Ухвала суду № 71353986, 28.12.2017, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/109/17

УХВАЛА

іменем України

28.12.2017 р. м. Оріхів

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області у складі

головуючого судді - Мінаєва М.М.,

суддів - Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

за участю

прокурора - Кравець І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

перекладача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерації, громадянина ОСОБА_5 Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: ОСОБА_5 Федерація, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про визнання недопустимим доказом Протоколу пред’явлення для впізнання від 08.09.2016 року, яким зафіксований факт впізнання потерпілою ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_1 як особи, яка 29.04.2016 року при переслідуванні його працівниками поліції застосувала відносно них вогнепальну зброю та вибуховий пристрій.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що впізнання було проведено з порушеннями, які унеможливлюють посилання на вказаний протокол як на доказ у кримінальному провадженні: незважаючи на те, що потерпіла є діючим працівником поліції, як статисти при впізнанні були залучені також працівники поліції, які могли бути заздалегідь відомі потерпілій, а сама потерпіла впізнає ОСОБА_1 за конкретними рисами обличчя, тоді як під час слідчого експерименту за цим епізодом вказувала, що зможе впізнати цю особу лише за особливостями ходи.

На думку захисника, вказані порушення свідчать про очевидну недопустимість даного протоколу огляду місця події як письмового доказу в розумінні ч. 2 ст. 89 КПК України, що виключає його дослідження в судовому розгляді або тягне припинення його дослідження у разі, якщо воно було розпочате.

Обвинувачені клопотання свого захисника підтримали.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що вказані захисником обставини проведення впізнання не свідчать про очевидну недопустимість відповідного протоколу, а достовірність зафіксованих у ньому відомостей може бути перевірена під час судового розгляду, в тому числі шляхом допиту потерпілої ОСОБА_6 та інших осіб, які брали участь у впізнанні.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання захисника про визнання доказу очевидно недопустимим, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України, до виходу до нарадчої кімнати для ухвалення вироку суд може вирішити питання про допустимість доказів лише у разі їх очевидної недопустимості.

Підстави для визнання доказів очевидно недопустимими зазначені в ст. 87 КПК України. За змістом цієї статті, єдиною ознакою очевидності недопустимості доказів є їх отримання внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Орієнтовний перелік істотних порушень при збирання доказів, які тягнуть очевидну недопустимість доказів, зазначений у ч. 2 ст. 87 КПК України.

Однак захисник у своєму клопотанні не вказує на очевидність недопустимості протоколу пред’явлення для впізнання від 08.09.2016 року в розумінні ст. 87 КПК України, а лише посилається на порушення порядку проведення впізнання, що, на думку захисту, дають підстави ставити під сумнів доказове значення цієї слідчої дії та відповідного протоколу.

За таких обставин питання про допустимість чи недопустимість вказаного протоколу може бути вирішено лише під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження всіх доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами.

У зв'язку з викладеним клопотання задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 87, 89, 376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 про визнання Протоколу пред’явлення для впізнання від 08.09.2016 року, яким зафіксований факт впізнання потерпілою ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_1, очевидно недопустимим доказом.

Роз’яснити учасникам провадження, що питання про допустимість чи недопустимість Протоколу пред’явлення для впізнання від 08.09.2016 року, яким зафіксований факт впізнання потерпілою ОСОБА_6 підозрюваного ОСОБА_1, підлягає вирішенню судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті обвинувачення.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Мінаєв

Суддя: (підпис) ОСОБА_7

Суддя (підпис) М.В. Смокович