Рішення № 71348814, 29.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 року № 810/4308/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною дії,

в с т а н о в и в:

12 грудня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправною дії щодо відмови у задоволенні запиту про надання публічної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації за п.п. 1,2 запиту - запитувані документи належать до інформації з обмеженим доступом, а за п. 3 запиту надано інформацію не по суті поставленого питання. Стверджував, що відмовляючи у наданні інформації за п.п. 1-2 розпорядник інформації не вказав до якого саме виду інформації з обмеженим доступом належать запитувані документи (таємної, службової чи конфіденційної).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що запитувана у п.п. 1-2 запиту позивача інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом і не може розголошуватися без дозволу суб'єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам. Зазначив, що така категорія інформації має використовуватися з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом. Стверджував, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, стосовно яких прийнято класифікаційне рішення від 11 квітня 2016 р. № КТ-500060804-0003-2016 не надавали відповідачу дозволу на розголошення та передання третім особам вищезазначеної інформації.

20 грудня 2017 р. позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № 16850/17).

28 грудня 2017 р. від відповідача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без його участі (вх. № 2622/17).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

23 вересня 2017 р. позивач подав до відповідача у електронній формі запит на отримання публічної інформації, у якому просив у відповідача надати засвідчені копії (у разі необхідності із застосуванням засобів знеособлення):

1) класифікаційного рішення від 11 квітня 2016 р. № КТ-500060804-0003-2016;

2) документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про необхідність класифікації пістолетів клейових саме за кодом 8515 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД;

3) інформацію про визначальні характеристики пістолетів клейових, які мають значення для прийняття рішення про їх класифікацію за кодом 8515 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД (далі - запит від 23 вересня 2017 р.).

У цей же день відповідачем було надано позивачу відповідь, оформлену листом № 3736/10/15-70-61 "Про надання інформації", яким було повідомлено про відсутність підстав для задоволення запиту (далі - відповідь № 3736/10/15-70-61).

У зв'язку з тим, що позивач вважає такі дії відповідача протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України (далі - МК України) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) та Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 650 (далі - Порядок).

Зокрема, МК України врегульовано підстави та порядок надання інформації, що стосується державної митної справи.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Як убачається з ч. 2 ст. 6 названого Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно з вимогами чч. 3-4 ст. 6 Закону № 2939-VI інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 6 названого Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Крім того, Порядком врегульовано вирішення питань щодо класифікації товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Стосовно дій відповідача в частині надання відповіді позивачу на п.п. 1-2 запиту від 23 вересня 2017 р., судом встановлено таке.

Як убачається з ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI, цією нормою визначено види інформації з обмеженим доступом.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 3 названого Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Як убачається з ч.ч. 1-3 ст. 11 МК України, інформація, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб’єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

Інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом.

За розголошення інформації, зазначеної у цій статті, посадові особи органів доходів і зборів несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 452 МК України інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового розслідування у зв’язку із здійсненням ними кримінального провадження, а також за письмовими вмотивованими запитами - державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій.

Як вже зазначалося, позивач просив відповідача надати засвідчені копії (у разі необхідності із застосуванням засобів знеособлення):

1) класифікаційного рішення від 11 квітня 2016 р. № КТ-500060804-0003-2016;

2) документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про необхідність класифікації пістолетів клейових саме за кодом 8515 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД;

3) інформацію про визначальні характеристики пістолетів клейових, які мають значення для прийняття рішення про їх класифікацію за кодом 8515 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД (далі - запит від 23 вересня 2017 р.).

Проте, позивачем не було долучено до запиту від 23 вересня 2017 р. жодного документа, який би підтверджував дозвіл суб'єкта господарювання, стосовно якого було винесено рішення від 11 квітня 2016 р. № КТ-500060804-0003-2016, та який подав до відповідача документи, на підставі яких було прийнято таке рішення, на розповсюдження такої інформації.

Отже, запит від 23 вересня 2017 р. стосувався:

- конкретного суб'єкта господарювання;

- державної митної справи;

- інформації, яка може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб’єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам.

При цьому в запиті не було зазначено для яких цілей витребовувалася інформація.

Враховуючи, що запитувана позивачем у п.п. 1-2 запиту від 23 вересня 2017 р. інформація віднесена до інформації з обмеженим доступом, вона не підлягала розголошенню без дозволу суб’єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам.

Наведене свідчить, що позивач не мав права на отримання такої інформації.

Як вже зазначалося, відповідачем було направлено відповідь № 3736/10/15-70-61, у якій зазначалося наступне:

- стосовно п.п. 1-2 запиту: запитувані документи належать до інформації з обмеженим доступом, а тому у відповідача відсутні підстави для задоволення запиту;

- стосовно п. 3 запиту: повідомлено, що згідно Порядку рішення про визначення коду товару друкуються у двох примірниках, один з яких видається або надсилається декларанту, а другий залишається у справах митного органу. Згідно з вимогами ст. 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначалося, що один примірник рішення про визначення коду товару знаходиться у декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у наданні публічної інформації, викладеної у п.п. 1-2 запиту позивача від 25 вересня 2017 р.

Стосовно дій відповідача в частині надання відповіді позивачу на п. 3 запиту від 23 вересня 2017 р., судом встановлено таке.

Як вже зазначалося, у п. 3 запиту від 23 вересня 2017 р. позивач просив надати йому інформацію про визначальні характеристики пістолетів клейових, які мають значення для прийняття рішення про їх класифікацію за кодом 8515 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД.

Судом встановлено, що відповідачем у листі від 28 вересня 2017 р. № 3736/10/15-70-61 було повідомлено позивача, що рішення про визначення коду товару приймаються у двох примірниках. Згідно з вимогами ст. 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та передбачає своєчасне ознайомлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД.

Згідно з вимогами п. 3 розділу І "Загальні положення" "Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 липня 2012 р. № 1085/21397 класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України “Про Митний тариф України, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Наведене свідчить, що характеристики товару, на підставі яких визначається код товару, наведені у Митному тарифі України, який затверджений Законом України "Про Митний тариф України" від 19 вересня 2013 р. № 584-VII.

Крім того, згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов’язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов’язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов’язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.

Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем на п. 3 запиту позивача від 23 вересня 2017 р. було надано інформацію, в межах, визначеним Порядком.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведене свідчить, що при наданні відповідачем відповіді № 3736/10/15-70-61, ним було дотримано вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, Закону № 2939-VI та Порядку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що і було зроблено відповідачем.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.