Ухвала суду № 71347921, 07.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, –

встановив:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2015 року №0001852201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 335578,75 грн., №0001862201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 229597 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 114798,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року №0001862201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року №0001852201 в частині нарахування грошового зобов’язання на загальну суму 5953, 75 грн. (за основним платежем - 4763,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1190,75 грн.). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1О.) підтримав доводи та вимоги власної апеляційної скарги та заперечував проти вимог апеляційної скарги позивача.

Представник позивача за довіреністю (ОСОБА_2О.) в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в її апеляційній скарзі та заперечувала проти вимог апеляційної скарги Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема з підстав викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2015 року №1330/04-07-22-01/37837190 (а.с. 17-76).

Перевіркою установлено порушення пункту 138.1, підпункту 138.1.3 пункту 138.1., пункту 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 9.2 П(С)БО №16 «Витрати», внаслідок чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 268463,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації), на 229597,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05 жовтня 2015 року №1330/04-07-22-01/37837190 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2015 року №0001852201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 335578,75 грн., в тому числі 268463,00 грн. за основним платежем і 67115,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001862201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 229597,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 114798,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23 жовтня 2015 року №0001852201 та №0001862201, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а також витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції установлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (Замовник) та Приватним підприємством «СБ-Укрресурс» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 15 травня 2014 року №01-539/1, за умовами якого позивачу надано юридичні послуги, про що складено акт приймання передачі наданих послуг № б/н від 03 листопада 2014 року.

У акті № б/н від 03 листопада 2014 року зазначено, що контрагентом позивача надані юридичні послуги, а саме: підготовлено та подано до суду заперечення на апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області; представлено інтереси Замовника в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді по справі № 804/7004/13-(№872/14296/13) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, судом установлено, що безпосереднє надання послуг відбулось у період з 15 травня 2014 року по 29 травня 2014 року, тоді як акт приймання передачі наданих послуг № б/н складено 03 листопада 2014 року, тобто з порушенням вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, відповідно до даних первинних бухгалтерських документів по рахунку №372 «Розрахунки з підзвітними особами» в період з 20 січня 2014 року по 27 травня 2014 року різні працівники позивача направлялись до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для подання документів, ознайомлення з матеріалами адміністративних справ, для прийняття участі у судових засіданнях, про що таким працівникам складені авансові звіти, зокрема, 29 травня 2017 року у розгляді апеляційної скарги Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі № 804/7004/13-а, на підставі розпорядження керівника товариства №118 від 26 травня 2014 року, відповідно до відрядного посвідчення №175 від 27 травня 2014 року, прийняла участь заступник головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» - ОСОБА_3 (авансовий звіт №408 від 29 травня 2014 року).

Також листом від 26 травня 2014 року №356 на фірмовому бланку позивача, який підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» - ОСОБА_4 (юрисконсультом товариства) на підставі довіреності №1 від 08 січня 2014 року, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду підготовлено на дев’яти аркушах заперечення на апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в адміністративний справі №804/7004/13-а, однак відмітки штемпелю суду апеляційної інстанції про отримання канцелярією зазначених заперечень на апеляційну скаргу відповідний лист не містить, а з ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року не вбачається наявність таких заперечень.

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів підготовки та/або подання Приватним підприємством «СБ-Укрресурс» в період з 15 травня 2014 року по 29 травня 2014 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від імені позивача заперечень на апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, письмових заяв та клопотань, додаткових письмових та інших доказів в адміністративній справі № 804/7004/13-а, як і участі представників Приватного підприємства «СБ-Укрресурс» в розгляді вищезазначеної адміністративної справи не надано.

Окрім того, на запит відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин Приватного підприємства «СБ-Укрресурс» з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» в період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 року, листом від 18 вересня 2015 року №91 за підписом директора Приватного підприємства «СБ-Укрресурс» - ОСОБА_5 (є водієм товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ») на підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» надано копії договору про надання юридичних послуг №01-539/1 від 15 травня 2014 року та акту приймання передачі наданих послуг від 03 листопада 2014 року. На підтвердження можливості виконання передбачених договором №01-539/1 юридичних послуг надані пояснення, що в штатному розкладі підприємства за 2014 рік є працівник відповідної кваліфікації (юрист), крім того для виконання даного договору згідно з наданими поясненнями за цивільно-правовим договором задіяні юристи - Андрощук Т.О. (є начальником відділу правової та претензійно-договірної роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ») та ОСОБА_4 (є юрисконсультом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ»). При цьому, документальні та інші докази укладання з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та фактичного виконання цивільно-правових договорів з боку Приватного підприємства «СБ-Укрресурс» не надано.

Відсутність таких договорів підтверджується і даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) Приватного підприємства «СБ-Укрресурс» за І, II, III та IV квартали 2014 року, з яких вбачається, що будь-які доходи (виплати) на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підприємством не нараховувались та не виплачувались.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального надання Приватним підприємством «СБ-Укрресурс» юридичних послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ». При цьому, судом установлено, що у виконавця послуг не було об’єктивної можливості виконати роботи через відсутність трудових ресурсів відповідної кваліфікації, а також відсутність документальних та інших доказів залучення виконавцем до надання послуг третіх осіб.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» (Замовник) та Приватним підприємством «Металресурс-Н» (Виконавець) укладено договір від 18 лютого 2013 року №18/2 про надання консалтингових та юридичних послуг. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти приймання-передачі послуг від 31 серпня 2014 року, 28 лютого 2014 року, 31 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 31 травня 2014 року; рахунки-фактури 18/2/01 від 31 січня 2014 року, №18-2/02 від 28 лютого 2014 року, №18-2/03 від 31 березня 2014 року, №18-2/04 від 30 квітня 2014 року, №18-2/05 від 31 травня 2014 року, з яких вбачається, що контрагентом позивача надано консалтингові та юридичні послуги, пов’язані з дослідженням ринку та захистом прав позивача на загальну суму 1250000,00 грн., а саме проведено дослідження фінансового ринку, здійснено аналіз валютного ринку, динаміки росту/падіння макроекономічних та мікроекономічних показників, рекомендації з приводу дій в конкретних ринкових умовах; здійснено усні консультації з питань ведення податкового планування та надане правове обґрунтування відповідної стратегії поведінки з податковими органами; розпочато дослідження питання проведення взаємозаліків з бюджетом по податку на додану вартість при імпорті за рахунок експортного кредиту; надано щотижневі звіти.

У відповідності до даних первинного аналітичного бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» по рахунку №661 «Розрахунки за заробітною платою» в період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року управлінський апарат товариства складався з 46 працівників (+29 чоловік керівництва).

З акту перевірки вбачається, що вибірковим аналізом завдань, кваліфікаційних вимог та посадових обов’язків деяких працівників управлінського (адміністративного) персоналу, які працюють за напрямком збирання, узагальнення, аналізу та використання фінансової, макро- та мікроекономічної інформації, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу фінансово-економічної діяльності товариства, юридичного (правового) супроводження діяльності, маркетингових досліджень та аналізу кон’юнктури ринку тощо, встановлено, що фахівці товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» у відповідності до завдань, посадових вимог та посадових обов’язків могли та повинні були виконати у разі виникнення потреби: дослідження фінансового ринку, аналіз валютного ринку, динаміки росту/падіння макроекономічних та мікроекономічних показників, розробку рекомендацій з приводу дій в конкретних ринкових умовах; надати керівництву усні консультації з питань ведення податкового планування, надати правове обґрунтування стратегії поведінки з податковими органами; дослідження питання проведення взаємозаліків з бюджетом по податку на додану вартість при імпорті за рахунок експортного кредиту.

Крім того, у відповідь на письмовий запит Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 18 вересня 2015 року №773-06 позивачем надане обґрунтування необхідності отримання консультативних та юридичних послуг, згідно якого спеціалісти відділу маркетингу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» були прийняті на роботу в товариство з графіком роботи, за необхідності, на умовах неповного робочого часу, і для забезпечення безперебійної господарської діяльності та з метою упередження повної зупинки підприємства залучено Приватне підприємство «Металресурс-Н» та укладено зазначений вище договір про надання консультативних та юридичних послуг.

В той же час, з даних табелів обліку робочого часу, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ», пояснення позивача є непереконливими, оскільки в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року кількість відпрацьованих днів працівниками відділу маркетингу та договорів не було рівномірним, а неповний робочий час працівників відповідного підрозділу за графіком роботи позивача обумовлено не зобов’язаннями трудового договору та/або ініціативою самих працівників, а виробничою необхідністю та можливостями самого товариства.

При цьому, у наданих позивачем поясненнях зазначено, що фахівцями Приватного підприємства «Металресурс-Н» - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 готувались статистичні звіти з дослідженнями ринку збуту, в тому числі і готової трубної продукції, на підтвердження чого надано щотижневі звіти - огляд ринку металургії та огляд фінансових ринків.

На письмовий запит податкового органу від 08 вересня 2015 року №10560/10/04-07-22-01-51, направленого в ході проведення перевірки, Приватним підприємством «Металресурс-Н» про надання економічного обґрунтування вартості кожного окремого виду наданих послуг товариству з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року, будь-яких обґрунтувань не надано.

При цьому, нарахована на користь приватного підприємства «Металресурс-Н» плата за надані на адресу позивача консалтингові та юридичні послуги лише у 2,4 рази менше за загальні витрати товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на оплату праці адміністративному апарату за січень-травень 2014 року, що становили 3013890,72 грн., який налічував більше ніж 65 осіб, а отже є економічно необґрунтованою та неспівставною.

На письмовий запит Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08 вересня 2015 року №10560/10/04-07-22-01-51 Приватним підприємством «Металресурс-Н» надано копію штатного розпису на 2014 рік, у відповідності з яким на підприємстві у 2014 році працювало (повинно було працювати) 5 осіб, a саме: директор (згідно з даними звіту за формою №1ДФ - ОСОБА_9, код НОМЕР_1); заступник директора (згідно з даними звіту за формою №1ДФ - ОСОБА_10, код НОМЕР_2); бухгалтер (згідно з даними звіту за формою №1ДФ - ОСОБА_11, код НОМЕР_3; юрист (згідно з даними звіту за формою №1ДФ - ОСОБА_12, код НОМЕР_4); консультант з маркетингу (згідно з даними звіту за формою №1ДФ - ОСОБА_7 - НОМЕР_5).

Також, листом від 18 вересня 2015 року №773-06 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на запит Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повідомлено, що статистичні звіти з дослідження ринку збуту в тому числі готової трубної продукції, щотижнево виконувались фахівцями приватного підприємства «Металресурс-Н» - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Між тим, відповідно до наданих Нікопольській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС Дніпропетровській області звітів за формою №1ДФ за І та ІІ квартал 2014 року ОСОБА_8 не є працівником підприємства, не працював (-ла) на підприємстві за цивільно-правовим договором, будь-які нарахування та виплати доходу вищезазначеній особі Приватним підприємством «Металресурс-Н» в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року не здійснювало.

Наявні в матеріалах справи статистичні звіти за період з з 15 травня 2014 року по 31 травня 2014 року надані позивачем на підтвердження отримання консалтингових та юридичних послуг не містять доказів автентичності (унікальності) відповідних звітів та їх авторство саме Приватного підприємства «Металресурс-Н». Крім того позивачем не надано доказів використання наданих Приватним підприємством «Металресурс-Н» звітів на виконання договору про надання консалтингових та юридичних послуг в господарській діяльності товариства.

Таким чином, аналізуючи надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» для проведення документальної перевірки звіти Приватного підприємства «Металресурс-Н» про виконані (надані) в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року роботи та послуги за наслідками документальної перевірки Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області дійшла обґрунтованого висновку про їх суперечливість та відсутність будь-якої економічної доцільності та зв’язку із господарською діяльністю позивача.

Витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності позивача, зокрема, відомості про фактичний пошук Приватним підприємством «Металресурс-Н» з більш вигідними для позивача умовами поставок та/або розрахунків не підтверджено.

Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2. пункту 3.1 розділу 3 договору про надання консалтингових та юридичних послуг окрім фіксованої плати Виконавцю передбачена винагорода в розмірі 5% від розміру економічного ефекту, набутого (досягнутого) Замовником за результатами виконання Виконавцем договору. Враховуючи, що в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року винагорода товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на користь Приватного підприємства «Металресурс-Н» за даними бухгалтерського обліку платника податків не нараховувалась та не виплачувалась, зазначений у звітах Приватного підприємства «Металресурс-Н» економічний ефект від виконання договору не підтверджено з боку позивача даними бухгалтерського обліку та іншими документальними (письмовими) доказами.

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції правильно послався на відсутність будь-яких доказів надання консультативних та юридичних послуг саме Приватним підприємством «Метапресурс-Н», оскільки здійснення досліджень, аналізу, податкового планування, а також супровід судових справ, правовий супровід контрагентів мали та повинні бути результатом діяльності управлінського (адміністративного) апарату товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ».

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо завищення позивачем адміністративних витрат за 2014 рік на суму 1250000,00 грн. за рахунок включення до їх складу не підтверджених належним чином складеними первинними документами витрат на придбання консалтингових та юридичних послуг у Приватного підприємства «Металресурс-Н», зв’язок яких з господарською діяльністю позивача не доведено, є правомірним.

Також судом було встановлено,, що в період який підлягав перевірці, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» укладено договір від 15 липня 2014 року №213/14-Из/Дп/03 добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна, предметом якого є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону та пов’язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном (заготовка, запчастини, змінне обладнання, напівфабрикати, труби в незавершеному виробництві, в готовій продукції, в товарах), вказаним у Додатку №1, який є невід’ємною частиною цього Договору (надалі - майно). Застраховане майно є предметом договору застави № 085/15/13-080 від 27 серпня 2013 року, який є забезпеченням виконання зобов’язань позивача перед публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» відповідно до кредитного договору № 085/12/13-008 від 14 червня 2013 року. Загальна страхова сума за Договором страхування складає 14603900,00 грн. Розміри страхових сум, встановлених по окремим об’єктам майна, вказаному Додатку №1 до Договору. За умовами договору від 15 липня 2014 року №213/14-Из/Дп/03 добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна сума страхового платежу складає 29207,81 грн. з урахуванням визначеного пунктом 4.3 розділу 4 договору періоду страхування – з 15 липня 2014 року по 14 липня 2015 року (пункт 4.3 розділу 4, пункт 5.1 розділу 5 договору страхування).

В період, що перевірявся, у відповідності з даними журналу-ордеру №6 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» за липень 2014 року на підставі рахунку-фактури від 15 липня 2014 року №213/14-Из/Дп/03 та акту виконаних робіт до договору відображено отримання послуг із страхування в сумі 29207,81 грн., що в повній сумі враховано у визначенні фінансового результату господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» за 2014 рік.

У відповідності з даними бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» станом на 01 січня 2014 року сальдо у взаєморозрахунках з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» не обліковувалось.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» як страхувальником укладено з публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» як страховиком договір від 25 липня 2014 року №1/0005 добровільного страхування транспортних засобів, а саме легкового автомобілю НОМЕР_6. Загальна страхова сума за Договором страхування складає 135000,00 грн. за умовами зазначеного договору сума страхового платежу складає 7938,00 грн. з урахуванням визначеного договором періоду страхування - з 01 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року.

В період, що перевірявся, у відповідності з даними журналу-ордеру №6 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» за липень 2014 року на підставі рахунку-фактури від 25 липня 2014 року №25 та акту виконаних робіт до договору відображено отримання послуг із страхування в сумі 7938,00 грн., що в повній сумі враховано у визначенні фінансового результату господарської діяльності позивача за 2014 рік.

Станом на 01 січня 2014 року сальдо по взаєморозрахунках з Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» не обліковувалось, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» та Дніпропетровською філією Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір від 23 грудня 2013 року №13783 обов’язкового особистого страхування працівників відомчої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд). Загальна страхова сума за договором страхування становить 1325496,00 грн. Страховий платіж складає 1988,24 грн. з урахуванням визначеного договором періоду страхування - з 01 лютого 2014 року по 31 січня 2015 року.

Також, між позивачем та Дніпропетровською філією Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір від 06 жовтня 2014 року серії №ОПН-4362 обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру. Загальна страхова сума становить 1190000,00 грн. Страховий тариф складає 0,1%, а страховий платіж по кожному об’єкту страхування складає 1190,00 грн. з урахуванням визначеного договором періоду страхування - з 06 жовтня 2014 року по 06 жовтня 2015 року.

Між позивачем та Дніпропетровською філією Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір від 06 жовтня 2014 року серії 220/01 №ЦВ-140650 добровільного страхування цивільної відповідальності власників або користувачів майна. Загальна страхова сума за договором страхування по об’єкту страхування становить 126000,00 грн. Страховий платіж складає 630,00 грн. з урахуванням визначеного договором періоду страхування - з 06 жовтня 2014 року по 06 жовтня 2015 року.

В період, що перевірявся, у відповідності з даними журналу-ордеру №6 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» за лютий 2014 року та жовтень 2014 року на підставі рахунків-фактур від 23 грудня 2013 року №13783, від 06 жовтня 2014 року №4362, №140650 та актів виконаних робіт до договорів від 23 грудня 2013 року №13783, від 06 жовтня 2014 року серії №ОПН-4362, серії 220/01 №ЦВ-140650, відображено отримання послуг із страхування в сумі 1988,24 грн., 1190,00 грн. та 630,00 грн., відповідно, що відображено бухгалтерською кореспонденцією з Кредиту рах. №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» в Дебет рах. №921 «Адміністративні витрати», після чого у відповідності з кореспонденцією з Кредиту рах. №921 «Адміністративні витрати» в Дебет рах. №791 «Результат операційної діяльності» в повній сумі враховано у визначенні фінансового результату господарської діяльності позивача за 2014 рік.

Станом на 01 січня 2014 року сальдо по взаєморозрахунках з приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» не обліковувалось, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками».

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» укладено договір від 06 жовтня 2014 року серії 220/01 №ЦВ-140650 страхування цивільної відповідальності власників або користувачів майна. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснено на підставі наступних страхових полісів:

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978386 (авто Daewoo Lanos TF69Y АЕ 6839НВ), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 465,70 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978387 (авто Daewoo Lanos TF 696 АЕ 6840НВ), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 465,70 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978388 (авто Daewoo Lanos TF 696 АЕ 6841НВ), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 465,70 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978389 (авто Daewoo Lanos D4LM500 АЕ 6842НВ), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 465,70 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978384 (авто НОМЕР_7), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 549,52 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978383 (авто НОМЕР_8), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 549,52 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978382 (авто НОМЕР_9), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 549,52 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978381 (авто НОМЕР_10), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 530,89 грн.;

- від 22 жовтня 2014 року №АІ/0978380 (авто НОМЕР_11), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015року, страховий платіж - 1 079,57 грн.;

- від 23 жовтня 2014 року №АІ/0978393 (авто НОМЕР_12), період страхування за полісом - з 31 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2015 року, страховий платіж - 530,89 грн.

В період, що перевірявся, за даними журналу-ордеру №6 по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками» за жовтень 2014 року на підставі рахунків-фактур та полісів відображено отримання послуг із страхування цивільної відповідальності власників або користувачів вищезазначеного майна в загальній сумі 5652,71 грн., що в повній сумі враховано у визначенні фінансового результату господарської діяльності позивача за 2014 рік.

Станом на 01 січня 2014 року сальдо по взаєморозрахунках з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» не обліковувалось, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача по рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками».

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов’язання з податку та збору.

Такі витрати не є попередньою або авансовою оплатою.

Згідно з підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, чаркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона».

З огляду на вищенаведене, висновки суду першої інстанції щодо правомірності включення суми 46606,76 грн. до складу адміністративних витрат в 2014 році для обчислення податку на прибуток, узгоджується з вищенаведеними приписами законодавства, а також підтверджується належними первинними документами.

Щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лео-Модус» слід зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій, а саме придбання товарної труби, яка в подальшому використана у виробництві сталевих труб, та на підставі отриманих належним чином оформлених податкових накладних, віднесено в червні 2013 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними від 30 листопада 2012 року №685 суму податку на додану вартість в розмірі 59993,46 грн.; №686 - в розмірі 164699,89 грн.; №687 - в розмірі 15722,74 грн.

17 грудня 2012 року платіжним дорученням №1428 здійснено часткове погашення кредиторської заборгованості в сумі 64912,34 грн. (в тому числі податок на додану вартість – 10818,72 грн.).

Таким чином, виконання господарських операцій та рух активів підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що вказуючи на порушення позивачем норм статті 198 Податкового кодексу України, податковим органом у ході перевірки не досліджувались відповідні угоди та інші первинні документи, які фіксують операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Модус», з позиції реальності угоди.

В Податковому кодексі України відсутня норма коригування податкового кредиту з податку на додану вартість в момент ліквідації постачальника, а отже для платників податків для адміністрування податку на додану вартість існують загальні строки позовної давності, передбачені нормами Податкового кодексу України.

Окрім того, підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що до складу доходів включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості. При цьому, вказана норма не містить жодного уточнення чи будь-якої іншої ідентифікації, що безнадійна кредиторська заборгованість включається до складу доходів за виключенням сум податку на додану вартість у її складі. Вказана норма чітко визначає обов’язок платника податків відобразити у складі доходів звітного періоду (в даному випадку звітним періодом є рік) всю суму кредиторської заборгованості.

Стаття 192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту. Серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що твердження відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, –

Ухвалив:

Апеляційні скарги Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТІСТ» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі №804/15514/15 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак