Ухвала суду № 71374963, 19.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/559/17

Номер справи місцевого суду: 505/4605/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Грідіна Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грідіної Н.В.

суддів Гончарова О.О., Мандрика В.О.

секретаря судового засідання Лупу О.С.

з участю прокурора Биваліна П.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Горностаєвої Т.В. на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.01.2017 року, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №12016160180001135 від 30.07.2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючий по найму, проживаючий та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

- 08.10.2012 року Котовським міськрайсудом Одеської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 18.12.2012 року Котовським міськрайсудом Одеської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 10.09.2013 року ухвалою Котовського міськрайсуду Одеської області на підставі ст. 78 ч. 2 КК України скасовано іспитовий строк за вироком Котовського міськрайсуду Одеської області від 18.12.2012 року;

- засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 29.07.2016 року, приблизно о 17:00 год., знаходячись у домоволодінні, що належить ОСОБА_3, за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вул. Тиха (К. Лібнехта), 12, в ході конфлікту з ОСОБА_4 відкрито викрав з кишені шорт останнього мобільний телефон з сім картами, зальною вартістю 563 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років і 6 місяців позбавлення волів, посилаючись на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки призначене судом покарання, з застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме п.1.ч.1.ст.66 КК України при визнанні щирого каяття обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд при призначені покарання не врахував тяжкість злочину, особу обвинуваченого, який є суспільно небезпечною особою,раніше судимий, повторно вчинив тяжкий злочин, не відшкодував завдану шкоду та злочин вчинив в стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, зокрема щире каяття зроблено з метою уникнення покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 409 ч.ч.1,2 п.4 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема: 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадання чужого майна (грабіж), вчинене повторно, встановлена судом першої інстанції на підставі показань обвинуваченого який послідовно, в повному обсязі визнавав пред’явлене обвинувачення, в зв’язку з чим суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювалися, та розглянув кримінальне провадження у спрощеному порядку, передбаченому ст. 349 ч. 3 КПК України.

Як зазначалось, прокурор в апеляційній скарзі не оспорює доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2у вироку суду.

Таким чином, в апеляційній скарзі прокурора фактично не ставиться під сумнів призначення у вироку суду обвинуваченому ОСОБА_2 покарання з дотриманням вимог ч. 1 ст. 65 КК України, так як прокурор просить, в разі ухвалення нового вироку, призначити аналогічне покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував характер та ступень тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, у лікаря психіатра на обліку не перебуває та знаходиться на обліку у лікаря нарколога, працює по найму.

У відповідності до вимог ст.66 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставинами, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повернення шкоди, наявність захворювання у матері.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 послідовно в ході досудового розслідування та при судовому розгляді визнавав вину та щиро каявся у вчиненому злочині, а також відшкодував заподіяну злочином шкоду.

Таким чином, оскільки щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, наявність цих обставин, що пом’якшують покарання, повністю підтверджується.

Крім того, відповідності до вимог ст.67 КК України, суд 1-ї інстанції визнав обставину, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.

Також доводи прокурора про те, що суд при призначенні покарання не врахував, що обвинувачений не відшкодував заподіяну шкоду спростовується обвинувальним актом, в якому зазначено, що потерпілому ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду відшкодовано у повному розмірі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування ст. 66 КК України є безпідставними, не підтверджені відповідними доказами, навпаки, спростовуються обставинами, встановленими судом та підтвердженими матеріалами кримінального провадження, суд при призначені обґрунтовано встановив обставини, що пом’якшують покарання, які прямо передбачені ч.1 ст. 66 КК України.

Доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував, що обвинувачений повторно вчинив тяжкий злочин, апеляційній суд не може прийняти до уваги, оскільки при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, була встановлена кваліфікуюча ознака повторне вчинення злочину, яку як зазначалося прокурор в апеляційній скарзі не оспорює.

З урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, у межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд у вироку, встановив та врахував особу винного, зазначені обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повернення шкоди, наявність захворювання у матері, в зв’язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та застосував ст. 75 КК України.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував ст. 75 КК України, є неспроможними, оскільки в апеляційній скарзі прокурора фактично не міститься жодних конкретних обставин, які б спростовували підстави, які у вироку суду були встановлені, та на підставі яких була застосована ст. 75 КК України.

Встановлені у вироку суду обставини, покладені в обґрунтування застосування ст. 75 КК України, передбачені кримінальним законом.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурора не міститься обґрунтувань того, та не надано доказів, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції останнього від суспільства.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора, що зазначені у вироку суду пом’якшувальні обставини не можуть бути прийняті до уваги при застосуванні ст. 75 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 будучи раніше судимим, усвідомлював наслідки вчинення злочину, визнання вини обвинуваченим необхідно розцінювати, як бажання пом’якшити відповідальність за вчинення злочину, є неспроможними, оскільки законом України про кримінальну відповідальність не передбачено невизнання щирого каяття обставиною, що пом’якшує покарання, у випадку повторного засудження особи.

При таких обставинах, з урахуванням вищенаведених обставин при застосуванні дії ст. 75 КК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність не порушив.

Крім того, при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 надав довідки Подільського комунального підприємства «Меморіал сервіс» про те, що він з 19.06.2017 року працевлаштований, а також надав позитивну характеристику за місцем роботи цього підприємства.

При таких обставинах, згідно вимог ст. 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, підстав, передбачених ст.ст.407, 410-414 КПК України, для скасування вироку суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404,405,407,408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Вирок Котовського міськрайонного суду м. Одеси від 26.01.2017 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ст. 186 ч. 2, КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладення обов’язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошений 20.12.2017 року о 16:00 год. Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7О ОСОБА_8О

(підпис) (підпис) (підпис)

Копія вірна: суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6