Ухвала суду № 71363722, 19.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1011/17 Номер провадження 22-ц/786/3120/17Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Бондаревська С.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секрераті: Радько О.М.

за участі позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Векленко Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року

по справі за заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", 3-тя особа профспілковой комітет Лохвицького УЕГГ, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 08 липня 2015 року його було звільнено з посади сторожа Лохвицького РГП ПАТ «Полтавагаз» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 21 грудня 2015 року йому поновлено строк на звернення до суду, як пропущений з поважних причин, та відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року рішення Лохвицького районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасовано, постановлено нове рішення, яким його позовні вимоги задоволені частково, а саме, визнано звільнення незаконним, визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення від 08 липня 2015 року, поновлено його на посаді сторожа, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19 450 грн. 20 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень.

Посилаючись на те, що його поновлено на роботі було лише 23 березня 2017 року, після розгляду касаційної скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року, внаслідок чого при даному вимушеному прогулі він зазнав душевних страждань, так як є особою похилого віку, інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому змушений постійно лікуватися та витрачати кошти на лікування, а відсутність роботи та протиправна поведінка з боку відповідача нанесли йому душевну травму, - позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 10 березня 2016 року по 22 березня 2017 року та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди кошти в сумі 5 000 гривень.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

На апеляційну скаргу ОСОБА_3 Публічне акціонерне товариство по газо-постачанню та газифікації "Полтавагаз" надало свій відзив, в якому, спростовуючи доводи позивача, просило апеляційну скаргу останнього - залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Визнано звільнення з роботи ОСОБА_3 незаконним. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення №54-к від 08 липня 2015 року. Поновлено ОСОБА_3 на посаді сторожа Лохвицького РГП ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз». Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19450 грн. 20 коп. Стягнуто в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди кошти в сумі 1000 гривень /а. с. 5-8/. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зупинено виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року до закінчення касаційного розгляду /а. с. 30/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» - відхилено.

Вказана ухвала отримана відповідачем 15 березня 2017 року, позивачем - 14 березня 2017 року. З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2017 року ОСОБА_3 надіслано листа за підписом керуючого Лохвицьким РГП , яким позивача просили прибути в Лохвицьке РГП з трудовою книжкою для поновлення на роботі /а. с. 37/. Вказаний лист отримано позивачем 21 березня 2017 року /а. с. 39/.

23 березня 2017 року ним написано заяву про поновлення на роботі по рішенню суду і того ж дня виданий наказ №29-к-1 про прийняття ОСОБА_3 на роботу з 23 березня 2017 року з відміткою "поновлений на роботі згідно рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 15 лютого 2017 року", з яким позивача ознайомлено під його особистий підпис /а. с. 35, 36/.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Вирішуючи спір по суті, суд обґрунтовано вказав, що період з 25 квітня 2016 року до 15 березня 2017 року не можна вважати затримкою виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 березня 2016 року Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», оскільки виконання цього рішення було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до закінчення касаційного розгляду даної справи.

Щодо затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 10 березня 2016 року до зупинення його виконання ухвалою Вищого спеціалізованого суду України та відшкодування моральної шкоди, правильним є висновок районного суду про те, що позивачем було пропущено тримісячний строк на звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії у про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Позивача поновлено на роботі 23 березня 2017 року, в той же час, з позовом до суду ОСОБА_3 звернувся лише 20 жовтня 2017 року, тобто з пропуском тримісячного строку передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, місцевий суд правомірно виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Не є обгрунтованими доводи апелянта про те, що на дані правовідносини не поширюється тримісячний строк звернення до суду, оскільки підставою його звернення до суду з даним позовом є саме затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, а не порушення законодавства про оплату праці, на що вірно наголошено місцевим судом.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків район-ного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги беспосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М. Судді: /підписи/ Дряниця Ю.В. Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно: Суддя: Бондаревська С.М.