Постанова № 71355590, 20.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2988/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/3116/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія:55

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді – Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

за участю: представника ПАТ «Укрзахідвуглебуд» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрзахідвуглебуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ПАТ «Укрзахідвуглебуд», у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача 41 225,53 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5000 грн. моральної шкоди, стягнути заборговану зарплату 30 000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказала, що працювала у відповідача на посаді заступника головного бухгалтера і 11.07.2016 року звільнена за згодою сторін. На час звільнення роботодавець заборгував їй заробітну плату з січня 2016 року. Розмір середнього заробітку за дні затримки розрахунку при звільненні становить 41 225,53 грн. Також зазначила, що у зв’язку з невиплатою належної заробітної плати їй спричинено моральної шкоди, яку оцінює у 5000 грн.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 30 січня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрзахідвуглебуд» у користь ОСОБА_3 заробітну плату за січень-липень 2016 року у розмірі 30 538 грн. 95 коп. та 27 355 рн. 74 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Укрзахідвуглебуд» на користь держави 1102 грн. 40 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції невірно проведено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Вказує, що на день розгляду справи розрахунок становив 48 587,66 грн. (8270,24 грн. (заробіток за два останні місяці) : 26 = 344,60 х 141)). Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Пояснив, що з 2016 року на підприємстві було встановлено трьохденний робочий день, що враховано судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що позивач з 26.10.2015 року по 11.07.2016 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера ПАТ «Укрзахідвуглебуд». 11.07.2016 року звільнена за згодою сторін на підставі наказу № 45-к від 11.07.2016 року.

Відповідно з положеннями ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно наказу ПАТ «Укрзахідвуглебуд» від 11.01.2016 року № 01, з 11.01.2016 року працівників товариства переведено на трьохденний робочий тиждень – вівторок, середа, четвер.

Повного розрахунку із позивачкою відповідач не здійснив. Факт несвоєчасності виплати заробітної плати представник відповідача визнав. Враховуючи наведене, міський суд прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача в користь позивачки невиплаченої заробітної плати за період з січня 2016 року по липень 2016 року у розмірі 30 538,95 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Укрзахідвуглебуд» від 09.12.2016 року №03-01/746.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ураховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем щодо здійснення у день звільнення виплати всіх належних їй сум, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі – Порядок).

Згідно з абзацом третім п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу 1 та 2 п.8 вищевказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Посилання апелянта на ту обставину, що розрахунок необхідно проводити за повний робочий тиждень, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки роботодавцем встановлено трьохденний робочий тиждень. Зазначений наказ позивачем не оспорюється і нею прийнято умови відповідача щодо тижневої тривалості робочого часу. Доказів того, що позивач при необхідності могла працювати повний тиждень, немає.

Судом першої інстанції правильно здійснено розрахунок середньомісячної заробітної плати та вирахувано загальну кількість робочих днів за період з 11.07.2016 року по 30.01.2017 року з урахуванням трьохденного робочого тижня.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то така на думку суду апеляційної інстанції правильно задоволена судом першої інстанції частково та у вірно визначеному розмірі стягнення. При цьому районний суд врахував те, що позивач виховує двох дітей, одна з яких навчається на платній основі, чоловік має інвалідність, унаслідок недостатності коштів об’єктивно мала потребу у докладанні нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Рішення відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2017 року.

Головуючий

Судді: