Постанова № 71382968, 26.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6037/17 Справа № 196/1054/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Баранніка О.П., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11.11.2005 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з порушенням зобов’язання, станом на 31.08.2016 року заборгованість становить 16 549,45 грн., яка складається з: 2 856,64 грн. – заборгованість за кредитом; 12 428,55 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 764,26 грн. – штраф (процентна складова). Вказану суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 11.11.2005 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання не виконував, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 31.08.2016 року становить 16 549,45 грн., яка складається з: 2 856,64 грн. – заборгованість за кредитом; 12 428,55 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 764,26 грн. – штраф (процентна складова).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачував заборгованість до 07.07.2010 року, та останні платежі здійснив 05.08.2016 року – 181,05 грн. та 23.08.2016 року – 1650,00 грн.

Тобто, своїми діями, відповідач перервав строк позовної давності та продовжив дію договору.

Однак, оскільки, позивач звернувся до суду лише 11.10.2016 року, колегія вважає, що стягненню підлягають нарахування, які здійснені з часу звернення та в межах трирічного строку, згідно наданого розрахунку. Тобто за період з 11.10.2013 року по 11.10.2016 року, станом на 31 серпня 2016 року.

Крім того, відповідно до п.8.6. «Умов та Правил», при порушенні Клієнтом строків платежів за будь -яким з грошових зобов»язань передбаченим цим договором понад 120 днів, Клієнт зобов»язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн.+ 5% від суми позову.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 листопада 2005 року за період з 11.10.2013 року по 11.10.2016 року розрахована станом на 31 серпня 2016 року у розмірі 6 772,22 грн., яка складається з: 2 856,64 грн. – заборгованість за кредитом; 3 252,94 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 162,64 грн. – штраф (процентна складова).

Тому, колегія суддів вважає доведеними вимоги банку у зазначеній частині та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив трирічний строк позовної давності до основної вимоги, у зв’язку з чим вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог, про застосування якої заявлено відповідачем шляхом подання відповідної заяви.

А оскільки, відповідно до позовної заяви, ПАТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з зазначеним позовом 09.10.2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Тому, суд першої інстанції, на підставі ст. 267 ЦК України, згідно до якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Згідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У відповідності до ст. 256 ЦК України, визначено, що позовна давність – це строк, у межа якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постановах № 6-14цс14 від 19.03.2014 року, 6-61 цс 14 від 18.06.2014 року, № 6-95цс14 від 17.09.2014 року, № 6-103цс14 від 24.09.2014 року, № 6-134цс14 від 01.10.2014 року, № 6-167цс14 від 12.11.2014 року за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано обставини справи, які підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи та досліджувались судом.

Крім того, за змістом ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст. 264 ЦК України).

Як убачається з наданого суду розрахунку заборгованості, відповідач здійснював періодичні платежі по кредиту, останній самостійний платіж було здійснено 23.08.2016 року у сумі 1650,00 грн. (а.с.4-6). Тобто, відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання боргу та відповідно переривають перебіг позовної давності.

Зазначені обставини були перевірені колегією суддів.

Оскільки, позивач звернувся до суду 11.10.2016 року, колегія судів приходить до висновку, що позивач звернувся у межах строку позовної давності.

Натомість, відповідачем не було спростовано наданий розрахунок ні в суді першої, ні апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2 893,80 грн. (1378 + 1515,80 = 2893,80).

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”– задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 листопада 2005 року за період з 11.10.2013 року по 11.10.2016 року розрахована станом на 31 серпня 2016 року у розмірі 6 772,22 грн., яка складається з: 2 856,64 грн. – заборгованість за кредитом; 3 252,94 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 162,64 грн. – штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”судові витрати у розмірі 2 893,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: О.П.Бараннік

ОСОБА_3