Рішення № 71350156, 27.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/14276/17

Провадження № 2/263/2970/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Томіліна О.М.,

при секретарі Домановій І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.11.2016 року приблизно о 09 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті вул. Куїнджи та вул. Кафайської у м. Маріуполі не надав дорогу транспортним засобам, що наближались праворуч, та скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Legacy, державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження. Водій ОСОБА_2 своїми діями порушив Правила дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Транспортний засіб винної особи у ДТП ОСОБА_2, Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, забезпечений страховим полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АЕ № 7999476 страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» терміном дії до 10.03.2017 року.

15 листопада 2016 року позивач звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП. Згідно до Звіту № 847/16 від 19.12.2016р. про оцінку збитків, завданого власнику колісного транспортного засобу, який був виконаний оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення відповідача ОСОБА_5 «Європейський страховий союз», вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику КТЗ Subaru Legacy, державний номер НОМЕР_2, без врахування втрати товарної вартості, складає 34088,97 грн.

19 квітня 2017 року позивач звернулась до відповідача ОСОБА_5 «Європейський страховий союз» з заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи. Відповідачем подія ДТП була визнана страховим випадком та визначено до виплати страхове відшкодування. Строк виплати до 18.07.2017р. Однак у визначений строк відповідач не здійснив виплату суми страхового відшкодування.

Позивач у позовній заяві просила стягнути з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» страхове відшкодування в сумі 32088,97 гривень, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 2316.56 гривень; інфляційні втрати – 674,44 гривень.; 3 % річних у розмірі 277 гривень, моральну шкоду в сумі 1604,44 гривень, а також судові витрати: судовий збір в сумі 640 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача – ПрАТ СК «Європейський Страховий Союз» – у судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, заочно.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Дослідивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2016 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Ford Fusion, державний номер НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті вул. Куїнджи та вул. Кафайської у м. Маріуполі не надав дорогу транспортним засобам, що наближались праворуч, та скоїв зіткнення з автомобілем Subaru Legacy, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, пасажир ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження.

Факт правопорушення підтверджується постановою апеляційного суду Донецької області від 12.04.2017 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок ДТП був технічно пошкоджений автомобіль позивача ОСОБА_1, сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику КТС Subaru Legacy, державний номер НОМЕР_2, без урахування втрати товарної вартості, згідно з висновком ФОП «Горлов Микола Миколайович» від 19.12.2016 року № 847/16 становить 34088,97 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2016 року позивачем ОСОБА_1 було надано до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

19.04.2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно з випискою №7533/868 з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення, виданою міською лікарнею №9 МСЧ працівників департаменту морського флоту м.Маріуполь, ОСОБА_1 діагностовано забій м`яких тканин голови (ДТП від 07.11.2016 року), комоціонний синдром, забій шийного та грудного відділів хребта.

За загальними правилами відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки матеріальної шкоди, відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, – незалежно від наявності вини.

Згідно із роз’ясненнями, викладеними у постанові № 4 пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

За змістом положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Правовідносини у сфері страхування регулюються главою 67 Цивільного кодексу України та Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Так, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7999476, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами на випадок ДТП у період часу з 11.03.2016 року по 10.03.2017 року застраховано страховиком ПрАТ «Європейський Страховий Союз». Забезпечуваним транспортним засобом за вказаним договором є автомобіль «Ford Fusion», державний номер НОМЕР_3, яким ОСОБА_2 керував в момент ДТП.

Відповідно до умов вказаного договору страхування, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані, в тому числі, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Пунктом 4 Поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7999476, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого в розмірі сто тисяч гривень.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортною пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 5 Поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7999476, яким застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, визначено розмір франшизи, що дорівнює 2000 гривень.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «Європейський Страховий Союз», складає за вирахуванням суми франшизи 32088,97 гривень (34088,97 грн. – 2000 грн. = 32088,97 грн.). Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Так, згідно п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Саме відшкодування відповідач ОСОБА_5 «Європейський Страховий Союз» мав виплатити протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто до 18.07.2017 року .

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 2316,56 грн. за період з 19.07.2017 року по 01.11.2017 року.

Облікова ставка Національного банку України за період з 19 липня 2017 року по 26 жовтня 2017 року становила 12,5 % річних, за період з 27 жовтня 2017 року по 01 листопада 2017 року становила 13,5 % річних.

Розрахунок: 32088,97 х 25% /365 х 100 днів = 2197,87 грн.

32088,97 х 27% /365 х 5 днів = 118,69 грн.

Пеня за період прострочення зобов’язання з 19 липня 2017 року по 01 листопада 2017 року становить 2316,56 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов`язання згідно ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобовязанням, яке виникає з договірних зобов’язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Відповідно до п. 21 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу страхувальника зобов’язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Згідно розрахунку суми заборгованості по позову три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 19.07.2017 року по 01.11.2017 року -105 днів становить 277 грн., а саме :

32088 х 3% х 105 днів : 365 = 277 грн.

Інфляційне збільшення боргу за той же період становитть 674,44 грн.:

32088,97х(100,2%х99,9%х102,0%) -32088,97=674,44 грн.

Обговорюючи питання про компенсацію моральної шкоди, заявленої позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За положеннями п. 22.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Згідно до ст. 26-1 цього закону, Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема за пунктом 3 у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд зазначає, що положення ст. 1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Суд, вважаючи доведеним факт спричинення моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1, враховує тривалість, обсяг і характер спричиненої шкоди, і, зважаючи на положення ст.ст. 23, 1172 ЦК України і розділу ІІІ Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за потрібне відшкодувати потерпілій моральну шкоду у сумі 1604,44 гривень шляхом стягнення з ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує наступним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 640 гривень, про що свідчить квитанція № 0.0.883781765.1 від 01.11.2017 року.

З огляду на вищезазначене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, понесені на сплату судового збору, з розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 61, 82, 89, 264, 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (місце знаходження: м.Київ, вул.М.Коцюбинського, 6, регіональний департамент у м.Маріуполі: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, буд.63, офіс 410) про відшкодування збитків, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити .

Стягнути з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 32088 (тридцять дві тисячі вісімдесят вісім) гривень 97 копійок, інфляційні витрати у розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) гривні 44 копійки, 3% річних у розмірі 277 (двісті сімдесят сім) гривень та моральну шкоду у розмірі 1604 (одна тисяча шістсот чотири) гривні 44 копійки.

Стягнути з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М.Томілін