Рішення № 71352362, 20.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7001/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

при секретарі судового засідання Терпай С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Федьо Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання незаконною відмову Ужгородської міської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська та зобов'язання Ужгородської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська, гр. ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом в якому просить скасувати рішення 3 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради № 233 в частині відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язати Ужгородську міську раду в особі голови Ужгородської міської ради надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.. Загорській. Свої вимоги мотивував тим, що ним 30.06.2015 року було подано до Ужгородської міської ради через ЦНАП заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська орієнтовною площею 0, 0990 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. До заяви додано копію паспорта, ідентифікаційного коду та графічні матеріали із зазначенням площі земельної ділянки та місця її розташування. Не дивлячись на те, що заява була подана 30.06.2015 року, тільки 31.05.2016 року була розглянута на 3 сесії 12 скликання та було винесено рішення №233 про відмову у наданні дозволу.

Позивач вважає, що дане рішення в частині відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська ОСОБА_3 прийняте з грубими порушеннями чинного законодавства та підлягає скасуванню в частині відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська, оскільки введення мораторію на передачу земельних ділянок не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації,, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити у його задоволенні з наступних підстав. Рішенням Ужгородської міської ради 23.12.2015 року № 71 «Про тимчасову заборону (мараторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м.Ужгород» введено тимчасову заборону (мараторій) на передачу у власність, користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода. П.2 даного рішення встановлено, що п.1 цього рішення не на наступне: - відведення та передачу у власність земельних ділянок для учасників бойових дій та ОСББ і ЖБК; - звернення громадян, по яким раніше надано дозволи на підготовку проектів землеустрою; - та ін. Враховуючи те, що рішення Ужгорордської міської ради 23.12.2015 за №71 «Про тимчасову заборону (мараторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок в м. Ужгороді» не скасовано, відмова гр.. ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правомірною.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

30.06.2015 року позивачем ОСОБА_3 було подано до Ужгородської міської ради через ЦНАП заяву про надання мені дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська орієнтовною площею 0, 0990 га. До заяви додано копію паспорта, ідентифікаційного коду та графічні матеріали із зазначенням площі земельної ділянки та місця її розташування.

п. 5.93 рішення 3 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 31 травня 2016 року № 233 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0990 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Загорської.

Ч. 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи упублічно - правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коля для розгляду таких спорів закорном встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виключною компетенцією пленарних засідань міської ради згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної комунальної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначених Земельних кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межа норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так відповідно до цих норм громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у певних розмірах. Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - надається земельна ділянка не більше 0, 10 гектара.

Відповідно до ч. 6 статті 118 кодексу визначено порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян в межах безоплатної приватизації. Громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарські будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому не вказано необхідності визначати межі земельної ділянки та додавати інші документи та матеріали.

Цією ж статтею визначено порядок та строки розгляду клопотання щодо надання власність громадянам земельних ділянок державної та комунальної власності. Згідно цього порядку відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених встановленому законом порядку.

З вказаної норми законодавства вбачається, що законом передбачено єдину підставу для відмови у наданні дозволу, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених встановленому законом порядку.

З оскарженого рішення не видно, як на підставі чого було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так і підстави передбаченої ст. 122 Земельного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства, відповідно до встановленої чинним законодавством процедури прийняв відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, проте жодним чином його не вмотивував, що є порушенням вищезазначеного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. При цьому слід ураховувати, що в такому разі в мотивувальній частині рішення суд повинен навести відповідне обґрунтування.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Таким чином, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне частково задовольнити адміністративний позов та скасувати п. 5.93 рішення 3 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 31 травня 2016 року № 233 в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0990 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Загорської, зобов'язавши Ужгородську міську раду повторно розглянути зазначене питання із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданням мотивованої відмови у його наданні.

Щодо вимоги про зобов'язання Ужгородську міську раду в особі Ужгородської міської ради надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорській, то зазначена вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом вказаної правової норми вбачається, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Зобов'язання судом відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорській або відмову в такому є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, стягнути із Ужгородської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 73, 74, 77, 90, 139, 143, 243-246, 293, 295-296 КАС України, ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України, ч.1 ст.10, п.34 ч.1 ст.26, ст. 59, п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради про визнання незаконною відмову Ужгородської міської ради в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська та зобов'язання Ужгородської міської ради надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Загорська, гр. ОСОБА_3, - задовольнити частково.

Скасувати п. 5.93 рішення 3 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 31 травня 2016 року № 233 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0990 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Загорської.

Зобов'язати Ужгородську міську раду повторно розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0990 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі вул. Загорської із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або наданням мотивованої відмови у його наданні.

Стягнути із Ужгородської міської ради, м. Ужгород, пл.. Поштова, 3, ідентифікаційний номер 33868924, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер суду невідомий, витрати із сплати судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний тест рішення виготовлено 26.12.2017 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду І.О. Шепетко