Ухвала суду № 71352641, 26.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12127/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.12.2017 м. Ужгород Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :

Мишинчук Н.С. ( головуючої)

Гошовського Г.М., Стана І.В.,

з участю секретаря судових засідань Юрочко А.,

захисника Біловара Б.Ю., розглянув апеляційну скаргу процесуального керівника - прокурора прокуратури Закарпатської області Брунцвика В.І. на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12017070040000248 від 06.02.2017 за ознаками ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України.

Суд відмовив в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНПУ в Закарпатській обл. майора поліції Муравець П.М. про накладення арешту на майно , а саме предмети, які були вилучені під час обшуку 01.12.2017 з будинку АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_8, а саме паспорт громадянина Угорщини серії НОМЕР_2 від 15.10.2013 на ім`я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ідентифікаційний номер Угорщини на імя ОСОБА_8 номер НОМЕР_1 від 23.07.2013.

Суд вказав, що вилучені документи не мають значення речового доказу кримінального провадження, такі не мають відношення до протиправних дій, в яких підозрюється ОСОБА_8 з приводу висунутої йому підозри за ч.3 ст. 191 КК України у заволодінні коштами за пуск газу, отриманих від 474 громадян мешканців Мукачева та Мукачівського району, які він не здав у касу підприємства протягом 2015-2016 років, чим заподіяв Мукачівській філії ПАТ «Закарпатгазу» збитків на суму 302 934 грн. 74 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалуслідчого судді скасувати, як необгрунтовану, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити з підстав викладених у ньому.

У запереченні на апеляційну скаргу прокурора адвокат Біловар Б.Ю. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, просить врахувати, що підозра ОСОБА_8 не вручалась, що у клопотанні вказані відомості про це, не відповідають дійсності; щодо вилучення з місця проживання під час обшуку особистих документів ОСОБА_8, яким є паспорт громадянина Угорщини та ідентифікаційний код, то вважає, що особа, яка проводила обшук вийшла за межі дозволу, про який ішовся в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку з метою відшукання речових доказів, а саме, актів вводу на пуск газу у громадян.

Прокурор, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи в судове засідання в черговий раз ( вчетверте) не з'явився, дана обставина у відповідності до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника Біловара Б.Ю. проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею враховано в повній мірі і ухвала суду, винесена за результатами розгляду клопотання, грунтується на фактично з`ясованих обставинах та з дотриманням норм процесуального права .

З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР 06.02.2017 за №12017070040000248, а саме за фактом незаконного привласнення грошових коштів службовими особами ПАТ «Закарпатгаз», які у період часу з 2015 по 2016 роки отримували від громадян кошти за підключення газу, однак не вносили їх до каси підприємства, чим спричинили останньому збитки на загальну суму 302 934, 74 грн. Відомостей про те, що гр. ОСОБА_8 вручена підозра, немає.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку проведеного за місцем реєстрації підозрюваного ОСОБА_8, а саме: закордонного паспорту та ідентифікаційного коду підозрюваного, при цьому не вказав, яке відношення дані речі мають до кримінального провадження та яким чином їх арешт забезпечить кримінальне провадження.

Апеляційний суд бере до уваги заперечення захисника Біловара Б.Ю. та погоджується з висновком слідчого судді про те, що в межах даного кримінального провадження відсутні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на паспорт та ідентифікаційний номер, виданих державою Угорщина гр. ОСОБА_8.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 , 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 12017070040000248 від 06.02.2017 за ознаками ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України - без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :