Рішення № 71381398, 28.12.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3294/17

Провадження № 2-а/0203/178/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Єдаменко С.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2, департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_3, про визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії та зобов’язання вчинити дії, –

встановив:

Позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2, департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання дій державного реєстратора неправомірними, скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії та зобов’язання вчинити дії. В обґрунтування якого посилався на те, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_4 від 22 серпня 2016 року у цивільній справі № 216/5990/14-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_3, звернуто стягнення на предмет іпотеки, визнано за позивачем право власності на домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Богуна, буд. 72. З метою реєстрації права власності позивач звернувся до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Разом з тим, 27 липня 2017 року державний реєстратор відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2 відмовив в проведенні державної реєстрації з мотивів того, що подані документи не дозволяють встановити підстави набуття, зміни чи припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Таку відмову позивач вважає безпідставною, оскільки його право власності виникло на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У зв’язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в проведенні державної реєстрації прав власності на підставі рішення суду та зобов’язати відповідача провести державну реєстрацію права власності, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні 05 жовтня 2017 року представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на викладені в ньому підстави. В подальшому направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про підтримку позовних вимог.

Державний реєстратор ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 43). Також ним було направлено заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не передбачено чинним законодавством, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, у зв’язку з чим в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено правомірно. Також зазначено, що проведення державної реєстрації є дискреційним повноваженням державного реєстратора у зв’язку з чим суд не має повноважень зобов’язувати реєстратора провести реєстраційну дію (а.с. а.с. 37 – 41).

Представник відповідача департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради в судовому засіданні 05 жовтня 2017 року проти задоволення позову заперечувала.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про причини неявки не повідомила, повідомлялась про час і місце розгляду справи належним чином.

Справа розглянута Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за місцезнаходженням посадової особи органу місцевого самоврядування – державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58) згідно п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст 19. ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та початку розгляду справи по суті). Відповідно до ч. 3 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) розгляд справи було завершено судом, якому вона була підсудна на момент відкриття провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. З урахуванням приписів ст.128 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), враховуючи неявку сторін, судом 02 листопада 2017 року на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження. Після набрання чинності новою редакцією КАС України 15 грудня 2017 року, враховуючи, що ч. 9 ст. 205 КАС України (в редакції, яка набула чинності 15 грудня 2017 року) передбачена можливість розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, суд завершив розгляд справи в письмовому провадженні.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_4 22 серпня 2016 року у цивільній справі № 216/5990/14-ц, яке набрало законної сили 26 вересня 2016 року, було частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 В рахунок погашення вимог за договором про надання споживчого кредиту від 09 червня 2008 року № 11357623000 було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Визнано право власності ПАТ «Дельта Банк» на нерухоме майно – домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Богуна, буд. 72 загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м. Припинено право власності ОСОБА_3 на вказане домоволодіння (а.с. а.с. 12 – 15).

Позивач звернувся і заявою про реєстрацію права власності на підставі вказаного судового рішення

Рішенням державного реєстратора ОСОБА_2 від 27 липня 2017 року № 36335944 відмовлено в проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за заявою позивача (а.с. а.с. 16 – 18).

Відмова мотивована тим, що чинним законодавством не передбачена реєстрація права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки зі рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами. Також однією з основних засад судочинства згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено обов’язковість судових рішень.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Так, статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 4 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 4 статті 18 цього Закону вказано, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 28 цього Закону підставою для реєстрації речового права є рішення суду про визнання права власності, яке набрало законної сили.

Підстави для відмови в проведенні державної реєстрації прав визначені ст. 24 Закону.

Відповідно до ст. 311 вказаного Закону реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Слід зауважити, що державним реєстратором відмовлено в проведенні державної реєстрації без посилання на конкретну норму ст. 24 Закону, а рішення про відмову фактично зводиться переоцінки судового рішення.

Водночас, твердження відповідача щодо неможливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішення суду не може бути взято до уваги, оскільки по своїй суті суперечить конституційному принципу обов’язковості судового рішення та фактично є запереченням законності судового рішення, що набрало законної сили. Суд також не вбачає підстав для врахування правової позиції Верховного Суду України щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ця права позиція має відношення до предмету спору, що розглядався Центрально-Міським районним судом міста ОСОБА_4 у цивільній справі № 216/5990/14-ц, натомість в адміністративній яка розглядається, суд не має повноважень оцінювати законність іншого судового рішення.

Суд також відзначає, з метою захисту прав заінтересовані особи не позбавлена права звернутись до суду апеляційної та касаційної інстанції щодо перегляду рішення Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_4 у цивільній справі № 216/5990/14-ц.

Суд також не вбачає підстав для застосування правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 532/15/15-а, про те, що вимога про скасування прийнятого суб'єктом владних повноважень ненормативного правового акта, який вичерпує свою індивідуальну дію після його реалізації, у разі виникнення спору про право цивільне в судовій практиці подальшого оспорювання правомірності набуття нерухомої речі фізичною чи юридичною особою у власність, має вирішуватися в порядку цивільного (господарського) судочинства, і під юрисдикцію адміністративних судів вже не підпадає.

У справі, що розглядається цивільно-правові відносини, які виникли між сторонами, вирішені в межах цивільної справи № 216/5990/14-ц, розглянутої Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу, і тому предметом судового контролю є лише правомірність дій державного реєстратора при проведенні реєстраційних дій на виконання судового рішення.

У зв’язку з викладеним підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на нерухома майно на підставі рішення суду.

Що ж до вимог про зобов’язання здійснити реєстрацію на підставі заяви позивача. то вони підлягають частковому задоволенню шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву та документи та прийняти щодо них відповідного рішення згідно з чинним законодавством. Це зумовлене тим, що матеріли за заявою та щодо відмови в проведенні реєстраційної дії до суду не надавались та ним не досліджувались, про їх витребування клопотання не заявлялись, у зв’язку з чим суд не має можливості пересвідчитись у тому, що всі необхідні дії для проведення державної реєстрації прав виконані і немає інших правових перешкод для проведення такої реєстрації.

На підставі ст. 139 КАС України у зв’язку з повним задоволенням позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та частковим задоволенням позовних вимог щодо зобов’язання вчинити дії, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в повному обсязі за першою позовною вимогою та половинному розмірі за вимогою про зобов’язання вчинити дії, а разом – 2 400 грн. 00 коп. Оскільки відповідач державний реєстратор ОСОБА_2 є посадовою особою відповідача ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, а бюджетне фінансування здійснюється щодо юридичної особи, витрати позивача підлягають стягненню саме відповідача – ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 18, 24, 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 30, 205, 242 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

вирішив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2, департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання дій державного реєстратора неправомірними та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2 від 27 липня 2017 року № 36335944 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов’язати державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна – домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Богуна, буд. 72 загальною площею 63,7 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м. на підставі рішенням Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_4 22 серпня 2016 року у цивільній справі № 216/5990/14-ц

Стягнути з ОСОБА_5 адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181, місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75) на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 36-б) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2017 р.

Суддя С.В. Єдаменко