнено ближнє світло фар, остільки експертам були надані всі матеріали провадження, в яких відображені всі обставини скоєного ДТП та наявні пояснення підозрюваного, свідків та інші документи. Підстав для сумніву в правильності висновків експертів, або для визнання їх недопустимими доказами, колегія суддів, не знаходить.

Вказаними висновками експертів, наряду з сукупністю інших доказів, наведених у вироку, в достатній мірі встановлено доведеність вини ОСОБА_5 у скоєному.

Сумніватися у правильності встановлення судом обставин кримінального провадження, як вони викладені у вироку, та в доведеності вини обвинуваченого, у колегії суддів, підстав немає.

Тому доводи апелянта з приводу неправильності, недостатності заключень експертів, та щодо недоведенності вини обвинуваченого, що це був нещасний випадок, що ОСОБА_5 в даній ДТП не винен, - є безпідставними.

Не відповідають дійсності ствердження апелянта щодо не виявлення слідів зіткнення саме на лівій полосі дороги, адже з протоколу огляду місця події видно елементи пошкодження обох автомобілів у вигляді уламків, знаходяться також і на лівій полосі. Колегія суддів при цьому зазначає, що як видно з протоколу огляду, такі елементи знаходяться і на правій стороні дороги, адже в районному суді було встановлено, що після ДТП, інші автомобілі проїзжали по місцю зіткнення, внаслідок чого певні елементи автомобілів МАЗ та ОСОБА_12, були відкинуті і на праву сторону дороги. Тому вказана обставина сама по собі, не впливає на правильність висновків суду, що місце зіткнення транспортних засобів відбулося саме на лівій смузі. Не суперечать цьому факту і пояснення свідка ОСОБА_13, що частина уламків перебувала як в правій, та і в лівій розгінній смузі.

Щодо доводів апелянта про сліди гальмування обох автомобілів, то їх дійсно немає на проїжджій частині, але вказаний факт не є свідченням того, що було не доведено вину ОСОБА_5 у скоєному, оскільки сукупністю інших доказів, належно наведених та проаналізованих у вироку, повністю встановлено вину обвинуваченого. Як видно зі свідчень ОСОБА_5 він сприймав розгінну смугу, як праву, оскільки вони мають однакову ширину. Місцем зіткнення є ліва розгінна полоса, а не права, тобто об’єктивно місцем зіткнення була саме ліва розгінна полоса, а згідно правил дорожнього руху ОСОБА_5 повинен був рухатися по правій стороні дороги.

Згідно слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 видно, що зіткнення відбулося саме на лівій смузі і про це поясняв сам ОСОБА_5 на слідчому експерименті.

Ствердження апелянта про недопустимість як доказу слідчого експерименту, є безпідставними, остільки суперечать сукупності зібраних доказів, наведених у вироку.

Надання ОСОБА_5 показів про те, що він не винен в порушенні п.п.1.3, 1.5, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, про те, що він рухався до зіткнення в правій смузі, та що його вину не доведено, є такими, що не відповідають дійсності, суперечать зібраним доказам, які є належними, допустимими, а позиція обвинуваченого з цього приводу є такою, що має на меті уникнення ОСОБА_5 кримінальної відповідальності за скоєний тяжкий злочин.

Також, є надуманими та не відповідають дійсності твердження апелянта, що свідок ОСОБА_7 чітко бачив зліва розгінну полосу. Ці доводи насамперед спростовані поясненнями свідка ОСОБА_11, який послідовно поясняв, що автомобіль «Шкода Октавия» лівою передньою частиною в’їхав в праву задню частину вантажного автомобіля «МА3» та зсунув його перпендикулярно зустрічній смузі, і що зіткнення відбулося саме в лівій полосі, а не в правій. Пояснення ОСОБА_11 узгоджуються також і з протоколом огляду місця ДТП.

Доводи захисника ОСОБА_4 про неповноту судового слідства, колегія суддів вважає не обґрунтованими та такими, що суперечать наявним матеріалам та є безпідставними. Із матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання видно, що впродовж судового засідання були допитані всі свідки, ретельно досліджені докази по справі, які підтверджують обставини справи та якими в повному обсязі доведено вину обвинуваченого. Судом вжиті всі заходи, для встановлення істини в даній справі. Судове слідство проведено відповідно до вимог КПК України, в ході якого було ретельно перевірено всі доводи обвинуваченого, його адвоката, представника цивільного відповідача, в тому числі і ті, які є аналогічними по суті, що наведені в апеляційній скарзі захисту. Вказаним доводам у вироку надано обґрунтовану оцінку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до вимог Закону доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Перевіркою матеріалів даного провадження встановлено, що суд виконав вимоги ст.91 КПК України, належним чином.

Суд належно дослідив та оголосив у судовому засіданні і документи, що мають значення для справи. Судом було обґрунтовано відмовлено в проведенні додаткового слідчого експерименту за участю ОСОБА_5, оскільки в ході досудового слідства вже було проведено вказану слідчу дію, і висновки експерименту повністю співпадають з картиною та механізмом скоєння ДТП ОСОБА_5.

Також суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання щодо проведення додаткових експертиз, оскільки проведеними експертизами, в тому числі і висновком судової комплексної експертизи та сукупністю інших зібраних інших доказів, які належно перевірені, в повній та достатній мірі встановлено вину обвинуваченого у скоєнні ДТП.

В достатній кількості були відкриті та досліджені і надані захистом докази, які ретельно перевірені, а ствердження апелянта з цього приводу є безпідставними.

Ствердження апелянта, що суд не дослідив, що згідно довідки УДАІ ІУМВС України ОСОБА_14 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР за період з 29.12.2012 р. по 08.05.2014 р., також є безпідставними, остільки ці дані були відому районному суду при наданні пояснень адвокатом.

Ствердження про істотні порушення вимог КПК є надуманими, оскільки суттєвих вимог закону, які б слугували підставою для зміни або скасування вироку не встановлено. При цьому не відповідає дійсності і довід в апеляційній скарзі адвоката про порушення права на захист обвинуваченого, остільки перевіркою матеріалів провадження встановлено, що таке право ОСОБА_5 було забезпечено належним чином, в повній мірі, як в ході досудового слідства, так і в суді 1 інстанції.

Ствердження апелянта про суттєві порушення вимог закону, які наведені в його апеляційній скарзі, є безпідставними, остільки за своїм характером та направленністю свідчать про перекручування та викладення певних обставин справи та механізму ДТП на користь ОСОБА_5.

З приводу ствердження адвоката щодо невизнання слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 недопустимим доказом, остільки ОСОБА_5, надавав пояснення як свідок, а надалі був визнаний підозрюваним та обвинуваченим, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини (далі Суд), навіть використання незаконно отриманого доказу не може бути перешкодою для розгляду справи, якщо в цілому судовий розгляд відповідає вимогам справедливості. Як зазначено в абзаці другому п. 46 рішення Суду від 12.07.1988 року у справі «SCHENK v. SWITZERLAND (Application no. 10862/84), допустимість використання незаконно отриманих доказів є виключно питаннями внутрішнього права Держави-учасника, Суд повинен тільки оцінити, чи був судовий розгляд в цілому справедливим. Крім того, відповідно до п. 47-48 цього Рішення, Суд встановив, що обвинуваченому було повністю забезпечено право на захист, а також Суд встановив, що винуватість була встановлена шляхом дослідження усієї сукупності доказів, а отже, Суд не вбачає в діях Уряду порушення вимог ст: 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це також випливає з параграфів 33-34 Рішення Суду від у справі «Khan v. United Kingdom» (Application № 35394/97), згідно якого центральним питанням є визначення справедливості судового розгляду, в той час як питання визнання доказу недопустимим є виключно питанням внутрішнього права Держави-учасника.

Колегія суддів вважає за необхідне ще раз наголосити, що в ході перевірки матеріалів даної справи не було встановлено суттєвих вимог закону, які б слугували підставою для зміни або скасування даного вироку, судовий розгляд було проведено справедливо, порушення права на захист обвинуваченого допущено не було.

Посилання, апелянта на те, що вирок побудований на припущеннях, також не відповідає дійсності. Вказаний вирок, як видно з його змісту, є належно обґрунтованим, вмотивованим та законним. Ствердження апелянта, що суд у вироку не оцінив докази, що свідчать на користь обвинуваченого, також не відповідають дійсності, остільки як видно з вироку, в ньому належним чином надано оцінку всім доводам та позиції обвинуваченого, та його захисника. Суд переконливо надав оцінку зібраним доказам та обґрунтовано прийшов до висновку, що саме дії водія ОСОБА_5 знаходяться в прямому зв’язку з настанням ДТП.

Колегія суддів зазначає, що в діях обох водіїв було порушення вимог ПДР, але в безпосередньому причинному зв’язку з настанням ДТП знаходяться саме неправомірні дії водія ОСОБА_5, що призвели до смерті потерпілого від отриманих травм.

Суд приходить до висновку, що районний суд вірно кваліфікував скоєне обвинуваченим саме за ч. 2 ст. 286 КК України, адже в результаті грубого порушення ОСОБА_5 вимог п. п. 10.1, 10.3 (ч. 1) Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що і призвели до смерті останнього.

Колегією суддів перевірені і доводи захисника обвинуваченого про не відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченої, внаслідок суворості, та з цього приводу зазначає.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, вбачається, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів. При призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як видно з вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого та вказав, що він раніше не судимий,працює, позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 провину у скоєному не визнав, не прийняв заходів щодо відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_2, а остання наполягала на суворому покаранні обвинуваченому та в апеляційному суді прохала не змінювати вирок та не пом’якшувати призначене покарання.

Тому, на думку колегії суддів, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, - 6років позбавлення волі реально, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. За своїм видом та розміром, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що вирішуючи питання про відшкодування потерпілій заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, суд вірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, оскільки доводи її позовних вимог належно підтверджені об’єктивними доказами фактично понесених збитків, внаслідок спричинення сину тяжких тілесних ушкоджень, та у зв’язку з його лікуванням, відшкодуванням затрат на поховання. При цьому суд правильно стягнув з відповідача і кошти, у зв’язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_12.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров’я особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, які визначаються на підставі довідок, рецептів лікарів, рахунками про їх вартість тощо.

Судом першої інстанції вірно стягнено з ТОВ «Електа-Інжинірінг», на користь потерпілої 231 699,75 грн., оскільки позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, судом першої інстанції були ретельно перевірені, документально підтверджені, та саме з даного відповідача правильно стягнуто вказані кошти, остільки ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з даним підприємством, працюючи водієм. З технічного запису видно, що суд ретельно перевірив надані потерпілою квитанції та довідки на підтвердження понесених збитків. Характер викладеного в наданих нею документах об’єктивно свідчить про те, що вказані ліки, медпрепарати та інше, реально було використано потерпілою на лікування сина, та безпосередньо пов’язані з цим затрати.

Також вірно враховано і відшкодування збитків, пов’язаних з пошкодженням легкового автомобіля, адже з висновку судово-автотоварознавчого експерта № 2804 від 22.04.2015 року, протоколу огляду транспортного засобу № 2804 та фото таблиці до них вбачається, що вузли, деталі, механізми, які пошкоджені на автомобілі «Шкода Октавіа» державний знак НОМЕР_4 вимагають заміни, вони відображені на стор.8-9 в дослідницькій частині, вартість відновлювального ремонту з урахуванням заміни запасних частин складає 1325594,84 грн., а розмір шкоди завданої власнику автомобіля «Шкода Октавіа» становить 167 725,06 грн.. Автомобіль «Шкода Октавіа», ремонту не підлягає, Вартість аналогічного автомобіля складає 167 725,06 грн. (т.1 а.п. 98-122). Будь-яких підстав не довіряти цим даним, та послідовним поясненням потерпілої, колегія суддів не вбачає. Ствердження апелянта про зайві затрати, про неправильність проведеного підрахунку затрат, є безпідставними, остільки суперечать зібраним доказам з цього приводу.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як видно з вироку, суд задовольняючи позовні вимоги потерпілої в сумі 500 000 гривень, обґрунтовано врахував характер та обсяг душевних та психічних страждань ОСОБА_2, яка втратила рідного сина, гна якого покладала великі надії, тяжкість душевної травми, внаслідок чого суттєвим чином було порушено її спокій та нормальний стан здоров’я. В апеляційному суді потерпіла заявила, що внаслідок втрати сина вона часто хворіє, морально спустошена. Тому колегія суддів приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано стягнув з ТОВ «Електа-Інжинірінг», як відповідача, на користь потерпілої ОСОБА_2 кошти, в відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн., виходячи при цьому із засад розумності, виваженості, справедливості.

Підстав для задоволення доводів апеляції відповідача, в частині необхідності зменшення розміру стягнень в відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції об’єктивно, всебічно розглянув цивільний позов потерпілої у відповідності до вказаних вище вимог Закону, та належно вмотивував прийняте рішення.

Отже, вказаний вирок є законним. Підстав для задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ОСОБА_3, колегією суддів, - не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, представника цивільного відповідача ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року, щодо ОСОБА_5 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17