Постанова № 71355659, 21.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/777/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/6852/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року року м. Львова

Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 5 жовтня 2017 року по справі за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» до Держави України про відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

29 лютого 2016 року позивач звернувся з позовом, у якому вказав, що у зв’язку з порушенням органом державної влади – Сокальським районним судом прав, гарантованих ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України, шляхом постановлення незаконної ухвали від 1 липня 2014 року по справі №454/1850/14-ц, в результаті чого суддя Сокальського районного суду грубо порушив конституційні права, гарантовані ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України позивачу спричинено моральну шкоду. Просив стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України в його користь кошти в сумі 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації. На обґрунтування позову посилався на те, що 1 липня 2014 року по справі №454/1850/14-ц суддя Сокальського районного суду Львівської області виніс ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» до Прокуратури Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок протиправних дій. Вважає дану ухвалу незаконною, оскільки така не грунтується на вимогах законності, верховенства права, винесена з порушенням Конституції України та законів України. Вказав, що дану ухвалу, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2014 року скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження. Стверджує, що внаслідок порушення норм Конституції України та норм ЦПК України йому, як представнику позивача, було спричинено моральні страждання, які полягали у приниженні честі, гідності, ділової репутації, порушено нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активної підприємницької діяльності, порушено нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми, так як всі родичі та знайомі глузують, стверджують, що усі його вимоги незаконні, якщо він не може довести свою правоту в судах.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 5 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржує ФГ «ОСОБА_2В.». Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що з Держава Україна в особі Державної казначейської служби України підлягає відшкодуванню завдана йому моральна шкода в результаті незаконних дій судді Сокальського районного суду Львівської області, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 10, 58-60 ЦПК України в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз’яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін, та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України у чинній на час розгляду справи редакції суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України у чинній на час розгляду справи редакції належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України у чинній на час розгляду справи редакції рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, належить розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про вілшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

В пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частинами 6, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Встановлено, що ухвалою судді Сокальського районного суду Львівської області від 1 липня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом представника Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» ОСОБА_2 до Прокуратури Львівської області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 жовтня 2014 року, апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» - ОСОБА_2 – задоволено, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 1 липня 2014 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Стаття 126 Конституції України проголошує незалежність суддів, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні та керуються верховенством права, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

Зазначеними положеннями Конституції України проголошено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов’язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13 червня 2007 року виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом

Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Можливість застосування цієї норми закону виникає тоді, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність суду, зокрема такі, що не пов’язані зі здійсненням правосуддя, здійсненням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Тобто, це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що на підставі ст.56 Конституції України, на яку посилається в своєму позові позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в тому числі майнової та моральної шкоди, також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.

Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Статтею 179 ЦПК України у чинній на час розгляду справи редакції визначено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності душевних та психічних страждань, яких він зазнав, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні йому для відновлення попереднього стану, додаткових зусиль, які йому необхідно докладати для організації свого життя і побуту.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення Червоноградського міського суду Львівської області відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Залишити рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 5 жовтня 2017 року без змін, а скаргу Фермерського господарства «ОСОБА_2В.» без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді