Ухвала суду № 71347754, 28.12.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 грудня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/861/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області треті особи Чагорська сільська рада про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просять суд :

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,3650 га.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,1561 га.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області площею 0,2026 га.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що наказами №24-1201/14- 16-сг, №24-1202/14-16-сг, №24-1201/14-16-сг від 17 серпня 2016 року позивачам надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Чагорської сільської Глибоцького району Чернівецької області із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею їх у власність. Орієнтовна площа земельних ділянок: для ОСОБА_1 - 0,36 га, для ОСОБА_2 - 0,16 га, для ОСОБА_3 - 0,2026 га. З метою подальшої реалізації свого права на безоплатну приватизацію землі ними було замовлено проекти землеустрою в ПП «Захід-Зем». Проекти були розроблені та щодо них Відділом держгеокадастру у Глибоцькому районі Чернівецької області надано висновки про погодження проектів землеустрою. Крім того, витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджується факт державної реєстрації земельних ділянок на підставі виготовлених проектів землеустрою.

В подальшому позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявами про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Листами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у Чернівецькій області від 15 листопада 2016 року та 18 травня 2017 року проекти повернуті на доопрацювання у зв'язку з наявністю зауважень до них.

На виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.09.2017 року позивачі повторно звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, однак відповідачем втретє відмовлено у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Такі дії відповідача позивачі вважають протиправними та звернулись до суду із вказаним позовом за захистом порушених прав.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Враховуючи положення ст. 1 ЦПК та ст.2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Третя особа Чагорська сільська рада надала суду клопотання, в якому просила суд прийняти рішення у справі згідно чинного законодавства та проводити розгляд справи без участі свого представника.

Судом з метою з’ясування обставин справи, було зобов’язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Частиною 1 ст. 69 КАС України (в редакції яка діяла на момент вчинення процесуальної дії) передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Дослідженням письмових доказів, а саме матеріалів які стали підставою для прийняття спірного рішення, наданих сторонами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою № В-2042/0/5-16 від 27.07.2016, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,3648 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Чагор, на території Чагорської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17.08.2016 р. № 24-1201/14- 16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

ОСОБА_2, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою № В-2043/0/5-16 від 27.07.2016, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1561 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Чагор, на території Чагорської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17.08.2016 р. № 24-1202/14-16-СГ ОСОБА_2, надано дозвіл на розроблення

документації із землеустрою.

ОСОБА_3, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою № В-2044/0/5-16 від 27.07.2016 р., про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2026 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Чагор, на території Чагорської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17.08.2016 р. № 24-1203/14-16-СГ надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

На подані Позивачами клопотання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зареєстрованими 05.05.2017 за № В-1520/0/5-17, № В-1519/0/5-17 та № В -1518/0/5-17 листами від 18.05.2017 року, зареєстрованими за № В-1520/0-1406/6-17, № В-1519/0-1408/6-17 та № В-1518/0-1407/6-17 відповідно, Головним управлінням відмовлено у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У свою чергу, у відповідь на повторні клопотання позивачів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зареєстровані 11.10.2017 за № В-3860/0/5-17, № В-3861/0/5-17 та № В-3862/0/5-17, листами від 24.10.2017, зареєстрованими за № В-3860/0-2921/6-17, № В-3 861/0-2920/6-17 та № В-3 862/0-2922/6-17 Головним управлінням повторно відмовлено у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивачів повідомлено, що з метою виправлення виявлених недоліків матеріали повернуто до Відділу у Глибоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, для усунення зауважень розробником ПП «Захід-Зем».

Судом встановлено, що земельні ділянки, стосовно яких подавались клопотання позивачами, є сформованими і їм присвоєно кадастрові номери № 7321087900:01:005:1119, № 7321087900:01:005:1120 та №7321087900:01:005:1121.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов’язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1-3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об’єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14), від 09 грудня 2014 року (справа 21-308а14), 17.02.12015 року (справа № 21-551а14), від 24.02.2015 року, від 16.12.2015 року (справа № 6-2510-ц15).

Верховний суд України у рішенні №6-2510-ц15 від 16.12.2015 року зазначив, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Статтями 1, 3, 15 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Оскільки предметом перевірки вказаного позову є правильність формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідного права власності щодо неї, суд приходить до висновку, що вказана справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Не зважаючи на те, що стороною у справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин.

Крім того, між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору, як підпорядкованість одного учасника відносин іншому.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що юрисдикція адміністративного суду не поширюється на справи стосовно прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність або користування (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальшого оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, оскільки виникає спір про цивільне право та має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір " сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивач з клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору не звертався, судом не вирішувалось питання про повернення судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5,19, 194, 205, 238, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 824/861/17-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа Чагорська сільська рада про зобов'язання вчинити дії.

У відповідності до ст.ст. 185, 186 КАС України ухвала може бути оскаржена повністю або частково в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно статті 254 КАС України ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький