Постанова № 71355648, 19.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5712/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/5029/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участі: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Галицького районного суду м.Львова від 26 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління ПАТ "Ощадбанк" про стягнення неповернутого банківського вкладу, та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ 10013/0289 філії - Львівського обласного управління до ОСОБА_4 про визнання договору банківського вкладу нікчемним,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 26 000,0 (двадцять шість тисяч) гривень за договором банківського вкладу, 1826 (тисяча вісімсот двадцять шість) 27 коп. відсотків по вкладу та 98 (дев’яносто вісім) 30 коп. три відсотки річних.

У зустрічному позові Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ 10013/0289 філії – Львівського обласного управління до ОСОБА_4 про визнання договору банківського вкладу нікчемним відмовилено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір в розмірі 640,0 грн.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк", подавши апеляційну скаргу. Вказує, що рішення не відповідає вимогам закону, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об`активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом не повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права та без врахування норм матеріального права. Вказує, що як доказ виникнення договірних відносин між Банком та позивачем, останнім надано копію договору №1230475 на вклад «Депозитний на ім`я фізичної особи» від 05.06.2013 року та копію «заяви на прихід готівки» №1230475 від 05.06.2013 року., однак долучена заява не є належним доказом, оскільки не є одним із прибуткових касових документів, які передбачені вимогами інструкції №174 від 01.06.2011 року, а номер рахунку на який внесено кошти відмінний від номера рахунку зазначеного в п.1.1 договору. Показами свідків підтверджено, що коштів в сумі 26000,00 грн. ОСОБА_4 не вносила а лише отримала «заяву на прихід готівки».

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов ПАТ «Державний ощадний банк України».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст.264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Задовольняючи позов районний суд прийшов до вірного висновку про те, що первісний позов підлягає до задоволення, оскільки договір банківського вкладу був укладений у відповідності до вимог закону, а відмовляючи у зустрічному позові суд прийшов до висновку, щодо безпідставності такого.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»зання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Стаття 1074 ЦК України зазначає, що обмеження клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи з положень ст..1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516, ( далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку, договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Судом встановлено, що 05 червня 2013 року між ОСОБА_4 та АТ «Ощадбанк» (надалі ПАТ «Ощадбанк») укладено договір банківського вкладу згідно якого ОСОБА_4 зобов»язалася внести на вкладний (депозитний рахунок) на умовах договору 26 000грн. строком на 1рік1 місяць. Днем повернення депозиту є 05.07.2014 року. Процентна ставка за депозитом встановлюється 16,5 річних. Договір скріплений підписом позивачки ОСОБА_4, уповноваженою особою банку та печаткою банку. Сплата процентів за користування депозитом здійснюється по закінченню терміну.

Відповідно до заяви на прихід готівки від 05.06.2013 року ОСОБА_4 внесла кошти на рахунок кошти в сумі 26 000 грн.

Крім того районний суд прийшов до правильного висновку, що заява про видачу готівки відповідає вимогам п.2.9 гл.2 розд. ІУ інструкції про ведення касових операцій банками України.

Колегія суддів вважає, що оскльки мав місце факт укладення Договору на вклад «Депозитний» на ім»я ОСОБА_4 від 05 червня 2013 року та передачі останньою 05 червня 2013 року 26 000 грн. на виконання укладеного договору, тому доводи апеляційної скарги щодо визнання зазначеного договору нікчемним суперечать матеріалам справи та вимогам закону.

Фіктивний правочин характеризується тим, що обидві сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. В узагальненнях ВСУ України від 24.11.2008 року «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними, встановлено, що для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша-намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнавати фіктивним.

Правова позиція з приводу спорів щодо повернення банківського вкладу викладена у постановах Верховного Суду України, а саме: від 25.04.2012року у справі №6-20цс12, від 06.06.2012р. у справі №6-17цс12, від 06.04.2016 року у справі №6-352цс 16 та відповідно до статті 360-7 ЦПК України є обов»язковою для всіх судів України. Суди зобов»зані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання представника ПАТ «Ощадбанк» на те, що кошти від позивачки за зазначеними договорами до каси банку не надходили і рахунок по названому вище депозитному договору не відкривався, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальному працівнику банку, в даному випадку зав. ТВБВ № 10013/0332 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_5

Окрім цього, проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків є обов»язком працівників банку і не могло залежати від волі вкладника.

Покликання апелянта на постанову ВС України від 29 листопада 2017 року колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення оскільки у даній справі відповідно до ухвали ВСС України від 21 липня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 лютого 2016 року ,ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 квітня 2016 року скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в якій зазначено мотиви, які районним судом враховані при винесенні оскаржуваного рішення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Покликання апелянта на постанову ВС України від 29 листопада 2017 року колегія суддів вважає не обгрунтованими, і такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення оскільки така не містить правового висновку щодо застосування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залити без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1, п.1 ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 26 червня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді