Рішення № 71365617, 21.12.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2214/2016 Справа № 641/5970/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря -Алієвої І.О.

представника ПАТ « ОТП Банк» - Камінської М.І.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/5970/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

11.07.2016 ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ « ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL -702/607/2008 від 24.01.2008 року в розмірі 695133,06 грн., що станом на 29.04.2016 року еквівалента 27599,40доларам США .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 24.01.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, укладено кредитний договір № МL -702/607/2008, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 32 495,50 доларів США та зобов'язалась повернути банку суму отриманого кредиту та оплатити відповідну плату за користування кредитним коштами у строки, передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 24.01.2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №SR-702/607/2008 , відповідно до якого поручитель зобов»язався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником за кредитним договором ОСОБА_3, її боргових зобов»язань перед кредитором в повному обсязі таких зобов»язань. Крім того , в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, 24.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки №SR-702/607/2008/1, відповідно до умов якого останній зобов»язався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов»язань за кредитним договором

У зв»язку із порушенням позичальником умов кредитного договору, утворилась заборгованість, яка станом на 29.04.2016 року становить 27599, 40 доларів США, з яких : заборгованість по сплаті кредиту - 23512,49 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 4086,91 доларів США.

Посилаючись на вказані обставини позивач просить стягнути виниклу заборгованість з відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 28.07.2016 року провадження по вищевказаній справі відкрито.

27.09.2016 року Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до суду було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому з урахуванням останніх уточнених позовних вимог від 14.12.2017 року просив визнати недійсним кредитний договір № МL -702/607/2008 від 24.01.2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 з моменту його укладення, а також визнати недійсним договір іпотеки № РМL -702/607/2008 від 24.01.2008 року , укладений між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу -Дорогій Валентиною Анатоліївною ,що зареєстрований в реєстрі за № 237 від 24.01.2008 року , з моменту його укладення та застосувати наслідки недійсності вказаного кредитного договору та стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 84065,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначив, що при укладені кредитного договору між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, Банком було порушено порядок про надання споживчої інформації, а саме про валютні ризики під час виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором , які несе споживач. Банком не було надано інформації, щодо методики , яка використовується Банком для визначення валютного курсу, строків та комісій пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та відсотків, що в сукупності порушує права ОСОБА_3, як споживача фінансової послуги Крім того, представник вважає , що Банком не була виконана вимога щодо отримання від позичальника як споживача підтвердження про ознайомлення з інформацією про умови кредитування. Крім того, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в зустрічному позові вказує, що графік платежів, зазначений в Додатку № 1 до кредитного договору не відображає всіх витрат, пов'язаних з укладенням договору, а саме витрати за послуги нотаріуса в розмірі 395,00 доларів США, що на думку представника є заниженою вартістю кредиту у процентному значені та у грошовому виразі. Також, представник зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами вказаного договору, був укладений договір іпотеки № РМL -702/607/2008 від 24.01.2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 на придбання якої ОСОБА_3 й отримала від Банку кредитні коши, згідно її заяви на видачу готівки № 11 від 24.01.2008 року, змістом якої на думку представника, сторони погодили гривневий еквівалент валютного кредиту, оскільки розмір кредиту в доларах США, був визначений у гривневому еквіваленті.

Ухвалою суду від 25.10.2016 року, за клопотанням представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 по справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза та провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

У зв'язку з проведенням по справі вищевказаною експертизи, провадження у справі відновлено відповідно до ухвали суду від 21.12.2017 року.

В судовому засіданні представник «ОТП Банк» - Камінська М.І. підтримала доводи первісного позову , щодо стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором та просила її задовольнити. Щодо зустрічного позову ОСОБА_3, представник «ОТП Банк» просила відмовити в його задоволенні, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим посилаючись на те, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами та мала можливість внести в його зміст зміни та отримати консультацію щодо його окремих пунктів . Підпис позичальника в кредитному договорів свідчить про повну згоду з текстом кредитної угоди. Також представник вказує, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо отримання кредиту та її згода з умовами кредитного договору підтверджується письмовою заявою в якій остання звертається про отримання кредиту , в якій зазначає суму кредиту, строки, валюту та мету отримання кредиту, а також самим кредитним договором, в якому зазначаються всі умови кредитування та відповідальність позичальника у разі невиконання умов договору. Крім того, представник Банку просить застосувати до вимог зустрічної позовної заяви про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, строк позовної давності посилаючись на те, що його подано до суду 26.09.2016 року , а вказані договори які були власноручно підписані ОСОБА_3 , укладені в січні 2008 року , тобто остання звернулась до суду з вказаними вимогами з порушенням строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та вважає його таком, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що Банк ввів в оману позичальника щодо істотних умов кредитного договору з метою отримання надприбутків, також Банком не була виконана переддоговірна робота щодо надання позичальнику повної та достовірної інформації стосовно умов кредитування, що на думку представника порушує права ОСОБА_3, як споживача фінансової послуги, а тому кредитний договір, та похідній від нього договір іпотеки вважає недійсними, у зв»язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. Також, представник ОСОБА_4 доводи зустрічної позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, проти задоволення заяви представника Банку щодо застосування строку позовної давності заперечував, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_8 стало відомо про порушення її прав тільки в липні 2016 року, коли вона звернулась за юридичною допомогою та роз'ясненням їй умов кредитного договору,та саме тільки під час надання консультації їй стало відомо , що її права як споживача були порушені. Крім того, представник вказує , що чинним законодавством встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання. Отже , строк звернення ОСОБА_3 з позовними вимогами щодо визнання договору кредиту та іпотеки не сплинув, оскільки умовами кредитного договору передбачено кінцевий термін повернення кредитних коштів до 24.01.2023 року.

Відповідачі за первісним позовом, які також є третіми особами за зустрічним позовом - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились , про день та час слухання справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши доводи представників сторін по справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до анкети- заяви № МL -702/607/2008 від 15.01.2008 року, ОСОБА_3 звернулася до ОТП Банк із вказаною заявою на отримання кредиту в розмірі 32817 доларів США зі строком на 15 років. ОСОБА_3 підтвердила факт того, що Банк надав їй в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену п.2.ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року, про що свідчить її підпис у цій заяві. ( том №1 а.с. 94).

24.01.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №МL -702/607/2008,відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 32 495,50 доларів США з цільовим призначенням : на придбання нерухомого майна, та зобов'язалась повернути Банку суму отриманого кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строк до 24.01.2023 року. ( том№ 1 а.с.7-11)

Факт отримання позичальником коштів за вказаним кредитним договором в сумі 32495,50 доларів США підтверджується наданою суду копією заяви на видачу готівки № 11 від 24.01.2008 року. (том№1 а.с.72)

До вказаного кредитного договору сторонами вносились зміни та доповнення відповідно до укладених додаткових договорів № 1 від 22.04.2014 року , № 2 від 24.09.2014 року ( том. № 1 а.с.12-14, 15-19)

Крім того, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № РМL -702/607/2008 від 24.01.2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. (том №1 а.с.73-75)

24.01.2008 року в забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №SR-702/607/2008, відповідно до умов якого, останній прийняв на себе зобов»язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його зобовязань перед Кредитором за Кредитним договором в повному обсязі таких зобовязань. ( том№ 1 а.с.22)

Крім того, 24.01.2008 року в забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки №SR-702/607/2008/1, та додатковий договір до договору поруки від 24.09.2014 року відповідно до умов яких , останній прийняв на себе зобов»язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його зобовязань перед Кредитором за Кредитним договором в повному обсязі таких зобовязань. ( том№ 1 а.с.24-26)

За вказаними договорами поруки Поручителі та Боржник відповідають як солідарні боржники , що означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов»язань, як до боржника чи поручителя , чи до обоїх одночасно.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У вищевказаному кредитному договорі визначені всі суттєві умови щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.

Судом встановлено та підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за кредитним договором №МL -702/607/2008 від 24.01.2008 р., що допущено порушення грошового зобов»язання за вказаним договором щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв»язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 29.04.2016 року становить 27599, 40 доларів США та згідно повідомлення НБУ еквівалента 695133,06 грн., з яких: заборгованість по сплаті кредиту - 23512,49 доларів США та заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 4086,91 доларів США.

25.05.2016 року відповідачам за первісним позовом направлялася досудова вимога щодо погашення виниклої заборгованості за кредитним договором, яка була залишена без задоволення.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення ОСОБА_3 від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Згідно до ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними суд зазначає наступне.

Суд не може прийняти до уваги заяву представника ПАТ «ОТП Банк» щодо застосування до зустрічного позову ОСОБА_3 строку позовної давності , оскільки ч.5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже встановивши, що умовами кредитного договору передбачено кінцевий термін повернення кредитних коштів до 24.01.2023 року, строк позовної давності, звернення ОСОБА_3 до суду з даним зустрічним позовом, не порушено.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Договором, за положеннями ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За нормамист.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч. 3ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів»застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 за власною ініціативою звернулась до Банку з проханням про надання кредиту. Договір було підписано добровільно позичальником , без жодного примусу і без зауважень та заперечень. Позивачу ніхто не перешкоджав в ознайомленні з текстом договору, детального розпису та умов надання кредиту і позивач мав можливість з ними ознайомитись. Добровільно підписавши договір, позивач висловив свою згоду з усіма умовами цього договору, що вказує на дотримання відповідачем вимогЗакону України «Про захист прав споживачів» при надання кредитних послуг позивачу.

В підписаному позивачкою кредитному договорі, зокрема п. 7.2, зазначено, що підписанням цього договору сторони підтверджують,що будь-які умови цього договору є істотними і підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором, а згідно з п.7.4 договору детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається в додатках до цього договору.

Частиною 1ст. 215ЦКвстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу. Виходячи з положеньст. 215 ЦК Українита п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтєю 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимогст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Так, істотними умовами спірного договору відповідно до змісту ч. 1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму та строк кредиту, умови та порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплати процентів, відповідальність сторін. Предметом договору, відповідно до актів цивільного законодавства, є умови про ті права та обов'язки, які формують основу змісту зобов'язання, яке має виконуватись сторонами на підставі укладеного договору, а також умови про ті дії, які мають вчинити сторони виконуючи та реалізовуючи охоплені предметом договору права та обов'язки, і про об'єкти, що сторони мають передати одна одній.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору, такі умови договором передбачено.

Стосовно валютних ризиків, то у відповідності до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач. Про роз'яснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і вст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей11,18,21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихпостановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_3 не була попереджена про валютні ризики, спростовується матеріалами справи, оскільки в п. 1.11.2 ч. 2 Кредитного договору наявне застереження, що « Підписанням цього договору позичальник висловлює свою обізнаність з діючими тарифами банку, обов»язковими платежами передбаченими чинним законодавством України.

Крім того, відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" - зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Посилання позвача на те, що Банк не надав їй в письмовій формі та в повному об»ємі інформацію, передбачену п.2, п.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року, п. 3.1, 3.2., 3.3 "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10 травня 2007 року також не знайши своє підтвердження у судовому засіданні, виходячи з наступного.

За вимогами ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, зключаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентнгої ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.2.1. Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ( далі- Правила) банки зобов'язані перед укладанням кредитного договору надати споживачу у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Пунктами 3.1., 3.3 цієї Постанови передбачений обов'язок банків в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, тощо. Банки зобов'язані зазначати в кредитному договорі сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, а також визначити її в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки за наведеною в цій Постанові формулою, а також вказати абсолютне значення подорожчання кредиту.

Пункт 3.1. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10 травня 2007 року банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати:- детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:- значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;- перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;- перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пункт 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 від 10 травня 2007 року кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Пункт 3.3. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" №168 "Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту".

Між тим, судом встановлено, що в кредитному договорі визначена сукупна вартість кредиту, у графіку платежів, який є невід'ємною частиною кредитного договору, розписаний порядок погашення кредиту з зазначенням залишку кредитної заборгованості за кожним платіжним періодом, процентна ставка зазначена в самому кредитному договорі.

Представник ОСОБА_3 стверджує, що під час укладання договору про надання кредиту ОСОБА_3 не було надано повної та достовірної інформації про всі умови договору, зокрема про сукупну вартість договору, вартість сплати всіх супутніх витрат з урахуванням процентної ставки.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник ОСОБА_3 не надав доказів того, що ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про всі умови договору. Як вбачається з спірного Кредитного договору, ОСОБА_3 було надано інформацію щодо всіх умов договору, пов'язаних з його виконанням витрат та щодо сукупної вартості договору.

З матеріалів справи вбачається, що Банк виконав зобов'язання щодо надання ОСОБА_3 інформації перед укладанням кредитного договору, що вимагається згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Крім того, у справі ( том. 1 а.с. 5) міститься копія Інформаційного листа, підписаного власноручно ОСОБА_3 від 01.01.2008 року, який Позивач отримала перед підписанням кредитного договору.

Таким чином, за 23 дні до підписання спірного договору позивачу було надано інформацію про дедальний роспис сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, крім цього сторонами кредитного договору було підписано Додаток № 1 до Інформаційного листа - розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту, в якому міститься таблиця, в якій зазначено суму в доларах США, яку позивач повиен сплачувати кожного місяця впродовж вього часу користування кредитом.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 отримала повну інформацію від Банка достатню для вчинення свідомого вибору установи кредитодавця, фінансового продукту та обрання відповідних умов кредитування, а тому порушення прав споживача щодо невиконання Банком переддоговірної роботи з нею, не знаходить свого підтвердження.

Стосовно доводів представника ОСОБА_3 щодо введення Банком її в оману щодо розміру реальної процентної ставки, абсолютного здороження кредиту, що на думку представника має місце з урахуванням проведених судово-економічних експертиз. Суд не приймає ці доводи до уваги з огляду на наступне.

Висновком судово-економічної експертизи № 2286 від 24.07.2017 року (том № 2 а.с.106-132), встановлено наступне:

За даними додатку №1 «Графік платежів» від 24.01.2008р. до Кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. реальна процентна ставка - 13,45%,абсолютне значення подорожчання кредиту - 39264,92 грн.

За результатами експертизи, виходячи з наданих документів та керуючись умовами кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. (в т.ч. додатку №1 до нього) з урахуванням сплати інших фінансових зобов'язань позичальником, на користь третіх осіб (п.3.1. Постанови НБУ №168 від 10.05.2007р.), встановлено:

- сукупну вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) на момент укладення кредитного договору №МК-702/607/2008 від 24.01.2008р., що складає 13,72%;

сукупну вартість кредиту у грошовому виразі (абсолютне значення подорожчання кредиту) на момент укладення кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. , що складає 39660.07 дол.США. (по курсу НБУ на дату укладення договору складає 200283,35грн.).

За результатами експертизи, виходячи з наданих документів при виконанні розрахунку в національній валюті з урахуванням курсу НБУ по відношенню гривні до долара США за період з 24.01.2008р. по 29.04.2016р. із застосуванням в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 29.04.2016р., з урахуванням сплати інших фінансових зобов'язань позичальником, на користь третіх осіб (п.3.1. Постанови НБУ №168 від 10.05.2007р.), встановлено, що

сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) за кредитним договором №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. складає 32,05%;

сукупна вартість кредиту у грошовому виразі (абсолютне значення подорожчання кредиту) за кредитним договором №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. складає 527583,96 грн.

В межах наявних матеріалів, щомісячні платежі (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), згідно умов зазначених на момент укладення кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. складають від 380,20 дол.США до 570,39 дол.США.

За результатами експертизи, в межах наявних матеріалів, щомісячні платежі в перерахунку доларів США на гривні (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), згідно умов зазначених на момент укладення кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. та з урахуванням офіційного курсу НБУ по відношенню гривні до долара США за період з 24.01.2008р. по 29.04.2016р. із застосуванням в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 29.04.2016 р. складають від 1 853,50 грн. до 10 832,71 грн.

В межах наявних матеріалів, оформлення Банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під час укладення кредитного договору №МL-702/607/2008 від 24.01.2008р. виконано з недотриманням «Правил надання банками України інформації споживачу про умов умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НбУ№168 від 10.05.2007 року) та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Суд ставиться критично до вказаного Висновку експерта , так як на думку суду висновки судово-економічної експертизи № 2286 від 24.07.2017 року, доводи ОСОБА_3 про введення її Банком в оману стосовно істотних умов кредитного договору та ненадання їй повної і достовірної інформації як споживачу фінансових послуг у відповідності до ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» та постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 року не підтверджують .

Дані Висновки не підтверджують обов'язкової ознаки введення однієї стороною в оману іншу за ст. 230 ЦК України, як - то навмисну оману щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використування за цільовим призначенням.

Так, омана мала б місце в тому разі, якби Банк в Додатку №1 до Інформаційного листка вказав нижчий розмір реальної процентної ставки ніж та, що дійсно відповідає умовам кредитування і в такому разі була б приваблива для Позичальника на момент укладання кредитного договору, що в свою чергу значно занижувало б цінність фінансової послуги - кредитування, та беззаперечно вплинуло б на свідомий вибір та виважене рішення Позичальника на укладання кредитного договору на відповідних умовах.

Закон України «Про захист прав споживачів» містить вичерпний перелік наслідків ненадання зазначеної в ст. 11 цього Закону інформації. Такі наслідки зазначені в ст. 15 та 23 Закону і включають в себе розірвання договору, відшкодування збитків та сплату штрафних санкцій. Чинне законодавство не передбачає можливості визнання договору недійсним в якості наслідку невиконання банком обов'язку надати позичальнику інформацію, передбачену ст. 11 Закону.

Невірний, на думку представника ОСОБА_3 розрахунок вартості кредиту не є підставою для визнання кредитного договору недійсним з підстав введення в оману, оскільки істотні умови договору сторонами обумовлені та досягнуті, що підтверджується підписаним договором про надання споживчого кредиту. Правильність або неправильність розрахунку сукупної вартості кредиту не впливає на дійсність договору в цілому.

Як вбачається із оскаржуваного договору, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов, позивачу було повідомлено про всю необхідну для даного кредитного договору інформацію, як того вимагає ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач діяв добровільно, повністю усвідомлюючи наслідків своїх дій, про що свідчать його підписи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договору відповідачем дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання договору недійсним.

При вирішенні спору про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, судом враховувалися вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема вимоги статей 203,215, 1054 ЦК України, статей11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Судом також враховувалися вимоги статей 536,638 ЦК України з приводу того, чи було досягнуто між сторонами кредитного договору згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для задоволення позову, зокрема, щодо невідповідності кредитного договору змісту актам законодавства України, порушення відповідачем вимог ч ст.11, ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а його позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту та захист порушеного права споживача фінансових послуг не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів», тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином,при вирішенні справи суд прийшов до висновку, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатку до Інформаційного лиска, які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Такий висновок суду узгоджуюється з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1341 цс 15 ( постанова від 02.12.2015 року).

З огляду на викладений судовим експертом висновок , суд вважає, що укладаючи спірний договір, ОСОБА_3 повинна була уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.

Відповідно до п.3 ч.1ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно дост.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність"зазначені вище операції вважаються кредитним обслуговуванням позичальників.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", на здійснення валютних операції Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Крім того, відповідно достатті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Частиною 1ст. 215ЦК встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 цьогоКодексу. Виходячи з положеньст. 215 ЦК Українита п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно даних нормст.203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити нормамЦивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з змісту ст.ст.1046,1047 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить на позичальнику, а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання , як це передбаченост.617 ЦК України.

Укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь яких законних підстав уважати, що зміна встановленого курсу не настане.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу - з моменту укладання договору та на протязі 8 років виконувала умови договору, вносила грошові суми на погашення кредиту та нарахованих процентів.

Позивачем не надано жодного доказу недотримання відповідачем під час укладання оспорюваного договору вимог, передбаченихст.203 ЦК України, не доведено наявності жодних обставин, на які вони посилаються як на підставу для визнання договору недійсним.

ОСОБА_3,заявляючи вимогу про недійсністьдоговору про надання споживчого кредиту № МL -702/607/2008 від 24.01.2008 року, просила суд визнати недійсними договір поруки № 11357849000П від 10.06.2008 року, як похідний від кредитного договору та застосувати наслідки недійсності правочину.

У зв*язку з тим, що в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання кредитного договору №МL -702/607/2008 від 24.01.2008 року недійсним, суд вважає що і позовні вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки № РМL -702/607/2008 від 24.01.2008 року, та вимога про застосування наслідків недійсності правочину, також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст оспорюваних договорів відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договору Банком дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання договору кредиту та договору іпотеки недійсними, оскільки спірний кредитний договір та додаткові договори до нього підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у графіках повернення кредиту та сплати відсотків, які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН- НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН- НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2) та з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, (ІПН- НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса : м. Київ, вул. Жилянська, 43) суму заборгованості за кредитним договором № ML-702/607/2008 від 24.01.2008 року в розмірі 695 133 грн. 06 коп ., еквівалентну 27 599 доларів 40 центів США станом на 29.04.2016 року , що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 23 512,49 доларів США та заборгованості за відсотками в сумі 4086,91 доларів США.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН- НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН- НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2) та з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, (ІПН- НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса : м. Київ, вул. Жилянська, 43) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10427 грн. 00 коп.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недісними кредитного договору № ML-702/607/2008 від 24.01.2008 року та договору іпотеки № РML-702/607/2008 від 24.01.2008 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

Повний текст рішення по справі складено 28 грудня 2017 року.

Суддя: І. В. Чайка