Постанова № 71362179, 21.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 395/172/17

№ провадження 22-ц/781/2143/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Гайсюка О.В.

Суддів: Голованя А.М.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Агроконтракт-Н» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ТОВ «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, СТОВ «Агролан» про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,–

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ТОВ «Агроконтракт-Н» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, СТОВ «Агролан» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Позивач зазначив, що ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка №1186. Площею 4,03 га на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цю земельну ділянку ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Агроконтракт-Н» за договором оренди земельної ділянки від 09.10.2008 року строком на 5 років.

У порушення пункту 3.2 Договору відповідач не пізніше ніж за шість місяців до закінчення договору не повідомляла позивача про свій намір не продовжувати дію договору.

Відповідно до п.9.34 Договору орендар має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк.

Позивач 04.04.2013р. та 06.03.2014р. направляв ОСОБА_3 листи-повідомлення про поновлення договору з проектом додаткової угоди і не отримав на них відповіді.

На думку позивача, договір оренди від 09.10.2008 року є поновленим, оскільки він (позивач) належним чином виконував умови договору та продовжував користуватися земельної ділянкою.

У 2015 році позивачу стало відомо, що між ОСОБА_3 та СТОВ «Агролан» укладено договір оренди землі від 02.03.2015 року № 96 за яким земельна ділянка № 1186 була передана ОСОБА_3 в оренду СТОВ «Агролан», чим було порушено право позивача орендувати цю земельну ділянку в єдиному масиві із суміжними земельними ділянками.

Посилаючись на це позивач просив визнати недійсним цей договір № 96 від 02.03.2015 року та визнати поновленим договір оренди від 09.10.2008 року (т. 1, а.с. 183).

Рішенням Новомиргородського районного суду від 28.09.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку позивача є помилковим висновок суду про те, що договір від 09.10.2008 року не зареєстрований в установленому порядку. На думку позивача суд не врахував переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк (т.2-й а.с.112-116).

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідачів з доводами скарги не погодилися.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки №1186 площею 4,0300 га на території Дібрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3523881300:02:000:1186 (т.1-й а.с.7).

Цю земельну ділянку ОСОБА_3 передала в оренду на 5 років за договором від 09.10.2008 року, починаючи з дня державної реєстрації цього договору ТОВ «Агроконтракт-Н».

Договір зареєстровано 08.12.2009 року у Новомиргородському районному відділенні КРФДП «ЦЗДК», про що в книзі записів держаавної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за 04.09.377.00560 (т. 1, а.с. 5-6).

Відмовляючи позивачу в задоволенні його позову, суд першої інстанції виходив з того, що цей договір оренди від 09.10.2008 року не набув чинності, оскільки не пройшов державної реєстрації відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.1998 року № 2073, який передбачав державну реєстрацію договорів оренди землі виконавчим комітетами органів місцевого самоврядування чи Київською та Севастопольською місцевими державними адміністраціями.

Цей висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до Указу Президента України № 134 від 17.02.2003 року функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі Державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельним ресурсах.

Відповідно до цього Указу наказом Держкомзема від 02.07.2003 року №174 затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, яким функції з реєстрації договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель – структурні підрозділи ДП «Центр ДЗК».

Ці підрозділи вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Повноваження щодо ведення державного реєстру земель Центром ДЗК визначені Постановою КМ України від 17.07.2003 року № 1088.

Отже договір оренди землі, укладений 09.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 пройшов державну реєстрацію відповідно до діючого на той час законодавства та набув чинності з моменту державної реєстрації, тобто з 08.12.2009 року.

Строк, на який був укладений договір від 09.10.2008 року в такому разі закінчився 08.12.2014 року, що відповідає умовам договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі) орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, щодо закінчення строку договору (до 08.12.2014 року) позивач належним чином виконував умови договору від 09.10.2008 року, зокрема, за призначенням використовував земельну ділянку та щорічно, вчасно (до 30 грудня) сплачував орендну плату до закінчення строку договору (до 08.12.2014 року), що підтверджено документально (т. 1, а.с. 25-30).

Не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору земельної ділянки, позивач листом від 06.03.2014 року № 117/9 повідомив ОСОБА_3 за місцем її проживання (м. Новомиргород, вул. Горького, 34) про свій намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) та додав до цього листа-повідомлення проект додаткової угоди (т. 1, а.с. 9, 10).

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 визнала той факт, що цей лист-повідомлення разом з додатковою угодою ОСОБА_3 отримала.

Цей факт підтверджується фіскальним чеком про направлення поштою 22.04.2014 року рекомендованого листа (т. 1, а.с. 11).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач належним чином повідомив ОСОБА_3 про свій намір поновити договір оренди землі від 09.10.2008 року і відповідачі цей висновок в апеляційному порядку не оспорили.

Листи-повідомлення, які ОСОБА_3 надсилала директору ТОВ «Агроконтракт-Н» свідчать лише про відмову ОСОБА_3 продовжувати дію договору (т.2, а.с. 21-23), але вони не свідчать про те, що у сторін виник спір (суперечності) щодо орендної плати чи інших умов договору, адже ОСОБА_3 не пов?язувала свою незгоду продовжити дію договору саме через незгоду з умовами,які пропонував позивач. Тому переважне право позивача на укладення договору на новий строк не припинилося (ч.4 ст.33 ЗУ «Про оренду землі».

Позивач і після закінчення строку дії договору від 09.10.2008р. продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, оскільки не передав земельну ділянку за актом прийому-передачі орендодавцю (п.9.4.4 Договору),мав намір використовувати цю ділянку в подальшому, після закінчення строку договору сплатив орендодавцю орендну плату.

Відповідач ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору землі позивачу не надсилала, а тому відповідно до ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки від 09.10.2008 року вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Уклавши 02.03.2015 року договір № 96 оренди земельної ділянки № 1186 ОСОБА_3 та СТОВ «Агролан» порушили право позивача на поновлення договору оренди від 09.10.2008 року, але оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачі розірвали цей договір, то суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про визнання договору оренди №96 від 02.03.2015 року не підлягає задоволенню, адже цей розірваний договір не породжує для позивача будь-яких юридичних наслідків і не порушує прав позивача (ст.4 ЦПК).

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції 05.07.2017 року між ОСОБА_3 та СТОВ «Агролан» було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою № 1186 для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), державна реєстрація права користування здійснена 06.07.2017 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявність цього договору є перешкодою для задоволення вимоги позивача про поновлення договору оренди землі від 09.10.2008 року, адже, як вже зазначалося, вимоги позивача про поновлення договору грунтується на імперативній нормі про те, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі»).

Наведене свідчить про те, що не всі висновки суду відповідають обставинам справи, рішення частково ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду в частині відмови поновити договір оренди землі підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про поновлення договору.

Витрати, які поніс позивач у зв?язку з подачею позову та апеляційної скарги (судовий збір) підлягають стягнення пропорційно задоволеним вимогам з відповідача ОСОБА_3 у сумі 2893 грн. (частина 1 статті 141 ЦПК).

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ «Агроконтракт-Н» задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,03 га на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3523881300:02:000:1186 укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агроконтракт-Н» витрати по оплаті судового збору в сумі 2893 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена з урахуванням положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 27 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: