Рішення № 71351571, 26.12.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2-а/235/280/17

Справа 235/6481/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Філь О.Є.

при секретарі Придворовій В.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1, представника третьої особи Ієвлєва С.В.

позивач ОСОБА_3 (не з'явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Покровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01 червня 2017 року, визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача про припинення нарахування та виплати йому пенсії, зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату йому пенсії, починаючи з 01 червня 2017 року на рахунок, який відкритий ним в АТ «Державний ощадний банк України», допустити негайне виконання рішення суду в межах суми за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення, в зв'язку з початком антитерористичної операції на території Донецької області був вимушений покинути своє місце проживання та переїхав на підконтрольну українській владі територію, де зараз проживає.

З лютого 2015 року отримує пенсію в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, але з червня 2017 року за невідомих причин відповідач припинив виплату йому пенсії на карту Ощадбанка.

26 жовтня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про поновлення вплати пенсії. На його звернення була отримана відповідь, що виплата пенсії тимчасово не проводилась з червня 2017 року після синхронізації без управляння та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованою територією України або району проведення АТО, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 509), у квазаній пенсійній справі фіксується «93 особливість», яка не дає можливості поновити виплату пенсії, та пропонували звернутись з заявою про поновлення пенсії. В листопаді 2017 року він звернувся до третьої особи на прийом, де йому було роз'яснено, що довідку ВПО № 1427034114 від 12.10.2016 року заблоковано в зв'язку з відсутністю його за місцем проживання, яке вказано в довідці.

Позивач вважає бездіяльність відповідача такою, що не відповідає вимогам законодавства та порушує його конституційні права.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що виплату пенсії позивачу тимчасово було припинено з квітня 2017 року, оскільки за результатами синхронізації без управляння та бази УСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованою територією України або району проведення АТО, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 509), відсутня можливість поновити виплату пенсії. З урахуванням викладеного, вважає, що управлінням правомірно було припинено виплату пенсії.

Представник третьої особи Ієвлєв С.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що довідку тимчасово переміщеної особи позивача було заблоковано в зв'язку з відсутністю його за місцем проживання.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, громадянин України, з лютого 2015 року перебуває на обліку в Красноармійському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком (а.с. 6, 8, 10).

Відповідно до довідки від 12.10.2016 року № 1427034114, позивача ОСОБА_3 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції та перебуває за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

З червня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії. Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем припинено виплати пенсії позивачеві з червня 2017 року (а.с. 10).

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені норми, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з червня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути

позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, припиняючи виплату позивачу пенсії з червня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_3

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст. 9 КАС України, а саме, в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3, починаючи з 01 червня 2017 року, та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, починаючи з 01 червня 2017 року, на рахунок, який відкритий ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в АТ «Державний ощадний банк України». В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати пенсії позивачу з червня 2017 року, в межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-247, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3, починаючи з 01 червня 2017 року.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_3, починаючи з 01 червня 2017 року, на рахунок, який відкритий ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в АТ «Державний ощадний банк України».

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

Стягнути з Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 37869345, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) 00 коп.

Позивач: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2.

Відповідач: Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 2575304817, місцезнаходження 85302, вул. Центральна, 154, м. Покровськ, Донецької області, 85302.

Третя особа: Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25953161, місцезнаходження вул. Поштова, 22, м. Покровськ, Донецької області, 85300.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 грудня 2017 року. Повне судове рішення складено 29 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень КАС України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

26.12.17