Ухвала суду № 71346112, 27.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання неправомірними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якому позивач просить:

- визнати неправомірним рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №ІІІ-017/2017 від 29 березня 2017 року;

- визнати неправомірним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 13 грудня 2016 року по справі №558/2016.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2017 року адміністративний позов залишено без руху із наданням строку на усунення недоліків позовної заяви до 23 листопада 2017 року.

22 листопада 2017 року на виконання вимог суду позивачем надано квитанцію №ПН1466 від 17 листопада 2017 року про сплату судового збору в розмірі 139,60 грн.

27 листопада 2017 року головуючим по справі суддею Верба І.О. подано до канцелярії суду заяву про самовідвід на підставі пункту 4 частини першої статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки адміністративний позов відповідав вимогам встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 27 листопада 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/6555/17, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 6 грудня 2017 року об 11:40, оскільки питання про відвід можливо розглянути лише в судовому засіданні із викликом сторін.

У судове засідання 6 грудня 2017 року позивач не прибув, з матеріалів справи вбачається, що повістка про виклик у це судове засідання вручена 8 грудня 2017 року.

У судове засідання 27 грудня 2017 року позивач не прибув, конверт з повісткою повернувся на адресу суду у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Вирішуючи питання можливості розгляду заяви про самовідвід за відсутності позивача та представників відповідачів, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Одним із основних принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод.

Таке право покладає на державу як негативний обов'язок - утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Европейський судом з прав людини у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету,

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у пункті 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

Оскільки провадження у цій справі відкрито 27 листопада 2017 року, суд дійшов висновку, що подальше відкладення розгляду заяви призведе до невиправданого зволікання та затягування розгляду у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України розумні строки справи в цілому, у зв'язку із чим прийшов до висновку про можливість розглянуту заяву про самовідвід за відсутності сторін та їх представників.

Зважаючи на обставини, заявлені у заяві про самовідвід, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють порядок та підстави відводу судді, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У заявленому спорі ставиться питання щодо неправомірності рішень Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, винесених відносно ОСОБА_3, адвоката Адвокатського об'єднання «Нумінум».

Суддею Верба І.О. повідомлено, що її свекор, ОСОБА_5, є головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, про що також повідомлено у декларації родинних зв'язків судді.

Відповідно до пунктів 1.6, 2.5, 4.4 Бангалорських принципів суддя повинен дотримувати високих стандартів поведінки суддів і обстоювати їх з метою поглиблення громадської довіри до судових органів, що має першорядне значення для підтримання незалежності судової гілки влади.

Суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Суддя не повинен брати участі в розгляді справи, в якій хтось із членів його сім'ї є представником котроїсь зі сторін або будь-яким чином пов'язаний зі справою.

ЄСПЛ у справі «Де Кюббе проти Бельгії» нагадав про те, що держави-учасниці Конвенції повинні організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити дотримання вимог пункту 1 статті 6 у, поза сумнівом, безсторонність є однією з основних таких вимог.

Щодо об'єктивного підходу Суд зазначає, що необхідно визначити чи, не беручи до уваги персональну поведінку судді, існують встановлені факти, які б викликали сумніви щодо його безсторонності.

У провадженні судді Верба І.О. перебуває зазначена справа, суддя заявила, що відсутні суб'єктивні підстави для підтвердження упередженості, однак, факт родинних зв'язків може створити для учасників по справі побоювання щодо об'єктивного розгляду цієї справи визначеним автоматизованою системою складом суду.

З урахуванням викладеного, на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про самовідвід.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Верба І.О. - задовольнити.

Відвести від розгляду адміністративної справи №804/6555/17 суддю Верба І.О.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 29 грудня 2017 року.

Суддя І.О. Верба