Ухвала суду № 713663, 21.05.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Магера В.В.                                                        Справа №22а-23/07

Господарський суд Хмельницької області                                                  Рядок статзвіту №23

Доповідач : Обрізко І.М.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 травня  2007 року                                                                                              м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:    головуючого                                                                            Обрізко І.М.,

суддів:                                                                                Онишкевича Т.В.

                                                                                              Улицького В.З.

за участю секретаря – Соколовській А.С.

представників відповідача Грандашевського Р.А., Ковальчука В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі на постанову господарського суду Хмельницької області від 02 березня 2007 року у справі за позовом Державного підприємства «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі про скасування рішення по застосуванню штрафних (фінансових) санкції за №0003362340/0 від 13.12.2006 року в розмірі 116310 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0003352340/0 від 13.12.2006 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 5212,50 грн.,-

  в с т а н о в и л а :

ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» звернулося 02.01.2007 року в суд з вище вказаним позовом, покликаючись на те, що внаслідок проведеної перевірки 11.12.2006 року представниками ДПІ в Дунаєвецькому районі було складено акт за № 383/2340/00952485 цим же числом про порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», надалі Закону, а саме проводилась реалізація покупної продукції у 2006 році без застосування реєстратора розрахункових операцій, надалі РРО, а також порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак відповідачем не було взято до уваги, що отримання пшениці та ячменю покупцями здійснювалося із складських приміщень, а розрахунки проводились пізніше в касі підприємства, що у відповідності до п.12 ст.9 Закону надає право позивачу не застосовувати РРО та розрахункові книжки, позаяк в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювалися. Також висновок ДПІ в частині, що позивачем здійснювалися «розрахункові операції» суперечить змісту ст. 2 вказаного Закону.

Позивач переконаний, що необґрунтовано винесено спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування ПДВ, поскільки відповідачем було встановлено заниження зобов’язання з цього приводу за серпень 2006 року. Податкове повідомлення отримано 13.12.2006 року, тому розрахунок штрафних санкцій необхідно було проводити за два податкових періоди, з 20.09 по 20.10.2006 року та 20.10. по 20.11.2006 рік. Тому сума штрафної санкції має становити 10425, 00 грн. х 20% = 2085,00 грн., а не як визначено податковим органом 5212,50 грн. Подібне відповідає вимогам п.п.17.1.3 п.17.3 ст.17 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.1.3 Інструкції «Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».

Постановою господарського суду Хмельницької області від 02 березня 2007 року позов ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 116310,00 грн., а в решті позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Дунаєвецькому районі оскаржила вказану постанову та просить її скасувати, а позовну заяву ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» залишити без розгляду виходячи з того, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.

При цьому вказується на ті ж підстави, що і в запереченні на позовну заяву, а саме позивачем в березні та липні 2006 року в порушення вимог п.1 ст.3 Закону була реалізована громадянам пшениця і ячмінь, які не являються продукцією власного виробництва, за готівкові кошти без проведення вказаних операцій через РРО. За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.12.2006 року за № 383/2340/00952485. На підставі даного акту ДПІ, за порушення п.1 ст.3 Закону та у відповідності до п.1 ст.17 цього ж Закону, прийняло рішення про застосування фінансових санкцій у сумі 116310 грн.

Твердження позивача про те, що він мав право не застосовувати РРО, так як в місці отримання товару операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювалися та те, що він в момент відпуску товару не отримував грошових коштів то, така операція не є розрахунковою, не відповідає вимогам ст.2 та п.п.1,2 ст.3 Закону.

Оплата товару покупцями після його отримання не звільняє позивача від обов’язку проведення таких операцій через РРО.

Стороною позивача подано заперечення на апеляційну скаргу з покликанням на те, що в порушення п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, надалі Порядок, в акті перевірки відповідачем жодним чином не перевірялись та не були відображені обставини та порядок реалізації зерна, а лише факт та докази, які свідчили про надходження грошових коштів в касу підприємства від зазначених осіб, що свідчить про суб’єктивні висновки перевіряючими без посилання на належні докази, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Оскільки зерно покупцями отримувалось зі складу підприємства без проведення розрахунків у готівковій чи безготівковій формі під час його отримання, суд вірно дійшов висновку, що позивач мав повне право не застосовувати РРО у відповідності з п.12 ст.9 Закону.

Що стосується інших доводів скарги як те, що оплата товару покупцями після його отримання не звільняє від обов’язку проведення таких операцій через РРО, оскільки реєструється саме оплата товару, а не сам товар чи послуга, то вони не відповідають чинному законодавству, а саме Закону та Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА № 614 від 01.12.2000 року

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» в частині скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0003362340/0 від 13.12.2006 року в розмірі 116310 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факти реалізації товару зерна на підприємстві та проведення одночасно розрахунків за їх придбання, а також проведення таких розрахункових операцій саме за місцем реалізації товару. Не спростовано факти збереження зерна підприємства та проведення відповідних розрахунків за ці послуги по прибутковому касовому ордеру № 849.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.12.2006 року було проведено представниками ДПІ в Дунаєвецькому районі виїзну документальну перевірку ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» та складено акт за № 383/2340/00952485 цим же числом про порушення п.1 ст.3 Закону, а саме проводилась реалізація покупної продукції у 2006 році без застосування РРО, а також порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Реалізація зерна пшениці та ячменю підтверджується витягом з касової книги за 21.03., 03.07., 06.07., 17.07., 18.07., 19.07.2007 року, а також відповідними товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів, наказами на відпуск пшениці, довіреностями на її отримання. Як вбачається з акту перевірки, вказані документи виписані раніше, ніж проведено оплату за  реалізацію зернових. В касовому ордері за № 849 від 21.03.2006 року зазначено підставу внесення коштів, а саме – за пшеницю із зберігання ПОП «Нове життя». Зберігання пшениці на ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» підтверджується складськими квитанціями на зерно за №№ 24, 157 від 22.08.2005 року та 14.09.2005 року.

З пояснень Шиманського та Ходоровського, які маються в справі, підтверджується факт купівлі зерна на підприємстві та проведення ними там оплати. Цього не заперечується і поясненнями, даними 08.12.2006 року, до акту перевірки, згідно яких, підприємство проводило реалізацію пшениці та ячменю на території з складських приміщень, однак оплата проведена через касу підприємства на загальну суму 23221,61 грн.

Згідно ст.1 Закону, РРО застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (надалі суб’єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, … Статтею 2 цього ж Закону визначено, що розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), … Місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та проведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, у відповідності до п.12 ст.9 Закону, РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З матеріалів справи та пояснень представників відповідача не вбачається доведеним той факт, що мало місце реалізація зерна ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» та проведення одночасно розрахунків за його придбання, а також проведення таких розрахункових операцій саме за місцем реалізації товару, позаяк у відповідності до вказаного вище п.1.7 Порядку, в акті перевірки відповідачем внаслідок перевірки бухгалтерського та податкового обліку слід було викласти обставини про порядок реалізації зерна, а не лише факт та докази, які свідчать про надходження грошових коштів в касу підприємства.

Не спростовано також факти збереження зерна вказаним підприємством та проведення відповідних розрахунків за ці послуги по прибутковому касовому ордеру за № 849.

Доводи представників ДПІ про те, що оплата товару покупцями після його отримання не звільняє від обов’язку проведення таких операцій через РРО, оскільки реєструється саме оплата товару, а не сам товар чи послуга, то вони не відповідають системному аналізу згаданого раніше Закону та Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА № 614 від 01.12.2000 року.

Поряд з наведеним, в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тому частина позовних вимог в задоволенні яких стороні позивача було відмовлено про скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ у Дунаєвецькому районі за №0003352340/0 від 13.12.2006 року по нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 5212,50 грн. предметом апеляційного оскарження не являлись. Вийти за межі доводів апеляційної скарги підстав не вбачається.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 02 березня 2007 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                                                Обрізко І.М.

Судді                                                                                            Онишкевич Т.В.

                                                                                                   Улицький В.З.