Постанова № 71347960, 14.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 804/7753/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Чумака С. Ю.,

судді: Олефіренко Н.А. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання:Федосєєва Ю.В.,

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 804/7753/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 жовтня 2016 року:

-№ НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 998 401 гривню;

-№ НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 11 304 698 гривень із застосуванням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5 652 349 гривень;

-№ НОМЕР_3 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 178 829 157 гривень із застосуванням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 89 692 884 гривні;

-від 16 травня 2016 року № НОМЕР_4 про застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання податкової декларації екологічного податку за період 1 квартал 2013 року

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

На підставі направлень, виданих СДПІ з обслуговування ВПП у м.Дніпропетровську МГУ ДФС та на підставі направлення на проведення перевірки, врученого 29.12.2015 року проведена виїзна планова перевірка ПАТ Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського код за ЄДРПОУ 05393043 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року.

Порушення, виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 25 квітня 2016 року № 75/28-01-46-05393043, а саме:

- порушення п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.150.1 ст. 150, п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.09.2013), п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015)

в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток загальну суму 1 334 537 641 грн., у тому числі по періодам: за 2013 рік на 1 205 221 365 грн.;

за 2014 рік на 1 334 537 641 грн. (з урахуванням завищення показника, відображеного в рядку 06.5 Декларації з податку на прибуток підприємства).

- п.187.8 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 190.2 ст. 190, абз. а., абз г п.198.5 ст. 198, п. 1:9.2, абз.2 п. 199.4 ст. 199, ст..201, п.208.2 ст.208 Податкового Кодексу, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на 163 363 231 грн.

- п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 , п. 192.1, ст.. 192, ст. 201 Податкового кодексу країни, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 34 102 138 грн. Вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою додаткового кредиту поточного звітного періоду на 160 968 200 грн.;

завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою додаткового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 36 497 169 грн. Вищевикладене призвело до:

-порушення п. 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року на 183 604 608 грн., в тому числі:

січень 2013 року-21 140 950 грн., березень 2013 року - 22 690 267 грн., квітень2013 року - 12 685 536 грн., травень 2013 року - 18 724 593 грн., червень 2013 року - 29 831 176 грн., липень 2013 року - 20 050 987 грн., вересень 2013 року-25 199 832 грн., жовтень 2013 року - 20 838 804 грн., квітень 2014 року - 4 505 696 грн., травень 2014 року - 1 475 724 грн., червень 2014 року - 1 842 443 грн., липень 2014 року - 1 834 661 грн., вересень 2014 року - 2 783 939 грн.

-порушення абз. а п.200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року на 12 738 729 грн., в тому числі: серпень 2013 року - 2 338 485 грн., грудень 2013 року - 4 259 110 грн., лютий 2014 року - 1 949 399 грн., березень 2014 року - 4 073 220 грн., листопад 2014 року - 47 455 грн., грудень 2014 року - 71 060 грн.

- порушення абз. б п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що відноситься до податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2014 року на 1 122 032 грн.

- порушення пп. 250.2.3 п. 250.2 ст. 250, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 pоку № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині не надання до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС податкової декларації екологічного податку в частині податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів і сплачується за придбання джерел(а) іонізуючого випромінювання та податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк за період І квартал 2013 року.

За висновками вказаного акту, відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення: від 16 травня 2016 року № НОМЕР_5 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 122 032 грн.; № НОМЕР_6 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12 738 729 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 6 369 364,73 грн.; № НОМЕР_4 неподання податкової декларації екологічного податку за період 1 квартал 2013 року з застосуванням штрафної (фінансової) санкції 170 грн.; від 13 травня 2016 року № НОМЕР_7 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 604 608 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 91 802 304 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення ПАТ ДМКД в адміністративному порядку оскаржив до Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників вих. № 01/448 від 26.05.2016 року, на що рішенням від 29.07.2016 року вих. № 16374/10/28-10-10-4-33 (надійшло Скаржнику 02.08.2016) податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач направив повторну скаргу до Державної фіскальної служби України вих. № 01/648 від 08.08.2016 року. Рішенням останньої (вих. № 21608/6/99- 99-11-01-02-25 від 05.10.2016 отримано Скаржником 10.10.2016) скасовані податкові повідомлення-рішення СДШ з ОВП у місті Дніпропетровську МГУ ДФС від 16 травня 2016 року: № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, та від 13 травня 2016 року № НОМЕР_7 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ і у відповідній частині штрафні санкції та у зазначеній частині рішення Офісу великих платників податків ДФС, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скарга - частково задоволена.

Враховуючи рішення ДФС від 05.10.2016 вих. № 21608/6/99-99-11-01- 02-25 та залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № НОМЕР_4 - про застосуванням штрафної (фінансової) санкції 170,00 грн., СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС 07 жовтня 2016 року виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 998 401 грн.;

- № НОМЕР_2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11 304 698 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 5 652 349 грн.

- № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 178 829 157 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 89 692 884 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

1.Стосовно збільшення грошового зобовязання з ПДВ за не нарахування податку при реалізації одиниць скорочення викидів (581 311 грн основне зобовязання, 290 656 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3).

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) встановлені статтею 192 АК України.

Так, відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

У зв'язку з реалізацією проекту спільного впровадження "Реконструкція ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на основі спорудження двох сортових МНЛЗ та двох установок піч-ковш та згідно зі статтею 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату Держекоінвестагентство уповноважує ПАТ ДМКД або будь-якою іншого наступного легітимного власника проекту СВ в діях, що ведуть до передачі одиниць скорочення викидів (далі ОСВ), які буде отримано в результаті здійснення проекту.

ПАТ "ДМКД" за зовнішньоекономічною угодою продає об'єм одиниць скорочення викидів (далі квоти), які висвободилися внаслідок певних заходів по використанню механізму загального впровадження, передбаченого Кіотським протоколом. Суть торгівлі квотами зводиться до того, що при продажі квот підприємство може отримати фінансування під проекти, які скорочують емісію шкідливих газів. У свою чергу з боку контролюючих органів, зокрема СДПІ по роботі з великими платниками в м. Дніпропетровськ, при проведенні планової документальної перевірки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року зроблений перерахунок частини використання сплаченого (нарахованого) податку (ПДВ) під час придбання або виготовлення необоротних активів, використовуваних в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях (ст. 199 ПКУ).

В даному випадку неоподатковуваною операцією являється продаж квот, які не були придбані або виготовлені ПАТ "ДМКД", а виділені державою для здійснення реалізації проектів. На підставі п. "а" ст. 198.5 і ст. 199 ПК України сума донарахувань ПДВ складає 581 311 грн., При розрахунку вищезгаданих донарахувань податкова інспекція керувалася п. "а" ст. 198.5 ПКУ посилаючись на те, що якщо товари (послуги), необоротні активи починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування, в таких випадках платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ. У свою чергу в ст. 196 ПКУ " Операції, що не є об'єктом оподаткування" відсутні одиниці скорочення викидів (квоти). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що приписи п. "а" ст. 198.5 ПКУ у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 199 ПК України у разі часткового використання придбаних товарів/робіт, необоротних активів в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних, платник податків має право віднести до податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку при їх придбанні або виготовленні, яка відповідає частині використання таких товарів/робіт, необоротних активів в оподатковуваних операціях. У свою чергу у податкового органу відсутні показники (перелік в розрізі складових частин з первинними документами на придбання) на підставі яких може робиться такий перерахунок, оскільки постачання устаткування, ТМЦ і робіт/послуг більшою мірою здійснювалися до введення в дію Податкового кодексу України, і велика частина вартості необоротних активів сформована за рахунок імпорту, при придбанні якого ПДВ не сплачувався постачальникові, а сплачений у складі митних платежів.

Посилання податкового органу на положення пункту 186.3 статті 186 ПК України є безпідставними, оскільки зазначеною нормою регулюються питання стосовно визначення місця постачання товарів, а не питання визначення обєкту оподаткування.

За таких обставин, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що позивачем не порушено п. 189.1 ст. 189, абз. а. п. 198.5 ст. 198, п. 199.2, абз. 2 п. 199.4 ст. 199 ПКУ, що не призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ (рядок 1 декларації) за січень 2013 року в сумі 581 311 грн.

2.Стосовно зменшення розміру відємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за здійснення операцій, не повязаних з веденням господарської діяльності (161 961 674 грн основне зобовязання, 80 980 837 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3; 817 427 основне зобовязання, 408 713 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2)

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач впродовж перевіряємого періоду реалізовує продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

Відповідачем зроблено висновок, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації не є витратами, що пов'язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльність не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, та до зростання власного капіталу та відповідно не пов'язане із господарською діяльністю). Таким чином, на думку податкового органу у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання.

При цьому відповідачем не вказано, які саме норми законодавчих актів порушені позивачем, які б забороняли вважати перевищення собівартості над доходами від реалізації витратами та відносили дане перевищення до витрат не пов'язаних із веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування позивач, як платник податку на прибуток, використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п. 44.2 ст. 44 ПКУ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом III ПКУ (п.п. 138.2 ст. 138 ПКУ). Цей факт не заперечується ОСОБА_5 перевірки.

Відповідачем в ОСОБА_5 перевірки не вказано за якими нормами податкового законодавства витрати, що перевищують доходи не можуть бути враховані в податковому обліку, так як, на їх думку, операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання доходу та такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел підприємства.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що в ОСОБА_5 перевірки відсутні зауваження щодо обсягу та порядку формування доходу від реалізації продукції.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується, що обсяг реалізізованої продукції власного виробництва ПАТ ДМКД в обов'язковому порядку потрапляє до складу доходів відповідно до норм Податкового кодексу України.

Крім того, перевіряючі звертають увагу на абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, якщо у подальшому товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, що не пов'язанні з веденням господарської діяльності то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Посилаючись на порушення ПАТ ДМКД п. 198.5 ст. 198 ПК України, податковим органом в ОСОБА_5 перевірки не визначено за якими саме товарами, на яку вартість, за якими первинними документами, позивач як платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування , визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ.

Апелянт також зазначає, що реалізація продукції нижче собівартості не відповідає поняттю «господарська діяльність», у звязку з чим вважає, що операції по такій реалізації вчинені позивачем не з метою ведення господарської діяльності.

Проте відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Оскільки позивач виготовив і реалізував власну продукцію, то ця діяльність і є господарською, а одержання прибутку це лише мета такої діяльності, яка не завжди досягається.

Представники позивача зазначили в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, що попит та ціна на сталеву продукцію періодично коливаються і у 2013-2014 роках позивач реалізував таку продукцію за цінами, які були можливі саме на той момент, оскільки за вищою ціною покупців не було. Продукція дійсно була продана нижче собівартості, оскільки потрібно було сплачувати як заробітну плату працівникам, так і обовязкові платежі та податки до бюджету, порушення строків сплати яких веде до багатомільйонних штрафних санкцій.

Представниками відповідача такі доводи позивача спростовані не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не порушено абз. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України.

3.Стосовно формування податкових зобовязань та податкового кредиту в частині невірного визначення бази оподаткування по послугах отриманих від нерезидента (127 678 грн основне зобовязання, 63 839 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3).

29.03.2012 року між позивачем укладено контракт з компанією нерезидентом "Revas Technologies Spa" Італія. Відповідно до умов угоди нерезидентом здійснюються послуги з нагляду за монтажем та пуско-налагодженню та навчанню персоналу.

На виконання умов укладеного контракту нерезидент "Revas Technologies Spa" складено акти приймання виконаних послуг від 26.09.2013 року на суму 18750 Євро та 41250 Євро.

Так, за висновками акту перевірки позивач при визначенні суми податкових зобов'язань по факту оформлення актів приймання виконаних послуг (від 26.09.2013 року) від Компанії "Rеvas Technologies Spa" (контракт від 29.03.12 № 12-0700-12/12) в розмірі 18 750,00 Євро та 41 250,00 Євро, базу оподаткування для визначення суми податкових зобов'язань повинен був обрахувати виходячи із курсу, що діяв на 26.09.2013 року (курс НБУ 10,793747), оскільки акти приймання виконаних робіт хоча і були складені 6 червня і 1 серпня 2013 року, проте підписані сторонами були саме 26 вересня 2013 року. (т. № 1 а.с. 93). Проте, суд першої інстанції в цій частині дійшов висновку, що позивачем не порушено пункт 201.10 ст. 201 ПУ України ціна за контрактом узгоджена в іноземній валюті, тобто визначена правильно. Сума податкового кредиту не перевищує суму податкових зобовязань.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з таким висновком суду через таке.

Згідно з п. 208.2 ст. 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезендами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ст. 190 ПК України.

Базою оподаткування по таких операціях є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість переховуються в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобовязань (п. 190.2 ст. 190 ПК України).

При цьому отримувач послуг платник податку у поряду, визначеному ст. 201 ПК України, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підствою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Датою виникнення податкових зобовязань за операціям з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентами, залежно ві того, яка з подій відбулася раніше (пю 187.8 ст. 187 ПК України). Тобто податкова накладна складається отримувачем послуг за правилом першої події. Податкова накладна в даному випадку виписана постачальником послуг саме 26 вересня 2013 року по факту підписання сторонами актів виконаних робіт, що підтверджує позицію податкового органу, що перша подія відбулась не в момент складання актів, а в момент їх підписання сторонами.

Під час проведення перевірки встановлено, що базу оподаткування по послугах отриманих від нерезидента, перша подія по яких дата оформлення документа, а саме 26.09.2013 року, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом позивача обраховано по курсу іншому ніж діяв на дату виникнення податкових зобовязань (дата акту приймання передачі виконаних послуг), що призвело до заниження суми податкових зобовязань на 2820 грн. З огляду на зазначені вище обставини і правові норми, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Разом з тим, відповідачем також донараховано позивачу грошові зобовязання з ПДВ в розмірі 124 858 грн і застосовано штрафні санкції 62 429 грн у звязку з невизнанням податкової накладної, яка виписана на суму, що є меншою ніж реальна вартість наданих послуг. При цьому податковий орган посилається на порушення порядку і форми складення податкових накладних.

Проте згідно з приписами п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладана за результатами виконаних робіт на суму ПДВ 124 858 грн складена правомірно, а тому є підставою для віднесення цих сум до податкового кредиту. При цьому донарахування у звязку з курсовою різницею податковим органом ПДВ в розмірі 2820 грн не є підставою для збільшення зобовязання з ПДВ на всю суму, зазначену в податковій накладній, оскільки податковим органом операція по наданню послуг не ставиться під сумнів.

Таким чином, відповідачем протиправно донараховані зобовязання позивачу з податку на додану вартість за наслідками викоання вищезазначених господарських відносин в розмірі 124858 грн і зазстсовані штрафні санкції в розмірі 62429 грн.

4.Стосовно операцій, реальність проведення яких не підтверджена (16 158 494 грн. - основне зобовязання, 8 079 247 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3; 10487271 грн основне зобовязання, 5 243 636 грн штрафні санкції податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2;

998401 грн основне зобовязання податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 ).

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

За приписами пункту 201.1 зазначеної статті на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення податковим органом зазначається відсутність підтвердження реальності господарських відносин з певними контрагентами, якими на адресу позивача виписані податкові накладні за нібито постачання товару.

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій, судом перевірений дійсний рух активів у процесі виконання операцій та здійснений аналіз зв'язку складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Так, 20.02.2014 року між позивачем та ТОВ «Ростенерго» укладено договір поставки вугільної продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити на умовах, викладених в договору, продукцію, якість, марка, кількість і ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору. (т. (а.с. 87-95

Первинні документи: ТОВ «Ростенерго» (т. 2 а.с. 100-124, т. 5 а.с. 86-103, т. 9 а.с. 1-45)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок-фактура

-Накладна

15.04.2014 року між позивачем та ТОВ «Енерголіт» укладено договір № 14-0732-02, за умовами якого продавець зобовязується виготовити і поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі товар. (т. 5 а.с. 104-106

Первинні документи: ТОВ «Енерголіт» (т. 2 а.с. 128-184, т. 5 а.с. 107-109, т. 13 а.с. 1-107)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок-фактура

-Прибутковий ордер

-Видаткова накладна

03.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Антрацит Кепітал» укладено договір № 12-1424-02, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує Товар, марка, кількість, ціна, умови і терміни поставки якого вказані в специфікаціях, що додаються до цього договору. (т. 5 а.с. 110-114)

Первинні документи: ТОВ «Антрацит Кепітал» (т. 2 а.с. 185-313, т. 5 а.с. 115-125, т. 7 а.с. 179-371, т. 14 а.с. 1-220)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок-фактура

-Накладна

-Розрахунок за якість палива

-Корегуючий рахунок

09.08.2013 року між ТОВ «ГАЗ Україна» та позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 0908/13-ГСМ-2/13-1682-02, за умовами якого постачальник зобовязується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і сплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродуктів. (т. 5 а.с. 126-132)

Первинні документи: ТОВ «ГАЗ Україна» (т. 3 а.с. 1-37, т. 5 а.с. 133-172, т. 7 а.с. 205-279)

-Податкова накладна

-протокол розбіжностей

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок на сплату

-Прибутковий ордер

-накладна

30.04.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Кліпта Україна» (Виконавець) укладено договір № 13-1052-02, за умовами якого виконавець Виконавець виконує Замовнику постійні роботи по очищення котлована № 13 від доменних, конверторних шлаків і виробничого сміття. (т. 5 а.с. 173-183)

Первинні документи: ТОВ «Кліпта Україна» (т. 3 а.с. 38-119, т. 6 а.с. 93-248)

-Податкова накладна

-ОСОБА_5 здачі-приймання робіт (надання послуг)

- прямовисна

19.04.2013 року між ТОВ «Олеум Груп» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 13-0942-02, за умовами якого Продавець зобовязується поставляти «Покурцеві» нафтопродукти погодженими партіями. Покупець зобовязується прийняти їх у власність і оплатити. (т. 5 а.с. 184-186)

Первинні документи: ТОВ «Олеум Груп» (т. 3 а.с. 120-188, т. 5 а.с. 187-220, т. 8 а.с. 1-178)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок на оплату

-Прибутковий ордер

-Накладна

-Видаткова накладна

-ТТН

23.01.2014 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПМТО МОНОЛІТ Інвест» (Постачальник) укладено договір поставки № 23-01.2014/1/14-0161/02, за умовами якого остачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця огеупорную продукцію, іменовану надалі Продукція, а покупець прийняти і сплатити за неї визначену цим Договором грошову суму для інвестиційного проекту. (т. 5 а.с. 221-229)

Первинні документи: ТОВ «ПМТО МОНОЛІТ Інвест» (т. 3 а.с. 189-303, т. 5 а.с. 230-235, т. 13 а.с. 108-325)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок-фактура

-Видаткова накладна

-рахунок

15.12.2011 року між ПП «Стандарт-Плюс» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 11-2152-02, за умовами якого Постачальник зобовязується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати продукцію, погодженими партіями. (т. 5 а.с. 244-246)

20.12.2014 року між ПП «Стандарт-Плюс» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 14-0374-02, за умовами якого Продавець зобовязується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати продукцію, погодженими партіями, іменовану надалі товар. (т. 5 а.с. 236-37)

Первинні документи: ПП «Стандарт-Плюс» ( т. 4 а.с. 1-20, т. 5 а.с. 238-243, 247-250, т. 12 а.с. 1-34)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок на оплату

-Прибутковий ордер

-Видаткова накладна

23.04.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «МирТех» (Виконавець) укладено договір № 13-0969-02, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню побутових кондиціонерів імпортного виробництва та промислових кондиціонерів Замовника, встановлених в цехах та підрозділів комбінату, далі «кондиціонерів». (т. 5 а.с. 251-254)

Первинні документи: ТОВ «МИРТЕХ» (т. 4 а.с. 21-69, т. 5 а.с. 255-265, т. 6 а.с. 250-266)

-Податкова накладна

-Протокол

-Додаткова угода

-ОСОБА_5 виконаних робіт

-ОСОБА_5 приймання виконаних робіт

03.08.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Тандем Торг ТПК» (Постачальник) укладено договір № 11-1424-02, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує Товар, марка, кількість, ціна, умови і терміни поставки якого вказані в специфікаціях, що додаються до цього договору. (т. 6 а.с. 1-4)

Первинні документи: ТОВ «Тандем Торг ТПК» (т. 4 а.с. 70-197, т. 6 а.с. 5-40, т. 9 а.с. 46-348, т. 10 а.с. 1-279, т. 11 а.с. 1-319, т. 12 а.с. 35-227)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок

-Результати аналізу

-Накладна

-Рахунок на оплату

-коригувальний рахунок

розрахунок вартості вугілля відвантаженого

27.03.2014 року між позивачем (Замовник) та ПП ВКФ «Дніпробудремонт» ( Підрядник) укладено договір підряду № 14-0629-02, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виконувати ліквідацію основних виробничих фондів Замовника. (т. 6 а.с. 41-44

Первинні документи: ПП ВКФ «Дніпробудремонт» (т. 4 а.с. 198-206, т. 6 а.с. 45-59, а.с. 268-284)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-ОСОБА_5 приймання виконаних будівельних робіт

Первинні документи: ТОВ «ОСОБА_6 Україна» (т. 4 а.с. 207-211)

-Податкова накладна

25.01.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Спецрембуд-05» (Підрядник) укладено договір № 13-0233-02, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виконувати капітальні та поточні ремонти основних виробничих засобів Замовника. (т. 6 а.с. 60-63)

25.01.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Спецрембуд-05» (Підрядник) укладено договір № 13-0235-02, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виконувати монтаж нового обладнання Замовника. (т. 6 а.с. 64-67

25.01.2013 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Спецрембуд-05» (Підрядник) укладено договір № 13-0234-02, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виконувати поліпшення (реконструкція, модернізація) основних виробничих засобів Замовника. (т. 6 а.с. 69-72)

Первинні документи: ТОВ «Спецрембуд-05» (т. 4 а.с. 212-297, т. 6 а.с. 68, т. 7 а.с. 2-204)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-ОСОБА_5 приймання виконаних підрядних, будівельних робіт

26.12.2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Елемер Україна» (постачальник) укладено договір поставки № 12-2055-02, за умовами якого Постачальник зобовзується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар. (т. 6 а.с. 73-74)

14.06.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Елемер Україна» (Постачальник) укладено договір поставки № 13-1327-02, за умовами якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях. (т. 6 а.с. 82-83)

17.12.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Елемер Україна» (Постачальник) укладено договір поставки № 13-2303-02, за умовами якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар. (т. 6 а.с. 79-80)

24.12.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Елемер Україна» (Постачальник) укладено договір поставки № 13-2396-02, за умовами якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в Специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі товар. (т. 6 а.с. 87-89)

Первинні документи: ТОВ «Елемер Україна» (т. 5 а.с. 1-86, т. 6 а.с. 75-78,81,84-86,90-91, т. 12 а.с. 228-339)

-Податкова накладна

-Додаткова угода

-Специфікації

-Рахунок-фактура

-Прибутковий ордер

-Видаткова накладна

Таким чином, позивачем до суду надано виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки). Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, що є предметом договорів, а також документів, що підтверджують використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, незважаючи на пропозицію колегії суддів надати документи, що підтверджують транспортування і надходження товарів до позивача, їх оприбуткування, зберігання, складський облік, відпуск і реалізацію чи використання у власному виробництві, представниками позивача такі документи суду надані не були.

Разом з тим, колегія суддів зауважує на тому, що подані позивачем договори, видаткові та податкові накладні, специфікації, рахунки-фактури тощо не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарській операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з відсутністю документів, які підтверджують реалізацію нібито придбаного товару, тобто не доведення використання у господарській діяльності, свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Вказані висновки колегією суддів здійснені з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі № 826/16369/13-а (постанова ВСУ від 22 вересня 2015 року), яка відповідно до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.

Щодо відсутності реального характеру господарської операції з ТОА «ГАЗ Україна-2020, колегія суддів приймає до уваги вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 р. у кримінальній справі № 646/3810/15-к відносно директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ОСОБА_5 з яким безпосередньо ПАТ «Дніпровський меткомбінат» було укладено договір поставки нафтопродукції по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено, що останній будучи лише формально учасником та директором товариства виконував функції, покладені на нього згідно статуту підприємства, не вчиняв дій щодо управління ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020, не приймав участі у фінансово-господарській діяльності цього підприємства та не отримував від неї прибутку. Крім того, зазначено, що дане фактичне підприємство використовувалося групою осіб, для здійснення незаконної діяльності, а саме привласнення незаконно отриманих грошових коштів.

Так, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт та послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, що в свою чергу приводить до висновку, що оскільки фіктивність господарської діяльність щодо директора ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020 ОСОБА_5 встановлена вироком суду, що набрав законної сили, вся діяльність вказаного підприємства визнається фіктивною незалежно від періоду здійснення такої господарської діяльності на посаді директора вказаного підприємства.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного суду України від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244І КАС України повинна враховуватись судами при застосуванні правових норм в аналогічних правовідносинах.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, враховуючи наявність вироку суду, яким визнано винним керівника контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, приймаючи до уваги вищеописані суперечності та суттєві недоліки у представлених первинних документах, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020.

5.Стосовно не надання до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС податкової декларації екологічного податку за період І квартал 2013 року.

Нормами п. 250.2 ст. 250 ПК України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

Відповідно до пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК України за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Згідно з пп. 250.2.3 п. 250.2 ст. 250 ПК України за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

Отже, податкові декларації екологічного податку в частині викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні обєкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на обєктах позивач повинен надавати за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи обєктів, а саме за неосновними місцями обліку, а податкові декларації екологічного податку в частині податкового зобовязання з екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів і сплачується за придбання джерел (а) іонізуючого випромінювання та податкового зобовязання з екологічного податку, що справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк за основним місцем перебування платника на податковому обліку, тобто до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС. Судом встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у відповідних контролюючих органах за основним (СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС) та неосновними місцями обліку (Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області).

Податкову декларацію екологічного податку за І квартал 2013 року позивачем в повному обсязі подано до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

При цьому, посилаючись на норми ст. 250.8 ПК України, позивач направив копії податкової звітності з екологічного податку за 1 квартал 2013 року на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, зокрема, і екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередно у водні обєкти, за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях та за утворення радіоактивних відходів та їх тимчасове зберігання. (лист від 18.04.2013 року № 031-612). (т. 16 а.с. 1-15)

Так, відповідно до п. 250.8 ст. 250 ПК України якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до контролюючого органу, в якому таке підприємство, установа, організація або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, копії відповідних податкових декларацій.

Проте, судова колегія зауважує на тому, що вказана норма повязана з нормою пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК України і стосується саме подання податкової звітності з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, то в такому випадку копії такої звітності надсилаються податковому органу за місцем перебування на податкому обілку.

Разом з тим, позивачем в порушення вимог пп. 250.2.3 п. 250.2 ст. 250 ПК України не подано до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС податкову декларацію екологічного податку в частині податкового зобовязання з екологічного податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів і сплачується за придбання джерел(а) іонізуючого випромінювання. При цьому подання такої декларації до Дніпродзержинської ОДПІ і надіслання її копії відповідачу не є виконанням обовязку подати декларацію саме за місцем постійного обліку, у звязку з чим відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2016 року № НОМЕР_4, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог щодо скасування останнього колегія суддів вважає необхідним відмовити.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Повний текст складений 19 грудня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 804/7753/16 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.10.2016 року № 00003740010 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 162 667 843 гривні та застосування штрафних санкцій в розмірі 81 333 922 гривні.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 07.10.2016 року № НОМЕР_2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і розмірі 817 427 гривні та застосування штрафних санкцій в розмірі 408 713 гривні.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" судовий збір за подання позову у розмірі 3 565 355 (три мільйону п'ятсот шістдесят п'ять триста п'ятдесят п'ять гривень) 59 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:Н.А. Олефіренко

Суддя:І.В. Юрко