Ухвала суду № 71375163, 29.12.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/494/17

Провадження № 1-кп/591/194/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі : головуючого – судді Янголя Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., прокурора Бауліної Н.В., захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 189 ч. 2 КК України та ОСОБА_4 за ст.ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 189 ч. 2, 309 ч.1 КК України,,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обох обвинувачених строком на 60 днів, оскільки строк дії запобіжних заходів закінчується а підстави, які існували при застосуванні запобіжних заходів не змінилися, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є раніше судимими особами, підозрюються у вчиненні кількох тяжких злочинів, вчинених у групі з невстановленими особами, із застосуванням насильства до потерпілих, відносно ОСОБА_3 розглядається кримінальне провадження Олександрівським райсудом Кіровоградської області за ст. 187 ч.3 КК Укаїни, а тому існують достатні підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, вважає, що до обох обвинувачених неможливо застосувати інші більш м’які запобіжні заходи.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечив, просив врахувати практику ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», те що він тривалий час утримується під вартою, не впливав на свідків та потерпілих, заявив клопотання про застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 висловив аналогічну позицію, також заявив клопотання про застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу.

Захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважають, що прокурором не обгрунтовано клопотання належними доказами, підстави для задоволення клопотання відсутні, вважають можливим застосувати більш м’який запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників судового провадження суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено, що є необхідність застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є раніше неодноразово судимими особами, обвинувачуються у вчиненні кількох тяжких злочинів, вчинених у групі з невстановленими особами, із застосуванням насильства до потерпілих, не мають джерел існування, відносно ОСОБА_3 розглядається кримінальне провадження Олександрівським райсудом Кіровоградської області за ст. 187 ч.3 КК Укаїни, а тому існують достатні підстави вважати, що вони можуть переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих.

Доводячи недостатність застосування в даному випадку більш м’яких заходів для запобігання ризику, прокурор також вказував на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте, вказане твердження не може бути прийнято до уваги з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої 04 листопада 1950 року та ратифікованої Україною 17 липня1997 року, а також практики Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 01 червня 2006 року у справі «Мамедова проти Росії», визначено, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (див. рішення Суду у справі «Вемгофф проти Німеччини»).

Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що прокурором, на виконання вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В той же час суд вважає, що в зв’язку зі сплином значного часу після застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики істотно зменшилися.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд враховує тяжкість та характер кримінальних правопорушень, особи обвинувачених.

Тому, враховуючи обставини справи суд вважає необхідним застосувати до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово за місцем постійного проживання з покладенням обов’язків: прибувати за першою вимогою до суду; утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю цілодобово.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 199, 201, 202, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3, 18.09.1992р.н. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборонити залишати житло без дозволу суду за адресою м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, б. 143, кв. 195 цілодобово, з покладенням обов’язків:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю цілодобово.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4, 12.09.1993р.н., запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборонити залишати житло без дозволу суду за адресою м. Суми, вул. Н. Сироватська, б. 52, кв.12 цілодобово, з покладенням обов’язків:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю цілодобово.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 25.02.2018 року включно.

Організацію виконання ухвали в частині застосування до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Янголь