Постанова № 71348117, 26.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Довгої О.І.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Гордійчуком В.М. у м. Камені-Каширському) у справі № 157/3143/17 за адміністративним позовом Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинського В.Є. щодо винесення постанови ВП №55102303 від 08 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження неправомірними та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, оскільки її винесено в порушення Законам України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 , вимогами яких передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень. Крім цього зазначив, що коштів на сплату виконавчого збору в розмірі 12800 грн. в кошторисі витрат не передбачено.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013, якою змінено постанову Камінь-Каширського районного суду від 08.07.2011 у справі № 2-а-8143/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказаний позов задоволено.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.12.2010 до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення спірних правовідносин, та як особі, яка віднесене до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.

25.07.2017 Камінь-Каширським районним судом видано виконавчий лист у справі № 2-а-8143/11 та на підставі заяви ОСОБА_1 08.11.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55102303 щодо виконання вказаного виконавчого листа.

Цією постановою зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.12.2010 до настання обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення спірних правовідносин, та як особі, яка віднесене до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.

Також боржнику надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду та постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Вважаючи таке рішення та дії щодо його винесення неправомірними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-а-8143/11 правомірні, старший державний виконавець діяв в спосіб і в межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2017 суд не вбачає.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з’ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як визначено в статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

З оскарженого рішення вбачається, що таке було винесено на підставі виконавчого листа саме немайнового зобов`язального характеру, яким не вирішено питання про стягнення коштів (періодичних платежів) у певній сумі, або за певний конкретний період. А тому на вказані правовідносини не розповсюджується заборона щодо стягнення виконавчого збору, яка встановлена ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Покликання апелянта на відсутність коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов'язку по проведенню перерахунку та виплати пенсії суд не бере до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії»).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова винесена з підстав, в межах та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду — без змін. ОСОБА_2 апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року у справі № 157/3143/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне судове рішення складено 28 грудня 2017 року